Перелік програмних питань для самостійного вивчення 2 страница

Рисунок 5.3 – Основні етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю.

Середній період обороту грошових активів обчислюються за такими формулами:

(5.8)

(5.9)

де -середній період обороту грошових активів, у днях;

- середній залишок сукупних грошових активів підприємства у періоді, що розглядається;

- сума одноденного обороту по реалізації продукції за період, що розглядається;

- одноденний об’єм витрат грошових коштів за період, що розглядається.

Аналогічно диференціюється і розрахунок показника кількості оборотів середнього залишку грошових активів за період, що розглядається:

(5.10)

(5.11)

де - кількість оборотів середнього залишку грошових активів за період, що розглядається;

ОР – загальна сума обороту по реалізації за період, що розглядається;

РГА – загальний об’єм витрат грошових коштів за період, що розглядається;

- середній залишок сукупних грошових активів підприємства за період що розглядається.

На третьому етапі аналізу визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства по окремих місяцях попереднього періоду. З цією метою обчислюється коефіцієнт абсолютної платоспроможності або кислотний тест.

На четвертому етапі аналізу визначається рівень відтягування вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вклади і коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладів.

Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку за попередній період.

Потреба в операційнім (транакційним) залишку готових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, необхідної для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми засновується на грошовому обороті по операційній діяльності, що планується (відповідає розділу плану надходження і витрат грошових коштів).

У практиці зарубіжного фінансового менеджменту застосовуються і більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів.

Найбільш широко використовуваною з цією метою є Модель Баумоля, який вперше трансформував для планування залишку грошових коштів раніше розглянуту Модель EOQ. Вихідним положенням Моделі Баумоля є постійність потоку витрат грошових активів, у формі короткострокових фінансових вкладень і зміни залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, що дорівнює нулю.

Із наведеного графіка (рисунок 5.4) можна побачити, що якби поповнення залишків грошових коштів за рахунок продажу частини короткострокових фінансових вкладів або короткострокових кредитів банку здійснювалось в два рази частіше, то розмір максимального і середнього залишків грошових коштів на підприємстві був би в два рази менше. Але кожна операція по продажу короткострокових активів або отриманню кредиту зв’язана для підприємства з певними витратами, розмір яких зростає із збільшенням частоти (або скорочення періоду) поповнення грошових коштів.

сума залишків

грошових коштів

максимальний

залишок

середній

залишок

мінімальний

залишок періоди

Рисунок 5.4 – Формування і витрати залишків грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля.

Для економії загальної суми витрат для обслуговування операцій поповнення грошових коштів слід збільшити період(або знизити частоту) цього поповнення. В цьому випадку відповідно збільшаться розміри максимального і середнього залишку грошових коштів. Але всі ці види залишків грошових коштів прибутку підприємству не приносять. Біль того, збільшення цих залишків означає втрати для підприємства альтернативних прибутків у формі короткострокових фінансових вкладів. Розмір цих витрат дорівнює сумі залишків грошових коштів помножений на очредную ставку процента по короткострокових фінансових вкладах.

З урахуванням втрат розглянутих двох видів базується оптимізаційна Модель Баумоля, що дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення і оптимальний розмір залишку грошових коштів, при яких сукупні втрати будуть мінімальними

Математичний алгоритм розрахунку максимального і середнього оптимального розмірів залишку грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля має такий вигляд:

(5.12)

(5.13)

де – оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

- оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

- витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

- рівень втрати альтернативних прибутків при зберіганні грошових коштів (середня ставка процента по короткострокових фінансових вкладах (виражених десятковим дробом);

- об’єм грошового обороту (суми витрат грошових коштів, що планується).

Модель Миллера-Орра являє собою ще складніший алгоритм вивчення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення цієї моделі передбачають наявність визначеного розміру страхового запасу і визначену нерівномірність у поповненні і витратах грошових коштів. Мінімальна границя формування залишку грошових активів береться на рівні страхового залишку, а максимальний – на рівні трьохкратного розміру страхового залишку (рисунок 5.5)

максимальний

залишок

середній

залишок

мінімальний

залишок

страховий

залишок

період

Рисунок 5.5 – Формування і витати залишку грошових коштів відповідно до Моделі Міллера-Орра.

Як видно із наведених даних, коли залишок грошових активів досягає максимального значення (верхньої границі свого “коридору”), зайві кошти (по відношенню до середнього залишку) переводяться в резерв, тобто інвестуються в короткострокові фінансові інструменти. Аналогічно, коли залишок грошових активів досягає мінімального значення (нижньої границі свого “коридору”) здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, залучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел.

Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має такий вигляд:

(5.14)

де - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значенням;

- витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

- середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного об’єму грошового обороту;

- середньоденний рівень втрат альтернативних прибутків при збереженні грошових коштів. (Середньоденна ставка процента по короткострокових фінансових операціях, виражений десятковим дробом).

Диференціація середнього залишку грошових активів у розрізі національної та іноземної валюти. Така диференціація здійснюється тільки на тих підприємствах, які проводять зовнішньоекономічну діяльність. Мета такої диференціації в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну її частину для того, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є об’єм витрат грошових коштів, (що планується), в розрізі внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій в процесі здійснення операційної діяльності. При розрахунках використовуються формули визначення потреб в операційному і страховому залишках грошових активів і їх диференціації по видах валют.

Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів.

Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є корекція потоку наступних платежів (перенесення строку окремих платежів за попередніми узгодженнями з контрагентами). Така проекція заборгованості здійснюється по таких етапах:

На першому етапі в основу плану (бюджету) надходження і витрат коштів в наступному кварталі вивчається діапазон коливань залишку грошових активів підприємства за декадами. Цей діапазон коливань визначається по відношенню до мінімального та середнього показника залишків грошових активів у наступному періоді.

На другому етапі регулюються декадні строки виплати грошових коштів (пов’язано з їх надходженням), що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів за кожен місяць и квартал. Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку майбутніх платежів виступає мінімальний рівень середньоквадратичного (стандартного) відхилення декадних значень залишку грошових активів підприємства від середнього.

На третьому етапі одержані в результаті регулювання потоку платежів значення залишків грошових активів оптимізуються із врахуванням розмірів страхового залишку цих активів. Спочатку визначаються максимальний і мінімальний залишок грошових активів із урахуванням нового діапазону їх коливань і розміру страхового їх запасу, а потім – їх середній залишок (половина суми мінімального і максимального залишків грошових активів).

Забезпечення рентабельного використання терміново вільного залишку грошового активу. На цьому етапі формування політики управління грошових активів розробляється система заходів по мінімізації рівня втрат альтернативного прибутку в процесі їх збереження і проти інфляційного захисту. До таких заходів належать:

- угода з банками, який здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного зберігання грошових активів з виплатою депозитного процента по середній сумі цього залишку;

- використання короткострокових грошевих інструментів інвестування (в першу чергу депозитні вклади в банках) для тимчасового зберігання строкового та інвестиційного залишків грошових активів;

- використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву і вільного залишку грошових активів (державних короткострокових облігацій, депозитних короткострокових сертифікатів тощо), але за умови достатньої ліквідності цих інструментів на фінансовому ринку.

Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових вкладів підприємства. Грошові активи відіграють активну роль у процесі забезпечення платоспроможності по двох видах фінансових зобов’язань підприємства – невідкладним (із строком виконання до одного місяця) і короткостроковим (із строком виконання до трьох місяців), поточні зобов’язання зі строком виконання до одного року забезпечуються переважно іншими видами оборотних активів.

5.3 Стратегія фінансування оборотних активів

З управлінських рішень, пов’язаних із фінансуванням оборотних активів, основну увагу має бути приділено вибору відповідного типу політики їхнього фінансування, яка визначає межі наступних дій фінансових менеджерів з цього питання. Сучасна економічна теорія розглядає три альтернативні типи політики фінансування оборотних активів, які можуть вибиратися з урахуванням умов економічної діяльності конкретних підприємств і становлення його керівників до можливого рівня фінансового ризику. Ці три типи політики, характеризуються як консервативна, агресивна та помірна.

Консервативна політика фінансування оборотних активів будується на принципі, що за рахунок власного капіталу підприємства та залучення ним дострокових фінансових позик має повністю фінансуватись постійна частина оборотних активів, а також певна тимчасова частина їх, яка має задовольнити сезонну потребу в них. У той період, коли сезонні потреби в нарощенні обсягу оборотних активів немає, вільний постійний капітал підприємства може бути використаний для здійснення короткострокових фінансових вкладень. Принципову модель консервативної політики фінансування оборотних активів наведено на рисунку 5.6.

Як видно з графіка, при здійсненні консервативної політики фінансування оборотних активів підприємство залучає відносно малу частку короткострокового позикового капіталу, що, відповідно, створює відносно невеликий обсяг його короткострокових фінансових зобов’язань. А це, в свою чергу, за незмінного обсягу оборотних активів дає змогу забезпечити найвищій рівень його платоспроможності, тобто мінімізувати фінансовий ризик його операційної діяльності. Крім того, завдяки такій політиці підприємство може мати в певні періоди часу тимчасово вільні фінансові кошти, які можуть бути використані у його короткострокових інвестиціях.

Обсяг потреби в оборотних активах, тис. грн.

Обсяг фінансування оборотних активів, тис. грн.

Тимчасова потреба в оборотних активах

    За рахунок короткострокового позикового капіталу

  Постійна потреба в оборотних активах  

    За рахунок власного і довгострокового позикового капіталу   Час

Рисунок 5.6 – Принципова модель консервативної політики фінансування оборотних активів підприємства.

Агресивна політика фінансування оборотних активів базується на принципі відповідності, згідно з яким обсяг як постійної, так і тимчасової потреби в них забезпечується за рахунок лише короткострокового позикового капіталу. За цього типу політики фінансування власний і довгостроковий позиковий капітал для формування оборотних активів не використовується зовсім (або використовується в незначних розмірах). Принципову модель агресивної політики фінансування оборотних активів наведено на рисунку 5.7

Розглядувана модель фінансування оборотних активі, за якою всі короткострокові фінансові вимоги до підприємства мають повністю забезпечуватись його поточними активами, потребує досить точної синхронізації надходження і витрат грошових коштів у його операційної діяльності. Будь-яки затримки у надходженні грошових коштів миттєво створюють напругу у забезпеченні платоспроможності підприємства, з одного боку, і ритмічності

Обсяг потреби в оборотних активах, тис. грн.

Обсяг фінансування оборотних активів, тис. грн.

Тимчасова потреба в оборотних активах

    За рахунок короткострокового позикового капіталу

Постійна потреба в оборотних активах

  Час

Рисунок 5.7 – Принципова модель агресивної політики фінансування оборотних активів підприємства.

виробничого процесу, з другого. Таким чином, можна зробити висновок, що ця модель хоча і мінімізує потребу у власному капіталі підприємства, одночасно максимізує фінансовий ризик його діяльності. У реальній практиці ця модель фінансування оборотних активів застосовується з певним (хоч і незначним) перевищенням обсягу потреби в них над обсягом залучення до їхнього фінансування короткострокового позикового капіталу (тобто помірна політика фінансування оборотних активів знаходиться посередині між крайніми варіантами її типів). Основоположним принципом здійснення помірної політики є забезпечення фінансування постійної потреби в оборотних активах за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу, а тимчасової потреби в них – виключно за рахунок короткострокового позикового капіталу. Принципову модель помірної політики фінансування оборотних активів наведено на рисунку 5.8.

Обсяг потреби в оборотних активах, тис. грн.

Обсяг фінансування оборотних активів, тис. грн.

Тимчасова потреба в оборотних активах

    За рахунок короткострокового позикового капіталу

Постійна потреба в оборотних активах  

    За рахунок власного і довгострокового позикового капіталу   Час

Рисунок 5.8 – Принципова модель помірної політики фінансування оборотних активів підприємства.

Порівнюючи всі три типи політики фінансування оборотних активі, які можуть бути використані підприємством, слід констатувати, що вони різняться між собою часткою чистого робочого капіталу або короткострокового позикового капіталу, що залучається до формування їх. Найменша частина чистого робочого капіталу, а відповідно, найвища частка короткострокового позикового капіталу пов’язані з проведенням агресивної політики фінансування оборотних активів, тоді як консервативна політика цього фінансування супроводжується формуванням великої частки чистого робочого капіталу і відносно малою часткою використання короткострокового позикового капіталу.

Використання короткострокового позикового капіталу, хоч і формує ризик виникнення неплатоспроможності, має деякі переваги перед використанням довгострокового позикового капіталу. Ці переваги полягають у тому, що вартість залучення довгострокового позикового капіталу (проценти за кредит) більш висока у порівнянні з короткостроковим; крім того, короткострокове фінансування оборотних активів є більш гнучким і дає змогу оперативно реагувати на зміну кон’юнктури як товарного, так і фінансового ринків. Таким чином, вибір відповідного типу політики фінансування оборотних активів є однозначно вибором між рівнем фінансового ризику і рентабельності використання капіталу підприємства.

5.4 Управління необоротними активами

Метою управління необоротними активами є визначення форм і методів фінансового управління необоротними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій та оптимального їх розміру.Основними завданнями управління необоротними активами є:

-визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на прстій та розширеній основі;

-визначення потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробнгицтва;

-забезпеяення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів

-формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних ативів та оптимізація їх структури.

З позийії фінансового менеджменту необоротні активи класифікуються за такими ознаками (таблиця 5.4)

Таблиця 5.4-Класифікація необоротних активів підприємства за відповідними ознаками.

Класифікаційна ознакам	Види необоротних активів
За функциональними видами	Нематеріальні активи Незавершене будівництво Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Обладнання,призначені до монтажу Інші необоротні активи
За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства	Необоротні активи,які обслуговують операційну діяльність Необоротні активи,які обслуговують інвестиційну діяльність Невиробничі активи
За характером володіння	Власні необоротні активи Орендовані необоротні активи
За формами застави, забезпечення кредиту	Нерухомі необоротні активи Рухомі необоротні активи

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за наступними основними етапах.

На першому етапі аналізурозглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства — темпи їхнього росту в зіставленні з темпами росту обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загальної суми необоротних активів. У процесі цього аналізу вивчається зміна коефіцієнта участі операційних необоротних активів у загальній сумі операційних активів підприємства. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється по формулі:

КУ_она =ОВА/ ОВА-+ ОА(5.15)

де КУ_она - коефіцієнт участі операційних необоротних активів

у загальній сумі операційних активів підприємства;

ОВА - вартість операційних необоротних активів підприємства

в розглянутому періоді;

ОА - сума оборотних активів підприємства в розглянуто-

му періоді.

На другому етапі аналізувивчається склад операційних необоротних активів підприємства і динаміка їхньої структури. У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів і нематеріальних активів,які використовуваються у операційному процесі підприємства; у складі виробничих основних засобів аналізується питома вага рухомих і нерухомих їхніх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну і пасивну їхньої частини); у складі нематеріальних активів розглядаються їхні види.

На третьому етапі аналізу оцінюється стан використовуваних підприємством операційних необоротних активів за ступенем їхньої зношеності (амортизації). У процесі такої оцінки використовуються наступні основні показники:

Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується по наступній формулі:

КЗ_оз= З_оз /ПВ_оз(5.16)

де КЗ_ОЗ - коефіцієнт зносу основних засобів;

З оз - сума зносу основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВ_ОЗ - первісна вартість основних засобів підприємства на визначену

Коефіцієнт придатності основних засобів. Для його розрахунку використовується наступна формула:

КП_оз =ЗВ_оз/ПВ_оз(5.17)

де КП_ОЗ - коефіцієнт придатності основних засобів;

ЗВ_ОЗ - залишкова вартість основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВ_ОЗ - первісна вартість основних засобів підприємства на визначену дату.

Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів.Його розрахунок виробляється по наступній формулі:

КА_на =А_на / ПВ_на(5.18 )

де КА_на- коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

А_на - сума амортизації нематеріальних активів підприємства на визначену дату;

ПВ_на- первісна вартість нематеріальних активів підприємства на визначену дату.

Коефіцієнт придатності нематеріальних активів. Він визначається по наступній формулі:

КП_на =ЗВ_на / ПВ_на (5.19)

де КП_на - коефіцієнт придатності нематеріальних активів;

ЗВ_на-залишкова вартість нематеріальних активів підприємства на визначену дату

ПВ_на - первісна вартість нематеріальних активі підприємства на визначену дату.

На четвертому етапі аналізувивчається інтенсивність відновлення операційних необоротних активів у попередньому періоді. У процесі вивчення використовуються наступні основні показники:

Коефіцієнт вибуття операційнихнеоборотних активів.Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їхній сумі і розраховується по формулі:

КВ_она =ОНА_В /ОВА_П (5.20)

де КВ_ОНА - коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНА_В - вартість вибулих операційних неборотних активів у звітному періоді;

ОВА_П- вартість операційних необоротних активів початок звітного періоду.

Коефіцієнт введення в дію нових операційних необоротних активів. Він характеризує частку знову введених операційних необоротних активів у загальній їхній сумі і розраховується

КВД_она = ОНА вв /ОНА_К (5.21)

де КВД_ОНА - коефіцієнт введення в дію нових операційних необоротних активів;

ОНА вв - вартість знову введених операційних необоротних активів у звітному періоді

ОНА_К - вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт відновлення операційних необоротних активів.Він характеризує приріст нових операційних необоротних активів у загальній їхній сумі і розраховується по формулі:

КО_она =ОНА_В - ОНА_ВИБ / ОНА_К(5.22)

де КВ_ОНА - коефіцієнт відновлення операційних необоротних активів;

ОНА_ВВ - вартість знову введених операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_ВИБ- вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_К - вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Зазначені показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційним необоротним активах у цілому, але й у розрізі їхніх видів — основних засобів і нематеріальних активів.

На п ‘ятому етапі аналізуоцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді.

У процесі такої оцінки використовуються наступні основні показники:

Коефіцієнт рентабельності операційних необоротных активів. Його розрахунок здійснюється по формулі:

КР_она = ЧП_од /ОВА (5.23)

де КР_она- коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

Дата добавления: 2014-12-25