Слуговування тощо

Р. № 1718).

Р. № 1718.

Грудня 1993 р.).

У процесі проведення аграрної реформи здійснювалася привати-

зація майна державних сільськогосподарських підприємств (радгос-

пів), а також розпаювання майна недержавних сільськогосподарських

підприємств (колективних сільськогосподарських підприємств, сіль-

ськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств тощо). З ме-

тою створення сприятливих умов для таких підприємств, а також збе-

реження функціонального призначення об'єктів соціальної інфрастру-

ктури, які знаходилися на їх балансі, вони передавалися до комуналь-

ної власності.

Порядок передачі об'єктів соціальної сфери в процесі приватиза-

ції майна державних підприємств агропромислового комплексу на

сьогоднішній день регулюється законами України «Про передачу

об’єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998

р., «Про особливості приватизації майна в агропромисловому компле-

ксі» від 10 липня 1996 р. та Положенням про порядок приватизації

майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підпри-

ємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвер-

дженим наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000

Так, Законом України «Про передачу об'єктів права державної та

комунальної власності» передбачено, що рішення щодо передачі

об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність прийма-

ються органами, уповноваженими управляти державним майном, са-

моврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищ-

них, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіа-

льних громад сіл, селищ, міст — за згодою районних або обласних

рад. Пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які

належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а

щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за

рахунок коштів підприємств, — також з трудовими колективами цих

підприємств. Крім того, встановлюється, що видатки, пов'язані з капі-

тальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передають-

ся в комунальну власність, відшкодовуються з відповідних місцевих

бюджетів за рахунок коштів, передбачених на ці цілі, та пайової участі

підприємств, господарських товариств, створених у процесі привати-

зації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхід-

них для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат

визначається комісією з питань передачі об'єктів. Порядок залучення і

використання таких коштів або інших матеріальних активів підпри-

ємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації

(корпоратизації), визначається в договорах, які укладаються між ними

та відповідними органами місцевого самоврядування.

Законом України «Про особливості приватизації майна в агро-

промисловому комплексі» встановлено, що на баланс відповідних рад

можуть передаватись об'єкти соціально-побутового призначення. А

заклади фізкультурно-спортивного призначення передаються на таких

самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товарист-

вам. Ця норма носить рекомендаційний характер, тобто передбачаєть-

ся можливість передачі таких об'єктів колективним сільськогосподар-

ським підприємствам або ж відповідним органам місцевого самовря-

дування. Але саме рекомендаційний характер створив умови, за яких

місцеві ради можуть не приймати на утримання об'єкти соціально-

побутового призначення. Щодо порядку їх передачі, то в законодавст-

ві встановлювалася лише одна вимога, за якої державний житловий

фонд та інші об'єкти (включно з побудованими за рахунок коштів фо-

нду соціального розвитку), що не підлягають приватизації, переда-

ються органами приватизації у комунальну власність. А саме — згода

власників підприємств (п. З Положення про порядок приватизації

майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підпри-

ємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвер-

дженого наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000

Що стосується передачі об'єктів соціальної сфери в процесі паю-

вання майна недержавних сільськогосподарських підприємств, то по-

становою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Зако-

ну України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від

14 лютого 1992 р. № 2115 було передбачено, що об'єкти соціально-

побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективних

сільськогосподарських підприємств не підлягають. Об'єкти соціальної

інфраструктури мали безоплатно передаватися в комунальну власність

відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою ор-

ганів місцевого самоврядування) на підставі Положення про порядок

передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що

перебував у повному господарському віданні або в оперативному

управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого поста-

новою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. № 891 (п. 8

постанови Кабінету Міністрів України «Про поетапну передачу у ко-

мунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сіль-

ськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, уста-

нов і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колек-

тивній та інших формах недержавної власності» від 5 вересня 1996 р.

№ 1060).

На сьогоднішній день порядок безоплатної передачі у комуналь-

ну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі

незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліо-

ративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що

не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та

передані на баланс підприємств-правонаступників, затверджений по-

становою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. № 1253.

До об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незаве-

ршеного будівництва цим Порядком віднесено: житлові будинки (ра-

зом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями), жи-

тлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сіль-

ськогосподарським підприємствам, та гуртожитки; навчальні заклади

(заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної

освіти тощо); заклади охорони здоров'я — лікувально-профілактичні

заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбула-

торії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та

аптек); заклади культури — клуби, будинки культури тощо (крім кіно-

театрів); заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні

зали, інші об'єкти та споруди, призначені для занять фізичною культу-

рою і спортом); заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні

тощо); зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та во-

довідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для

обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлер-

ні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

За відсутності коштів у відповідних бюджетах тільки самі під-

приємства здатні гарантувати розвиток соціальної інфраструктури на

селі за рахунок власних доходів та за умови закріплення цього поло-

ження в своїх статутах. Як слушно зазначає професор В. М. Єрмолен-

ко, для вирішення цієї проблеми необхідно було залишити об'єкти со-

ціальної сфери у власності економічно міцних сільськогосподарських

підприємств, що змусило б останні брати активну участь у соціально-

му розвитку населених пунктів, у яких вони здійснюють виробничу

діяльність.

3. Правове регулювання житлового будівництва на селі

Одним з головних напрямів відродження сіл України, поліп-

шення демографічної ситуації у державі чинне законодавство визна-

чає Формування належної соціальної інфраструктури села, підпри-

ємств агропромислового комплексу, освіти, культури, побутового об-

Державною цільовою програмою розвитку українського села на

період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів

України від 19 вересня 2007 р. № 1158, передбачається: забезпечити

Дата добавления: 2014-12-25