Список використаних джерел

Висновки

Висновки є результатом виконаної курсантом роботи, в них узагальнюються наведені в основній частині теоретичні і практичні матеріали, даються авторські рекомендації та переваги, пов’язані з їх реалізацією. Висновки мають бути чіткими, виразними, співвідноситись із загальною метою і конкретними завдання сформульованими у вступі. Висновки викладаються у тезисному порядку.

Висновки до курсової роботи це не просто об’єднання висновків зроблених у кінці кожного розділу, це має бути остаточний синтез отриманих результатів, тобто чогось нового, запропонованого автором для вивчення та вирішення досліджуваної проблеми.

Обсяг висновків – 3 сторінки друкованого або 5 сторінок рукописного тексту.

Список використаних джерел є необхідним елементом курсової роботи і відображає ступінь ознайомлення курсанта з наявною літературою з теми курсової роботи.

До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися курсантом при написанні курсової роботи.

Використані джерела вказуються у списку в такому порядку. Спочатку перераховуються правові акти за їх юридичною силою (наприклад: починаючи з Конституції України та закінчуючи локальними правовими актами), потім зазначаються інші джерела (підручники, монографії, наукові статті тощо) в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовків джерел. Джерела нумерують в порядку зростання єдиним списком. Назви джерел подаються на мові оригіналу.

Список використаних джерел обов’язково повинен містити прізвище та ініціали автора, повну назва джерела (при необхідності - номер тому та номер зібрання творів), місто видавництва, видавництво та рік видання, кількість сторінок чи посилання на сторінки.

Список використаних джерел повинен містити не менше 35 джерел.

3.5. Оформлення додатків

Додатки оформляються після списку використаних джерел як продовження курсової роботи на наступних її сторінках у порядку появи у роботі посилань на них.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Якщо у якості додатків використовуються юридичні документи (рішення суду, протокол тощо) замість підпису вказуються прізвище посадової особи. Додатки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і згортають за форматом аркушів курсової роботи.

4. Вимоги до оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи має бути надрукований за допомогою принтера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Тіme New Romen розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Таблиці, формули та рисунки допускається виконувати тільки чорною пастою (чорнилом) або друкованим способом.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш (додаток А), який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках (починаючи з другої сторінки вступу) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Завдання, список використаних джерел не нумерують і до загальної нумерації сторінок не включають.

Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша таких розмірів:

ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє, нижнє – 20 мм.

Заголовки структурних елементів курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами і розташовують посередині сторінки. Після слова „РОЗДІЛ” ставлять його номер без крапки, а з нового рядка через два інтервали теж по центру друкують великими літерами заголовок (назву) розділу. Через два інтервали друкують заголовок підрозділу маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка (розділу чи підрозділу) не ставлять, але якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту, а в кінці такого заголовка ставиться крапка.

Не можна вміщувати заголовок у кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Новий підрозділ допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься не менше трьох рядків тексту. Приклад виконання заголовків наведено у додатку Г.

Текст курсової роботи повинен поділятися на абзаци, кожен з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка з великої літери на відстані 1,5 см від полів.

Необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами, приблизні цифри теж пишуться словами (наприклад: близько ста днів тощо). Граничні величини позначаються таким чином: від 20 до 50, або 20–50, або 20...30. Римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів, року, місяців, томів, частин, з’їздів чи конференцій. Відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5, 7, 15–го числа. Не ставиться відмінкове закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць, малюнків тощо, а також якщо цифри стоять після іменників, до яких відносяться (наприклад: на мал. 3). Знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, а також при скороченнях. У тексті потрібно дотримуватись загально прийнятих скорочень слів: табл., стор., мал., тощо. Не дозволяється використання довільних складноскорочень: ВРУ, КМУ, ДФС тощо.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо у курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Матеріали курсової роботи скріплюються (підшиваються) у наступній послідовності:

- титульна сторінка;

- завдання на курсову роботу;

- календарний план;

- зміст;

- вступ;

- розділи основної частини;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки (за необхідності);

В кінці роботикурсант вказує дату написання курсової роботи і ставить свій підпис.

Курсова робота повинна бути виконана згідно з методичними вказівками, інакше вона буде недопущена до захисту, незалежно від її змісту.

5. Організація виконання та захисту роботи

Процес виконання курсової роботи складається з кіль­кох організаційно автономних, але взаємопов’язаних за змістом етапів (рис. 1). Усвідомлення завдань, які мають бути вирішені на різних етапах, дасть уявлення про загаль­ну логіку виконання роботи, змогу скласти добре продуманий план дослідження, налагодити самоконтроль. Проте необхідно підкреслити: незважаючи на те, що виконання будь-якої курсової роботи охоплює згадані етапи, єдиної, уніфікованої схеми цього процесу не існує. Послідовність дослідницьких кроків зумовлена ступенем складності про­блеми, що вивчається, специфікою поставленої мети, харак­тером зібраного фактичного матеріалу тощо. Наприклад, в результаті накопичення фактів під час виконання прак­тичної частини може виникнути потреба повернутися до вже опрацьованих літературних джерел, поглянути на них під новим кутом зору або знайти й проаналізувати додат­кову літературу. Ознайомлення із загальною логікою вико­нання роботи істотно полегшить визначення послідовно­сті дослідницьких кроків у кожному окремому випадку.

Рис. 1. Етапи виконання курсової роботи

Вибір теми. Вибір теми є першим і дуже відповідальним етапом виконання курсової роботи, від якого значною мірою зале­жить її успіх. Тематику курсових робіт розробляється й про­понується курсантам кафедрою організації ОРД. Вона також призначає науко­вого керівника, який надає курсантові наукові й методичні консультації, контролює виконання роботи, готує висно­вок про її готовність до захисту.

Список тем курсових робіт є досить об’ємним, він охо­плює всі найважливіші питання відповідного курсу. Про­те курсант (слухач) може просити дозволу написати роботу за влас­ною темою, яка не входить до списку рекомендованих кафедрою, але з якихось причин приваблює його, і з якої він уже має певний науковий матеріал або цікаві міркування. Якщо тема відповідає вимогам щодо тематики курсових робіт, кафедра, звичайно, задовольняє такі прохання.

Вибираючи тему, потрібно насамперед орієнтуватися на влас­ну зацікавленість тією чи іншою науковою проблемою. Якщо тема приваблює і робота над нею є необхідною лан­кою професійної підготовки, виконання курсової роботи може стати захоплюючою справою, в процесі якої можна значно поглибити знання з окремих аспектів відповідно­го курсу, з’ясувати своє ставлення до обраної проблеми, набути дослідницьких навичок і вмінь. І навпаки, байду­жість до теми зашкодить глибокому розкриттю поруше­них питань, формуванню власної позиції, виявленню твор­чого підходу в роботі над темою, що, врешті-решт, позна­читься на якості виконання курсової роботи.

Важливо при виборі теми враховувати практичні пи­тання – наявність в бібліотеці навчального закладу літе ратурних джерел, присвячених цій проблемі, необхідних навчально-методичних матеріалів, а також умов для вико­нання практичної частини.

Слід пам’ятати, що теми курсових робіт не є рівнознач­ними за складністю. Одні теми потребують дослідження теоретичних питань, інші мають суто практичний характер. Є теми ширші, які передбачають наявність значного обсягу знань, аналітичних умінь, і вужчі, що дають можливість глибоко й докладно дослідити проб­лему. Є теми всебічно досліджені й висвітлені у великій кількості літературних джерел, такі, що практично не зали­шають місця для досягнення власного наукового резуль­тату, а є недостатньо розроблені або зовсім не розроблені і їх дослідження потребуватиме значних витрат часу й зусиль, самостійності, творчих пошуків, спостережливості, наполегливості, ґрунтовних знань не тільки з відповідної дисципліни, а й із суміжних з нею наук. Отже, вибираючи тему курсової роботи, слід добре зважити власні сили й можливості. Не завадить консультація з науковим керів­ником, який знає рівень підготовки курсанта і може пора­дити, чи варто йому братися за ту чи ту тему.

СКЛАДАННЯ ОРІЄНТОВНОЇ ПРОГРАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ГРАФІКА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Вибравши тему, потрібно уважно перечитати наявну літературу до неї, рекомендовану науковим керівником, щоб зрозуміти її смисл і основний результат, а також чітко ви­значити межі дослідження. Для цього потрібно відповісти на два запитання:

1) про що йтиме мова в курсовій робо­ті (відповідь на це питання дасть уявлення про об’єкт та предмет дослідження);

2) що саме буде в ній стверджува­тися (це питання дасть змогу з’ясувати мету або основ­ний результат роботи).

Наприклад, курсова робота «Виявлення та рослідування злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв» має бути при­свячена дослідженню методики виявлення та розслідування злочинів пов’язаних із виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв.

Проблемою до­слідження (об’єктом) в цьому випадку буде діяльність правоохоронних органів у боротьбі з виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв, а також незаконним використанням марок акцизного збору та незаконним квикористанням чужого товарного знака при виготовленні з метою збуту фальсифікованих алкогольних напоїв.

Що саме в цій роботі буде стверджуватися? Те, що за своїм змістом процес виявлення та розкриття складається з ряду елементів, органічно поєднаних між собою, а саме: механізм виготовлення з метою збуту фальсифікованих алкогольних напоїв, виявлення та збирання (формування) доказів та їх джерел; їх перевірка та оцінка. Елементи процесу виявлення та розслідування у данному випадку будуть предметом дослідження. На практиці ці елементи процесу виявлення та рослідування тісно пов’язані і нерозривно переплітаються один з одним, що дозволяє забезпечувати об’єктивність, всебічність та повноту розслідування злочинів, вчинених у сфері оподаткування. Таку відповідь «підказує» ключове слово заголов­ка – виявлення.Отже, визначення та обґрунтування особливостей виявлення та збирання (формування) доказів та їх джерел, їх перевірки та оцінки співробітниками оперативних підрозділів (як особами, які провадять дізнання) в процесі виявлення фактів скоєння злочинів у сфері оподаткування буде головною метою й головним ре­зультатом дослідження.

Отже, результатом аналізу теми курсової роботи буде орієнтовне визначення об’єкта, предмета й мети досліджен­ня. У наведеному вище прикладі об’єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів у боротьбі з виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв, а також незаконним використанням марок акцизного збору та незаконним квикористанням чужого товарного знака при виготовленні з метою збуту фальсифікованих алкогольних напоїв, а його предметом – механізм виготовлення з метою збуту фальсифікованих алкогольних напоїв, виявлення та збирання (формування) доказів та їх джерел; їх перевірка та оцінка

Завданнями цієї курсової роботи можуть бути:

1. проаналізувати структуру злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв;

2. систематизувати сучасні способи вчинення та приховування злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв;

3. узагальнити питання, що підлягають виявленню та доказуванню при виявленні та рослідуванні злочинів пов’язаних із виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв;

4. надати рекомендації щодо організації та планування виявлення та рокриття злочинів зазначеногї категорії;

Наступний крок – вибір методики дослідження. У зга­дуваному дослідженні може бути використана така сукуп­ність методів:

– аналіз літератури з проблеми, що вивчається;

– лінгвометодичний аналіз текстів оперативно-службових та проце-суальних документів, складених співробітниками оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції в процесі виявлення та розкриття злочинів;

– спостереження за процесом виявлення та розкриття злочинів, підслідних слідчим податкової міліції, в ході проходження практики.

Цілком можливо, що орієнтовна програма дослідження складена курсантом (слухачем), буде далеко не такою вичерпною, як описана нами. У курсанта (слухача) можуть виникнути труднощі з визначенням конкретних завдань дослідження, розроб­кою його методики. Цього не треба боятися, адже визна­чення предмета й мети, основні завдання і методи дослі­дження будуть уточнені в процесі вивчення літератури, присвяченої проблемі дослідження. На даному етапі досить накреслити основні орієнтири, які визначатимуть напрямок пошуку, дадуть змогу цілеспрямовано вивчати літературу, позаяк їх відсутність призведе до втрати мети, хаотичного нагромадження не пов’язаного між собою ма­теріалу.

Через надзвичайну важливість орієнтовної програми її слід обов’язково узгодити з науковим керівником. Під час консультації потрібно з’ясувати, коли має відбутися за­хист роботи і намітити орієнтовний графік її виконання, визначивши черговість, логічну послідовність та зміст ета­пів роботи, а також термін їх завершення. Планувати необхідно таким чином, щоб робота була повністю завершена й пода­на науковому керівникові не пізніше ніж за два тижні до захисту.

ДОБІР ЛІТЕРАТУРИ

Після того як тема роботи вибрана й осмислена, потріб­но проаналізувати стан розробки визначеної проблеми сучасною наукою та з’ясувати, які методи використовува­ли для її вивчення інші дослідники. Для цього потрібно насам­перед підібрати наукову літературу за темою дослідження.

Курсант (слухач), який починає написання курсової роботи, за­звичай уже має невеликий список літературних джерел. Це, як правило, література, рекомендована викладачем до відповідної лекції і науковим керівником по вибраній темі. Проте цих джерел буває недостатньо для написання курсової роботи. Необ­хідну літературу курсант (слухач) розшукує самостійно.

Літературу за темою курсової роботи потрібно шукати не тільки з теоретичної частини проблеми, а й публікації про досвід роботи оперативних підрозділів податкової міліції та інших правоохоронних органів (МВС, СБУ, прокуратури) над цією проблемою. Необхідно та­кож пам’ятати, що, окрім інформації, яка безпосередньо сто­сується теми курсової роботи, слід ознайомитися з літературою зі споріднених спеціальностей, аналіз якої може бути корисним при розробці окремих питань теми.

Наукові праці з теми дослідження можна знайти в біб­ліотеці та в електронній інформаційній мережі Інтернет.

Робота в бібліотеці

Доцільно розпочати пошук літератури з перегляду біб­ліотечних і систематичних каталогів, які є на кафедрі та в спецбібліотеці і містять відомості про те, які праці з тієї чи іншої галузі знань є в бібліотеці. Якщо курсант (слухач) працює в обласній або республіканській бібліотеці, він також може звернутися до предметного каталогу. В предметних каталогах картки розміщено в алфавітному порядку предметних слів – тем, яким присвячено книжку, так, як це робиться в енци­клопедіях.

Доцільно також ознайомитися з систематичною картотекою газет­но-журнальних статей, яка є в кожній бібліотеці. Однак такі картотеки відображають далеко не кожну статтю, надруковану в журналах, тому не варто обмежуватися роботою з картотекою. Потрібно переглянути збірники наукових праць, періодичні видання (журнали та газети), в яких можуть бути надруко­вані наукові праці та праці практичних працівників з теми дослідження («Право України», «Юридичний вісник», «Вісник податкової служби», «Урядовий курє’р», «Відомості Верховної Ради», «Юридична практика», «Закон и жизнь», «Вісник прокуратури», «Законность» тощо). Пошук статей з теми до­слідження рекомендуємо починати з перегляду покажчи­ка статей, опублікованих у журналі впродовж певного року. Такий покажчик друкується в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

Підказати потрібну літературу можуть списки вико­ристаної літератури, наведені в кінці журнальних статей і монографій.

Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи тієї проблеми є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Курсант (слухач) може скористатися такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журналь­них статей» (див. розд. 37 «Народна освіта. Виховання. Навчання. Організація дозвілля»), Український рефератив­ний журнал «Джерело» (Серія 3. Соціальні та гуманітар­ні науки. Мистецтво; див. розділи «Культура. Наука. Осві­та» та «Філософські науки. Психологія»). «Літопис книг» та «Літопис журнальних статей» вміщують бібліографіч­ний опис друкованих видань. Український реферативний журнал «Джерело» також містить реферати.

Робота з електронними інформаційними ресурсами

Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема дає змогу знаходи­ти й використовувати публікації в іноземних наукових і науково-методичних журналах. Курсант (слухач) через мережу Інтернет, може ознайомитися з текстами дисертацій, авторефератів, наукових статей або наукових повідомлень, які є в бібліотеках України або ін­ших країн, на серверах закордонних університетів, не від­ходячи від екрана свого комп’ютера. Він може, наприклад, відвідати Національну бібліотеку України ім. В. І. Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщена велика кіль­кість електронних документів у повному текстовому ре­жимі (рис.2), зокрема повних текстів авторефератів канди­датських дисертацій, опублікованих після 1998 р. Адреса електронної бібліотеки НБУВ — http://www.nbuv.gov.ua/eb/. Для того щоб знайти автореферати за темою курсової роботи, слід підвести курсор «миші» до добірки «Авторе­ферати дисертацій» і, коли він перетвориться на руку з витягнутим вказівним пальцем, натиснути на ліву кнопку «миші», в результаті на екрані з’явиться пошукове вікно. Пошук авторефератів можна здійснювати шляхом введення у відповідний рядок прізвищ авторів дисертацій­них робіт, слів із назв і текстів анотацій дисертаційних ро­біт, шифрів спеціальностей наукових працівників, галузей науки, року публікації автореферату дисертації. Користу­вач також визначає кількість документів, які будуть виве­дені на екран. Наприклад, якщо пошук здійснюється за га­лузями науки, слід натиснути на ліву кнопку «миші» на стрілці вниз у відповідному рядку і, коли на екрані з’яви­ться вікно з переліком галузей наук, вибрати потрібну га­лузь, наприклад «Юридичні науки». Результатом пошуку буде список авторефератів дисертацій з цієї галузі. Вибрав­ши назву автореферату, можна ознайомитися з його пов­ним текстом.

На жаль, переважна більшість наукових праць, репрезен­тована в мережі Інтернет у повному текстовому режимі, доступна на комерційних умовах, тобто за певну плату. Проте деякі з них можна читати безоплатно. Останніми роками кількість таких документів значно зросла і про­довжує збільшуватися. В додатку 3 вміщено назви, адреси та короткі анотації електронних ресурсів мережі Інтер­нет – зарубіжних електронних наукових і науково-мето­дичних журналів, фондів електронних документів зарубіж­них університетів, які можуть стати у пригоді курсантові під час роботи над курсовою. Доступ до всіх або, принаймні, частини документів за вказаними адресами безоплатний. Усі зазначені Web-сторінки досить швидко завантажу­ються й легко читаються без «малюнків». Мова переваж­ної більшості документів англійська.

Наукова електронна бібліотека України
Тематичні колекції бібліотеки

Проект створення електронної бібліотеки ініційовано
1998 року Центром комп'ютерних технологій

· Повнотекстова база даних "Президент України: Послання, звернення, доповіді, виступи..."

· Україніка політична

· Комп'ютерні технології в бібліотеці

· Нормативні акти України в бібліотечній і суміжних галузях

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua

Рис. 2 Відвідувачі електроної бібліотеки НБУВ можуть ознайомитися з великою кількістю наукових праць, не відходячи від власного компютера

Пошук у фонді електронних документів

27,5 тис. документів. Останнє поновлення — 14.09.2009

Пошукова інструкція

Розширений пошук

Прізвище автора, слова з тексту
Тематичний розділ	Бібліотечна справа Біологічні науки Будівництво Воєнна наука. Військова справа Гірнича справа Держава та право. Юридичні науки Економіка. Економічні науки Електроніка. Обчислювальна техніка Енергетика Загальнонаукове знання Загальні роботи по техніці Історія. Історичні науки Культура. Наука. Освіта Легка промисловість Література універсального змісту Математика. Механіка Медицина. Медичні науки Мистецтво. Мистецтвознавство Науки про Землю Політика. Політичні науки Природничі науки в цілому Релігія Сільське та лісове господарство Соціологія. Демографія Технологія металів. Машинобуд. Транспорт Фізика. Астрономія Філологічні науки Філософські науки. Психологія Хімічні науки Хімічна технологія. Харч. виробництва Художня література

Про пошукову систему

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського www.nbuv.gov.ua

Рис.3 Пошукове вікно електроної бібліотеки НБУВ

Складання списку літературних джерел

Знайдену друковану літературу та електронні інформа­ційні ресурси потрібно одразу записати в окремий зошит або на спеціальні картки. Опис кожного джерела має бути дуже ретельним, точно відповідати загальноприйнятим правилам (дод. 4) зі збереженням потрібної повноти й послідовності. Нехтування цими вимогами призводить до витрат великих зусиль і часу на наступних етапах роботи, коли виникає необхідність повернутися до праці, або в процесі написання тексту курсової роботи.

Із двох запропонованих способів складання списку літе­ратурних джерел науковці надають перевагу картковій системі. Вона зручніша в користуванні, адже дає змогу швидко й легко класифікувати записи за різними прин­ципами (алфавітним, тематичним, хронологічним), а також додавати нові джерела та вилучати непотрібні.

Картки для запису літературних джерел можна придба­ти в крамниці або виготовити зі стандартного аркуша па­перу (краще цупкого), склавши його вчетверо і потім розрі­завши по лініях згину. Розмір таких карток – 12,5 х 7,5 см.

На картці, поряд із повним бібліографічним описом літе­ратурного джерела, бажано вказати, де воно зберігається, (наприклад, методичний кабінет, читальний зал, абонемент), а також занотувати його шифр (рис. 4, 5, 6). Це дасть можли­вість у разі необхідності швидко знайти потрібну працю.

Де зберігається

Кабінет організації ОРД 67.99(2)93 X 67 Усенко В.Ф. Використання конфіденційної допомоги громадян. – К.: КНТ, 2007.–204с.

Дата добавления: 2014-12-25