ЗАНЯТТЯ №8 1 страница

“ Робота командира під час підготовки і ведення бою”

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

4 години

Перше навчальне питання: „Порядок і зміст роботи командира з організації оборони”

Порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації оборонного бою залежить від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддаленості противника та його дій, характеру місцевості й наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім виводить роту (батальйон) у зазначений опорний пункт (район оборони) і організує взаємодію й систему вогню, інженерне обладнання, всебічне забезпечення бою та управління.

Підчас переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником організація її буде більш складною.

Отримавши бойове завдання на перехід до оборони в умовах без­посереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) усвідомлює його, організує захоплення та закріплення зазначеного (вигідного) рубежу. Завдання на захоплення та закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передаються по технічних засобах зв'язку. З виходом на вказаний рубіж і в інтересах його закріплення командир роти (батальйону) організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.

У ході закріплення рубежу командир роти (батальйону) приймає рішення на оборону відповідно до отриманого завдання, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію й систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження та високоточної зброї противника, дає вказівки щодо основних питань всебічного забезпечення бою, організує інженерне обладнання опорного пункту (району оборони). Надалі, як тільки дозволить обстановка, він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює завдання під­розділам та порядок взаємодії.

Прийняття рішення є головною складовою частиною організації бою, оскільки всі наступні організаційні заходи проводяться на основі та у відповідності до прийнятого рішення. Рішення приймається командиром роти (батальйону) одноособове на основі усвідомлення отриманого завдання й оцінки обстановки. Усвідомлюючи отримане завдання, командир роти (батальйону) повинен зрозуміти замисел командира батальйону (полку), тобто напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, бойовий порядок і побудова оборони батальйону (полку), порядок вогневого ураження противника підчас підходу його до оборони, розгортання й переходу в атаку; порядок розгрому противника, що вклинився в оборону, і напрямок контратак, а також завдання, місце та роль роти (батальйону) в бою; положення, завдання сусідніх підрозділів і умови взаємодії з ними; час готовності до виконання поставленого завдання. Оцінюючи обстановку, командир роти (батальйону) вивчає й оцінює: противника; свої війська; сусідів; місцевість; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку. Крім того, командир ураховує стан погоди, пору року й час доби. Оцінюючи противника, командир роти (батальйону) вивчає:

склад, положення, стан і можливий характер його дій безпосередньо перед фронтом оборони роти (батальйону) й на флангах, імовірні напрямки головного удару противника, місця можливого розташування засобів масового ураження, наявність резервів і можливий характер їх використання, місця розміщення пунктів управління та ймовірні рубежі розгортання. У висновках з оцінки противника командир роти (батальйону) визначає район місцевості, від утримання якого залежить стійкість оборони; напрямок зосередження основних зусиль; як побудувати бойовий порядок;

завдання штатних, приданих і підтримуючих підрозділів, порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів.

У висновках з оцінки своїх, приданих і підтримуючих підрозділів командир роти (батальйону) намічає: які підрозділи доцільно використати на напрямку зосередження основних зусиль; склад першого й другого ешелонів (резерву); розподіл сил і засобів посилення; заходи щодо поповнення підрозділів матеріальними засобами та відновлення техніки. Після закінчення оцінки противника, своїх, приданих і підтримуючих підрозділів командир роти (батальйону) визначає співвідношення сил і засобів.

У результаті оцінки сусідів необхідно визначити: який вплив їх бойові дії справлять на виконання завдання ротою (батальйоном), які заходи провести для забезпечення флангів і проміжків, порядок підтримки взаємодії й зв'язку з ними. Оцінка місцевості, як правило, провадиться в сукупності з оцінкою кожного елемента обстановки. У висновках з оцінки місцевості доцільно визначити: імовірний напрямок головного удару противника, можливі рубежі розгортання його танків, піхоти, вогневі позиції артилерії та місця пунктів управління противника, межі взводних (ротних) опорних пунктів, ділянки для мінно-вибухових загороджень, місця влаштування укриттів і бліндажів, напрямки контратак другого ешелону (резерву), вогневі рубежі танкових і механізованих рот на БМП, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів, місця вогневих засідок і кочуючих гармат, танків (БМП), місце командно-спостережного пункту, райони розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу. У висновках з оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обстановки слід визначити: ступінь впливу обстановки на виконання бойового завдання роти (батальйону), заходи щодо захисту особового складу; сили й засоби для ведення розвідки та їх завдання; порядок забезпечення підрозділів засобами захисту.

У результаті усвідомлення завдання й оцінки обстановки командир роти (батальйону) приймає рішення, у якому визначає:

замисел бою; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління.

Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення становить замисел бою, у якому визначаються:

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу й знищення противника, що вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити з указанням порядку вогневого ураження та заходів для його обману); бойовий порядок і система опорних пунктів та вогневих позицій. Прийняте рішення командир роти (батальйону) оформлює на своїй робочій карті.

Рекогносцировка проводиться командиром роти (батальйону) з метою вивчення місцевості й противника, а також для уточнення на місцевості прийнятого по карті рішення та доведення уточнених бойових завдань підрозділам. До участі в рекогносцировці залучаються командири взводів, рот, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби й порядок руху, а також заходи щодо охорони і досягнення потайності роботи.

Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділеного підрозділу (групи) або підрозділу, який обороняється на даному напрямку. Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує потайність роботи і зручне спостереження за противником.

Робота командира роти (батальйону) під час проведення рекогносцировки починається з орієнтування. Потім командир роти (батальйону) вивчає місцевість, призначає (указує) орієнтири й уточнює:

положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

накреслення переднього краю, опорний пункт (район оборони), розмежувальні лінії й завдання роти (батальйону);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

накреслення траншей і ходів сполучення, взводні (ротні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засідок і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) підрозділу та інших засобів підсилення;

смуги вогню взводів (рот) і ділянки зосередженого вогню; основні й запасні (тимчасові) позиції штатної та приданої артилерії; вогневі позиції й смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків з сусідами й проміжків між взводами (ротами); основні, запасні (тимчасові), стартові (вогневі) позиції приданого зенітного підрозділу і шляхи його маневру; напрямки та рубежі розгортання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти та механізованої роти на БМП, які перебувають у другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і строки інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишають в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

заходи щодо захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних і аеромобільних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережного пункту та розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

Командир батальйону залежно від наявності часу може проводити рекогносцировку послідовно в усіх опорних пунктах або тільки у тих, які розташовані в районі зосередження основних зусиль батальйону. На другорядному напрямку в цьому випадку він може доручити провести рекогносцировку начальникові штабу.

Бойові завдання командир роти (батальйону) ставить шляхом віддання усного бойового наказу, а також бойовими розпорядженнями. Способи поставлення завдань залежать від умов переходу до оборони.

Під час поставлення завдань командир роти (батальйону) у бойовому наказі вказує:

взводам (ротам) першого ешелону— засоби посилення; опорні пункти й напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу й знищення противника, що вклинився в оборону;

кількість траншей та їх накреслення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу й ділянки зосередженого вогню; якими силами та засобами забезпечити фланги, стики, проміжки й хто відповідальний за них;

хто підтримує;

взводу (роті) другого ешелону — те ж, що і взводам (ротам) першого ешелону, і для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти й механізованої роти на БМП, крім того, — вогневі рубежі;

резерву — район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти й механізованої роти на БМП, крім того, — вогневі рубежі;

бронегрупі — склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі й завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засідці — склад, місце, завдання щодо знищення наступаючого противника та порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії та мінометній (артилерійській) батареї— порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника підчас підходу до переднього краю оборони й розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному взводу— завдання щодо підтримки рот першого ешелону та відбиття атаки піхоти противника; основні й запасні позиції, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковим підрозділам — місце в бойовому порядку та напрямки можливих дій, рубежі розгортання, порядок їх зайняття й завдання, до виконання яких бути готовими; сигнали відкриття та припинення вогню, порядок дій після виконання завдання;

підрозділу, призначеному в бойову охорону, — позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їх вогню й порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності до виконання завдання, вказуються також час зайняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і строки виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання опорного пункту (району оборони).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником немає можливості зібрати разом усіх командирів підрозділів. Бойові завдання в цьому випадку доводяться бойовими розпорядженнями, як правило, по радіо. У бойовому розпорядженні командир роти (батальйону) указує: стислі висновки з оцінки противника; об'єкти, які уражуються в інтересах взводу (роти) засобами старшого командира; бойове завдання взводу (роті) й час готовності системи вогню. За необхідності в бойовому розпорядженні можуть зазначатися завдання сусідів та інші дані. Якщо оборона організується в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) на місцевості віддає бойовий наказ.

Взаємодію командир роти (батальйону) організує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника та варіантами дій підрозділів. Взаємодія в обороні організується методом вказівок або методом доповідей командирів підлеглих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем і розіграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах вкрай обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок.

Завданнями, за якими організується взаємодія в обороні, є:

ураження противника підчас його висування до переднього краю оборони, розгортання й переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу);

відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм оборони;

знищення противника, що вклинився в оборону.

Організуючи взаємодію, командир роти (батальйону) узгоджує дії взводів (рот) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засідок, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами для знищення противника.

Для цього командир роти (батальйону) зобов'язаний:

уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному й протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найважливіших напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (пози­цію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) та порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

узгоджувати дії рот першого й другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засідках, і кочуючих вогневих засобів для відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і на стиках із сусідами, під час вклинення його в оборону та для боротьби з повітряними десантами противника;

указати порядок відкриття й ведення вогню по літаках і вертольотах противника, зенітних і механізованих (танкових) підрозділах, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіанавідників і постів (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Під час організації взаємодії командир роти (батальйону) особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника; маневру силами й засобами з метою своєчасного посилення оборони на загрозливих напрямках; порядку позначення шляхів маневру, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди; визначенню способів дій підрозділів у випадку застосування противником зброї масового ураження і заходів щодо маскування. Під час узгодження питань взаємодії з командиром сусідньої роти (батальйону) взаємно уточнюються: бойові завдання рот (батальйонів), розмежувальні лінії; завдання флангових підрозділів;

організація системи вогню на флангах і у проміжках; місця встановлення мінно-вибухових загороджень; порядок дій підрозділів на випадок вклинення противника в проміжках між ротами(батальйонами); вогневі рубежі рот другого ешелону на БМП;

напрямки контратак; місця розташування командно-спостережних пунктів; порядок взаємної інформації та надання допомоги; радіодані (за належністю до різних частин).

Командир роти (батальйону) другого ешелону, крім того, уточнює порядок взаємодії з ротами (батальйонами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та готує контратаки у вказаних йому напрямках. Командир танкової роти (батальйону) і командир механізованої роти (батальйону) на бойових машинах піхоти готують вогневі рубежі й встановлюють порядок їх зайняття в ході бою.

Систему вогню командир роти (батальйону) організує в ході рекогносцировки, а також підчас постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. Якщо рота (батальйон) переходить до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, система вогню організується під час постановки завдань взводам (ротам) на закріплення вигідного або досягнутого рубежу. Надалі система вогню розвивається відповідно до прийнятого рішення. Командир роти (батальйону) визначає завдання артилерійським, танковим і механізованим підрозділам щодо відбиття противника на підступах до оборони, під час розгортання і переходу в атаку, під час бою за позицію бойової охорони, утримання опорного пункту (району оборони) й під час проведення контратак. На найімовірніших напрямках наступу противника командир батальйону особисто указує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню, глибина — до 400 м. Така зона створюється й на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та із стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії й мінометів із закритих вогневих позицій.

Підчас організації всебічного забезпечення бою командир роти (батальйону) дає вказівки з основних видів бойового, технічного і тилового забезпечення.

Бойове забезпечення роти (батальйону) в обороні включає:

розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіо­електронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпе­чення та забезпечення РХБ захисту.

У вказівках з розвідки командир роти вказує мету розвідки і завдання розвідки (які дані, якими засобами або способами і до якого часу добути), на яких об'єктах зосередити основні зусилля розвідки.

Під час організації охорони указуються: напрямки, на яких зосередити особливу увагу, яку й де мати охорону та її склад; час виставлення охорони та її завдання; пропуск, склад і завдання безпосередньої охорони й порядок організації спостереження.

Із захисту від зброї масового ураження указуються: порядок розосередження підрозділів і використання захисних властивостей місцевості й бойової техніки; сигнали попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження і дії по них; строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів; сили й засоби для ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і порядок їх використання.

З радіоелектронної боротьби з'ясовуються: які пункти управління та радіоелектронні об'єкти противника та у який час підлягають вогневому ураженню, залучувані для цього сили й засоби; завдання з радіоелектронного захисту та протидії технічним засобам розвідки противника; строки готовності.

З маскування визначаються: основні заходи, обсяг, строки і порядок їх виконання; сили й засоби, що виділяються для здійснення маскувальних заходів; порядок дотримання підрозділами маску­вальної дисципліни.

З інженерного забезпечення вказуються: характер, черговість і строки фортифікаційного обладнання й маскування опорних пунктів (позицій); основні напрямки, які необхідно прикрити загород­женнями, які об'єкти зруйнувати (підготувати до руйнування), способи й час виконання цих завдань; сили й засоби, які залучаються для виконання завдань інженерного забезпечення, і порядок використання приданих підрозділів інженерних військ (інженерної техніки).

З РХБ забезпечення визначаються: порядок ведення радіаційної й хімічної розвідки; порядок і строки проведення радіаційного і хімічного контролю; місце, час і порядок проведення спеціальної обробки підрозділів, порядок і строки маскування підрозділів аерозолями (димами) під час підготовки і у ході бою, сили та засоби, що виділяються для цього; порядок використання приданих вогнеметних підрозділів; порядок технічної перевірки протигазів і забезпечення підрозділів засобами захисту.

Організуючи управління в обороні, командир роти (батальйону) визначає: місця й час розгортання командно-спостережних пунктів роти (батальйону) і приданих підрозділів; порядок їх переміщення;

порядок підтримання зв'язку і радіообміну; способи та строки подання донесень; ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Після завершення роботи на місцевості командир роти розробляє схему опорного пункту (схеми 8,9), а командир батальйону— схему району оборони батальйону (схема 10).

Схему ротного опорного пункту рекомендується розроблювати на ватманському аркуші, який з метою скорочення часу на виготовлення схеми має бути заздалегідь розмічений як формалізований документ і мати рамку, назву, підпис командира, дату та умовні позначення.

На схемі зазначаються: орієнтири та їх номери, найменування й відстань до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їх смуги вогню та додаткові сектори обстрілу; основні та запасні вогневі позиції БТР, БМП, танків, протитанкових, вогнеметних і зенітних засобів; вогневі позиції й сектори обстрілу вогневих засобів, що забезпечують фланги роти та проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти — і приданих танків, ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження та вогневі рубежі бронегрупи; позиції та шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засідок; інженерні загородження для кочуючих вогневих засобів і діючих у вогневих засідках; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, позначаються позиції приданого механізованого підрозділу та система вогню його засобів.

Схема опорного пункту є планом ведення оборонного бою роти, Її копія подається командирові батальйону.

Схема району оборони батальйону, як правило, розробляється штабом батальйону на великомасштабній карті та у вигляді донесення подається командирові полку. На схемі указуються:

орієнтири; положення противника; позиція бойової охорони; ротні та взводні опорні пункти, їх смуги вогню та ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції й сектори обстрілу засобів, що забезпечують фланги батальйону та проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження та вогневі рубежі бронегруп; позиції та шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції артилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів, що перебувають у безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, та їх вогневі завдання; місця влаштування вогневих засідок; напрямки контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву) для танкової та механізованої рот на БМП, крім того, вогневі рубежі; основні фортифікаційні споруди та інженерні загородження; проходи в загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), діючих у вогневих засідках, і кочуючих вогневих засобів; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу та автомобілів механізованих підрозділів, командно-спостережних пунктів батальйону і рот. Крім того, у межах району оборони батальйону перед його фронтом і на флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) полку та вогневі завдання штатної й приданої артилерії.

За завчасної підготовки оборони на схемі, крім того, указуються вогневі позиції й сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних та інших вогневих засобів.

Схема району оборони батальйону є для командира планом ведення оборонного бою.

Підготовка роти (батальйону) до виконання бойового завдання включає: доукомплектування підрозділів особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння й бойової техніки до бойового застосування; проведення тактичних занять (навчань) з підрозділами стосовно до характеру майбутнього бою.

Зайняття оборони рота (батальйон) здійснює з урахуванням умов переходу до оборони, тобто конкретної обстановки, що склалася, й завершується у встановлений командиром час.

Під час переходу до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником висування й зайняття оборони здійснюється потай, у короткі строки та під прикриттям виділених для цієї мети підрозділів. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, готують систему вогню та здійснюють інженерне обладнання опорних пунктів (району оборони).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особлива увага приділяється створенню у відповідності до рішення командира роти (батальйону) у найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень в першу чергу на імовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню та фортифікаційному обладнанню займаного опорного пункту (району оборони).

У всіх випадках під час переходу до оборони рота (батальйон) повинна бути постійно готова до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, диверсійно-розвідувальних груп.

Інженерне обладнування опорного пункту (району оборони) починається негайно після визначення позицій підрозділам та вогневим засобам і організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися до зайняття оборони, у повному обсязі звичайно проводиться із зайняттям підрозділами опорних пунктів і триває безперервно в ході всього оборонного бою. Інженерне обладнання здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, що забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження, та проводиться потай з повним напруженням сил і максимальним використанням засобів механізації, збірних фортифікаційних споруд, конструкцій та місцевих будівельних матеріалів.

Фортифікаційне обладнання опорного пункту (району оборони) в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється з широким застосуванням засобів механізації. При цьому в першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони та переднім краєм оборони; розчищаються смуги огляду й обстрілу; риються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бронетранспортерів (БМП) та інших вогневих засобів; будуються споруди для командно-спостережних і медичного пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскуються озброєння і техніка від розвідки й для захисту від високоточної зброї противника; влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкової роти (батальйону) і механізованої роти (батальйону) на БМП, що перебувають у другому ешелоні (резерві), готуються шляхи висування до цих рубежів і рубежів розгортання для контратак; обладнуються пункти водопостачання (водозабірні пункти).

У Другу чергу дообладнуються взводні та ротні опорні пункти;

риються окопи для танків, бронетранспортерів (БМП) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється та вдосконалюється в бойовому та господарському відношенні система траншей і ходів сполучення в батальйонному районі оборони;

дообладнуються командно-спостережні й медичні пункти;

влаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховище на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті роти (батальйону), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, обладнуються основні, фальшиві об'єкти в ротному опорному пункті (батальйонному районі оборони); додатково влаштовуються загородження перед переднім краєм, у проміжках між опорними пунктами й на флангах, а також готуються шляхи маневру.

Дата добавления: 2014-12-24