Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз оціночних показників ефективності та доходності кредитних операцій




Дохідність кредитних операцій може бути розрахована за допомогою таких показників:

Дохідність кредитних вкладень — розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму кредитних вкладень за досліджуваний період:

Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції.

Дохідність активів за рахунок кредитних операцій — розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму активів:

Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів беруться тільки дохідні активи.

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:

Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій.

Рентабельність кредитних операцій (Р1) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на витрати, пов’язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

Різновидом показника рентабельності може бути також відношення процентних доходів від кредитів до процентних витрат, пов’язаних із залученням ресурсів.

Цей показник характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів.

Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник — відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:

Зниження даного показника є, безумовно, позитивним явищем. Прибутковість кредитних операцій розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середні кредитні вкладення:

Даний коефіцієнт показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні операції.

Для порівняльного аналізу ефективності роботи працівників кредитних відділів різних банків або філій банку можна розраховувати показник продуктивності праці як відношення доходу від кредитних операцій до середньооблікової чисельності працівників кредитного відділу.

На прибуток від кредитних операцій впливають такі чинники: обсяг наданих кредитів; зміна структури наданих кредитів; зміна процентної ставки за кредит (ціна кредиту); зміна процентної ставки за депозитами (собівартість залучених ресурсів).

7.1 Основні завдання та інформаційна база валютних операцій

Слід розрізняти:

валютні цінності — валюта України, іноземна валюта, платіжні документі що виражені в іноземній валюті;

валюта України (гривня) — грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної інозем; держави.

Валютні операції:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за ви­нятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на терито­рію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Основними завданнями аналізу валютних операцій є:

оцінювання діяльності банку на валютному ринку, її масштабів та конку­рентоспроможності;

визначення можливостей банку для забезпечення адекватного співвідно­шення між обсягами валютних операцій з певним ступенем взятого ризику та рівнем прибутковості;

контроль показників валютного ризику, що ґрунтується на дотриманні установлених нормативів відкритої валютної позиції;

оцінювання ефективності формування та використання валютних ресурсів:

визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;

оцінювання прибутковості валютних операцій;

обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку:

оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;

визначення об'єктивних та суб'єктивних чинників, що впливають на здійс­нення валютних операцій.

Джерелами інформації насамперед є статистичні та фін. Звіти, затверджені НБУ (Баланс, оборотно-сальдовий баланс, річний звіт та примітки до нього).

Джерелами інформації також є:

*декларація про валютні цінності, що перебувають за межами України;

*дані синтетичного та аналітичного обліку;

*первинні документи (угоди, платіжні доручення, меморіальні ордери, касові документи, заявки на купівлю або продаж іноземної валюти);

*протоколи рішення профільних комітетів;

*інформація про офіційні курси іноземних валют;

*аналітичні огляди валютного ринку (ринкова вартість ресурсів, процентні втіки за депозитами, кредитами тощо).

7.2Аналіз масштабів валютних операцій виходячи з їх фактичних обсягів порівняно з попередніми періодами.(етот вопрос со шпор и он хорошо написан)

 

Першочерговий етап аналізу діяльності банку — оцінювання структури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку.

Масштаби діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів та зобов’язань банку в їх загальній масі. Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами:

Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах.

Абсолютний приріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютних активів (валютних зобов’я­зань) на кінець та початок періоду.

Темп зростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується як співвідношення валютних активів (зобов’я­зань) на кінець періоду до валютних активів (зобов’язань) на початок періоду:

Темп приросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобо­в’язань (Тп.в.з) визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) на кінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:

Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку.

Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):*за статтями активів і пасивів;*за видами валют;*за видами операцій;*операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;*операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті.

Питома вага валютних активів та зобов’язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, резидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках.

Структура активів та пасивів у розрізі резидентів та нерезиден­тів показує, на якому ринку (внутрішньому чи міжнародному) банк розміщує кошти, їх обсяги та види операцій, які він здійснює з нерезидентами. Структура активів у розрізі конвертованої та неконвертованої валюти зорієнтує стосовно того, якій валюті банк надає перевагу. Останнє має значення при оцінці ризику, оскільки кожна валюта має свій рівень ризику.

Для визначення ефективності та ступеня використання банком залучених ресурсів в іноземній валюті необхідно розрахувати показник повноти використання залучених коштів в іноземній валюті (Квик.інв):

Значення показника менше одиниці свідчить про використання залучених ресурсів не тільки для операцій кредитування, а й для інших активних операцій.

7.3 Аналіз валютної позиції банку.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансо­вих) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній ва­люті та в кожному банківському металі. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, коли обсяг вимог за купленою валютою та банківськими мета­лами перевищує обсяг зобов'язань.

Аналіз валютної позиції банку проводиться у такий спосіб:1.Визначається абсолютне значення відкритої валютної позиції за кожний місяць у розрізі довгої та короткої валютної позиції.2Визначається структура валютної позиції банку за видами операцій:*торговельна позиція;*операційна позиція (валютно-обмінні операції, доходи та витрати банку в іноземній валюті, витрати на власні потреби).3.Визначається структура валютної позиції банку за видами валют.4.Оцінюється динаміка цих значень за період та визначається наяв­ність/відсутність фактів порушення установлених НБУ нормативів відкритих валютних позицій.

5.Визначаються фактори, які впливають на стан валютної позиції банку (кур­сові коливання на ринку, адміністративні заходи НБУ, скорочення обсягів операцій торгівлі іноземною валютою, кризові явища в економіці та в суспільстві тощо).

Джерела інформації: оборотний-сальдовий баланс, звітні форми, розшифрування валютних рахунків за видами валют, дані аналітичного обліку та форми внутрішньобанківської звітності.

Нині НБУ нормативне значення загальної відкритої (довгої/ короткої) валютної позиції банку установлено нарівні 30 %. (на довгу відкриту валютну позицію — 20 %;на коротку відкриту— 10%.

Ліміти валютних по­зицій:**ліміти залишків в іноземній валюті на кореспондентських рахунках;**ліміти готівки іноземної валюти в касі;**на кожного дилера;**ліміти на філії;**ліміти за видами валют;**ліміти за видами операцій.

На розмір валютної позиції впливають:

**трансформація активів;**погашення банком безнадійної заборгованості;**купівля валюти для закриття валютної позиції;**купівля валюти для виконання зобов'язань банку перед клієнтами тощо

Розраховується норматив відкритої валютної позиції (загальної, довгої, короткої):

Н13 = ЗВВП / РК*100%, має бути не більше, ніж 30 %.

Н13-1 = +ВВП / РК*100%, має бути не більше, ніж 20 %.

Н13-2 = - ВВП / РК*100%, має бути не більше, ніж 10 %.

Зміни курсу валют при відкритій валютній позиції впливають на фінансовий результат банку. Якщо банк має коротку відкриту валютну позицію, то у разі підв.курсу іноземної валюти його доходи змен-ться, а при зниж-ні –підв-ться.

Не менш важливо проаналізувати структуру валютної позиції у розрізі операцій та валют у динаміці.

У процесі аналізу виявляються ті складові додаткових прибутків, збитків. Ці компоненти необхідно згрупувати в однорідні групи й оцінити їх вплив на прибуток. Управління валютною позицією передбачає прийняття рішень щодо її зміни з метою досягнення запланованого результату і безпосередньо реалізацію такого результату.

7.4.Аналіз кореспондентської мережі банку.

Аналіз кореспондентської мережі банку є досить важливим етапом аналізу валютних операцій. Відкриття значної кількості кореспондентських рахунків, вибір країни, валюти рахунку та умов платежів здійснюються з урахуванням експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку та забезпечення власних потреб банку в розрахунках за валютними операціями. Щоб визначити ефективність використання коштів та проведення платежів за коррахунками, необхідно проаналізувати обороти коштів у розрізі кожного банку-кореспондента. Якщо за деякими з них ураховуються кошти та не здійснюються операції, це можна розцінювати як відволікання коштів або навіть приховане кредитування.Слід звернути увагу на наявність кореспондентських рахунків, за якими не проводяться операції, та на відсутні або досить незначні залишки. Це спричинює додаткові витрати банку на розрахунково-касове обслуговування.

Аналізуючи розвиток кореспондентської мережі, необхідно простежувати динаміку зростання кількості відкритих клієнтських рахунків в іноземній валюті. При цьому позитивною тенденцією вважається пропорційне зростання як рахунків «ЛОРО», так і рахунків «НОСТРО».

7.5.Аналіз обмінних валютних операцій.

Операції купівлі-продажу іноземної валюти є найпоширенішими банківськими операціями. Ці операції здійснюються всіма банками, які мають ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями. Обмінні операції здійснюються банками через власні операційні каси, власні пункти обміну валют та пункти обміну валют, які відкриті на підставі агентських угод.

Головним критерієм управлінських заходів у сфері валюто-обмінних операцій є їх вплив на ефективність, рентабельність, що досягається за рахунок:

Ø оптимізації коштів, що використовуються;

Ø курсової політики.

За результатами аналізу діяльності банку на ринку валютообмінних операцій необхідно виділити загальний вплив факторів на динаміку прибутковості. З’ясування причин змін самих факторів є предметом ситуаційного аналізу, що реалізується через маркетингові функції.

Фактори, що мають високий вплив на результат валютообмінних операцій банку:місткість ринку послуг (попит);сезонний характер (наприклад, обмінні пункти у зоні відпочинку);конкурентна позиція (пропозиція);динаміка курсів, їх змін, розмір маржі;адміністративні чинники;технічна оснащенність;режим роботи;рівень кваліфікації (уміння оцінити платоспроможність банк­нот, виявлення фальшивок).

Виконуючи завдання, що постають перед банком, і працюючи з показниками, менеджери банку повинні брати до уваги малоконтрольовані чинники зовнішнього ринку. Економічні та політичні умови, дії конкурентів, зміни у соціальному і культурному рівні населення — все це повинно враховуватись під час моделювання, координації та формування спектра послуг.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-24; Просмотров: 1648; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.