ЗАНЯТТЯ №8 2 страница

Надалі розвивається система траншей і ходів сполучення в опорному пункті (районі оборони); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, підвезення та евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Підчас переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливішому напрямку. Підчас обладнання позицій підрозділи спочатку риють окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Маскування опорного пункту (району оборони) здійснюється безперервно з початком його інженерного обладнання.

Обсяг завдань з інженерного обладнання залежить від умов переходу до оборони, місцевості і наявності часу. Па дослідному навчанні було встановлено, що на обладнання ротного опорного пункту буде потрібно 2800 люд/год; 45 маш/год, 140 м³ круглого лісу, 410 кг дроту, впиняти ґрунту близько 3800 м³. Під час влаштування одягу крутостей до 30% укриттів і ходів сполучення додатково потрібно: 65 м³ круглого лісу, 370кг дроту і 1070люд./год. З огляду на досвід проведення останніх навчань, інженерне обладнання опорного пункту(району оборони) здійснюється: першої черги — із засобами механізації протягом доби, без засобів меха­нізації — до двох діб; другої черги — із засобами механізації до трьох діб, без засобів механізації— до чотирьох діб. В подальшому необхідно ще 2—3 доби, щоб виконати псі завдання інженерного обладнання в повному обсязі.

Практична робота командира роти (батальйону) в підлеглих підрозділах починається зразу після завершення організації бою і проводиться з метою своєчасної та повної підготовки підрозділів до ведення оборонного бою. Крім звичайних питань, ця робота включає перевірку своєчасності й правильності зайняття підрозділами опор­них пунктів і позицій (районів оборони); готовності системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо вночі та за інших умов обме­женої видимості, знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану й ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів та позицій підрозділів, готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі та вказані напрямки;

виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою й управління;

зайняття позиції бойовою охороною та готовності її до виконання бойового завдання.

Підчас організації оборони штабом батальйону розробляються такі документи: попереднє бойове розпорядження; розрахунок часу;

план підготовки підрозділів батальйону до оборони; план зв'язку;

розрахунок основних робіт щодо інженерного обладнання району оборони батальйону; заявка на матеріальне забезпечення; схема району оборони батальйону; бойовий наказ (пропозиції для бойового наказу); вказівки або розпорядження щодо технічного і тилового забезпечення; донесення про бойовий і чисельний склад, про дози радіоактивного опромінювання особового складу; з тилового забезпечення. У ході оборонного бою розробляються бойові донесення та бойові розпорядження підлеглим і приданим підрозділам.

Друге навчальне питання: „Порядок і зміст роботи командира з організації наступу”

Успішне виконання поставленого перед ротою (батальйоном) завдання залежить від ретельної підготовки наступу, яка починається після отримання завдання від старшого командира і включає:

- організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та управління);

- підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

- підготовку вихідного району; практичну роботу командира роти (батальйону), його заступників і штабу батальйону у підлеглих підрозділах та інші заходи.

На послідовність і зміст роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою впливають конкретна обстановка, отримане бойове завдання і наявність часу.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти (батальйону) більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості. Після зайняття вихідної позиції командир роти (батальйону) організує спостереження та охорону, ставить завдання взводам (ротам) і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідної, вичікувальної позицій (вихідного району), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруд і виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї.

Під час наступу з ходу командир роти (батальйону) приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, на карті або на макеті місцевості, у подальшому він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ та організує взаємодію безпосередньо на місцевості.

Коли командир роти (батальйону) не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів (рот), всю роботу щодо організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам він уточнює під час їх висування на рубіж переходу в атаку і з початком атаки.

Усвідомлення завдання є найважливішою складовою частиною роботи командира під час прийняття рішення. Від того, наскільки правильно усвідомлене отримане завдання, залежатиме вся подальша робота з організації бою.

Усвідомлюючи отримане завдання, командир роти (батальйону) повинен зрозуміти мету майбутнього наступу, замисел старшого командира (начальника), особливо способи розгрому противника, завдання, місце у бойовому порядку і роль роти (батальйону) у бою, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

У результаті усвідомлення завдання командир роти (батальйону) робить висновки, в яких визначає: напрямок зосередження основних зусиль; побудову бойового порядку; скільки часу є на підготовку наступу.

Заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки роти (батальйону) до виконання отриманого завдання командир визначає на основі усвідомлення отриманого завдання. Кількість і зміст цих заходів можуть бути різними, через те, що вони пов'язані з підготовкою підрозділів роти (батальйону) до виконання бойового завдання та роботою командира і штабу щодо організації бою. Заходи можна розділити на дві групи. До першої групи належать заходи, пов'язані з підготовкою особового складу, техніки поповненням запасів матеріальних засобів бойовою технікою, озброєнням і особовим складом, евакуацією хворих і поранених, захистом особового складу від зброї масового ураження тощо. До другої групи належать заходи щодо організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення про час і порядок роботи на місцевості та ін.

Розрахунок часу здійснюється для більш конкретного планування роботи командира роти (батальйону). Розрахунок часу щодо організації бою командир роти (батальйону) проводить сам.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є:

▪ час отримання завдання та готовність роти (батальйону) до її виконання;

▪ час доповіді рішення старшому командиру; строки участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості; час сходу і заходу сонця.

Розраховуючи час, слід більшу його частину надавати підлеглим, а меншу використовувати для своєї роботи.

Після розрахунку часу командир роти віддає вказівки командирам підлеглих і приданих підрозділів (командир батальйону — началь­нику штабу) щодо орієнтування підрозділів про майбутні дії, організації розвідки, про час рекогносцировки й порядок роботи на місцевості та про підготовку даних, необхідних для прийняття рішення.

Оцінка обстановки здійснюється на основі останніх даних про противника з урахуванням організації і тактики його дій і своїх військ, також умов місцевості. Основними елементами оцінки обстановки е- противник; свої підрозділи; сусіди; місцевість; радіаційна, хімічна і біологічна обстановка. Усі ці елементи тісно взаємозв'язані між гобою і по-різному впливають на виконання завдання. Тому командир поти (батальйону) повинен за кожним елементом визначити висновки, які привели б його до найдоцільнішого рішення.

Оцінка противника. Командир роти оцінює противника на глибину бойового завдання, командир батальйону — на глибину розташування полку (бригади) й найдокладніше на глибину бойового завдання батальйону.

Дані про противника, як правило, будуть недостатніми, суперечливими і навіть хибними. Однак командир роти (батальйону) повинен уміти зіставити наявні відомості про противника, урахо­вувати його тактику, організацію військ, можливий характер дій і на основі цього зробити правильні висновки.

Оцінку противника слід проводити у такій послідовності:

- спочатку вивчити і усвідомити загальний характер дій, положення, склад, стан і ступінь захищеності противника у смузі наступу батальйону (полку. бригади);

- потім оцінити ту його частину, яку потрібно розгромити підчас виконання поставленого завдання, тобто на фронті наступу роти (батальйону);

Опираючись на знання тактики противника і ступеня захищеності, системи укріплень, вогню і загороджень, а також, визначивши сильні та слабкі сторони противника, командир розкриває ймовірний характер (замисел) його дій підчас виконання ротою (батальйоном) завдання.

На основі глибокого і всебічного аналізу противника та ймовірного характеру його дій командир роти (батальйону) робить висновки: який противник знаходиться перед ротою (батальйоном) та ймовірний характер його дій; де головне угруповання противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості, сильні та слабкі сторони противника.

Ці висновки дають можливість командиру роти (батальйону) визначити: напрямок зосередження основних зусиль, якого противника, яким способом і в якій послідовності розгромити; порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів; бойовий порядок роти (батальйону); бойові завдання підрозділам, основні питання взаємодії та порядок всебічного забезпечення бою - організацію управління; що і на який час дорозвідати.

Результати оцінки противника командир роти (батальйону) оформляє на своїй робочій карті, на яку наносить: положення механізованих і танкових підрозділів до взводу (взводного опорного пункту), вогневі позиції артилерії, командні і спостережні пункти та інші елементи його угруповання, а також можливі напрямки і рубежі контратак, введення в бій других ешелонів (резервів) у обороні, склад і строки виходу на них, а також місця розташування РЛС, окремих вогневих! протитанкових засобів (танків, ПТРК, кулеметів тощо).

Оцінка своїх підрозділів. Під своїми підрозділами розуміють штатні, придані й підтримуючі підрозділи. Про свої підрозділи командир роти (батальйону) звичайно буде мати вичерпні дані. Під час вивчення кожного елементу оцінки своїх підрозділів командир роти(батальйону)робить часткові висновки.

Свої підрозділи командир роти (батальйону) звичайно оцінює у такій послідовності: спочатку уточнює положення штатних і приданих підрозділів, потім вивчає їх склад і визначає їх бойові можливості для вирішення майбутніх завдань.

Оцінюючи положення своїх військ, командир роти (батальйону) вивчає:

- тактичне положення підрозділів роти (батальйону) відносно противника та характер їхніх дій;

- віддаленість підрозділів від наміченого рубежу переходу в атаку та час, необхідний на їх висування;

- місцезнаходження, характер дій, час і райони прибуття приданих підрозділів і зміни позицій (районів), які вони займають.

У процесі оцінювання складу і стану своїх підрозділів командир аналізує: штатну структуру роти (батальйону), чи усі штатні підрозділи у наявності, а якщо ні, то де вони зараз і коли прибудуть; склад приданих підрозділів; моральний та фізичний стан особового складу, стан озброєння й бойової техніки; рівень підготовки і бойовий досвід підрозділів; організаторські здібності командирів підрозділів.

Під час оцінки забезпеченості своїх підрозділів командир встановлює: забезпеченість роти (батальйону) матеріальними засобами та строки створення їх запасів у підрозділах; норми витрати матеріальних засобів і потреба в них для виконання бойового завдання; організацію підвезення та евакуації; технічне і медичне забезпечення.

Під час оцінки бойових можливостей своїх підрозділів командир роти (батальйону) визначає можливості: артилерії — щодо ураження об'єктів противника із закритих вогневих позицій; засобів прямою наводкою — щодо знищення танків, ПТРК та інших вогневих засобів; приданих засобів ППО — щодо боротьби з повітряними цілями; механізованих і танкових підрозділів — щодо створення переваги над противником підчас прориву його оборони; щодо пророблення проходів у загородженнях, прокладання маршрутів, забезпечення форсування водної перешкоди; засобів управління — щодо підтримання безперервного управління; тилових підрозділів — щодо матеріального, медичного забезпечення; технічних підрозділів — щодо технічного забезпечення тощо.

На основі оцінки противника та своїх підрозділів командир роти (батальйону) провадить кількісно-якісний аналіз їх складу, морального стану та бонових можливостей і з урахуванням цього визначає реальне та кількісно-якісне співвідношення сил сторін.

Всебічна оцінка своїх військ дозволяє командиру роти (баталь­йону) зробити висновки проте, який загальний стан, які захищеність та боєздатність підлеглих підрозділів; як відповідає їх положення характеру отриманого бойового завдання; де зосередити основні зусилля роти (батальйону); які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх можливостей; які намітити основні питання щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою; як організувати управління.

Оцінка сусідів. Під сусідами розуміють підрозділи, що діють на флангах (справа, зліва), попереду або які перебувають у тилу, але у ході бою діють на напрямку роти, батальйону.

Оцінюючи сусідів, командир роти (батальйону) вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.

Оцінюючи склад і положення сусідів, командир роти (баталь­йону) визначає: де та у якому угрупованні перебувають сусіди справа і зліва, попереду, у другому ешелоні, якою є їх віддаленість від наміченого рубежу переходу в атаку. Оцінюючи характер їхніх дій, командир встановлює: що роблять сусіди на момент прийняття ним рішення на бій, який маневр здійснюють вони під час підготовки до виконання нових бойових завдань, де проходять їх маршрути висування.

Оцінюючи умови взаємодії із сусідами, командир визначає:

- як сусіди сприятимуть розгрому противника; яку допомогу їм необхідно надати під час виконання бойових завдань;

- який маневр силами та засобами здійснити з метою використання можливого успіху сусідів;

- які заходи провести для забезпечення флангів, який передбачити порядок взаємодії із сусідами під час розгрому контратакуючого противника;

- який маршрут і коли звільнити його для пропускання другого ешелону полку (бригади) підчас введення його в бій у наступі.

У результаті оцінки сусідів командир роти (батальйону) може зробити такі висновки для рішення:

- як впливають дії сусідів на виконання завдання роти (батальйону); напрямок зосередження основних зусиль з урахуванням дій сусідів;

- з ким із сусідів і підчас знищення яких цілей (об'єктів) й на якому етапі бою необхідно мати більш тісну взаємодію;

- які дані від сусідів потрібно додатково отримати й які питання узгодити в інтересах підтримання взаємодії та зв'язку з ними у ході бою; який маневр силами й засобами передбачити з метою використання можливого успіху сусідів;

- як забезпечити введення в бій другого ешелону полку (бригади) й узгодити дії з ним;

- який порядок пропуску підрозділів роти (батальйону) через бойові порядки попереду діючих підрозділів.

Оцінка місцевості. Командир роти (батальйону) вивчає вплив місцевості на бойове застосування своїх військ і противника, у результаті чого встановлює, якою мірою місцевість сприяє противнику в організації і веденні бою і нашому наступу.

Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ. Місцевість оцінюється, як правило, у такій послідовності: загальний характер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування; умови прохідності й захисні властивості; зміни, які можуть відбутися у результаті застосування ядерної зброї та у ході ведення бою.

На основі оцінки місцевості командир роти (батальйону) у висновках визначає: де найдоцільніше зосередити основні зусилля; побудувати бойовий порядок; якими об'єктами оборони противника і рубежами місцевості передусім слід оволодіти, тобто які бойові завдання поставити підрозділам; напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання батальйону у ротні та взводні колони, місця оснащення танків тралами і рубежі спішування; які заходи треба здійснити щодо інженерного та інших видів бойового забезпечення під час висування на рубіж переходу в атаку та у ході наступу.

Оцінка радіаційної, хімічної та біологічної обстановки провадиться з метою визначення заходів захисту особового складу від уражаючих факторів ядерної та хімічної зброї під час дій в умовах її застосування. Командир роти (батальйону) вивчає:

- фактичні дані про застосування противником зброї масового ураження та її вплив на виконання бойового завдання;

- місце і час завдання ядерного удару, напрямок поширення радіоактивної хмари, ділянки, заражені отруйними речовинами;

- сумарні дози опромінення особового складу підчас подолання зон зараження радіоактивними речовинами та їх вплив на боєздатність підрозділів. Якщо ж на момент прийняття рішення зброя масового ураження противником не застосовувалася, то командир роти (батальйону) тільки оцінює ймовірність його застосування і можливі масштаби зараження.

У висновках із оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обста­новки командир роти (батальйону) визначає завдання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки щодо забезпечення підрозділів засобами захисту, а також щодо ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження; порядок і способи дій роти (батальйону) на зараженій місцевості. Крім того, під час оцінки обстановки командир роти (батальйону) ураховує стан погоди, пору року і час доби.

У результаті усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир роти (батальйону) приймає рішення, у якому визначає:

замисел бою,

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії; організацію управління.

Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення і підвищення морального духу підрозділу.

Основу рішення становить замисел бою, у якому визначаються:

- напрямок зосередження основних зусиль;

- способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів);

- бойовий порядок роти (батальйону).

Крім того, залежно від умов переходу у наступ командир роти (батальйону) визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні й вичікувальні позиції (райони), вихідний рубіж, рубежі розгортання і безпечної віддаленості, рубіж переходу в атаку та маршрути висування; у випадку наступу механізованого батальйону на автомобілях— місця посадки десантом на танки.

У міру прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно (командир батальйону разом з начальником штабу) наносить на карту. Як правило, на карту наносяться:

- угруповання противника;

- напрямок зосередження основних зусиль, завдання роти (батальйону);

- завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними, завдання вогневих засобів, які виконуються силами і засобами старших начальників;

- завдання підлеглих підрозділів, способи і строки їх виконання;

- місця КСП батальйону та рот і напрямки їх переміщення.

Крім того, на карті відбиваються основні питання взаємодії, управління та забезпечення бою.

Крім графічної частини, на робочій карті оформляється пояснювальна записка, у якій можуть зазначатися: засоби поси­лення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільності та інші питання.

Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти (батальйону), який остаточно склався у його уявленні й графічно відображений на карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, оголосити його підлеглим командирам (заступникам, офіцерам штабу), провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ) та організувати взаємодію.

Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На неї залучаються командири взводів (рот), окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Якщо командирам рот виїхати на місцевість з командирами взводів не видається можливим, командир батальйону залучає на рекогносцировку і командирів взводів рот першого ешелону.

Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби та порядок руху, а також заходи щодо охорони [досягнення потайності роботи.

Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділеного підрозділу (групи) або підрозділу, що обороняється на даному напрямку. Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує потайність роботи і зручне спостереження за противником.

Роботу на місцевості командир роти (батальйону) розпочинає із встановлення зв'язку з командиром підрозділу, що обороняється, орієнтування підлеглих.

Потім командир роти (батальйону) вивчає місцевість, призначає (указує) орієнтири та уточнює: передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі можливих ударів його бойових вертольотів і встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги та проміжки, сильні й слабкі місця в обороні противника та можливі його дії; фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання взводам (ротам) і приданим підрозділам; цілі (об'єкти) противника, які підлягають вогневому ураженню; вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і строки їх інженерного обладнання; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди час їх пророблення (улаштування), місця оснащення танків катковими мінними тралами; маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку й безпечної віддаленості; напрямок переміщення командно-спостережного пункту батальйону і місця розгортання підрозділів технічного забезпечення та тилу.

Командир механізованої роти (механізованого батальйону) під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції взводів (рот) для перепускання танків та їх позначення, а під час наступу з ходу — рубіж спішування взводів (рот); для підрозділів на автомобілях, крім того, — місця посадки десантом і збору автомобілів після спішування особового складу.

Після проведення рекогносцировки командир роти (батальйону) віддає бойовий наказ.

Ставлячи завдання, командир роти у бойовому наказі зазначає:

механізованим (танковим) взводам — засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

приданому артилерійському підрозділу — вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок перемі­щення;

кулеметному (протитанковому) взводу і приданим вогневим засобам _ цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, рубіж переходу в атаку, місце у бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час поставлення завдань командир батальйону у бойовому наказі вказує:

ротам першого ешелону, у тому числі приданій танковій (меха­нізованій) роті, — засоби посилення, найближче завдання і напря­мок продовження наступу, вихідні позиції та час їх зайняття, хто підтримує;

роті другого ешелону — вихідну (вичікувальну) позицію і час її зайняття, можливі рубежі введення у бій, найближче завдання і напрямок продовження наступу, засоби посилення під час уведення у бій;

резерву — вихідну позицію, напрямок і порядок переміщення у,і наступу, завдання, до виконання яких бути готовим;

приданим підрозділам артилерії й мінометній (артилерійській) батареї батальйону— цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки, з початком атаки, кого підтримувати, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону і відбиття контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок висування, час готовності до відкриття вогню, порядок переміщення;

гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямою навод­кою — цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневі позиції і час їх зайняття, дії після виконання завдання;

гранатометному підрозділу — цілі для знищення і придушення у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого підтримувати в атаці, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак піхоти противника, місце у бойовому порядку батальйону і порядок переміщення;

протитанковому підрозділу— цілі для знищення у період вогневої підготовки атаки, вогневу позицію, час і порядок її зайняття, місце у бойовому порядку батальйону, напрямок і порядок переміщення у ході бою, завдання, до виконання яких бути готовими, і можливі рубежі розгортання;

приданому зенітному підрозділу — у яких напрямках вести розвідку повітряного противника та які підрозділи прикрити від Ударів з повітря у вихідному районі, підчас висування, розгортання, атаки переднього краю оборони противника й наступу у глибині, місце у колоні під час висування та у бойовому порядку батальйону, порядок переміщення, час і ступені готовності;

інженерно-саперному підрозділу — місця і час пророблення проходів у загородженнях і влаштування переходів через перешкоди перед переднім краєм оборони противника, напрямок переміщення й порядок пророблення проходів у загородженнях противника у глибині його оборони.

Під час наступу з ходу командир роти (батальйону), крім того, у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування роти (батальйону), пункти (рубежі) розгортання у ротні та взводні колони, місця посадки особового складу десантом на танки (для підрозділів на автомобілях), рубіж безпечної віддаленості, рубіж спішування для механізованих взводів (рот), що атакують у пішому порядку, й рубіж переходу в атаку. Ставлячи завдання підрозділам, у цьому випадку замість вихідних (вичікувальних) позицій й часу їх зайняття він указує час проходження пунктів (рубежів).

Іноді командир роти (батальйону) бойові завдання до підрозділів може доводити у формі бойового розпорядження або попереднього бонового розпорядження.

Робота на місцевості завершується організацією взаємодії.

Взаємодію командир роти (батальйону) організує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань. Підчас наступу з ходу робота щодо організації взаємодії на місцевості здійснюється на глибину видимості, а завершується у вихідному районі на макеті місцевості або по карті на всю глибину бойового завдання. Підчас наступу в умовах безпосереднього зіткнення з противником вся робота проводиться тільки на місцевості.

Під час організації взаємодії доцільно узгоджувати дії всіх підрозділів роти (батальйону) на період вогневої підготовки атаки.атаки переднього краю оборони противника та виконання найближчого завдання (виконання подальшого завдання) і наступу у вказаному напрямку, а під час наступу з ходу з вихідного району, крім того, й на час висування роти (батальйону) на рубіж переходу в атаку.

Організуючи взаємодію, командир роти зобов'язаний:

- узгодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або у період висування і розгортання їх у бойовий порядок, у випадку завдання противником ядерних ударів, ударів авіацією й розвідувально-ударними комплексами, проведенні ними контрпідго­товки та дистанцій його мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;

- встановити порядок зайняття взводами (ротами) вихідних позицій для наступу, порядок перепускання танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкової роти (батальйону) — порядок ведення вогню під час переходу в атаку та проходження танками вихідного положення механізованих підрозділів;

- під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих і протитанкових підрозділів десантом на танки, а також порядок висування та зайняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;

Дата добавления: 2014-12-24