Методи прогнозування 1 страница

Прогнозування – це спосіб, при якому використовують нагромад­жений у минулому досвід та побічні припущення з метою визначення майбутнього на сучасному етапі. Найчастіше застосовують такі прогнози:

§ економічні;

§ соціальні;

§ розвитку конкуренції;

§ розвитку науково-технічного прогресу;

§ розвитку технології;

§ розвитку суспільства;

§ розвитку сільського господарства тощо.

Можна виділити певні групи методів прогнозування, а саме:

Неформальні методи

§ прогнозування на базі словесної (вербальної) інформації, отрима­ної через радіо, телебачення, розмови, телефонограми тощо;

§ прогнозування на засадах письмової інформації, яка відобража­ється у газетах, журналах, бюлетенях, звітах тощо;

§ прогнозування за результатами промислового шпіонажу.

Формальні методи

кількісні методи прогнозування

§ аналіз минулих років. Виходить із того, що те, яке сталось у минулому, може повторитися в майбутньому;

§ причинно-наслідкове (казуальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які залежать більше, ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називають кореляцією;

якісні методи прогнозування

§ думка журі – поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо);

§ сукупна думка збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

§ модель очікування споживача. Базується на результатах опиту­вання клієнтів;

§ метод експертних оцінок – процедура, яка дає змогу групі експер­тів дійти певної згоди.

Завдання для самоконтролю:

1. Сутність та основне призначення управлінських рішень.

2. Класифікація управлінських рішень за різними ознаками.

3. Місце управлінських рішень як категорії менеджменту у процесі управління організацією.

4. Порівняння організаційних запрограмованих та організаційних незапрограмованих рішень.

5. Характеристика компромісних рішень і обґрунтування їх ролі в діяльності організації.

6. Співставити колегіальні та колективні управлінські рішення, що між ними є спільного, а що відмінного?

7. Які чинники впливають на процес прийняття управлінських рішень?

8. За яких умов процес прийняття управлінських рішень буде успішним та результативним?

9. Вплив інформаційних обмежень на процес вироблення управлінських рішень.

10. У чому сутність оптимізації управлінських рішень?

11. Застосування способів моделювання з метою вибору найоптимальніших рішень.

Тема № 12: Інформація і комунікація в менеджменті

Заняття № 1 „Інформаційне забезпечення процесу управління”

Навчальні питання:

1. Характеристики інформації

2. Класифікація управлінської інформації

3. Вимоги, які пред’являються до інформації

Навчальна література: [2], с.465...474, [5], с.195…210, [6], с.407...427,

[7], с.230…234, [8], с.260…263, [10], с.358…362.

1. Характеристики інформації

Інформація у роботі менеджера є засобом обґрунтування рішення. Вона необхідна йому для успішного виконання вироб­ничих і соціальних завдань організації у конкурентному середо­вищі.

Від повноти інформації залежить вірогідність того, чи буде вироблено оптимальний варіант рішення, або той, що має нега­тивні наслідки.

У сучасних умовах зростають вимоги до обґрунтованості уп­равлінських рішень, вироблених на основі точної й достовірної інформації. Часто інформацію ототожнюють з будь-якими відо­мостями, але менеджеру необхідні не різноманітні звіти, довід­ки та інші дані, а тільки ті, що потрібні для вирішення конкретних завдань. Чим більший обсяг інформації, тим складніше знайти в ньому необхідні відомості. Крім того, якщо менеджер одержав документ, зміст якого вже знає, то з нього він не одержує ніякої інформації. Тому для менеджера інформацією можуть бути тільки нові для нього відомості, зрозумілі для практичного ви­користання. Вони також повинні бути і корисними, сприяти вибору найкращих рішень. Оцінка корисності даних має суб'єк­тивний характер і багато в чому пов'язана з тим, що менеджер не налаштований на їх розуміння, зосередивши свою увагу на інших питаннях.

Ось чому інформація – це нові відомості, зрозумілі й оці­нені як корисні для вирішення тих чи інших завдань. А зміст інформаційної роботи полягає в тому, щоб зібрати дані і пере­творити їх в інформацію, тобто відібрати з них нові й корисні, а також надати їм форму, при якій вони будуть використані у найкоротший час.

В організаціях розрізняють внутрішню та зовнішню інфор­мацію.

Види інформації стосовно менеджера організації показані на схемі 12.1

Схема 12.1 – Види інформації

До інформаційних матеріалів комерційної організації відно­сяться:

1. Відомості про виконання плану товарообігу в структур­них підрозділах.

2. Дані про стан завезення товарів у торгову мережу поста­чальниками.

3. Дані про виконання договорів з оптовими базами та інши­ми постачальниками.

4. Звітні дані про стан товарних запасів на складах і роздрібній мережі.

5. Дані про результати господарської діяльності по підприємству.

6. Дані про стан реконструкції і ремонту об'єктів.

7. Відомості про відсутні у продажу товари торговельного підприємства.

8. Дані про стан претензійної роботи в організації.

9. Відомості про збереження товарно-матеріальних ціннос­тей у структурних підрозділах.

10. Розпорядча інформація, яка міститься у наказах та роз­порядженнях менеджера і його заступників.

11. Інформація, яка є у постановах різних нарад, зборів тру­дового колективу та акціонерів та ін.

12. Інформація на ПЕОМ (АРМ менеджера). Всі документи повинні бути ретельно оброблені, щоб вико­ристання наявної в ній інформації не викликало помилок і не­порозумінь.

Сукупність відомостей, необхідних для прийняття рішень, може вважатись достатньою, якщо вона задовольняє таким ви­могам:

§ характеризує зміст завдання і суттєві для його виконання ресур­си;

§ достовірно відображає стан виробничої та комерційної діяльності у даний час;

§ своєчасно надходить до суб'єкта управління, який право­мірний приймати рішення;

§ надається у достатньо простій формі для практичного ви­користання.

Відбір необхідної інформації є важливою та складною про­цедурою, тому що недостатність інформації, як і її надлишок (зайвість) знижує результативність праці в системі управ­ління.

Обмін інформацією між різними рівнями управління вико­нується у формі повідомлень, показників і різних документів. Засоби, які визначають порядок реєстрації, перетворення, збе­рігання і пересування відомостей у поєднанні з необхідною для цього технікою складають систему інформації.

Сучасному рівню виробництва і комерційної діяльності організацій відповідає складна інформаційна система, яка ви­користовує систему обчислювальних машин, включаючи ПЕОМ.

Інформація використовується менеджером як засіб органі­зації виробництва і торгівлі, маркетингової діяльності у конку­рентному середовищі. Ця властивість інформації проявляється у процесах обгрунтування управлінських рішень. Відбираючи відомості для обгрунтування рішень, менеджер повинен дотри­муватися таких принципів:

§ підлеглість господарського рішення загальним завданням організації;

§ відповідність рішення досягненням науки;

§ ретельна перевірка достовірності фактів;

§ науковий підхід до узагальнень;

§ сувора регламентація діяльності як при розробленні, так і при виконанні рішень.

За своїм значенням для обгрунтування рішення інформація розділяється на чотири види:

1. Директивна (законодавча).

2. Науково-технічна.

3. Економічна.

4. Організаційо-нормативна.

Головною вимогою до інформації є її достатність, тобто по­дання менеджеру тільки суттєвих відомостей для виконання зав­дань управління.

Достатність інформації забезпечує можливість вибору рішен­ня, підвищує ефективність управління за рахунок обгрунтованості рішень, скорочує час на їх розробку і прийняття, зменшення витрат на збір і обробку відомостей. Відбір суттєвої інформації по­легшується чітким формулюванням змісту завдань управління.

Директивна інформація забезпечує єдність управління, за­конність правових дій менеджера. Вона регламентує діяльність менеджера з позицій законності.

Науково-технічна інформація прискорює практичне вико­ристання економічних законів ринкової економіки, сприяє організації виробництва, праці та управління підприємством.

Економічна інформація показує стан господарської діяль­ності організації та її ефективність. Вона характеризує зміни тру­дового процесу, витрати дійової праці у кожному структурному підрозділі підприємства.

Організаційні нормативи — це засоби впливу на управляю­чу систему шляхом регламентування діяльності при виконанні завдань управління, встановлення норм і нормативів на вико­нання окремих трудових операцій.

При формуванні потоків інформації менеджер використо­вує принципи розподілу і кооперування праці працівників апарату управління. Порядок збору та переробки інформації фор­мується функціональними відділами і передається у відповідні служби, які інформують керівництво про стан справ на підприємстві.

Відсутність завчасної та достовірної інформації часто призво­дить до того, що менеджер виконує функції управління і прий­має рішення суб'єктивно, за інтуїцією, виходячи зі свого досвіду роботи.

Менеджер повинен правильно організувати доведення по­токів інформації до кожного структурного підрозділу та вико­навців.

Інформація, яка не відповідає виконуваним працівником функціям, не дає ніякої користі. При цьому у пра­цівника забирається частина його робочого часу, який можна було б використати для виконання необхідних робіт. Менедже­ру організації повинен надходити тільки такий обсяг інформації, який він може сприйняти.

Межа сприйняття інформації – це такий її обсяг, який зда­тен охопити у даний час менеджер, для того щоб знати правиль­ний напрямок дій виконавців.

Таким чином, всі дії менеджера організації повинні виходи­ти із знання дійсних обставин, професійного досвіду й базува­тися на повній інформації.

Якщо робота менеджера грунтується на якості рішень, що приймаються, то в їх основі повинен бути високий рівень орган­ізації збору, аналізу і використання достовірної інформації.

2. Класифікація управлінської інформації

Інформація – сукупність повідомлень, які відображають конкрет­ний аспект явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Вона може надходити за централізованою, децентра­лізованою та змішаною схемами. Інформацію класифі­кують за різними ознаками.

За повнотою охоплення явища:

§ повна – всебічно та повною мірою розкриває сут­ність явища;

§ часткова – відображає лише певний аспект яви­ща, не даючи його цілісної характеристики;

§ надлишкова – містить дані, що є зайвими і непотрібними для використання у конкретній ситуації.

За періодом дії:

§ разова – використовується лише один раз у спе­цифічній ситуації;

§ періодична – застосовується та формується сис­тематично, залежно від потреб;

§ довгострокова – використовується протягом три­валого терміну.

За змістом:

§ планово-економічна – містить дані про заплано­вані обсяги виробництва, реалізації, ціни тощо;

§ фінансова – відображає рух грошових коштів на підприємстві, залучення інвестицій, структуру витрат;

§ облікова – містить дані податкового та управлін­ського обліку щодо діяльності організації;

§ бухгалтерська – охоплює дані, що використову­ються при здійсненні бухгалтерського обліку;

§ технологічна – розкриває зміст технології здійс­нення основних та супроводжувальних виробничо-гос­подарських операцій;

§ довідкова – містить загальнодоступні дані, вико­ристання яких полегшує здійснення всіх видів діяльності;

§ адміністративна – відображає дані про права, обов'яз­ки, відповідальність, правила та процедури в організації.

За рівнем достовірності:

§ достовірна – об'єктивно і правдиво характеризує певне явище;

§ недостовірна – має сумнівне походження, суб'єк­тивне забарвлення та потребує перевірки.

Документація. Носіями інформації є документи, диске­ти, диски, графіки, перфострічки, перфокарти, магніт­ні стрічки, плакати, схеми тощо.

Документація – письмове надання інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини, носієм якої вона є.

Документацію класифікують за різними ознаками.

За змістом:

§ адміністративна (правила, процедури, інструкції, накази, розпорядження тощо);

§ планово-економічна (техніко-економічний план, план збуту, інвестиційний проект та ін.);

§ комерційна (договори щодо постачання та збуту, замовлення, оферти, рахунки-фактури тощо);

§ фінансова (бюджет, фінансовий план, платіжні ві­домості та ін.);

§ зовнішньоекономічна (зовнішньоекономічні дого­вори, вантажно-митна декларація, інвойс тощо);

§ бухгалтерська (журнали-ордери, касова книга та ін.);

§ обліку кадрів (трудові книжки, штатні розписи, по­садові інструкції тощо);

§ технологічна (технологічні карти, конструкторсь­кі схеми, інструкції з експлуатації техніки та ін.).

За складністю:

§ проста – відображає один процес;

§ складна – відображає кілька процесів.

За призначенням:

§ індивідуальна – призначена для конкретних по­садових осіб;

§ типова – призначена для широкого кола корис­тувачів.

За місцем у менеджменті:

§ службово-інформаційна (службові листи, акти тощо);

§ розпорядча (накази, розпорядження, вказівки, інс­трукції, постанови, протоколи, циркуляри та ін.);

§ спеціальна (фінансова, бухгалтерська, технологіч­на, планова, звітна та ін.).

Діловодство – процес, пов'язаний зі складанням документів, їх обробленням, проходженням, зберіганням тощо.

До основних функцій діловодства належать:

§ попередній розгляд і облік документів;

§ довідково-інформаційне обслуговування;

§ контроль за виконанням;

§ удосконалення (раціоналізація) документообігу;

§ експедиційне оброблення і транспортування доку­ментів.

За ступенем централізації виділяють такі системи ді­ловодства:

§ централізована – за такої системи вся документа­ція прямує в єдиний центр організації (наприклад, в кан­целярію);

§ децентралізована – передбачає надходження до­кументів за призначенням у відділи, підрозділи тощо;

§ змішана – поєднує елементи централізованої та децентралізованої системи.

Роботу з документацією здійснюють в організаціях спеціальні служби. До них належать канцелярія, архів, бібліотека, довідкове бюро, юридичний відділ, секрета­ріат, референтура тощо.

Графіки. Часто управління виробничо-господарською діяльністю вимагає застосування графіків та графічних зображень.

Графік – спосіб наочного зображення стану і процесу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень(крапок, ліній, фігур тощо).

Графік поєднує в собі графічний образ (систему на­креслень) і легенду (умовні позначення на графіку). Він повинен бути наочним, змістовним, образним, універсаль­ним, зручним у користуванні тощо.

Графічні засоби поділяють на кілька груп.

1. Органіграми – графіки, які характеризують струк­туру і взаємовідносини явища.

До них належать:

§ класифікаційні графіки (класифікація підприємств);

§ оргсхеми (організаційні структури управління під­приємств, цехів);

§ оперограми (порядок руху сировини, деталей);

§ хронооперограми (порядок руху в часі) тощо.

2. Топограми – графіки, що відображають явища у просторі.

Це:

§ маршрутні схеми руху предметів праці на робо­чих місцях;

§ планування виробничих дільниць, робочих місць;

§ схеми змащування обладнання;

§ маршрут руху багатоверстатника тощо.

3. Хронограми – графіки, які характеризують зміну явищ у часі.

Передусім це такі графіки:

§ циклограми;

§ планово-контрольні графіки;

§ диспетчерські графіки руху транспорту тощо.

4. Діаграми – графіки, що відображають кількісні співвідношення (показників, явищ).

До них належать:

§ діаграми порівняння показників;

§ діаграми розподілу показників;

§ хронодіаграми тощо.

3. Вимоги, які пред’являються до інформації

Інформаційне обслуговування повинно базуватися на вив­ченні потреб менеджера в інформації, шляхом аналізу його функцій, змісту і характеру управлінських рішень, що прийма­ються.

Для визначення потреб у необхідних даних треба враховува­ти можливі нестандартні ситуації, коли необхідно не тільки приймати рішення, а й правильно поставити завдання підлег­лим.

Окрім відомостей, які необхідні безпосередньо для вирішення поточних і стратегічних завдань, менеджеру для розширення професійного кругозору необхідна інформація і конкуруючих організацій. При цьому треба враховувати, що повністю задо­вольнити потреби в інформації неможливо, та і не треба, тому що в якийсь момент витрати на одержання додаткових даних стають більше від того ефекту, який вона може дати при обґрунтуванні рішення. Інформація, яка надходить до менеджера, по­винна відповідати вимогам, показаним на схемі 12.2.

Схема 12.2 – Вимоги до інформації

При неефективності даних створюється ілюзія інформованості. Тому менеджер має забезпечити перевірку їх досто­вірності шляхом одержання її з різних джерел. Він повинен мати уявлення про способи одержання різних даних.

Актуальність даних тісно пов'язана з їх новизною і може оцінюватися часом від конкретних подій, фактів, стану до невико­ристання даних про нього.

Оперативні дані втрачають свою актуальність дуже часто і використовуються тільки один раз. Дані узагальнені, аналітич­ного характеру зберігають свою актуальність протягом тривалого періоду і використовуються багаторазово.

Своєчасність даних – це властивість, близька до актуаль­ності, але все ж таки відрізняється від неї. Дані надходять своєчасно, якщо вони не запізнюються відносно оптимальних строків прийняття рішення. Але своєчасно – не означає завчас­но, тому що зібрані раніше дані втрачають актуальність.

Своєчасність інформації забезпечується використанням су­часних технічних засобів управління правильним визначенням строків збору і обробки оперативних даних.

Дуже важливим є вимога до змістовности і доступності їх сприймання. Оперативні дані можна надавати у формі таблиць, діаграм, схем та ін. В документах аналогічного характеру дані порівнюються з минулим періодом. Тут важливим є стислість викладення, але досягти її треба не за методом відхилення, а шляхом узагальнення і виділення важливих факторів.

Менеджер повинен отримувати агреговані, узагальнені по­казники, доповнені характеристикою факторів, які обумовили їх зміну. Це можна показати графічним відображенням і корот­ким коментарем до таблиць і діаграм.

Менеджер одержує інформацію із різних джерел і повинен вміло їх поєднувати. Головним джерелом інформації для нього є письмові документи (внутрішні та зовнішні), а також огляди і доповіді, підготовлені спеціалістами апарату управління.

Чим вище ранг менеджера, тим більша питома вага узагаль­неної, аналітичної інформації про стан справ в організації.

Разом з тим у письмових документах висвітлюються деяким чином відфільтровані уявлення про реальну дійсність. Тому для менеджера будь-якого рангу мають велике значення такі дже­рела інформації, як:

§ безпосереднє спостереження;

§ усні бесіди;

§ наради.

А при обґрунтуванні стратегічних рішень можуть викорис­товуватися спеціальні обстеження окремих структурних підрозділів.

В залежності від рангу і кола обов'язків менеджер повинен відібрати найбільш важливі дані, з якими необхідно знайомитися обов'язково, і менш важливі відомості, ознайомлення з якими ба­жано.

Випадкові, непередбачені відомості, оперативні дані по­винні надходити до менеджера тільки тоді, коли він компетент­ний у вирішенні питань щодо цих даних.

При організації інформаційного обслуговування менедже­рам необхідно відповідним чином організувати працю спе­ціалістів функціональних служб, канцелярії, секретаря, які по­винні мати навички обробки, аналізу і оформлення інформації, у тому числі з використанням ПЕОМ.

Робота з документами займає значне місце у структурі робо­чого часу менеджера.

Організація цієї роботи повинна йти за такими напрямка­ми:

1. Попередній розподіл одержаної документації і кореспон­денції по адресах ще у канцелярії, на основі чітко фіксованого в інструкції по діловодству, розподілу функцій і видів робіт в апа­раті управління.

2. Передача права підписування вихідних документів відповідальним виконавцям, що не тільки розвантажує керів­ників організацій, а й підвищує ініціативу та відповідальність підлеглих.

3. Використання методів скорочення, що дає можливість прискорити процес ознайомлення з документами, особливо з тими, які не потребують досконалого вивчення.

4. Використання раціональних прийомів і методів редагуван­ня проектів документів. Їх сутність полягає у тому, що спочатку проект документа необхідно уважно прочитати, виявити повтори і логічні невідповідності, потім усунути повтори, роз­бити текст на частини, на графи і абзаци, використовуючи загаль­ноприйняті знаки скорочення, усунути логічні неточності та ін.

Для того, щоб інформація виконувала свою роль в управлінні, вона повинна відповідати певним вимогам:

точності, чітко визначеній періодичності надходження, своєчасності (оперативності), повноті, корисності, до­ступності.

Вимога точності інформації означає, що вона повин­на достовірно відображати процес функціонування сис­теми. Слова, які використовуються для характеристики показників, повинні мати однозначний зміст і не допус­кати різних тлумачень. При застосуванні технічних за­собів обробки інформації мова вираження показників повинна сприйматися відповідними пристроями та ЕОМ.

Вимога до періодичності надходження інформації по­лягає в тому, щоб вона своєчасно надходила до спожи­вача – у відповідний структурний підрозділ чи до кон­кретного працівника. Інформація повинна надходити раніше, ніж зміниться ситуація, яку вона описує, інакше вона втрачає своє значення. Проте для цього щодо по­стійно циркулюючої інформації повинні бути передба­чені такі строки просування її, що дають споживачам час, необхідний для її обробки, осмислення та прийнят­тя рішення. Форма руху інформації та строки надхо­дження її в управляючу систему повинні бути погоджені в часі з циклом управління та забезпечувати в разі по­треби можливість оперативного втручання в діяльність системи. При цьому інформація може оброблятися та переміщатися таким чином: поступово, залежно від над­ходження; з регулярною періодичністю, коли вона спо­чатку накопичується, а потім обробляється та передає­ться через встановлені інтервали часу; нерегулярними одиницями чи пакетами залежно від накопичення її.

З вимогою періодичності надходження інформації тісно пов'язана вимога своєчасності (оперативності) обробки даних в управляючій системі, від чого залежить оперативність надходження командної інформації' до об'єкта управління. Практика свідчить, що нерідко ін­формація про стан об'єкта управління надходить до уп­равляючої підсистеми своєчасно, але затримується в каналах останньої, внаслідок чого управлінський вплив або несвоєчасний, або ж зовсім не здійснюється.

Повнота, або достатність, інформації означає, що кількість інформації повинна бути мінімальною, але до­статньою для оцінки ситуації і прийняття рішення на певному рівні управління.

Вимога корисності інформації означає, що в потоці інформаційних повідомлень не повинно бути даних, по­казників, які непотрібні для вирішення проблем або взагалі для певного щабля чи ланки управління.

Доступність інформації полягає у тому, що вона повинна подаватися у такому вигляді, який не по­требує додаткової переробки та не утруднює процес прийняття рішення.

Розглянуті вимоги за умови додержання їх забезпе­чують нормальне функціонування системи управління організацією чи підприємством.

Управлінська інформація зазнає ряду операцій: пе­редавання, перетворення, обробки, зберігання, оцінки, використання, а в деяких випадках і знищення.

Передавання інформації – це переміщення її яки­мось каналом зв'язку від джерела до споживача. Основ­ний принцип правильної організації передавання інфор­мації передбачає її проходження по найкоротшому шля­ху з мінімальними витратами часу та праці. Зворотні переміщення повинні виключатися або обмежуватися, що багато в чому залежить від розміщення структурних елементів системи управління, окремих робочих місць.

Перетворення інформації передбачає аналітико-синтетичне вивчення її змісту та підготовку нової форми (вторинної) інформації. Його мета — надати інформа­ції вигляду, зручного для подальшого використання.

Обробка інформації – сукупність різних дій, здійсню­ваних над наявною інформацією, які приводять до тої чи іншої зміни її виду або характеру подання.

Зберігання інформації полягає в передаванні її в ча­сі забезпеченням незмінності станів матеріального носія інформації. Для зменшення часу пошуку інформації, що зберігається, доцільно її систематизувати, використову­ючи розглянуті класифікаційні ознаки.

Практична та наукова цінність інформації неодно­значна, тому інформацію слід періодично оцінювати для виявлення придатності в майбутньому використанні. Прицьому слід враховувати, що зберігання інформації, яка втратила своє значення, пов'язане з недоцільними ви­тратами коштів та ускладнює пошук необхідної інфор­мації. Разом з тим передчасне знищення необхідних да­них може негативно позначитися на роботі підприємства чи організації.

Знищенню інформація підлягає в випадках її застаріння чи після багаторазового використання.

Розглянуті операції здійснюються в процесі функціо­нування інформаційних систем. Під інформаційною си­стемою розуміють сукупність ланок її накопичення, ка­налів пересування, технічних засобів збирання, обробки, зберігання інформації та її носіїв.

Значний час основна роль в технологічному процесі інформаційного забезпечення управління належала лю­дині – працівнику апарату управління з його відносно обмеженими потенційними можливостями. В цей.час людина функціонувала в межах інформаційної системи управління з ручною обробкою даних.

Наступним кроком розвитку інформаційних систем є створення систем комплексної механізації обробки да­них. Технічною базою таких систем є настільні елек­тронно-цифрові обчислювальні машини та спеціалізова­ні технічні засоби обробки окремих видів інформації (наприклад, фактурні машини).

Нині управління потребує переходу до інтегрованих систем обробки даних (ІСОД). ІСОД грунтується на двох важливих методологічних передумовах.

По-перше, її створення передбачає відокремлення творчих процесів розробки управлінських рішень від технічних операцій реалізації інформаційного забезпе­чення, централізацію виконання їх у спеціальному під­розділі апарату управління. По-друге, організація ІСОД пов'язана з введенням суворо встановленої, науково обґрунтованої технології створення інформаційного забез­печення управління соціально-економічними процесами.

Найважливішими відмінностями ІСОД від інших ін­формаційних систем є:

§ організація єдиного потоку даних між суб'єктом і об'єктом управління;

§ побудова єдиної централізованої бази умовно-постій­них даних, які обслуговують усі підрозділи апарату уп­равління;

§ розробка та впровадження чіткого технологічного процесу виконання процедур перетворення та зберігання даних, формування проміжних документів;

Дата добавления: 2014-12-25