Чек на пред’явника

Іменний чек

Шв. фр. 5000 Цюріх, 11 квітня 1999 р. Кредитсвісбанк, Цюріх Платіть проти цього чеку фірми “Імпульс”, Житомир, Україна та наказу п’ять тисяч швейцарських франків Місце платежу: Цюріх АТ “Фарматекс”, Цюріх (підписи)

б) дорожній чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чеко держателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу. Вони емітуються в пвному номіналі з необмеженим терміном дії. Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох.

в) чек на пред’явника виписується пред’явнику і може бути переданий другій особі як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтом на свій банк. Чекодавець висилає його свому партнеру за кордоном, який при одержанні чека виставляє його свому банку для кредитування свого рахунка. Таким чином, за допомогою чека на пред’явника чекодавець здійснює платіж прямо свому партнеру, в цілому це виявляється швидше, ніж платіж шляхом банківського переказу. Тому чек на пред’явника також широко застосовується в міжнародному платіжному обігу.

Шв. фр. 5000 Цюріх, 11 квітня 1999 р. Кредитсвісбанк, Цюріх Платіть пред’явнику цього чека п’ять тисяч швейцарських франків Місце платежу: Цюріх АТ “Фарматекс”, Цюріх (підписи)

За Женевською конвенцією чек, виставлений без зазначення одержувача, розглядається як чек на пред’явника. В Україні чеки на пред’явника банком не приймаються, тобто дозволяється виписування тільки іменних чеків. Термін дії іменного чека зазначено на чеку. Якщо такий запис відсутній, то термін дії чека становить 6 місяців із дня його видачі. Крім того, чеки підрозділяють на фірмові і банківські.

Банківський чек – це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем виступає банк боржника. Оплата по таких чеках здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунках в банку-кореспондента за кордоном. У міжнародному платіжному обігу найчастіше застосовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек – це чек, виписаний фірмою на одержувача. В більшості випадків такі документи виписуються в національній валюті на пред’явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата по них проводиться за рахунок коштів чекодавця.

У випадках, коли при видачі чеку, не мається на увазі одержання готівки, застосовуються кросовані і розрахункові чеки. Відмінна ознака кросованих – дві паралельні лінії (загальне перекреслення), нанесені по діагоналі на лицьовому рядку чека. Це робиться чекодавцем або наступним чекодержателем, щоб усунути зловживання чеком. Його держатель не може одержати зазначену суму готівкою. Ця сума зараховується на рахунок чекодержателя в банку, що виступає платником по чеку, або в іншому банку. Такий чек можна оплатити тільки в банку або іншій кредитній установі. При цьому, якщо між паралельними діагональними лініями кросованого чека вписується найменування банку, то чек може бути оплачений тільки в цьому банку. Таким чином, кросований чек застосовується для переказу тої чи іншої суми з одного рахунку на інший. На кросованому чеку може бути тільки одне перекреслення: або загальне, або спеціальне. Однак загальне може бути замінено спеціальним.

Чек має чітко визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видається чекодавцю банком або подібною кредитною установою.

Текст іменного чека повинен містити такі основні елементи:

– назву документа – “чек”, що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний у таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина тощо);

– розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;

– назву та реквізити емітента та платника;

– назву для юридичної особи або прізвище, ім’я для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;

– зазначення валюти та суми чека;

– дату складання та номер чека;

– підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

У разі відсутності цих реквізитів чек вважається недійсним, повертається чекодержателю та не приймається банком на інкасо.

Чекодавець володіє правом виписувати чек і в національній, і в іноземній валюті, але для цього він повинен мати валютний рахунок в своєму банку. Банки, як правило, виписують чеки в тій іноземній валюті, яку мають за кордоном на рахунках у банках-кореспондентах. Однак, при виставленні чека в іноземній валюті необхідно враховувати законодавство як місця виставлення чеку, так і місця платежу, оскільки хоча б в одному з них чек може попадати під дію валютних обмежень.

Чек заповнюється як від руки, так і за допомогою технічних засобів. Використання факсиміле дозволяється при підписуванні чеків, що призначені для виплати пенсій або в інших випадках, що передбачені законодавством країни чекодавця.

Чек не може бути акцептований. Напис на чеку про акцепт вважається недійсним.

Будь-яке зазначення про проценти, що міститься на чеку, вважається недійсним і не приймається банком до виконання.

Чек, сума якого написана і словами, і цифрами, є дійсним. У разі виявлення розбіжностей між цими позначеннями чек є дійсним на суму, що зазначена словами. Чек, сума якого зазначена кілька разів словами або цифрами, є дійсним. У разі виявлення розбіжностей між цими позначеннями чек дійсний лише на меншу суму, що зазначена словами.

Відповідальність чекодавця перед чекодержателем за сплату іменного чека настає лише в разі пред’явлення чека до сплати в банк у встановлений строк.

Чеки сплачуються за пред’явленням за рахунок коштів чекодавця. Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до сплати лише на інкасо.

Приймання чеків на інкасо до банку для одержання платежу вважається пред’явленням чека до сплати.

Інкасо чеків, пред’явлених банком на інкасо до іноземних банків, здійснюється відповідно до вимог законодавства держави, де здійснюється платіж (покриття).

Відкликання іменного чека чекодавцем до закінчення терміну дії чека до пред’явлення, якщо цей строк зазначено в чеку, не дозволяється. Недієздатність та смерть чекодавця, що сталися після пред’явлення чека, не впливають на дійсність чека.

Чек має пред’являтися до банку України, назва якого зазначена в чеку. У разі відсутності такої відмітки чек приймається до сплати в будь-якому банку.

Зарахування коштів та видача готівки за інкасованим чеком здійснюються банками (установами) після одержання відшкодування за чеком від платника. Їх зарахування на рахунок чекодержателя або на рахунок банку (установи), з якого здійснюється виплата коштів за чеком чекодержателю, якщо останній не має рахунка в банку (установі), здійснюється не пізніше ніж на третій банківський день після надходження їх на кореспондентський рахунок банку (установи).

Про відмову платника від сплати чека на чеку має ставитися відповідна відмітка про це із зазначенням дати пред’явлення чека до сплати, а також причин відмови. Факт відмови має засвідчуватися платником до закінчення строку сплати чека.

Спори щодо несплати чека вирішуються між чекодавцем та чекодержателем у порядку, визначеному відповідним законодавством країни за місцезнаходженням платника.

Виписка і видача чека чекодавцем не означає погашення ним свого боргу, бо при передачі чека чекодавцем іншій особі чек лише замінює в обігу гроші, хоч сам таким не є. Тому він повинен бути при пред’явленні перетворений в готівку (банкнотами або переказом на рахунок у його банку).

У відповідності з Женевською конвенцією строк пред’явлення чеку до оплати в країні його видачі обмежений 8 днями, в платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор’я – 20 днів, а в міжконтинентальному платіжному обороті – 70 днями. Ці строки розраховуються з дня, вказаного в чеку як дата виставлення чеку.

Англо-американське право не встановлює конкретних граничних термінів пред’явлення чека до оплати, але передбачає, що його необхідно пред’явити до оплати протягом “розумного строку”. Як правило, цей строк визначається банківською практикою.

Запитання для самоперевірки:

1. Яку роль відіграють комерційні банки в організації міжнародних розрахунків?

2. Охарактеризуйте порядок розрахунків за допомогою документарного акредитиву.

3. Які види акредитивів у міжнародних розрахунках ви знаєте? Дайте їм характеристику.

4. Охарактеризуйте порядок міжнародних розрахунків за допомогою документарного інкасо.

5. Банківський міжнародний переказ: порядок здійснення.

6. Міжнародні розрахунки за допомогою чеків.

Тестові завдання:

1. Термін “Лоро” характеризує:

а) відкриття коррахунку іноземних банків в даному банку;

б) відкриття коррахунку даного банку в іноземному банку;

в) короткострокову операцію на термін не більше 30 днів, яка здійснюється в межах лімітів, встановлених для кожного управління НБУ;

г) немає правильної відповіді.

2. У якій формі дозволено здійснювати міжнародні розрахунки суб’єктам господарювання в Україні?

а) готівковій; б) безготівковій; в) готівковій і безготівковій.

3. Грошове зобов’язання комерційного банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера, називається:

а) документарне інкасо;

б) документарний акредитив;

в) банківський міжнародний переказ;

г) чек.

4. Доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк відповідну суму або підтвердження того, що ця сума буде сплачена у встановлені строки:

а) документарне інкасо; б) документарний акредитив; в) чек; г) банківський переказ.

5. Переказ авансу з умовою, що банк експортера здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортного документу:

а) документарне інкасо;

б) документарний акредитив;

в) документарний переказ;

г) розрахунки чеками.

6. Мінімальна участь банків при здійсненні міжнародних розрахунків у формі:

а) інкасо; б) акредитивом; в) розрахунків чеками; г) банківського переказу; д) всі відповіді правильні; е) немає правильної відповіді.

7. Свідоцтво, яке засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту, – це:

а) коносамент; б) специфікація; в) пакувальний лист; г) сертифікат якості; д) протокол випробувань; е) свідоцтво про проходження.

8. Який з видів інкасо використовується при проведені розрахунків виключно за фінансовими документами:

а) документарне; б) товарне; в) чисте; г) немає правильної відповіді.

9. Чим повинні супроводжуватися документи, відправлені на інкасо:

а) платіжним дорученням; б) інкасовим дорученням довірителя; в) телеграфним переказом.

10. Строк дії іменного чека після його видачі відповідно до Женевської конвенції:

а) 3 дні; б) 6 місяців; в) 10 місяців; г) 1 день.

Використана та рекомендована література:

1. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1996 р., № 185/94 ВР // zakon.rada.gov.ua

2. Інструкція НБУ “Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті” від 18 грудня 1998 р. № 527 // zakon.rada.gov.ua

3. Положення НБУ “Про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями” від 03.12.2003 р., № 514 // zakon.rada.gov.ua

4. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів від 01.01.1994, № 500 // zakon.rada.gov.ua

5. Уніфіковані правила по інкасо від 01.01.1979, № 322 // zakon.rada.gov.ua

6. Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

7. Валютне регулювання: Навч. посіб. для ВНЗ / В.А. Ющенко, В.І. Міщенко – К.: Знання, 1999. – 359 с.

8. Облік зовнішньоекономічної діяльності: Підручник для ВНЗ / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2006. – 388 с.

9. Петрук О.М. Банківська справа: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2003. С. 311-343; 344-374.

10. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник / Л.В. Руденко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.

11. Белінська Я. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні / Я. Белінська // Вісник НБУ. – 2006. – № 1. – С. 28.

12. Софіщенко І. Особливості та основні тенденції валютного фінансування банками національної економіки / І. Софіщенко // Вісник НБУ. – 2006. – № 1. – С. 36.

13. Береславська О.І. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичні й емпіричні аспекти взаємозв’язку / О.І. Береславська // Фінанси України. – 2009. – № 3. – С. 66-67.

14. Грищенко Т. Особливості банківського кредитування експорту в зарубіжних країнах / Т. Грищенко, В. Курищук // Банківська справа. – 2009. – № 9. – С. 51-62.

Дата добавления: 2014-12-25