Перелік програмних питань для самостійного вивчення

Як визначається середній залишок грошових коштів під­приємства на кінець планового періоду?

Власні оборотні активи —це,..

а) сума оборотних активів, яка сформована за рахунок власних коштів підприємства;

б) сума оборотних активів, яка постійно перебуває у госпо­дарському обігу підприємства;

в) сума оборотних активів, джерелом формування якої є дов­гостроковий залучений капітал;

г) сума оборотних активів, яка обслуговує виробничий процес.

а) шляхом коригування залишку грошових коштів на початок планового періоду і темпів росту реалізації продукції у планово­му періоді;

б) шляхом ділення суми надходження грошових коштів у пла­новому періоді на кількість оборотів середнього залишку грошо­вих коштів у наступному періоді;

в) шляхом ділення обсягу реалізації продукції у плановому періоді на кількість оборотів грошових коштів у плановому) періоді.

8. Назвіть основні джерела формування оборотних актив підприємства:

а) власні кошти, залучені і запозичені кошти;

6)статутний капітал, довгостроковий фінансовий капітал,ко-роткостроковий кредит, кредиторська заборгованість;

в) резервний капітал, додатковий капітал, неоплачений капітал

9. Рефінансування дебіторської заборгованості — це...

а) система фінансових операцій, які забезпечують прискорен­ня перетворення дебіторської заборгованості у грошові кошти;

б) система заходів щодо коригування дебіторської заборгова­ності з урахуванням темпів росту обсягу виробництва у планово­му періоді;

в) здійснення фінансових інвестицій за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства;

г) переведення дебіторської заборгованості в, безповоротню фінансову допомогу.

10. До нематеріальних активів належать:

а) довгострокові витрати підприємства на придбання ліцензій, різноманітних прав;

б) витрати підприємства на придбання цінних паперів;

в) довгострокові позички, видані іншими підприємствами під

боргові зобов'язання.

1. Сутність і класифікація активів підприємства.

2. Принципи формування активів підприємства.

3. Склад і структура активів підприємства.

4. Порядок визначення потреби в оборотних активах підпри­ємства.

5. Управління виробничими запасами підприємства.

6. Управління дебіторською заборгованістю.

7. Управління грошовими активами підприємства.

8. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства.

9. Класифікація необоротних активів підприємства.

10. Управління фінансуванням необоротних активів підприємства.

ТЕМА 6

ВАРТІСТЬ І ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

6.1Капітал підприємства як об ‘єкт фінансового менеджменту

Капітал – одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з’ясовує на протязі ряду століть. Термін „капітал” виникає від латинського „capitalis”,що означає основний, головний. В первинних роботах економістів капітал розглядається як основне багатство, основне майно. По мірі розвитку економічної думки це первинне абстрактне й загальне поняття капіталу наповнювалось конкретним змістом, який відповідає парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.

Так в відповідності з принципами наукового мироогляду меркантилістів під поняттям капіталу, як основного багатства розуміли золото, гроші та інші скарби любого роду.

Економічна школа фізіократів під поняттям капіталу як основного багатства розуміли землю і вкладені в неї засоби („аванси”).Відповідно, джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське виробництво.

Представники класичної політекономії(в першу чергу А.Сміт та Д.Рікардо) серйозно углибили дослідження сутності капіталу, розширили область його розгляду сферою промислового виробництва. Під капіталом вони розуміли нагромаджування запасів засобів виробництва, призначених для подальшого виготовлення товарів. Основні суттєві риси економічної категорії капіталу, сформовані класичними економістами, були прийняті за основу всіма наступними її дослідниками.

В системі марксистського економічного вчення дослідженню категорії капіталу належить центральне місце. З допомогою цієї категорії К.Маркс трактував всю систему загальноекономічних відносин капіталізму. Джерелом формування капіталу він вважав додану вартість, утвореною додатковою працею найомних робітників виробничої сфери. Відповідно, капітал в економічному трактуванні марксистів виступав як засіб експлуатації найомних робітників, а виробничі відношення капіталістичного суспільства – як відносини пов’язані з розподілом доданої вартості.

Неокласичні економічні теорії капіталу суттєво розвили його сутнісні характеристики, пов’язані з кількісними пропорціями його формування і характером його ринкового обігу.

Проведений історичний огляд показує, що парадигма капіталу як економічної категорії, характеризуючи систему та особливості його пізнання, визначаються глибоким генезисом і визначною шириною підходу. Але, не дивлячись на виняткову увагу дослідників в цій ключовій економічній категорії, науковою думкою до цих пір невідпрацьоване універсальне визначення капіталу, яке відповідало би потребам як теорії, так і практики. „Капітал отримав таке різностороннє визначення – писав економіст Н.Сенгор, - що можна спитати себе чи має це слово значення, яке було б прийняте всіма?”

Різноманітність поняття терміна „капітал” визначається різноманітністю сутнісних сторін цієї економічної категорії. Тому для виявлення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, які формують її сутність.

Попереджуючи розгляд основних характеристик категорії „капітал” в світі сучасних економічних підходів, відмітимо, що це дослідження направлене на послідовне практичне використання окремих теоретичних положень в системі менеджменту капіталу. Таке обмеження підсвідомо виключає з поля дослідження теорії капіталу все абстрактне його розуміння, яке відображає характеристику цієї категорії як форми загальноекономічних відносин.

З обліком викладеної мети дослідження основні характеристики капіталу представлені на рисунку 6.1.

Рисунок 6.1 - Основні суттєві характеристики капіталу як об’єкту управління.

Розглянемо більш докладно кожну з характеристик капіталу, які визначають його сутність як об’єкта управління.

Капітал як об’єкт економічного управління. В працях сучасних економістів предметна сутність капіталу характеризується багатьма термінами – „економічний добробут”, „вартість”, „економічна цінність”, „товар особливого роду”, „економічний ресурс”, „багатство” та інші. Навіть такий поверховий огляд використаної термінології показує, що предметна сутність капіталу невід’ємно пов’язана з економічною сферою її прояву. Іншими словами, не дивлячись на термінологічну різницю, капітал трактується всіма дослідниками як категорія економічна, тобто яка проявляє себе в сфері економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик, капітал є об’єктом економічного управління як на макро-, так і на мікро рівні будь-яких економічних систем.

Капітал як накопичувальна цінність. В теорії капіталу ця сутнісна його характеристика, традиційно розглядається багатьма дослідниками, визначається ними як одна з основних. В цій якості капітал, в найбільш узагальненому виді, характеризується як раніше накопичувальний запас продуктів минулої праці, як накопичувальний запас економічного добробуту (майна) на певний період часу.

Як накопичувальна цінність капітал розглядається в формі її запасів, сформованих всіма секторами економіки. В домашніх господарствах він характеризується накопичувальна грошовими засобами, золотом, ринковими цінними паперами та т. і. На підприємстві та в інших подібних їм суб’єктів господарювання капітал як накопичувальна цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, грошових авуарів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів та т. і. В межах країни(національної економіки в цілому) капітал в цій своїй якості виступає в формі запасів готової продукції усіх видів(засобів виробництва, предметів праці та т. і.), золота, валютних резервів та т. і.

Капітал як виробничі ресурси(фактор виробництва).В теорії капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що нагромаджений економічний добробут задіяний або може бути задіяний перш усього в виробничому процесі. Використаний в процесі виробництва товарів і послуг капітал на ряду з іншими виробничими ресурсами характеризується в економічній теорії як „фактор виробництва” під яким розуміється економічний ресурс, задіяний в економічному процесі і здійснює певний вплив на результати виробництва.

Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю(носієм цієї характеристики він виступає в комплексі з іншими факторами виробництва).Продуктивність капіталу визначається як відношення результату виробничої діяльності(об’єму виробленої продукції) до суми використаного капіталу.

Капітал як інвестиційний ресурс. За своєю економічною природою капітал є економічним ресурсом призначеним до інвестування. Всі основні форми руху капіталу по всім секторам економіки країни пов’язані з його інвестуванням, реінвестуванням або дезінвестуванням.

Процес використання капіталу як реального інвестиційного ресурсу представляє собою „чисте капіталоутворення”. Під цим терміном розуміють об’єм валових інвестицій капіталу в певний період, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Чисте капіталоутворення забезпечує поліпшення виробничих можливостей окремих господарських суб’єктів та ріст виробничого потенціалу суспільства в цілому за рахунок чистого приросту реального капіталу, досягнутого в процесі інвестування.

При цьому слід звернути увагу на те, що процес чистого капіталоутворення забезпечується шляхом використання капіталу як інвестиційного ресурсу лише в реальному секторі економіки(в промисловості, сільському господарстві, торгівлі та т.і.).Використання ж капіталу як інвестиційного ресурсу в фінансовому секторі економіки новий реальний капітал не створюється. Таке фінансове інвестування характеризується в рамках країни як „ трансфертне” – об’єм інвестування капіталу в фінансові активи одними суб’єктами господарювання дорівнює при цьому об’єму його дезінвестування другими господарськими суб’єктами без приросту суми реального капіталу.

Капітал як джерело прибутку. Здатність приносити прибуток є однією з найважливіших характеристик капіталу, відзначили представники всіх економічних шкіл. Цей прибуток капітал приносить як економічний ресурс, використаний в економічному процесі. Куди б не був направлений капітал як економічний ресурс – в сферу реальної економіки або в фінансову сферу – він завжди здатний приносити прибуток його володарю при умові ефективного його використання. Як джерело прибутку капітал є одним з найважливіших засобів формування майбутнього матеріального становища його власників.

Наведемо класифікацію підприємства у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1- Класифікація капіталу підприємства

Класифікаційна ознака	Вид капіталу
Належність підприємству	Власний Позичковий
Джерела формування капіталу	Внутрішній Зовнішній
Національна належність власників капіталу	Вітчизняний Іноземний
Форма власності	Приватний Державний
Організаційно-правова форма залученого капіталу	Акціонерний Пайовий Індивідуальний
Термін залучення капіталу	Довгостроковий Короткостроковий
Форма перебування в процесі кругообороту	Грошовий Виробничий Товарний
Об’ єкт інвестування	Основний Оборотний
Рівень ризику	Безризиковий Середньоризиковий Високоризиковий
Правова форма функціонування	Легальний Тіньовий
Використання у виробничому процесі	Працюючий Непрацюючий
За цілями використання	Продуктивний Позичковий Спекулятивний
За формою використання	Споживчий Накопичуваний

Розглянуті види капіталу тісно пов‘язані між собою і свідчать про складність економічної категорії з теоретичного та практичного погляду.

6.2 Управління власним капіталом

Фінансовою основою підприємства є сформований ним власний капітал.

Відповідно до національних положень(стандартів)бухгалтерського обліку капітал підприємства відображається в пасиві балансу і складається з власного капіталу і зобов’язень.Ускладі власного капіталу виділяють:

-статутний,

-пайовий,

-додатково вкладений,

-іншийдодатковий,

-резервний капітал,

-нерозподілений прибуток.

Крим цих складових елементів власного капіталу П(С)БО 2 визначає коригівальні показники,які відображають рух власного капіталу підприємства у процесі його формування та управління.До цих показників відносять неаплачений та вилучений капітал.

Статутний капітал означає суму вкладень підприємства в його активи за номінальною вартістю,зафіксованою в установчих документах.

Пайовий капітал-це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб,добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Додатково вкладений капітал-це сума,на яку вартість реалізації випущених акції перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал-це сума дооцінки необоротних активів,вартість активів,безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юриджичних осіб,та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства та засновницькими документами підприємства на покриття в майбутньому непередбачуваних збитків і витрат.Створоення резевного капіталу може мати обов яхковий (передбачається законодавством) і добровільний характер-відповідно до установчих документах.На сучасному етапі створення резевного капіталу є обов язковим тільки для акціонерних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями.Якщо в установчих документах не передбачено створення резервного фонду,то підприємство його не створює.

Нерозподілений прибуток-сума прибутку,яка реінвестована у підприємство.Нерозподілений прибуток формує переважну частину власних фінансових ресурсів підприємства, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і зростання ринкової вартості підприємства.

Здійснюючи господарську діяльність,підприємство завжди використовує залучені кошти,отже власний капітал підприємства вихзначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями.

ВК= А-З (6.1)

де ВК-власний капітал

А -вартість активів за балансом

З- боргові зобов’язання

Управління власним капіталом пов’язано не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але й з формуванням власних фінансових ресурсів, які забезпечують майбутній розвиток підприємства

Сутність політики управління щодо забезпечення капіталом функціонування компанії і виплат засновникам і власникам кпіталу зводиться до вирішення таких питань:

-вибір між джерелами формування капіталу(власні і позичені кошти)

-вибір схеми мінімізації податкових платежів

-вибір форми залучення зовнішніх джерел фінансування і забезпечення їх привабливості на фінансових ринках

-вибір дивідендної політики,схем виплат власникам капіталу підприємства і пропорції між реінвестованим прибутком і прибутком,якиц сплачується власникам.

Управління власним капіталом пов’язано не тільки з забезпеченням ефективного використання вже нагромаджуваної його частини, але й з формуванням власних фінансових ресурсів, які забезпечують майбутній розвиток підприємства. В процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами цього формування. Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства приведений на рисунку 6.2

Рисунок 6.2 - Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства

В складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, - він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і зростання ринкової вартості підприємства. Визначну роль в складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю власних основних засобів та нематеріальних активів, які використовуються; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, я лише являються засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі в формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

В складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових зносів в статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств один із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може являтися надана їм безповоротна фінансова допомога(як правило, така допомога робиться лише окремим державним підприємствам різного рівня). До числа інших зовнішніх джерел входять безкоштовно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, які включаються до складу його балансу.

6.3 Управління позичковим капіталом

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позичкових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Позичковий капітал, який використовує підприємство, характеризує в сукупності обсяг його фінансових обов’язків (загальна сума боргу). Ці фінансові обов’язки в сучасній господарській практиці диференцуються наступним чином (рисунок 6.3).

Рисунок 6.3 – Форми фінансових зобов’язань підприємства, які мають відображення в його балансі

Довгострокові фінансові зобов’язання. До них належать всі форми позичкового капіталу які функціонують на підприємстві, зі строком його використання більше одного року. Основними формами цих зобов’язань є довгострокові кредити банків та довгострокові позичкові кошти, строк погашення яких ще не настав або не сплачені в передбаченому періоді.

Короткострокові фінансові зобов’язання. До них належать всі форми залученого позичкового капіталу з строком його використання до одного року. Основними формами цих зобов’язань є короткострокові кредити банків та короткострокові позичкові кошти, різні форми кредиторської заборгованості підприємства та інші короткострокові фінансові зобов’язання.

В процесі розвитку підприємства по мірі сплачення його фінансових зобов’язань виникає потреба в залученні нових позичкових коштів.

За формами забезпечення

За формами залучення

За періодом залучення

За джерелами залучення

За цілями залучення

Рисунок 6.2 – Класифікація позичкових коштів, залучених підприємством, за основними ознаками.

Діяльність підприємства по залученню позичкового капіталу невід’ємно пов’язана з функціонуванням кредитного ринку, розвитком його видів та сегментів, станом його кон’юнктури.

Кредитний ринок представляє собою один з складових елементів фінансового ринку, на якому об’єктом куплі-продажу виступають вільні кредитні ресурси та окремо обслуговуючи їх фінансові інструменти, обертання яких здійснюється на умовах зворотності та сплати відсотку.

6.4 Вартість та структура капіталу

Вартість капіталу відбиває ціну,яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному вираженні.

Приймаючи рішення про застосування будь-якого джерела,важливо оцінити вартість цього дджерела.Вартість капіталу –це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу.окремі складові капіталу маютб різну вартість.Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка.Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності нижче розміру якої підприємство не повинно прийматбудь-яких рішень інвестиційного характеру.

Будь-яке підприємство фінансує свою діяльність із різних джерел.Кожне джерело коштів має свою вартість.Менеджер підприємства повинен оптимізувати загальну суму витрат на обслуговування різних джерел формування капіталу.

Узагальнюючим показником,що відображає мінімальну норму прибутку,яку отримують інвестори від своїх вкладень є середньозважена вартість капіталу – WACC.Для визначення WACC застосовується формула:

WACC (6.2)

де WACC -середньозважена вартість капіталу,%

Ві -вартість і -го джерела коштів,%

Чі -частка і- го джерела у загальній сумі капіталу

Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства використовується в аналізі під час вибору інвестиційних пректів.Тобто,якщо норма рентабельності інвестицій (IRR) буде більшою середньозваженої вартості капіталу (WACC),рішення щодо прийняття проекту має бути позитивним.

Гранічна вартість капіталу відображає ті витрати,які підприємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку.Наприклад,підприємству для розширення виробництва необхідні додаткові джерела фінансування.Ці джерела можна отримати тільки на фінансовому ринку.У цьому випадку вартість капіталу на плановий період(прогнозний) і буде граничною.

Визначення граничної вартості капіталу (ГВК) здійснюється за такою формулою:

ГВК = (6.3)

де СЗВК -приріст середньозваженої вартості капіталу в прогнозному періоді,%

К- приріст усього капіталу в прогнозному періоді,%

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між власним і позичковим капіталом.Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу.

Для будь якого акціонерного товариства важливого значення набуває правило,за яким як власні,так і залучені кошти забезпечують прибуток;сприяють підвищенню дохідності власного капіталу.Таке підвищення рентабельності власного капіталу у фінансовому менеджменті називається ефектом фінансового важеля (лівериджу).

Ефект фінансового важеля (лівериджу)-це прирощення до рентабельності власного капіталу,яке отримане в результаті зміни структури пасиву балансу,тобто використання кредиту,незважаючи на те,що ця складова має платну основу. Ефект фінансового важеля (лівериджу) розраховується за наступною формулою:

ЕФВ= (1- СОП)(ЄР-СРСП) ПК/ВК (6.4).

де ЕФВ- ефект фінансового важеля (лівериджу)

СОП- ставка податку на прибуток,долею одиниці

ЄР – економічно рентабельність.%

СРСП- середня розрахункова ставка процету за використання позичковими коштами,%

ПК – позичкові кошти,грн

ВК- власні кошти,грн

Чим вищий ефект фінансового важеля,тим більш привабливіше підприємство для потенційних інвесторів.Таким чином, ефект фінансового важеля дає можливість забезпечити оптимальне співвідношення між власним і позичковим капіталом,яке забезпечить оптимальне поєднання ризику і доходності,що сприяє підвищенню ціни акції.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ТЕМИ 6

Дата добавления: 2014-12-25