Важливу роль для цивільного права як правової галузі відіграють його принципи

Попереджувально-стимулююча функція, тобто стимулювання до правомірної поведінки інших осіб, а також попередження здійснення ними неправомірних діянь, внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно-правових санкцій.

Справедливість, добросовісність та розумність, даний принцип означає, що регулювання та охорона цивільних правовідносин повинні відбуватись справедливо, добросовісно та розумно. Він спрямований на ствердження в українській правовій системі принципу верховенства права, однак, на нашу думку, при неправильному тлумаченні зробить можливим незастосування цивільно-правової норми внаслідок її “несправедливості”, “недобросовісності” чи “нерозумності”. А це, з огляду на певну оціночність вказаних категорій, може призвести до прояву суб'єктивізму при правозастосовчій діяльності.

Судовий захист цивільного права та інтересу, тобто у випадку порушення цивільного права чи інтересу, а також у випадку створення перешкод щодо їх здійснення особа має гарантовану можливість захистити їх у судовому порядку. При цьому особа має право захищати цивільні права та інтереси як в судах загальної юрисдикції, так і до спеціалізованих та третейських судах.

Цивільне право як галузь права виконує цілу низку функцій. Під поняттям функція цивільного права слід розуміти певний напрямок впливу цивільно-правових норм, що визначається специфікою предмету, методу та завдань, що стоять перед ним. Цивільному праву притаманні такі основні функції:

регулятивна функція, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що входять до її предмету;

охоронна функція, суть якої в захисті порушених суб'єктивних цивільних прав, шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди;

попереджувально-виховна функція, яка віднаходить своє втілення у застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та попереджує подальші правопорушення з його боку;

Як вже зазначалось вище, цивільне право як галузь є не просто хаотичною сукупністю правових норм, а чітко структурованою системою, яка має зовнішню єдність та внутрішню диференціацію. До системи цивільного права як галузі слід відносити:

цивільно-правові норми, які є конкретним правилом поведінки. Особливість даного правила поведінки полягає в тому, що переважна більшість з цивільно-правових норм носить диспозитивний характер, тобто дає особам можливість вибору варіантів поведінки. А це суттєво впливає і на структуру цивільно-правової норми, адже такий її елемент як санкція або відсутній, або носить більш універсальний характер, ніж в інших галузях права;

цивільно-правові інститути, тобто групу цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні правовідносини. Правова конструкція інституту є доволі відносною та хиткою і залежить від критерію однорідності, який береться за основу. Так, цивільно-правовим інститутом слід вважати інститут права власності, інститут деліктної відповідальності тощо;

цивільно-правова підгалузь, яка є сукупністю інститутів, які регулюють однорідні суспільні відносини, наприклад, підгалузь речового права, договірного права і т. ін.

З огляду на системність цивільного права як правової галузі слід виокремити його структуру, яка вибудована за пандектною системою. До структури цивільного права як галузі права відносять:

Загальну частину, яка містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію на весь спектр цивільних правовідносин і стосуються джерел цивільного права, суб'єктів, об'єктів, змісту та підстав виникнення зміни та припинення цивільних правовідносин, здійснення цивільних прав та їх захист тощо;

Дата добавления: 2014-12-25