Фармакотерапія алергічних станів

ТЕМА №5.

IV. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ КІНЦЕВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.

1. Основні збудники інфекцій респіраторного тракту.

2. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії, напрямки медикаментозної терапії пневмоній, бронхітів, хронічного обструктивного захворювання легень, бронхіальної астми.

3. Обґрунтування доцільності застосування бронходилятаторів, засобів, що усувають запальний набряк слизової оболонки бронхів, відхаркуючих препаратів при синдромі бронхообструкції.

4. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика й основні напрямки фармакотерапії туберкульозу.

5. Роль провізора в підвищенні ефективності терапії хворих пульмонологічного профілю.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Клінічна фармакологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.: У 2 т. Т. 1 /С.В. Нальотов, І.А. Зупанець, Т.Д. Бахтєєва, О.В. Крайдашенко й ін.; За ред. І.А. Зупанця, С.В. Нальотова, О.П. Вікторова. – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2007. – 348 с.

2. Клінічна фармакологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.: У 2 т. Т. 2 /С.В. Нальотов, І.А. Зупанець, Т.Д. Бахтєєва, О.В. Крайдашенко й ін.; За ред. І.А. Зупанця, С.В. Нальотова, О.П. Вікторова. – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2007. – 312 с.

3. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: В 4х томах. – Минск: Вышейшая школа, 1997. – Т.1 – 552с., Т.2 – 596с., Т.3 – 464с., Т.4 – 480с.

4. Основы клинической фармакологии и рациональной фармакотерапии: Рук. для практикующих врачей /Под общ. ред. Ю.Б. Белоусова, М.В. Леоновой. – М.: Бионика, 2002. – 368 с.

5. Палеев Н.Р., Царькова Л.Н., Борохов А.И. Хронические неспецифические заболевания легких. – М.: Медицина, 1985. – 239с.

6. Пропедевтика внутренних болезней /Под ред. В.Х. Василенко, А.Л. Гребенева. – М.: Медицина. 1989. – 512с.

7. Фармакотерапия /Под ред. акад. Б.А. Самуры. – Харьков: Прапор; НФАУ, 2000. Т.1. – 672 с., Т.2. – 656 с.

8. Фармацевтическая опека: Практ. руководство для провизоров и семейных врачей/ И.А. Зупанец, В.П. Черных, В.Ф. Москаленко и др.; Под ред. В.П. Черных, И.А. Зупанца, В.А. Усенко. – Х.: Золотые страницы, 2002. – 264 с.

9. Фармацевтическая опека: Курс лекций для провизоров и семейных врачей / И.А. Зупанец, В.П. Черных, С.Б. Попов и др.; Под ред. В.П. Черных, И.А. Запунца, В.А. Усенко. – Х.: Мегаполис, 2003. – 608 с.

Мета: Навчити студентів загальним принципам проведення фармакотерапії алергійних захворювань.

I. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.

1. Поняття про алергію, атопії.

2. Причини, фактори, які викликають схильність до алергії, механізми розвитку алергійних реакцій.

3. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії кропивниці.

4. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії набряку Квінке.

5. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії анафілактичного шоку.

6. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії синдрому Лайєлла і Стівенса-Джонсона.

7. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії лікарської алергії, харчової алергії.

8. Виписати в рецептах: адреналін, лоратадин, преднізолон, гідрокортизон, дипроспан, метотрексат, метилпреднізолон, димедрол, астемізол, семпрекс, азатіоприн, вугілля активоване, ентеросгель, кетотифен, телфаст, кестин, полісорб.

Алерген -антиген, що викликав алергію.

Алергія -підвищена чутливість організму до алергену у відповідь на повторні контакти з ним.

Антигени -різні за структурою і походженням речовини, що викликають імунні реакції.

Гаптени -речовини з низькою молекулярною масою, які не володіють алергенними властивостями, але при зв'язуванні з білками можуть викликати алергію.

Реактивність -здатність організму чинити опір діям навколишнього середовища.

Резистентність -стійкість організму до дії патогенних чинників.

Сенсибілізація -підвищення чутливості і придбання здатності бурхливо реагувати на повторне введення антигена.

Тригери -речовини, які самі по собі не викликають алергічної реакції, але можуть спровокувати напад сенсибілізації.

Алергія -форма імунної відповіді, яка виявляється розвитком специфічної підвищеної чутливості організму до чужорідних речовин різного складу і походження в результаті попереднього контакту з цією речовиною. Алергічні захворювання виникають в наслідок підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин з антигенними властивостями, які викликають в організмі імунну відповідь гуморального або клітинного типу.

Серед численних класифікацій істинних алергічних реакцій найбільше поширення набула класифікація, запропонована Cooke в 1930 р., згідно якої всі алергічні реакції розділяються на дві великі групи: реакції негайного і реакції сповільненого типу. У основу класифікації встановлений час прояву реакції після повторного контакту з алергеном. Реакції негайного типу розвиваються через 15-20 хв, сповільненого - через 24-48 годин. До реакцій негайного типу відносяться анафілактичний шок, атопічна форма бронхіальної астми, поліноз, набряк Квінке, алергічна кропив'янка, сироваткова хвороба, феномен Овері й ін. До реакцій сповільненого типу відносяться алергічний контактний дерматит, реакція відторгнення трансплантата, поствакцинальний енцефаломієліт, тиреодит Хашимото. Гіперчутливість сповільненого типу супроводжує туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, грибкові захворювання, протозойні й інші інфекції. Проте поняття про алергічні реакції негайного і сповільненого типу, виникле в клініці, не відображає всієї різноманітності проявів і механізмів розвитку алергії. Згідно цієї загальноприйнятої класифікації залежно від механізму імунної реакції виділяють п'ять основних механізмів пошкодження тканин, п'ять основних типів алергічних реакцій (за Г.В. Порядіним і співавт., 1998):

I тип, до якого відносяться алергічні реакції негайного типу, включає 2 підвиди: 1 - реагіновий, пов'язаний з виробленням антитіл IgE-класу, він лежить в основі атопічних захворювань; 2 - анафілактичний, обумовлений в основному IgG 4 антитілами і спостерігається при анафілактичному шоці.Реакції негайного типу є основними в патогенезі розвитку атопічної бронхіальної астми, полінозу, анафілактичного шоку, алергічної кропив'янки і ін.

Дата добавления: 2014-12-25