Особливості основних етапів інтернаціоналізації фірми

Дуалістична концепція процесу інтернаціоналізації фірми

Елементи міжнародної діяльності	Зовнішня інтернаціоналізація	Внутрішня інтернаціоналізація
Торгівля	Експорт	Імпорт
Ліцензування	Продаж ліцензій за кордон	Придбання ліцензій в закордонної фірми
Спільні підприємства	Створення СП за кордоном	Створення СП із закордонним партнером на території своєї країни
100% інвестиції за кордон	Створення або викуп підприємств (філій) за кордоном	Функціонування як філії, що контролюється закордонною фірмою

Будь-яка ТНК в процесі свого розвитку проходить через всі перераховані етапи, кожен із яких характеризується не тільки специфікою завдань і значущості закордонної діяльності, але й відмінностями в орієнтації вищого управлінського рівня, найбільш детально показаними Говардом Перлматером за допомогою відомої моделі EPRG.

Згідно з цією моделлю домінуючим відношенням управлінського персоналу фірми, яка не має міжнародного досвіду, є етноцентризм (Е), тобто проводять політику, зорієнтовану на вітчизняну країну. При цьому повністю зберігаються критерії оцінки результативності, що використовуються в процесі аналізу діяльності фірми всередині країни. Поліцентристська орієнтація (P) підкреслює важливість врахування специфіки соціально-культурної сфери бізнесу в різних країнах і використання розроблених на місцях та адаптованих до локальних умов процедур оцінки та контролю. Регіоцентристська (R) орієнтація фокусується на регіональній організації повноважень та комунікаційних потоків, в той час, як геоцентристська або глобальна (G) орієнтація передбачає співпрацю між штаб-квартирою і філіями для розробки стандартів і процедур, які відповідають як загальним, так і локальним завданням фірми.

Доцільність такого підходу ілюструється зростанням зустрічної торгівлі (бартеру, офсетних, клірингових та інших угод). Для багатьох фірм, як наслідок, успіх у зовнішньоторговельній діяльності значною мірою залежить від результативності на внутрішньому ринку.

Особливості	Етапи
Початковий	Локальної ринкової експансії	Транснаціональний
Завдання менеджменту	Вибір закордонних ринків і форм виходу на них	Підвищення результативності діяльності на конкурентних зарубіжних ринках	Глобальна раціоналізація і забезпечення синергізму
Оцінка значущості міжнародної діяльності	Розглядається як важливе доповнення до діяльності на внутрішньому ринку	Як мінімум однакова за важливістю діяльності на внутрішньому ринку	Стратегічна умова успіху і розвитку
Орієнтація вищого менеджменту (за моделлю EPRG)	E P	P R	R G

Різноманітні мотиви зумовлюють інтерес початково орієнтованої на внутрішній ринок фірми до діяльності за кордоном. Серед найважливіших факторів початкового етапу інтернаціоналізації можна виділити такі: насичення внутрішнього ринку; бажання розподілити ризик між більшою кількістю продуктів і ринків; поява нових ресурсних можливостей, пов’язаних з нижчою вартістю факторів виробництва в інших країнах; активізація діяльності закордонних конкурентів на національному ринку; необхідність підтримки сучасного рівня технології виробництва; урядові стимули (пільгове оподаткування, кредитування, інформаційна та маркетингова підтримка тощо); розвиток інфраструктури міжнародного бізнесу та системи комунікацій.

Головна увага керівництва фірми на першому етапі інтернаціоналізації спрямовується на виявлення найбільш перспективних зарубіжних ринків для вже існуючих товарів. Перевага часто віддається таким ринкам, для яких необхідні мінімальні зусилля щодо адаптації продукту і коректування маркетингової стратегії. Таким чином, за рахунок закордонної діяльності фірма може отримати додаткову економію на масштабах виробництва.

Рис. 1.Модель вибору зарубіжних ринків

Модель «чотирьох фільтрів», концепція якої вперше запропонована Р.Волвурдом дозволяє з великої кількості країн вибрати декілька найбільш перспективних не лише з точки зору загального ринкового потенціалу, але й конкретних особливостей фірми, а також цілей її зарубіжної діяльності.

Вибір форм виходу на закордонні ринки. Визначивши країни - цільові ринки, управлінський персонал фірми повинен вибрати найбільш ефективну форму (стратегію) виходу на них (див. табл. 4).

Дата добавления: 2014-12-24