Анотація. 8.1. Поняття організації праці

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ І ЇЇ НОРМУВАННЯ

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ І ЇЇ СТИМУЛЮВАННЯ

Основні питання:

8.1. Поняття організації праці.

8.2. Розподіл і кооперація праці на підприємстві.

8.3. Організація робочих місць та їх обслуговування.

8.4. Умови праці і фактори їх формування.

8.5. Сутність і значення нормування праці.

8.6. Робочий час. Режими праці і відпочинку.

Ключові слова: ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ, РОЗПОДІЛ ПРАЦІ, КООПЕРАЦІЯ ПРАЦІ, РОБОЧИЙ ЧАС, РОБОЧЕ МІСЦЕ, УМОВИ ПРАЦІ, ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ, НОРМУВАННЯ ПРАЦІ, НОРМА ПРАЦІ, НОРМАТИВ.

Мета теми: отримання теоретичних та практичних знань та вмінь з організації та нормування праці, організації робочого місця та його обслуговування, режимів праці і відпочинку.

Основні компетенції:

- знати: сутність нормування праці та види норм; зміст та елементи організації праці, робочого місця; складові фонду робочого часу.

- вміти: розраховувати основні норми праці; визначати оптимальні умови праці і фактори їх формування.

- бути готовим до здійснення ефективної організації праці на підприємстві.

Організація праці – це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва і між собою, який створює певний порядок здійснення трудового процесу для отримання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Організація праці включає такі елементи: розподіл і кооперацію праці; нормування праці; організацію і обслуговування робочих місць; підбір і розстановку кадрів; покращення умов праці; ефективне використання робочого часу; планування і облік праці; укріплення дисципліни праці.

Виокремлюють три основні компоненти мети організації праці:

— предметна – забезпечення заданого обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) необхідної якості в необхідний строк;

— економічна – досягнення предметної мети діяльності за максимальної економічної віддачі кожної одиниці викорис­товуваної живої праці (оцінюваної як продуктивність праці чи зарплатомісткість реалізованої продукції) і сукупних витрат на виробництво (оцінюваних через показник рентабельності);

— соціальна – у загальному значенні – гуманізація праці (удосконалення її умов і змістовне підвищення якості трудового життя, розвиток і реалізація трудового потенціалу працівника, оптимізація особистісних взаємин у процесі трудової діяльності і, зрештою, формування задоволення працею).

Розподіл праці у загальній формі розуміють як відокремлення (розмежування) діяльності людей у процесі спільної праці. Відокремлюють наступні види суспільного розподілу праці:

– загальний, що відбиває розподіл праці на головні її галузі (промисловість, транспорт тощо);

– частковий, що відбиває розчленування основних галузей суспільного виробництва на види та підвиди (наприклад підгалузі виробництва на морському транспорті: флот, порт, підприємства сервісу тощо);

– одиночний, що відбиває розподіл праці у середині організації.

Розподіл праці на підприємстві – це відокремлення окремих часткових трудових процесів, що здійснюються з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання різних робіт, а також для підвищення ефективності виробництва в наслідок більш швидкого придбання виробничих навичок працівником за рахунок спеціалізації в операціях що виконуються.

Розподіл праці розрізняють чотирьох основних видів – функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний. Студенту варто більш детально вивчити види розподілу праці та особливості кооперації.

Функціональний розподіл праці проявляється у двох напрямках: між категоріями працівників, що входять до складу персоналу підприємства, і між основними й допоміжні працівниками.

Технологічний розподіл праці – розчленування виробничого процесу за окремими фазами, технологічними комплексами, видами робіт та операціями.

Особливим видом розподілу праці є її професійний розподіл, що розвивається залежно від застосовуваних знарядь праці, предметів праці, технології виробництва.

Важливим видом розподілу праці є кваліфікаційний розподіл залежно від складності робіт.

Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, яка розуміється як об'єднання людей з приводу планомірної та сумісної участі у одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Її задача – забезпечити найбільшу узгодженість дій окремих працівників або груп працівників, що виконують різні трудові функції.

Кооперація праці може бути наступних видів:

– міжцехова – між цехами (службами) організації;

– внутріцехова – між ділянками (службами) цеху;

– внутріділянкова – між окремими виконавцями або ланками;

– внутрібригадна – між членами бригади.

Одним з найбільш важливих елементів організації праці є організація й обслуговування робочих місць. Робоче місце – первинна ланка виробництва, зона докладання праці, визначена на підставі трудових і інших діючих норм і оснащена необхідними засобами, призначеними для трудової діяльності одного або декількох виконавців. Робоче місце як місце зайнятості людини визначаєумови праці, режими праці й відпочинку, характер праці працівника.

Робочі місце класифікується за багатьма ознаками: за професією, за кількістю виконавців, за рівнем спеціалізації, за рівнем механізації, за специфікою умов праці.

До оснащення робочого місця належать: основне технологічне та допоміжне обладнання, технологічне оснащення, організаційне оснащення та технічна документація.

Обслуговування робочих місць здійснюється по наступних функціях:

· виробничо-підготовча (комплектування предметів праці, видача виробничого завдання та технічної документації, виробничий інструктаж);

· налагоджувальна;

· контрольна (контроль якості продукції, вимірювального інструменту, контрольно-вимірювальної апаратури);

· транспортно-складська (приймання, зберігання та видача матеріалів, деталей, інструменту, доставка до робочого місця предметів та засобів праці, вивіз із робочого місця готової продукції);

· підтримки у робочому стані основного та допоміжного обладнання;

· енергетична (забезпечення усіма видами енергії);

· ремонтно-будівельна;

· господарсько-побутова.

Відрізняють три системи обслуговування: централізовану, децентралізовану, змішану. Можуть бути три форми обслуговування: стандартна, планово-попереджувальна та чергувальна.

Одним з основних засобів управління вдосконаленням організації праці на робочих місцях у діючому виробництві є їх атестація – комплексна оцінка стану кожного робочого міс­ця на його відповідність передовому науково-технічному й організаційному рівню з метою створення зайнятому на ньому працівнику чи групі працівників необхідної виробничої обста­новки й умов, що забезпечують високу ефективність праці, і на цій основі – гідну заробітну плату.

Умови праці на кожному робочому місці – це синтез принаймні п'яти їхніх видів: виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних. Дані умови являють собою сукупність факторів, що визначають стан виробничого середовища й роблять вплив на здоров'я й працездатність людини.

Важливу роль в організації праці грають норми праці. Нормування праці – це визначення необхідних затрат праці та її результатів, контроль за мірою праці. Сутність нормування праці полягає саме в тому, щоб визначити величину витрат живої праці па виконання певного виду роботи в конкретних техніко-організаційних умовах і встановити на цій основі міру праці.

Найбільш широко використовуються такі види норм: норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми часу обслуговування, норми чисельності, норми підлеглості, норми співвідношень.

Норма часу – це виражені у відповідних одиницях часу витрати робочого часу, встановлені для виготовлення одиниці продукції (ви­конання обсягу роботи, вимірюваного іншою, що застосовується для цього одиницею) працівником або групою працівників відпові­дної кваліфікації у певних організаційно-технічних умовах.

Норми виробітку – це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції, вимірювана в будь-яких інших одиницях кількість продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати (виготовити) за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах. Таким чином норма виробітку є величиною зворотно пропорційною нормі часу.

Норма часу обслуговування – різновид норми часу. Вона являє собою час, що встановлений на обслуговування одиниці обладнання, виробничої площини та інших виробничих одиниць за певних організаційно-технічних умов.

Норми обслуговування – це кількість або розмір виробничих об'єктів (одиниць обладнання, робочих місць, інших об'єктів), які працівник чи група працівників певної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах. Різновидом норм обслуговування визнаються норми управління, що визначають кількість працівників, підпорядкованих одному керівникові.

Норми чисельності – це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання виробничих або управлінських функцій або обсягів робіт.

Нормами підлеглості нормується праця лінійних та функціональних керівників. Вони визначають число працівників або підрозділів, котрими буде керувати керівник.

Норми співвідношень визначають кількість працівників тієї або іншої кваліфікації або посади, яка може приходитись на одного працівника другої кваліфікації або посади.

Робочий час – це тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконати свої виробничі або службові обов'язки. Вимірюється він тривалістю робочого дня, тижня, місяця, року і зазвичай регулюється національним законодавством, визначенням його граничної величини за календарний період часу.

До складу робочого часу включається час, що затрачується на виконання виробничих операцій, у тому числі час для внутрізмінного відпочинку та особистих потреб. Підготовчо-заключний час і час обслуговування робочого місця (час на одержання наряду, матеріалів, інструментів, товарів, ознайомлення з документацією, час підготовки і прибирання робочого місця, здачі готової продукції тощо) також входить у рахунок робочого часу. Водночас не входить до складу робочого часу час проїзду до місця проживання і назад (хоча б і на транспорті підприємства), час на дорогу від прохідної до робочого місця, на перевдягання перед початком і після закінчення робочого дня (зміни), на реєстрацію приходу і відходу з роботи.

Найважливішим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найбільш доцільних режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці й відпочинку. Режим праці й відпочинку формують із урахуванням працездатності людини, що змінюється протягом доби, що знаходить висвітлення, насамперед, у змінному й добовому режимах. Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість зміни, час її початку й закінчення, тривалість обідньої перерви, час його початку й закінчення, тривалість і частоту загальних регламентованих перерв у роботі.

Зміст самостійної роботи:

1 Розглянути розподіл праці та її кооперацію.

2. Вивчити класифікацію витрат робочого часу.

3. Дослідити існуючу систему норм та нормативів на підприємстві.

Індивідуальні науково-дослідні завдання:

1. Економічні, організаційні та соціальні компоненти організації праці на підприємстві

2. Ефективність та регулювання охорони праці на підприємстві.

3. Заходи щодо вдосконалення нормування праці.

4. Рекомендації щодо покращення умов праці.

Питання для самоконтролю та повторення

1. Що таке організація праці?

2. Які основні фактори впливають на організацію праці?

3. Які основні елементи організації праці на підприємстві?

4. В чому полягає розподіл праці і її кооперація?

5. Роль наукової організації праці в плануванні і раціоналізації робочих місць.

6. Яка роль дисципліни праці на виробництві? В чому полягають адміністративні, правові, матеріальні і моральні методи зміцнення дисципліни праці?

7. З яких елементів складається робочий час і аналіз його використання?

8. Які вимоги до встановлення режимів роботи на підприємстві?

9.Что таке нормування праці? Які використовуються методи при нормуванні праці? Які види норм Ви знаєте?

Тестові завдання:

1. Сукупність методів та форм поєднання людей та техніки у процесі трудової діяльності – це:

а) кооперація праці;

б) розподіл праці;

в) організація праці;

г) раціоналізація трудових процесів.

2. Впровадження оптимальних прийомів, заходів та методів організації труда – це:

а) раціоналізація трудових процесів;

б) розподіл та кооперація труда;

в) покращення умов праці;

г) нормування труда.

3. Форми організації труда включають:

а) державна та приватна;

б) індивідуальна та колективна;

в) індивідуальна та суспільна;

г) індивідуальна, бригадна, суспільна.

4. Розподіл праці між групами робочих за технологічною однорідністю робіт, що виконуються – це:

а) професійний розподіл праці;

б) функціональний розподіл праці;

в) основний розподіл праці;

г) технологічний розподіл праці.

5. Організаційна взаємодія між робітниками або їх окремими групами або колективами - це:

а) нормування труда;

б) розподіл труда;

в) спеціалізація труда;

г) кооперація труда.

6. Організація робочого місця – це:

а) найбільш раціональне розміщення елементів праці;

б) система заходів, спрямованих на оснащення та планування робочого місця;

в) підготовка робочого місця перед початком роботи;

г) налаштування приборів та інструментів для роботи.

7. Робочий час – це:

а) час, що витрачається на виробництві для виготовлення продукту праці;

б) час з моменту підготовки робочого місця до кінця робочого дня;

в) тривалість участі людини в організаційному трудовому процесі, під час якого він повинен виконати свої обов’язки;

г) час перерви та технологічний час.

8. Планування та облік праці – це

а) елемент організації праці;

б) задача організації праці;

в) характеристика організації праці;

г) функція організації праці.

Задачі та ситуації:

Формули для розрахунків:

Н_вир = Т_зм / Т_1виріб, (8.1)

Н_о = Т_зм / Т_обс, (8.2)

Н_ч = О / Н_о, або Н_ч = О* Т_обс/ Т_зм (8.3)

Т _ш = Т _о + Т _д + Т _об + Т _відп + Т _пт, (8.4)

Т _оп = Т _о + Т_д (8.5)

Т _шк = Т _ш + Т _пз/ П, (8.6)

Н_ч.п = Т_п.з + Т_од ∙n (8.7)

Н_ч.од = Т_од.п + Т_п.з/п (8.8)

де Н_вир, Н_о, Н_ч – відповідно норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності;

О – обсяг робіт, од., шт.;

Т _о – основний час;

Т _д – допоміжний час;

Т _об – час обслуговування робочого місця;

Т _відп – час на відпочинок та особисті, потреби;

Т _пт – час перерв, що пов'язані з технологією та організацією виробництва;

Т _пз – норма підготовчо-заключного часу;

П – кількість виробів у партії;

Т_п.з – норма підготовчо-заключного часу на партію продукції, хв.;

Т_од – норма часу на одиницю продукції (передбачає нормовані витрати часу основної і допоміжної робіт, обслуговування робочого місця і відпочинку), хв.;

п – кількість одиниць продукції в партії, кг, шт. і т.д.;

Т_зм – тривалість зміни, хв;

Т_1виріб – норма часу на 1 виріб, од.часу/виріб;

Т_обс – час обслуговування за нормою на одиницю устаткування, хв.

Задача 1

Визначити нормативну загальну чисельність працівників для підприємства у зв’язку зі змінами умов праці. Товарооборот підприємства в поточному році склав 1840 тис. грн., чисельність продавців – 17 осіб. Їх частка в загальній чисельності працівників – 60,5%. В перспективі намічається зростання товарообороту на 6%, збільшення продуктивності праці продавців на 5,8%. Питома вага продавців збільшиться на 1,5% (розмір збільшення).

Задача 2

Дайте якісну оцінку використання трудових ресурсів підприємства за кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Дані для аналізу надані у таблиці.

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення, (+,-)
план	факт	від минулого року	від плану
1. Середньооблікова чисельність, люд.
2. Відпрацьовано за рік одним робочим, днів				-5	-10
3. Середня тривалість робочого дня, год.	7,85	7,95	7,8	-0,05	-0,15
4. Всього відпрацьовано по підприємству за рік

Задача 3

В цеху працює 100 верстатів. За зміну робітники-наладники виконують 1 наладку та 3 підладки на кожному верстаті. Норма часу на 1 наладку 30 хвилин, на 1 підладку – 5 хвилин. Коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу, – 1,11. визначити норму чисельності та норму обслуговування для робітників-наладників, якщо змінний фонд робочого часу 8 годин.

Задача 4

Оперативний час на термообробку однієї деталі складає 5 хвилин. За один цикл виготовляється 10 деталей. Визначити норму часу на одиницю продукції і на партію деталей, якщо: час на обслуговування робочого місця складає 3%, час на відпочинок та власні потреби – 3,5%, час на технологічну перерву – 2,5%, час на підготовчо-заключні роботи – 2,5% від оперативного часу.

Задача 5

Обчислити середньогодинний, середньоденний та річний виробіток робітників у звітному році за такими даними: облікова чисельність промислово-виробничого персоналу - 1100 працівників, виготовлено продукції на 59 млн. грн. За рік працівниками відпрацьовано 235400 люд. – днів або 1836129 люд.-год. Визначте, як змінились показники виробітку порівняно з минулим роком, якщо середньогодинний виробіток у минулому році становив 24,3 грн., середньоденний – 194,33 грн., середньорічний – 53636,36 грн.

Дата добавления: 2014-12-25