Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Чного характеру




СЕЛА

С. 218-220.

С. 54-57.

191.

8. Самсонова Я. О. Договір контрактації винограду / Я. О. Сам-

сонова // Пробл. законності: акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій.

 Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009.  __________Вип. 103.  Ст. 132-139.

9. Сафонов І.П. Правові проблеми державної підтримки сільсь-

когосподарських виробників / І. Сазонов // Право України. – 2005. – №

10. Сафонов І.П. Кредитування сільськогосподарських товаро-

виробників як форма їх державної підтримки / І. Сафонов // Конститу-

ція України – основа побудови правової держави і громадянського

суспільства: Тези доп. та наук. повід. наук.-практ. конф. молод. учен.

та здобув. / За ред. Панова М.І. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. –

Розділ 11

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

1. Поняття соціального розвитку села

Розвиток аграрного сектора економіки тісно пов'язаний з розв'я-

занням складних соціально-економічних проблем на селі. Процеси

реформування майнових та земельних відносин у цій сфері не принес-

ли відчутних позитивних економічних результатів і навіть увійшли у

суперечність із соціально-економічними очікуваннями сільського на-

селення (постанова Президії НАН України від 30 березня 2007 р. № 83

«Аграрні трансформації та перспективи українського села»).

Нажаль, рівень добробуту сільського населення залишається

суттєво нижчим за рівень міського населення: розмір заробітної плати

та пенсійного забезпечення селян є мінімальним, незадовільними є

норми їх забезпечення продовольчими і промисловими товарами.

Продовжує зростати трудова міграція, посилюється розшарування за

рівнем й умовами життя як між окремими категоріями сільського на-

селення, так і між різними групами сільських поселень. Поглиблює ці

негативні явища і процес парцеляції землекористувань, який відбува-

ється переважно за тіньовими схемами, залишаючи більшу частину

селян без основного засобу виробництва — земельних ділянок.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють від-

носини соціального розвитку села, є Закон України «Про пріоритет-

ність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в на-

родному господарстві» від 17 жовтня 1990 р., укази Президента Укра-

їни «Про Основні засади розвитку соціальної сфери села» від 20 груд-

ня 2000 р. № 1356, «Про першочергові заходи щодо підтримки розви-

тку соціальної сфери села» від 15 липня 2002 р. № 640, «Про додатко-

ві заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого

розвитку аграрного сектора економіки» від 21 лютого 2002 р. № 170,

розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції

Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до

2011 року» від 10 серпня 2004 р. №573, постанова Кабінету Міністрів

України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку

українського села на період до 2015 року» від 19 вересня 2007 р. №

1158 та інші. Нажаль, як довела практика, більшість з них носять де-

кларативний характер, оскільки заходи, які в них передбачені, не ма-

ють фінансової підтримки з боку держави.

Так, Державною цільовою програмою розвитку українського се-

ла на період до 2015 р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів

України від 19 вересня 2007 р. № 1158, для розвитку соціальної сфери

села та сільських територій необхідно: забезпечення впровадження

соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості; розвиток

підприємництва, розв'язання проблем зайнятості на селі; розвиток

транспортного сполучення та зв'язку; удосконалення інженерної ін-

фраструктури; розвиток житлового будівництва та комунального гос-

подарства; розвиток освіти; розвиток медичного обслуговування; роз-

виток культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збере-

ження і розвиток традиційної культури регіонів; поліпшення побуто-

вого обслуговування сільського населення; розвиток фізичної культу-

ри і спорту на селі; розвиток торговельного обслуговування сільського

населення; створення умов для заохочення молоді до роботи і прожи-

вання у сільській місцевості; державна підтримка розвитку депресив-

них сільських територій; удосконалення системи управління розвит-

ком сільських територій.

Соціальний розвиток села – це комплекс суспільних відносин,

які виникають у зв'язку з облаштуванням сільських територій, соціа-

льним і матеріальним забезпеченням достатнього життєвого рівня

сільського населення на рівні стандартів сучасного розвитку суспільс-

тва, а також вільного розвитку кожного селянина, що передбачає за-

доволення його потреб матеріального, морального, духовного та фізи-

Соціальний розвиток села включає в себе цілий комплекс від-

носин які спрямовані на:

1) збереження сільської поселенської мережі; здійснення держа-

вної підтримки розвитку депресивних сільських територій (трудоне-

дос-татніх населених пунктів), створення умов для збереження та роз-

витку малих, віддалених сільських поселень і територій, які мають

окремий статус (зокрема гірських та Поліських населених пунктів);

2) соціальне переоблаштування села: збереження існуючих

об’єктів соціальної сфери на селі та благоустрій сільських територій.

А також забезпечення транспортного сполучення та зв'язку, удоскона-

лення інженерної інфраструктури; розвиток житлового будівництва та

комунального господарства;

3) розвиток підприємництва шляхом державної підтримки су-

б'єктів господарювання різних організаційно-правових форм та особи-

стих селянських господарств, сприяння розвитку сільського (зеленого)

туризму;

4) поліпшення рівня медичного, побутового та торговельного

обслуговування сільського населення шляхом створення мережі від-

повідних закладів;

5) поліпшення умов відпочинку, розвиток фізичної культури і

спорту, культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збере-

ження і розвиток традиційної культури регіонів;

6) забезпечення належного рівня освітніх послуг, наукових до-

сліджень та підготовки кадрів для села.

Особливо звертає на себе увагу включення до цієї системи від-

носин, спрямованих на збереження сільської поселенської мережі;

здійснення державної підтримки розвитку депресивних сільських те-

риторій (трудонедостатніх населених пунктів), створення умов для

збереження та розвитку малих, віддалених сільських поселень і тери-

торій, які мають окремий статус.

Розвиток сільських територій є найбільш важливим напрямом

державної аграрної політики і повинен бути спрямований на підви-

щення життєвого рівня населення, створення належних умов для про-

живання у сільській місцевості. Одним із елементів сільської території

є сільська поселенська мережа (сукупність населених пунктів у сіль-

ській місцевості), збереження якої в сучасних умовах сприятиме ви-

рішенню проблеми деградації українського села.

На законодавчому рівні декларується, що держава захищає сіль-

ську поселенську мережу незалежно від категорії, величини та місця

розташування сільських населених пунктів (ст. 10 Закону України

«Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового

комплексу в народному господарстві»). Але, за статистичними даними

станом на 1 квітня 2008 р., кількість сільських населених пунктів із

1991 до 2008 років зменшилася на 341 одиницю (із 28845 одиниць у

1991 р. до 28504 одиниць). Відбувається зняття з обліку незаселених

поселень і, як наслідок — деградація сільської поселенської мережі.

Також останнім часом рівень народжуваності сільського населення в

розрахунку на 1000 осіб знизився з 13,7 до 9,4 осіб, рівень смертності

підвищився з 14,4 до 20,5 осіб і перевищив аналогічний показник сме-

ртності міського населення в 1,4 раза (розд. І Державної цільової про-

грами розвитку українського села на період до 2015 року). Загрозли-

вих темпів набрали міграційні процеси, особливо серед сільської мо-

лоді.

Щоб оцінити реальний стан соціальної інфраструктури та визна-

чити перспективи розвитку сільських населених пунктів, необхідним є

проведення суцільної паспортизації. В Україні необхідність організа-

ції постійного обстеження та паспортизації сільської поселенської ме-

режі (моніторинг) була встановлена ст. 10 Закону України «Про пріо-

ритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу

в народному господарстві». Але до цих пір не розроблено механізму

проведення такого моніторингу. Таким чином, ця норма закону, як і

більшість інших, продовжує залишатися на папері.

2. Правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села

Формування належної соціальної інфраструктури села є одним

із заходів, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села

та агропромислового комплексу (ст. 1 Закону України «Про пріорите-

тність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в

народному господарстві».

Для використання об'єктів соціальної сфери за призначенням та

зважаючи на їх функціональну важливість для сільських жителів за-

бороняються ліквідація, реорганізація та перепрофілювання закладів

охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населення (будинки-

інтернати для престарілих та інвалідів) у сільській місцевості (ст. 6).

Крім того, відповідно до Закону України «Про бібліотеку і бібліотечну

справу» від 27 січня 1995 р., бібліотеки, що є юридичними особами, не

підлягають приватизації. У разі приватизації майна юридичної особи,

в складі якої перебуває бібліотека, одночасно з зазначеним майном

можуть бути приватизовані бібліотечні фонди та майно, необхідне для

її діяльності, за наявності зобов'язання нового власника продовжити

подальше функціонування бібліотеки протягом десяти років (ст. 14).

Також не допускається ліквідація та перепрофілювання закладів фізи-

чної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготов-

ки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувально-

фізкультурних закладів, крім тих, що перебувають у приватній влас-

ності (ст. 29 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-25; Просмотров: 341; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.06 сек.