Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Зовнішня політика гетьмана Богдана Хмельницького. 3 страница




Тим не менш, дуже важливим є те, що в присутності московських посланців хворий уже Хмельницький заявив, що хоче бути приятелем Швеції. 19 червня гетьман заявив боярину Бутурліну, що союз України й Швеції давніший, ніж союз з Москвою, цар же хоче віддати Україну полякам. У листах до шведського короля Богдан Хмельницький почав підписуватися «Гетьман великий Військ Запорозьких», знявши прикладку підлеглості цареві. В ті часи розрив стосунків із союзником не потребував офіційної декларації чи правового проголошення: одна сторона припиняла вести спільні акції, що й зробив Богдан Хмельницький стосовно Москви. Іншою була справа входження в союз – для того офіційна декларація в формі договору проголошувалась.

Хмельницький і в цій царині зробив помилку: присягати народ у 1654 році допустив, а про розрив з Москвою в 1657 році своїх людей універсалом не повідомив. Ясно, що Гетьман та його оточення маневрували, уникаючи військового нападу Москви, але й легковажити розумінням своєї політики власним народом було не можна.

Слід також зазначити, що незалежницька зовнішня політика Хмельницького викликала різко негативну реакцію Москви. Ясно, що вона розглядала договірні норми, зафіксовані Московським договором 1654 року як відправні на шляху все більш тісної інтеграції України до Московської держави у майбутньому. Офіційні документи, дотичні до справи дипломатичної місії представників Посольського приказу свідчать про зміну тональності політики офіційної Москви стосовно взаємин з Військом Запорозьким. Так, уже наказ стольнику Василю Кікіну, відрядженому в Україну в лютому 1657 року, на думку М.Грушевського показав, що царський уряд ще ніколи не брав такого «прикрого» тону у стосунках з гетьманом та його адміністрацією, коли закидав козацькій старшині порушення присяги, нелояльність щодо суверена, лякаючи карою Божою за «неправду та відступництво від даного царю слова».

Навесні 1657 року царський окольничий Федір Бутурлін висловив претензії на адресу гетьманського уряду з боку уряду Олексія Михайловича. Вони зводилися до нарікань за те, що українська сторона зволікає із запровадженням в українських містах інституту царських воєвод, не виконує зобов’язання щодо надання податків з України до царської скарбниці, відмовляє в наданні земельних наділів у Києві московським стрільцям, не приводить до присяги гетьманича Юрія тощо. Але з матеріалів посольства Бутурліна видно, що найбільше Москву непокоїв зовнішньополітичний курс гетьманської адміністрації, насамперед укладення союзницької угоди з Трансільванією та «…злее того […] что гетман и всё войско Запорожское соединились с неприятелем царского величества – Свейским Карлом Густавом королем».

На початку червня з Москви в Україну прибув посланець царя дворянин Іван Желябужський, який повинен був уже не тільки збирати інформацію про стан справ у війську Запорозькому, а й вести антигетьманську агітацію, використовуючи міжстанові та соціальні суперечності, яких у той час в Україні вже було чимало. При цьому він активно декларував третейські функції московської монархії у конфліктах. Про те, що цей посланець царя був провокатором, свідчить категорична заява І.Виговського, що «…перші бунти почались у війську від посланця царської величності Івана Желябужського». Зіткнувшись із жорсткою позицією московського керівництва стосовно зовнішньополітичної самостійності Чигирина, Хмельницький, незважаючи на критичний стан здоров’я, намагається відстоювати обраний курс. Так, під час переговорів з Ф.Бутурліним на початку літа 1657 року Богдан рішуче відкинув претензії Москви як безпідставні або такі, що втратили чинність внаслідок сепаратних дій Москви, які завдали шкоди інтересам Війська Запорізького. Ясно, що мова йшла про московсько-польське замирення у Вільно. «Шведи слово тримають», – сказав, натякаючи на те, що московіти чинять інакше. «А цар хотів нас полякам віддати». І піддав гострій критиці стратегію Москви в зовнішній політиці: «…тільки де мені, гетьману, дивно, що йому, великому государю […] бояри нічого доброго не порадять: коруною Польською ще не оволодів і миру довершеного ще не привели, а з іншим панством, зі Шведами, війну почали».

Приблизно такими ж різкими й знущальними були відповіді українського гетьмана й на інші претензії московської сторони.

Однак ні міжнародна ситуація, ні внутрішньополітичні обставини не сприяли не те, що розриву з Москвою, а й навіть суперечкам з нею. То ж гетьманський уряд змушений був пом’якшити свою позицію в стосунках з царським урядом.. Тому гетьман вже наступного дня не тільки пом’якшив свої заяви, а й зробив усе, щоб дезавуювати попередні. Ще більш активно в цьому напрямі діяв генеральний писар І.Виговський, який, вочевидь, саме так розпочав уже свою переделекційну боротьбу.

В цей час Швеція й Московія, якби мишкуючи навколо України, вичікують, придивляючись до стану здоров’я Богдана. Шведи сподівалися на поліпшення умов шведсько-української військової співпраці вже за його наступника. Але вони не були оригінальними в цих своїх сподіваннях. До цілком вірогідної зміни українського керівництва готувалася й Москва, яка розраховувала нав’язати йому жорсткіші зобов’язання щодо суверена, ніж ті, що їх мав Хмельницький. Вона сподівалась поставити свого ставленика, адже його легше було б змусити піти на такі умови.

Проте такі ж перспективи вабили й представників інших країн. За інформацією Ф.Бутурліна, в середині червня в Чигирині перебували, крім посольства царя, також дипломатичні місії від шведського короля, трансільванського князя, молдавського та волоського господарів. З інших повідомлень витікає, що до гетьмана прибував також і посланець турецького султана. Крім того, у Варшаві закінчувалася підготовка до відправки в Україну дипломатичної місії волинського каштеляна Станіслава Казимира Бєнєвського. Тобто все вказувало на те, що невдовзі боротьба за Україну розгорнеться така, якої досі ще не бачили. І ось під Меджибожем у травні 1657 року об’єднане з козаками військо Ракоці було поляками в спілці з татарами розгромлено. Звістка про поразку призвела до апоплектичного удару Хмельницького й через п’ть днів, 27 липня за старим стилем, о 5-й годині дня Великий Гетьман України помер.

Богдан Хмельницький не зміг створити Руське князівство, яке могло б стати органічним спадкоємцем державної традиції Київської Руси. То ж титули давніх великих київських князів миттю перехопив московський цар, назвавшись «самодержцем всієї Великої, Малої і Білої Росії», а крім того, ще й великим князем Київським, волинським, подільським, чернігівським, вітебським, мстиславським і так далі, тобто вклав у свої титули право на володіння Україною та Білоруссю. Ці речі робились уже й при житті Богдана Хмельницького й Гетьман не звертав на це належної уваги, що було його заледве не найголовнішою помилкою. Мав би він знати, які криваві війни точилися між Польщею й Швецією насамперед через непорозуміння в титулах. У справах титулятури правителів дрібниць немає. Богдан Хмельницький дуже пізно звернув на це увагу, намагався здобути ті титули для себе, але з союзу з Московією вирвати Україну остаточно вже не зміг.

Водночас слід сказати, що Богдан Хмельницький умів майстерно використовувати суперечливі інтереси інших держав для укріплення міжнародного становища України. Гетьман вів переговори з усіма сторонами, приймав вияви приязні від усіх, підтримував суперництво сусідів, не оминав політичних інтриг, але ні в який бік не визначався остаточно. Хмельницький знав, що Україна не втримає незалежності ні в унії з Московією, ні в унії з Польщею, а шукав забезпечення самостійності під гарантії всіх держав, що мали інтереси на Сході, зокрема Швеції, Семигороду, Туреччини, Криму. Якщо можна говорити для тих часів принаймні про контури ідеї загальноєвропейської системи колективної безпеки, то це й була саме вона. Але їй народжуватись було явно ще рано. Український інтелект в історії в багатьох речах буде випереджувати європейський, і оце – один з таких випадків.

Б. Хмельницький програв свою велику гру – спробу відновити стару Київську державу на старій Руси без Новгорода, Пскова й без північної Білорусі (московські землі, як ми вже зазначали, традиційно в Русь не вводились) і стати родоначальником нової української династії. Але при тому Великий гетьман виграв гру малу – встиг збудувати українську автономію, своєрідну напівдержаву, яка проіснувала до 1764 року. Поляки не хотіли погоджуватися навіть на Зборівські умови, щоправда, за часів правління гетьмана І.Виговського вони погодились навіть на встановлення Великого князівства Руського. Але цього здобутку вже самі українці не оцінили й не втримали, за що потім поляки їм довго дорікали. Особливо, коли наприкінці ХVІІІ ст. самі втратили свою державу при активній участі в тому Російської імперії. Московський уряд же погодився фактично на умову, яка дорівнювала Зборівській (за рівнем суверенізації України), на Велике ж князівство Руське він погодитись не міг за жодних умов, бо це суперечило б його намаганням узурпувати права Київської Руси, а в його практиці одного разу здобуте не віддавалось ніколи й нікому.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-25; Просмотров: 460; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.