Когнітивна теорія особистості Дж. Келлі

Когнітивний напрямок персонології підкреслює вплив інтелектуальних чи розумових процесів на поведінку людини. Джордж Келлі був одним з піонерів цього напрямку.

Дж. Келлі надавав великого значення тому, як люди усвідомлюють і інтерпретують свій життєвий досвід. Отже, його теорія особистості зосереджена на процесах, що дозволяють людям зрозуміти психологічну сферу свого життя. Модель особистості Келлі заснована на аналогії людини як дослідника. А саме, він робить припущення, що подібно вченому, який вивчає певний феномен, будь-яка людина висуває робочі гіпотези про реальність, за допомогою яких вона намагається передбачати і контролювати події життя. Зрозуміло, Келлі не стверджував, що кожна людина буквально є вченим, що спостерігає якісь явища природи чи соціального життя і використовує складні методи для збору й оцінки даних. Така аналогія далека від його точки зору. Але він все-таки припустив, що всі люди – вчені в тому сенсі, що вони формулюють гіпотези і стежать за тим, підтвердяться їх гіпотези чи ні, залучаючи до цієї діяльності ті самі психічні процеси, які і вчений у ході наукового пошуку.

Отже, в основі теорії особистості Келлі лежить передумова про те, що наука є квінтесенцією тих способів і процедур, за допомогою яких кожен з нас висуває нові ідеї про світ. Мета науки – передбачити, змінити і зрозуміти події, тобто основна мета вченого – зменшити невизначеність. Але не тільки вчені – усі люди мають такі цілі. Ми усі зацікавлені в передбаченні майбутнього і побудові планів, заснованих на очікуваних результатах.

В основі когнітивної теорії Келлі лежить ідея особистісних конструктів. Особистісний конструкт – це ідея чи думка, яку людина використовує, щоб усвідомити чи інтерпретувати, пояснити чи передбачити свій досвід. Він являє собою стійкий спосіб, яким людина осмислює якісь аспекти дійсності в термінах схожості і контрасту. Прикладами особистісних конструктів можуть бути "схвильований-спокійний", "розумний-дурний", "чоловічий-жіночий", "гарний-поганий", "дружній-ворожий". Це тільки кілька прикладів незліченних конструктів, які людина використовує, щоб оцінити значення явищ свого повсякденного життя.

Келлі також припустив, що особистісні конструкти можна класифікувати відповідно до природи контролю, який вони імпліцитно здійснюють над своїми елементами. Конструкт, який стандартизує елементи, для того, щоб вони були винятково в його діапазоні, Келлі назвав попереджувальним конструктом. Це тип класифікаційного конструкту; те, що потрапило в одну класифікацію, виключається з іншої. Прикладом попереджувального конструкту може бути етнічний ярлик. Скажімо, якщо людина ідентифікована як "німець", то її вважатимуть тільки як німця і ніяк інакше.

У констеляторному конструкті елементи можуть одночасно належати іншим областям, але вони постійні у складі своєї сфери. Тобто, якщо явище відноситься до якоїсь категорії одного конструкту, інші його характеристики фіксовані. Шаблонне мислення ілюструє цей тип конструкта. Приклад констеляторного мислення: "Якщо ця людина продавець, вона швидше за все нечесна, шахраювата, і вміло поводиться з покупцем". У цьому прикладі немає місця для інших суджень про цю людину. За визначенням, констеляторні конструкти обмежують наші можливості для альтернативних думок; раз ми відносимо людину до даної категорії, ми наділяємо її усіма відповідними характеристиками.

Конструкт, який залишає свої елементи відкритими для альтернативних конструкцій, називається конструктом, що припускає. Цей тип конструкту прямо протилежний вищезгаданим конструктам, оскільки він дозволяє людині бути відкритим для нового досвіду і приймати альтернативну точку зору на світ. Хоча є спокуса інтерпретувати попереджувальний і констеляторний конструкти як небажані типи, а конструкт, що припускає – як бажаний, Келлі стверджував, що це не так. Якби ми користувалися тільки конструктами, що припускають, ми зазнавали б масу труднощів, тому що не могли б приймати невідкладні рішення.

Келлі запропонував таке визначення особистості: особистість індивіда являє організовану систему більш-менш важливих конструктів; людина використовує особистісні конструкти, щоб інтерпретувати світ переживань і передбачати майбутні події. Для Келлі особистість еквівалентна конструктам, використовуваним індивідом з метою передбачення майбутнього. Щоб зрозуміти іншу людини, слід знати щось про конструкти, які вона використовує, про події, включені у ці конструкти, і про те, як вони співвідносяться один з одним.

Основний постулат теорії особистості Келлі звучить так: "Процеси особистості – це прокладені в психіці канали, у руслі яких людина прогнозує події". Інакше кажучи, уся поведінка людини спрямована на прогноз подій. Постулат також передбачає, що Келлі цікавить людина як така, а не якісь окремі її аспекти. Вислів "процеси особистості" припускає, що людина – це організм, який знаходиться в розвитку, а не інертна субстанція, на яку впливають несвідомі імпульси, чи спонукають до дії подразники оточення. Келлі уподібнює людину досліднику і вважає, що люди керуються своїми конструктами, орієнтованими на майбутнє. Вислів "прокладені канали" означає, що поведінка відносно стабільна в часі і ситуаціях. Келлі вважав, що люди діють у межах мережі стежин чи каналів, а не турбуються про порожнечу, яка не піддається прогнозуванню. І нарешті, вислів "прогнозує події" відображає прогностичні і мотиваційні риси, властиві когнітивній теорії. Подібно вченим, людина намагається пояснити дійсність, щоб навчитися передбачати події, які впливають на її життя. Саме це розуміння пояснює спрямованість діяльності в теорії Келлі. Відповідно до неї, люди дивляться на сьогодення так, щоб передбачати майбутнє за допомогою унікальної системи своїх особистісних конструктів.

З основного постулату можна зробити ряд висновків. Розглянемо найважливіші з них. Перший висновок звучить так: "Люди відрізняються один від одного тим, як вони інтерпретують події". За Келлі, дві людини, будь вони навіть ідентичними близнюками чи, припустимо, май вони схожі погляди, звертаються до події та інтерпретують її по-різному. Кожна людина розуміє дійсність з "дзвіниці" свого унікального особистісного конструкту. Отже, різниця між людьми полягає в тому, що вони інтерпретують події під різним кутом зору.

На думку Келлі, крім того, що особистісні конструкти мають відмінні риси, вони й організовані в людині по-різному. Це чітко зазначено в його висновку про організацію: "Кожна людина специфічно розвиває у відповідності зі своєю можливістю прогнозувати події систему аналізу, яка визначає рангові відносини між конструктами". Цей висновок показує, що люди організують свої особистісні конструкти ієрархічно, щоб звести до мінімуму несумісність і невідповідності. І ще більш важливо, він має на увазі, що люди відрізняються одна від одної не тільки за числом і типом конструктів, які вони використовують у своїх судженнях про світ, але також тим, як вони організують свої конструкти. Словом, було б помилкою вважати, що конструкти безладно тісняться у свідомості людини і застосовуються кожен окремо.

За Келлі, організація особистісних конструктів дуже логічна: конструкти організовані в пірамідальну структуру. Підпорядковуючий конструкт містить у собі інші конструкти, а підрядний конструкт включений до підпорядковуючого. Люди створюють різну ієрархію особистісних конструктів. Підпорядковуючі і підрядні конструкти в системі однієї людини не обов'язково займають таке саме положення в системі іншої. Келлі припустив, що тільки якщо ми знаємо, як людина організує конструкти, ми можемо правильно судити про її поведінку.

Отже, люди відрізняються одна від одної тим, як вони інтерпретують ситуації. У такому випадку, вони можуть бути схожими одна на одну, якщо схожим чином інтерпретують свій досвід. Рибалка рибалку бачить здалеку. Ця ідея виражена у висновку про спільність: "Якщо людина інтерпретує досвід якоюсь мірою подібно тому, як це робить інша людина, то її психічні процеси подібні психічним процесам іншої людини". Якщо дві людини розділяють погляди на світ (тобто схожі у своїй інтерпретації особистого досвіду), імовірно, і поводитися вони будуть схоже (тобто вони будуть схожими особистостями). Слід зазначити, що люди схожі не тому, що вони пережили ті самі події в житті, і не тому, що їхня поведінка схожа – вони схожі тому, що події для них мають приблизно однакове психологічне значення.

Висновок про спільність, сформульований Келлі, дуже важливий для сфери людських відносин. Зокрема, він припускає можливий об'єднуючий зв'язок між індивідуальною і соціальною психологією. Беззастережне твердження, що стійкі і щирі людські відносини не можуть розвиватися, якщо принаймні одна з людин не намагається встати на місце іншої, може пояснити ті проблеми спілкування, які виникають у людей у самих різних ситуаціях, починаючи від щоденних розмов (з батьками, родичами, друзями, сусідами) і закінчуючи міжнародними справами. Світ без війни може, в остаточному підсумку, залежати від можливості людей (особливо глав держав) точно аналізувати інтерпретаційні процеси інших.

Дата добавления: 2014-12-25