Спадкове право

В умовах становлення в Україні приватної власності важливе місце займають норми цивільного права, які регулюють спадкові відносини, спадкове право. В них закріплені правила, які визначають поняття спадкування, порядок, коло осіб, об'єкти спадкування та інші відносини, пов'язані з ними.

Спадкуванням визнається перехід цивільних прав та обок 'язків громадянина, який помер

(спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

У цивільному праві такий перехід прав і обов'язків називають спадковим правонаступництвом. Спадкування пов'язано зі зміною поколінь, і його правові норми заохочують до нагромадження майна, що веде до збільшення національного багатства, яке є важливим фактором добробуту та одночасно забезпечує стабільність таких майнових відносин, як відносини власності.

Підставами для переходу до спадкоємців всієї сукупності прав і обов'язків спадкодавця, спадкового правонаступництва є сукупність юридичних

фактів (юридичний склад).

Перша підстава спадкового правонаступництва - включення до спадкоємців за заповітом або за законом. Сюди відносять юридичні факти, що є передумовою виникнення права спадкування, які закріплюються у своїй сукупності на момент смерті громадянина (відкриття спадщини). Саме до цього моменту вони повинні бути в наявності, щоб можна було сказати, хто є спадкоємцем померлого, хто буде закликаний до спадкування після смерті спадкодавця. Ця перша група юридичних фактів ділиться на дві самостійні підгрупи: юридичні факти спадкування за заповітом і юридичні факти спадкування за законом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину
його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній
або кільком особам, як тим. що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців
за законом, а також: державі або окремим державним, кооперативним та іншим
громадським організаціям.
Ст.534 ЦК України

Отже, розпорядження про своє майно на випадок смерті особа залишає у заповіті. Зміст заповіту складає розпорядження майнового характеру.

Термін "заповіт" застосовується у двох значеннях: заповітом називається сам документ, в якому знаходить своє вираження воля заповідача, так і акт вираження волі заповідача. В останньому значенні заповіт виступає як одностороння угода.

Заповіт посвідчується державними, приватними нотаріусами, а також іншими посадовими особами. Згідно ст. 56 Закону України від 2 вересня 1993р. "Про нотаріат", нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

Заповідач може призначати в своєму заповіті в якості спадкоємця будь-яку особу. Тобто, існує свобода заповіту. У заповіті заповідач може позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом, може в будь-який час змінити чи скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий (ст.534 і 544 ЦК України).

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом (ч.2 ст.524 ЦК України). До таких юридичних фактів відносять перш за все факти народження дітей від спадкодавця, а внуків і правнуків від дітей спадкодавця.

Для спадкування батьків необхідний факт народження від них спадкодавців.

Для спадкування братів і сестер вимагається наявність їх спільного походження від спадкодавця, а для цього досить двох фактів народження від спільних батьків (чи спільного батька (матері).

Для спадкування усиновлених вимагається наявність належно оформленого акту усиновлення спадкодавцем даного спадкоємця.

Для спадкування одного з подружжя вимагається його знаходження в зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем.

Для спадкування утриманців необхідно доказати, що вони перебували на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті, а також:, що вони були непрацездатними на день відкриття спадщини.

Цивільний кодекс визначає дві черги спадкування за законом:

- спадкоємцями першої черги є діти (усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, а також: в певних випадках онуки і правнуки (ст.529 ЦК України);

- спадкоємці другої черги ~ брати і сестри, дід і баба як з боку батька, так і з боку матері (ст.530 ЦК України).

Новий Цивільний кодекс України, навідміну від діючого, передбачає п'ять черг спадкоємців:

перша черга - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та

народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга - рідні брати й сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,

так і з боку матері;

третя черга - рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;

п'ята черга - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але були на утриманні не менше п'яти років. Крім зазначених осіб, особами, які мають право спадкувати за законом, є

внуки, правнуки спадкодавця та інші особи (спадкування за правом

представлення).

Другою підставою спадкового правонаступництва є відкриття спадщини.

Під відкриттям спадщини мається на увазі настання обставин, які тягнуть за собою спадкування. Таких обставин є дві: смерть людини і вступ в законну силу судового рішення про оголошення особи померлою.

Тут важливо підкреслити, що ніхто з родичів, навіть найближчих, не має ніяких спадкових прав на майно людини, поки не відкрилась її спадщина. Тільки після відкриття спадщини починається спадкування і можуть здійснюватися спадкові права.

Відкриттям спадщини завершується перший юридичний склад спадкового правонаступництва, що приводить до виникнення права спадкоємців на прийняття спадщини. На цьому етапі важливо знати про час і місце відкриття спадщини. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини (ст.68 Закону України "Про нотаріат").

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні
його померлим - день, визнаний рішенням суду датою смерті громадянина, який пропав
без вісті за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його
загибель від певного нещасного випадку, або день набрання законної сили рішення суду
про оголошення спадкодавця померлим, якщо дата його смерті не визначалась.
Ст. 525 ЦК України

Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів громадського стану про смерть спадкодавця, повідомленням чи іншим документом про загибель його на фронті Вітчизняної війни, виданим командуванням військової частини, адміністрацією госпіталю, військовим комісаріатом чи іншим органом Міністерства оборони України (п.114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Час відкриття спадщини має важливе юридичне значення. Залежно від нього виявляється склад прав і обов'язків, що мають перейти до спадкоємців. Оскільки спадкоємцями є громадяни, що були живими на момент смерті спадкодавця, то коло спадкоємців визначається на день відкриття спадщини. Крім того, з цього часу відраховуються строки, встановлені для прийняття спадщини і відмови від неї, а також для пред'явлення претензій кредиторам спадкодавця.

Місце відкриття спадщини має важливе практичне значення. В нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини повинні подаватися заяви спадкоємців про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, а кредитори спадкодавця пред'являють претензії до спадкоємців по його боргах. Нотаріальна контора в необхідних випадках приймає заходи щодо охорони спадкового майна.

Місцем відкриття спадщини визначається останнє місце (постійне) проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягнули 15 років, чи громадян, що перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Ст. 526 ЦК України

Третім юридичним фактором, який завершує юридичний склад виникнення права спадкування, права спадкоємця на спадщину, є акт прийняття спадщини. Настання цього юридичного факту є третьою підставою спадкового правонаступництва.

Для здійснення свого права спадкування, тобто, щоб стати правонаступ­ником, необхідно прийняти спадщину, зокрема, спадкоємці повинні висловити своє бажання вступити у всі відносини спадкодавця, що складають в сукупності спадщину.

Така виражена спадкоємцем згода називається прийняттям спадщини. Прийняття спадщини - одностороння угода, яка містить волевиявлення спадкоємця, спрямованого на придбання спадщини.

Прийняття спадщини, будучи угодою, як і всяка угода, вимагає наявності певних умов:

по-перше, правоздатність особи, яка приймає спадщину. У випадку прийняття спадщини недієздатними особами, від їх імені діють законні представники (батьки, усиновителі, опікуни). Для прийняття спадщини неповнолітніми вимагається згода їх батьків чи піклувальників;

по-друге, вияв волі прийняти спадщину повинен бути непримусовий і спрямований на прийняття спадщини в цілому, так як часткове прийняття спадщини, прийняття спадщини під умовою чи з застереженнями не допускається (ч.1 ст.548 ЦК України);

по-третє, прийняття спадщини повинно бути вчинено належним чином і в установлений строк.

Вступ у фактичне управління майном потрібно підтвердити у нотаріальній конторі. Доказом такого вступу може бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Як вже відзначалося, цивільний кодекс встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини. Однак, для деяких осіб, спадкоємство для яких виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, закон встановлює, що вони можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився, а якщо ця частина строку менша трьох місяців, то вона продовжується до трьох місяців.

Пропуск вказаних строків тягне втрату спадкоємцями права спадкування. Пропущений строк може бути продовжений судом.

Крім цього, спадщина може бути прийнята після закінчення строку (шестимісячного) і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Шестимісячний строк продовжується судом за заявою заінтересованої особи при доведенні поважності причини його пропуску. Ними можуть бути: важка хвороба спадкоємця, невідворотні обставини (стихійне лихо) та інші.

Отже, прийнявши спадщину, спадкоємці цим самим здійснюють своє право спадкування. Після прийняття спадщини до спадкоємців переходять всі права і обоє 'язки.

Об'єктом спадкового правонаступництва є спадщина, яка відкривається в день смерті спадкодавця.

Що таке спадщина? Що входить в її склад? Цивільний кодекс України вживає як синоніми терміни «спадщина», «спадкове майно» і просто «майно».

Об'єктом спадкового правонаступництва є майно спадкодавця, причому тільки те майно, яке належить йому на законній підставі. Таке майно називається спадщиною або спадковою масою і переходить до спадкоємців в тому складі, який воно мало в момент смерті спадкодавця.

Отже, в склад спадщини входить актив і пасив. Актив - права спадкоємця, а пасив - його обоє 'язки, в тому числі і його борги. До прав спадкодавця, що входять в спадщину, перш за все належать майнові права.

Щодо житлового будинку як об'єкта спадкового правонаступництва, то слід сказати, що до спадкоємців переходить право власності на будинок (частину будинку) в рівних частках (при спадкуванні за законом) чи на частки, визначені в заповіті, незалежно від того, проживали вони в будинку чи ні. Житловий будинок успадковується разом з господарськими будівлями, приналежними до нього.

Звичайно, кожна будівля має ту чи іншу ділянку, яка також є об'єктом спадкування. В ст. 120 Земельного кодексу України зазначається, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 121 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Ст. 121 Земельного кодексу визначає такі розміри ділянок: у сільських населених пунктах - 0,25 га, селищах міського типу - 0,15 га, у містах - 0,1 га.

Слід сказати, що заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною. Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право на спадщину. У разі наступного переходу права власності на будинок або на відповідну частину будинку право довічного утримання зберігає силу (ст. 539 ЦК).

Правовстановлюючим документом для спадкування права на житловий будинок (квартиру) є свідоцтво про право власності; а для незакінченого будівництва житлового будинку —договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Всі права і обов'язки по цьому договору переходять на спадкоємців, що зазначені у свідоцтві. Цей договір є невід'ємною частиною свідоцтва про право на спадщину.

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку складають особливу, окрему частину спадщини. Згідно зі ст.533 ЦК, предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкоємцем, незалежно від їх черги і спадкової частини, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

До спадкування речей домашньої обстановки і вжитку закликаються ті спадкоємці за законом, які проживали разом зі спадкодавцем, наприклад брати і сестри, а не син померлого, який не проживав разом з ним, хоч він і є спадкоємцем першої черги. Якщо ніхто з спадкоємців не проживав разом з померлим, то предмети звичайної домашньої обстановки переходять до спадкоємців на загальних підставах. Факт спільного проживання повинен перевірятися державним нотаріусом.

Речі домашньої обстановки і вжитку можуть бути предметом заповіту, складеного на користь будь-якої особи, в тому числі і особи, яка не проживає спільно з спадкодавцем.

У випадку, коли заповідач розпорядився всім своїм майном, включаючи і предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку, ст. 533 ЦК не застосовується.

Вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку, враховується і при визначенні розміру обов'язкової частки.

Об'єктом спадкування можуть також бути і цінні папери. Як визначає Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18 червня 1991 р., спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до Цивільного законодавства України.

Акції, іменні сертифікати і інші цінні папери спадкуються так, як і грошові вклади в Ощадбанку, - і за заповітом, і за законом.

Під час продажу іменних акцій підприємство видає сертифікат або заводить реєстри, в яких вказує, хто отримує право спадкування. Ні утриманці, ні непрацездатні спадкоємці на цю частину спадщини права не мають (якщо вона їм не заповідана).

До складу спадщини входять, крім права власності, також і права вимоги.

По спадщині переходять майнові вимоги спадкодавця, що випливають з різного роду договорів, наприклад, про виплату гонорару, який належав спадкодавцю, боргів за договором позики, відшкодування шкоди, завданої майну спадкодавця і т.д.

На практиці дуже часто трапляється, коли людина мала, наприклад, вклад в Ощадбанку. Що ж відбувається з вкладом, якщо вкладчик помирає?

За життя йому належало право вимагати від Ощадбанку повернення суми, яка є на його рахунку. Таке право не припиняється зі смертю особи, воно переходить до спадкоємців. Але право входить до складу спадщини лише тоді, коли вкладчик не зробив в Ощадбанку розпорядження про долю вкладу на випадок його смерті. При відсутності такого розпорядження право на вклад переходить таким же чином, як і всі інші права, що входять у спадщину.

До спадкоємців переходять вимоги спадкодавця про відшкодування шкоди, завданої його майну, а також іншого майнового характеру.

Особливо слід сказати про вимогу на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Питання про відшкодування майнової шкоди незаконними діями цих органів врегульовані Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1995 р.

Право на відшкодування шкоди виникає при умові ^настановлення виправдувального вироку суду, ^закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, ^відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, а також: відмови у її порушенні із зазначених підстав, Закриття справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. З Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", відшкодуванню підлягають:

- заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій:

- майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки

по них, частка у статутному фонді господарського товариства та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності) конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства,

органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладений арешт;

- штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, оплачені

громадянином;

- суми, оплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

У разі смерті громадянина, як зазначає ст.5 Закону, права на відшкодування шкоди у зазначених вище випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 і 4 ст. З цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходять до його спадкоємців.

Не переходить до спадкоємців лише право на відшкодування моральної шкоди.

По праву спадкування можуть переходити і авторські права спадкодавця. Авторські права успадковуються як за законом, так і за заповітом.

Що означає термін "авторські права"! В цивільному праві авторські права визначають як сукупність особистих (немайнових) і майнових прав авторів, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом України "Про авторські права і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. та іншими законодавчими актами України.

У спадщину переходять лише майнові права авторів. Не переходять у спадщину особисті (немайнові) права автора (ст. 25 Закону "Про авторські права і суміжні права").

Що відносить законодавець до особистих (немайнових) й майнових прав автора.

Ці права не можуть переходити у спадщину. Майнові права автора визначає ст. 14 Закону України "Про авторські та суміжні права ".

До них належать:

1) виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким
способом;

2) виключне право дозволяти або забороняти:

а) відтворення творів;;

б) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

в) публічний показ;

г) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в
ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

д) переклади творів;

е) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

є) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

ж) здача в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників
аудіовізуальних творів, музичних творів у кожній формі, а також творів,
зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машинка;

з) імпорт примірників творів.

Спадкоємці, відповідно до ст. 25 цього Закону, мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Право на отримання аліментів є правом, що пов'язане з даною особою (дитиною, непрацездатним, подружжям і т.д.). Так, напрклад, батько виплачує аліменти на утримання своєї дочки (сина), тобто дочка має право отримувати щомісяця аліменти від нього. У випадку смерті дочки (сина) обов'язок батька припиняється.

У склад спадщини не входить і право на відшкодування шкоди завданої здоров'ю спадкодавця. Наприклад, особа, яка управляла автомобілем, порушила Правила дорожнього руху і збила людину. Потерпілий став інвалідом, в результаті втратив заробітну плату, звичайно став отримувати гроші на відшкодування шкоди. Проходить деякий час і потерпілий знову потрапляє в автодорожню катастрофу. За яку майнову шкоду водій повинен виплачувати відшкодування спадкоємцям померлого. Очевидно, що таких підстав для виплати немає. Оскільки особа, яка мала право на отримання відшкодування за пошкодження здоров'я, померла, то це право припиняється також. Сума за декілька місяців, що не отримала особа до смерті, входить до складу спадщини. Пояснюється це тим, що померлий ще при житті мав право на отримання цих грошових сум. В даному випадку до спадкоємців переходить право на їх отримання.

Не входять до складу спадщини право на отримання пенсії, заробітної плати, допомог (з питань непрацездатності, допомога по вагітності, одноразова допомога при народженні дитини).

Внаслідок прийняття спадкоємцями спадщини остання може за законом або за заповітом перейти не до одного, а до декількох спадкоємців. Тоді між ними виникає спільна часткова власність.

Таке право спільної власності спадкоємців, яке виникає в результаті спадкового правонаступництва, може бути припинено шляхом поділу спадщини. До цього часу спадкоємці, будучи власниками успадкованих речей, залишаються співкредиторами боржників спадкодавця, співборжниками його кредиторів. Все це має місце, крім випадку, коли спадкове майно поділене самим спадкодавцем в тексті заповіту.

У відповідності до ст. 562 ЦК України, спадкове майно ділиться за угодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ проводиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Слід пам'ятати, що при наявності зачатого, але ще не народженого спадкоємця, спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з виділом належної йому спадкової частки. Інтереси спадкоємця, що не народився, захищає представник органу опіки і піклування, який повинен бути запрошений до участі в поділі майна. При народженні такого спадкоємця мертвим його частина спадщини розподіляється між особами, закликаними до спадкування.

Без участі суду і нотаріату спадкоємці можуть поділити спадщину тоді, коли в її складі немає речей, що вимагають обов'язкової, спеціальної реєстрації, і такого майна, яке не може бути видано без нотаріального (судового) рішення. Іншими словами, якщо з названого вище майна не визначено, кому що з речей повинно належати, то спадкоємці самі можуть поділити спадщину.

Спадкоємці можуть за згодою між собою і кредиторами вирішити питання, пов'язані з погашенням боргів спадкодавця. Оскільки хтось зі спадкоємців при такому порядку поділу спадщини може отримати більше, ніж йому належить, на нього, відповідно, може покладатися і більша частина боргів. Нічого незаконного в цьому не буде.

Справи про поділ спадщини слухаються в порядку загально позовного проведення. В рішенні суду вказуються реальні або ідеальні частки, що належать тому чи іншому спадкоємцю, або здійснюється реальний поділ спадщини в натурі, коли у власність кожного спадкоємця передаються конкретно визначені в рішенні суду речі.

Розподіляючи між спадкоємцями неділимі речі, що належали спадко­давцю, такі, наприклад, як автомобіль, суд вирішує питання про грошову компенсацію. Грошова компенсація можлива тоді, коли суму, якої не вистачає, не можна покрити іншим спадковим майном. Судове рішення є офіційним документом, що підтверджує право правонаступників померлого. Тому, послідуюче отримання свідоцтва про право на спадщину не є необхідним.

В суді можливе мирне врегулювання спору, що виник, шляхом укладання мирової угоди. Мирова угода, затверджена судом, підлягає обоє 'язковому виконанню в такому ж порядку, як і рішення суду.

Дата добавления: 2014-12-25