Робота в малих групах

Творчі (проблемні) завдання

Складні інтерактивні методи.

На відміну від традиційних, вимагають від учасників не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у своїх умовах елемент невідомості, і як правило, мають декілька правильних відповідей, які не завжди відомі навіть викладачу.

Як приклади таких завдань можна навести складання правового документу (листа, позовної заяви, скарги); підготовка виступу (на зборах товариства, в судових дебатах і т.п.); виконання ролей в імітаційних іграх; обговорення дискусійних питань. Такі творчі завдання, особливо ті, що моделюють майбутню професійну діяльність, надають зміст практичному навчанню, мотивують студентів.

До вирішення цих завдань можуть залучатися студенти, викладачі і запрошені спеціалісти. Таке поєднання сприяє зацікавленому спілкуванню всіх учасників, та надає цьому процесу діловитості та професійності у прийняті кінцевих рішень.

Практика роботи юридичних клінік показує, що при розробці навчальних модулів, з метою наближення студентів до реального середовища та опрацювання ними різних професійних навичок слід враховувати, щоб вони були максимально наближені до реальної дійсності та щоб з одного навчального модуля випливала ціла низка проблемних завдань, вирішення яких студентами формувала б в них різноманітні професійні навички.

Наприклад, при розробці навчально-методичного модуля з цивільного права, де йдеться про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід передбачати завдання опитування клієнта, проведення аналізу матеріалів справи та вироблення позиції по ній, консультування, підготовку позову до суду, представлення інтересів клієнта в суді, підготовки виступу в судових дебатах, підготовки проектів рішень суду, апеляційних та касаційних скарг. Тобто щоб вирішуючи творчі завдання одного навчального модуля, студент міг пройти шлях, починаючи від звернення клієнта до юриста і закінчуючи остаточним вирішенням проблемного питання та здобути різні професійні навички.

Роботу в малих групах слід використовувати тоді, коли необхідно вирішити проблему, з якою важко впоратись індивідуально, або коли ставиться завдання, поряд з іншими навичками, набути навички роботи в команді.

Для роботи в малих групах необхідно мати відповідне приміщення, яке б давало змогу працювати кожній групі певною мірою ізольовано: наявність наочних матеріалів, а також дошки або паперу, де б могли фіксуватися висловлені учасниками групи ідеї для вироблення спільного рішення. В одному приміщенні (аудиторії) можуть працювати декілька малих груп за умови, що кожній групі буде забезпечено роботу за своїм окремим столом і робота групи не буде заважати роботі інших груп.

Працюючи в малих групах, студенти отримують більше можливостей брати активну участь в занятті, бути корисним один одному, відчути власні можливості та зміцнити їх, практикувати навички співпраці, ведення дискусії, між-особистісного спілкування, учитися один в одного, цінувати різні точки зору, виступати перед аудиторією як спікеру, що повідомляє групове рішення.

Кожна група, як правило повинна включати 3-7 студентів, але можуть бути і винятки. Чим більша група, тим підвищується вірогідність неконструктивної поведінки, дезорганізації, конфлікту, тим більше вміння вимагається від всіх учасників, для надання можливості висловитися кожному учаснику. Розмір групи також залежить від часу, який відводиться на роботу в групі. В той же час, чим більше груп, тим більше часу треба буде витратити на доведення результатів групової роботи.

Процес групової роботи повинен опиратися на розподіл функцій серед її учасників. Наприклад, група із 5-ти осіб може складатися із: ведучого (організовує роботу групи), секретаря (записує результати роботи), доповідача (представляє результати групової роботи), хронометриста (слідкує за часом відпущеним на групову роботу), спостерігача (слідкує за тим, щоб поважались права і думки інших учасників, забезпечувалась їх підтримка, готовність вислухати один одного, з’ясовує чи виносяться конфліктні питання на обговорення, чи поводять себе учасники комунікативно, чи дивляться в очі співрозмовнику, виражають згоду, задають уточнені питання, перефразовують формулювання співрозмовника, дотримуються правил ввічливості).

Розподіл функцій серед учасників групи дозволяє кожному активно включитися в роботу. Також рекомендується об’єднувати в одній групі учасників з різним рівнем підготовки для того, щоб підтягувати менш підготовлених до рівня більш підготовлених.

Починаючи роботу, викладач об’єднує студентів в малі групи, доводить до них завдання. Кожна група повинна за короткий час (як правило, вкластися в час 10 хвилин) виконати поставлені завдання і подати результати роботи.

Розподіляти студентів по групах можна за власним вибором або за розрахунком (наприклад, на перший-п’ятий з наступним об’єднанням студентів з однаковими номерами в одну групу)[28], а також формувати групи можна і іншими способами.

Студенти до початку їх роботи в малих групах повинні володіти деякими попередніми знаннями, навичками і ресурсами необхідними для виконання завдання. Зокрема, їх слід ознайомити з правилами роботи в групі, які уже склалися в роботі малих груп, з можливим розширенням цих правил.

До правил роботи в групах, зокрема, відносяться такі:[29]

· кожен учасник має можливість висловитися, якщо захоче;

· всі учасники групи поважають думки і погляди кожного, навіть якщо не згідні з ними;

· обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловлюють

· всі учасники висловлюються коротко і по суті;

· кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

· всі розбіжності та конфлікти, що виникають в процесі роботи, вирішуються мирним шляхом з врахуванням інтересів учасників і правил роботи;

· всі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

З самого початку група повинна домовитися про способи вирішення можливих конфліктів. Один з апробованих способів полягає в тому, що лідер групи оголошує перерву, щоб розібратися у суті суперечностей, які виникли в процесі роботи між окремими учасниками. З допомогою лідера групи конфліктуючі сторони приходять до згоди про те, як продовжити роботу.

Популярність роботи в малих групах пояснюється тим, що вона дає можливість заощадити час занять, бо зникає потреба вислуховувати всім разом велику кількість учасників, спрощує спілкування самих студентів.

Після завершення роботи в групі та закінчення заняття слід проаналізувати самостійно і разом з учасниками групи її роботу шляхом дачі відповіді на такі запитання:[30]

· якої оцінки заслуговує робота групи?

· що було найбільш вдалим і чому?

· які виникли труднощі в процесі роботи та як їх можна було перебороти?

· як би учасники змінили свою поведінку наступного разу при роботі в групі?

· як дотримувалися правила роботи?

· як можна доповнити, змінити ці правила?

Дата добавления: 2014-12-24