Аналіз ефективності нетрадиційних банківських послуг по рівню доходів від них в загальних доходах банку

Нетрадиційні банк. послуги відіграють як безпосередню роль у збільшенні отриманих прибутків, так і опосередковану.

Щоб визначити рівень доходів від трастових послуг, депозитарних послуг, Послуги з продажу банківських послуг, оренда індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів потрібно розраховувати відхилення у тис.грн. та % відносно звітного та базового років.

Важлива роль деяких нетрадиційних банк. послуг – таких як трастові операції, операції з банк. металами – проявляється в прямому збільшенні обсягів залучених коштів та в проведенні за рахунок них активних операцій, що забезпечують одержання додаткових прибутків банку.

Інші послуги – оренда індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів, депозитарні послуги – виконують опосередковану роль, впливаючи на обсяги залучення нових клієнтів, які, у свою чергу, користуються іншими традиц. та нетрадиц. послугами банку.

Перш ніж аналізувати кожний із видів нетрадиц. банк. операцій визначають їх частку у заг. обсязі основних банк. операцій. Для цього використовується метод порівняння обсягів надання нетрад. банк. послуг і одержаних від них доходів з обсягами виконання основних банк. операцій (кредитні операції, операції з ц.п., фін. лізинг, міжбанк. кредити тощо) та одержаних від них доходів. При цьому аналізується динаміка цих показників у часовому інтервалі.

12.1.Значення, завдання і інформаційне забезпечення аналізу ліквідності банку

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно і в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у коштах. Лікв-ть є ширшим поняттям за платоспр-ть.

Банк. лікв-ть відіграє життєво важливу роль як у діял-ті самих банків, так і у фін системі країни. Дефіцит ліквідних засобів призводить до порушення нормативних вимог центр. банків, штрафних санкцій і втрати депозитів. Надмірна лікв-ть породжує дилему «лікв-ть–прибутк-ть», адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Метою аналізу ліквідності банку є оцінка та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов`язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості.

Завдання аналізу Л: 1) визначення фактичної лікв-ті банку; 2) аналіз дотримання банком нормативів лікв-ті НБУ; 3) виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників лікв-ті від нормативних; 4) аналіз стабільності ресурсної бази банку; 5) прогнозування потреби в ліквідних коштах; 6) порівняльний аналіз вартості та доступності альтернативних джерел поповнення ліквідних коштів; 7) аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів; 8) аналіз лікв-ті банку за різних сценаріїв розвитку подій (оптимістичний, песимістичний, найбільш ймовірний).

Основним джерелом аналізу ліквідності є щоденний та щоміс. баланс банку. За даними щоденного балансу НБУ щодня контролює виконання обов`язкових нормативів ліквідності кожним банком окремо.

В цілому інформаційна база складається з: 1)внутрішньобанк. інформації (звітність про депозитну діял-ть, звітність про стан кред. портфелю, дані про рух коштів на рахунках, тощо); 2)інформації, одержаної безпосередньо від клієнтів та контрагентів банку (фін звіти позичальників та емітентів ЦП, кредитні заявки, тощо); 3)зовн. джерел (рейтингів, статист. збірників тощо).

12.2.Система та методика визначення показників ліквідності: поточної, короткострокової, загальної, миттєвої

Коефіцієнти, які характеризують лікв-ть, аналізуються в динаміці, що дозволяє виявити заг. тенденції в зміні лікв-ті банк системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за лікв-тю банку коефіцієнти співставляють з нормативними значеннями. В процесі аналізу коефіцієнти лікв-ті можуть порівнюватися з аналогічними показниками ін банків, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду. Рез-ти порівняльного аналізу коефіцієнтів лікв-ті дають змогу виявити заг тенденції зміни лікві-ті банку і ймовірність виникнення проблемних ситуацій, дозволяючи вчасно вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів чи реструктуризації балансу.

В Укр лікв-ть банків регулюється НБУ шляхом встановлення 3 ек нормативів:

Коеф миттєвої лікв-ті: Н4 = (Кошти в касі та на коррах / Поточні зобов’язання)*100%.

Показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов’язання по всіх депозитах за першою вимогою клієнтів. Нормат. значення >=20%.

Коеф поточної лікв-ті: Н5 = (Активи до 31 дня / Зобов’язання до 31 дня)*100%. Нормат. знач. >=40%.

Коеф короткострокової лікв-ті: Н6 = (Активи до 1р. / Зобов’язання до 1р.)*100%.

Встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострок. зобов’язання за рах ліквідних активів. Нормат. знач. >=60%.

Коеф. загальної ліквідності = Загальні активи / Загальні зобов’язання.

Хар-є максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань всіма активами. Нормат. знач. >=100%.

12.3.Співставний аналіз показників ліквідності в динаміці за ряд років

Співставний аналіз ліквідності банку доцільно групувати за наступними видами: горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний, факторний.

Для аналізу показників ліквідності в динаміці за ряд років використовується горизонтальний та трендовий аналіз. При цьому при горизонтальному аналізі розраховується абсолютне відхилення фактичних значень показників від базових, і це показує, чи відбувається їх ¯, чи ­. При трендовому аналізі порівнюються відносні показники в динаміці, зокрема темп росту та темп приросту об’єкту дослідження за ряд років.

12.4.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення капіталу і зобов’язань в цілому

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог та зобов’язань банку на визначений момент часу. Лікв-ть балансу є складовою заг лікв-ті банку.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Для аналізу потреби банку в ліквідних коштах всі банки поділяють пасиви на 4 групи:

1) поточні зобов’язання: строк погаш. до 1 дня;

2) мінливі зобов’язання: кошти, які можуть бути вилучені з банку в будь-який час, але, як правило, певна їх сума перебуває на рахунках; строк погаш. до 7 дн.;

3) стабільні зобов’язання: всі строкові депозити;

4) безстрокові пасиви: власні кошти банку.

За своїм походженням пасиви неоднорідні і складаються з капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал – це власні кошти банку, що належать заснов-м або акціо-м. Зобов’язання – це теперішнє зобов-я банку, що виникає з його минулої діял-ті, розрахунок з якими повинен закінчитись відпливом з банку ресурсів.

Стр-ра ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів. Одним із підходів до оцінки пасивів банку на основі співвідношення зобов’язань (З) й вл. капіталу (ВК) банку можна вважати систему, основою якої є фін важіль (леверидж). (>3)

Перевищення банк З над ВК дає змогу банкам отримувати вищий ЧП у розрахунку на одиницю капіталу. Водночас, це свідчить про значний ризик, який бере на себе банк, оскільки на одиницю капіталу припадає більша сума фін З.

З ін боку, високий рівень левериджу при низькому рівні капіталу не лише підвищує вразливість банку до ризиків, а й обмежує їхні можливості щодо збільшення обсягів кредитування, запровадження інвестиц. рішень, а отже, й можливості розвитку реального сектору економіки.

Коеф. надійності = ВК / З (>30%).

12.5.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення капіталу і структури залучених коштів по їх видах

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог та зобов’язань банку на визначений момент часу. Лікв-ть балансу є складовою заг лікв-ті банку.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Для аналізу потреби банку в ліквідних коштах всі банки поділяють пасиви на 4 групи:

1) поточні зобов’язання: строк погаш. до 1 дня;

2) мінливі зобов’язання: кошти, які можуть бути вилучені з банку в будь-який час, але, як правило, певна їх сума перебуває на рахунках; строк погаш. до 7 дн.;

3) стабільні зобов’язання: всі строкові депозити;

4) безстрокові пасиви: власні кошти банку.

Для аналізу співвідн-я капіталу і стр-ри залучених коштів по їх видах використовують коеф. активності залучення депозитів до запитання (або строкових депозитів, або МБК), розрах-ся як відношення відповідного виду депозитів до загальних пасивів.

Також для аналізу стр-ри залучених коштів викор-ся такий показник лікв-ті, як коеф. структурного співвідношення вкладів = Депозити до запитання / Строкові депозити. Хар-є рівень стабільності ресурсів банку.

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабіль­на частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських кредитів (МБК). Водночас збільшення частки (понад 30 %) МБК підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовн джерел фінанс-ня.

Висока частка залишків на рах клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високолікв-х А, спонукає банк до посилення трансформації частини короткостр. ресурсів у більш довгостр. вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності банку.

12.6.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення залишків на грошових і депозитних рахунках

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог та зобов’язань банку на визначений момент часу. Лікв-ть балансу є складовою заг лікв-ті банку.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Для аналізу потреби банку в ліквідних коштах всі банки поділяють пасиви на 4 групи:

1) поточні зобов’язання: строк погаш. до 1 дня;

2) мінливі зобов’язання: кошти, які можуть бути вилучені з банку в будь-який час, але, як правило, певна їх сума перебуває на рахунках; строк погаш. до 7 дн.;

3) стабільні зобов’язання: всі строкові депозити;

4) безстрокові пасиви: власні кошти банку.

Для аналізу співвідношення залишків на грошових і депозитних рахунках викор-ся коеф. миттєвої лікв-ті: Н4 = (Кошти в касі та на коррах / Поточні зобов’язання)*100%. Показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов’язання по всіх депозитах за першою вимогою клієнтів. Нормат. значення >=20%.

12.7.Аналіз рівня ліквідності високоліквідних активів

Високоліквідні активи – це такі активи, які знаходяться в готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. До їх складу входять готівкові кошти та банк. метали, кошти на коррах в НБУ, термінові депозити в НБУ, вкладення у казначейські ЦП, реформовані НБУ, кошти на коррах та депоз рах., відкриті в ін банках, а також А., які можуть бути терміново проконвертовані у готівкові або безготів. кошти.

Високолікв. А поділяють за рядом класифік-х ознак:

За напрямками розміщення: грош кошти у касі; кошти на рах в ін банках; термінові фін вклад-я; банк. метали; інші.

За доходністю: прибуткові та неприбуткові;

За видами валюти: високоліквідні А в нац валюті та іноземній.

Заг аналіз високолікв-х А проводиться на основі розрах показників їх стр-ри та динаміки у досліджуваному періоді, а також на основі коеф. високоліквідних активів, який розраховується як питома вага високолікв-х А у заг. обсязі робочих А. Нормат. знач. не менше 20%.

12.8.Аналіз кредитного портфеля з точки зору ліквідності кредитів (надійності їх повернення і диверсифікації кредитних вкладень)

Для аналізу кред. портфеля з точки зору надійності повернення кредитів величину всіх кредитів структурують на: *поточну (непрострочену) заборгованість; *пролонговані; *прострочені; *сумнівні до повернення кредити. Останні три вважаються проблемними. Проводиться вертикальний (питома вага кожного з наведених вище видів кредитів у загальній їх сумі), горизонтальний (динаміка абсолютних величин за ряд років або періодів), а також трендовий аналіз (динаміка відносних величин, тобто темп приросту та росту).

Окрім цього, прострочені кредити аналізуються детально, зокрема їх поділяють на прострочені: *від 1 до 30 дн.; *від 31 до 60дн.; *від 61 до 180дн.; *більше 181дня.

Зменшення частки проблемних кредитів свідчить про покращення кредитної політики банку і збільшення ліквідності банку. Зменшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про збільшення ймовірності їх повернення (і т.д).

Диверсифікація кредитів буває 3 видів: *географ., *галузева, *портфельна (розподіл коштів між юр особами різної форми власності та фіз. особами).

За групами ризику у структурі кредитного портфеля виділяють стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні кредити. Усі, окрім стандартних, є проблемними, або нестандартними, які погіршують ліквідність банку.

12.9.Аналіз співвідношення ліквідних активів і їх загальної величини

Ліквідні активи (ЛА) – це такі, які можуть бути перетворені в грош форму протягом певного періоду. До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в т.ч. і міжбанківські, дебіт. заборгованість, інші ЦП, які обертаються на ринку.

До ЛА відносяться: *грош кошти та їх еквіваленти; *коррах в НБУ; *рахунки в ін. банках; * активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Аналіз активності здійснюється по співвідношенню ЛА і їх заг-х А, що показує їх частку в заг величині по базисному і звітному періодах. Розраховується відхилення звітного від базисного періоду, і це показує, що відбувається ¯чи­.

Коеф. високоліквідних активів: питома вага високолікв-х А у заг. обсязі робочих А. Нормат. знач. не менше 20%.

Коеф. ліквідних ЦП = ЦП уряду країни у портфелі банку / Сукупні А.

В банках достатній рівень лікв-ті забезпечується не стільки накопиченнями ЛА, скільки доступністю та стабільністю джерел їх поповнення. Можливості залучення ліквідних засобів в будь-який час в необх кількості дозволяє банкам підтримувати запас ЛА на min рівні.

Джерелами покриття потреби в ЛА є такі: *Настання строку погашення наданих банком кредитів; *Продаж А; *Доходи від надання недепозитних банк послуг; *Залучення депоз. вкладів від фіз та юр осіб; *Запозичення коштів на грош ринку.

12.10.Аналіз ліквідності високоризикових вкладів

Високоризикові інвестиції банку – це вклади, рівень ризику за якими зазвичай набагато перевищує середній. До високоризикових вкладів банку можна віднести фін та реальні інвестиції.

До фін інвестицій належать вкладення банку в різноманітні фін інструменти ринку капіталів – ЦП на інвестиції (державні ЦП, облігації під-в, акції), вкладення в паї та стат. капітал інших підп-в.

До реальних інвестицій належать вкладення банку в різноманітні матеріальні та нематеріальні А. Інвестиції та нематеріальні А включають вкладення в патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічну, науково-практичну, майнові права тощо. Іноді виділяють інновації – вкладення у нововведення та інтелектуальну форму. Звичайно, ці всі вкладення коштів, розраховано більше ніж на 1р.

Ліквідні ЦП – це фін інструменти, які можуть бути продані в будь-який час без суттєвого зниження ціни.

Дата добавления: 2014-12-24