Форми захисту цивільних прав

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК). Особа має право за власним розсудом вибирати між юрисдикційним захистом і самозахистом. Різноманітні форми захисту можуть сполучатися для досягнення найбільш ефективного захисту прав суб’єктів.

Існують такі форми захисту:

Ø Юрисдикційна –це діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних прав.

Юрисдикційна форма захисту має такі різновиди:

§ судовий захист. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

§ адміністративний захист Президентом України, органами державної влади України, Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією, законом. Рішення цих органів не є перешкодою для звернення до суду;

§ нотаріальний захист здійснюєтьсяшляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Ø Неюрисдикційна – це застосування особою засобів протидії, які повинні бути не заборонені законом та не суперечити моральним засадам громадянського суспільства. Ці протидії здійснюються ними самостійно без звернення до компетентних державних органів, тому забезпечується швидка та дуже економна охорона права.

Види неюрисдикційних форм захисту:

§ Застосування мір оперативного впливу щодо порушника цивільних прав, наприклад, припинення, зміна правовідносин, переведення на попередню форму оплати.

§ Самозахист – це юридична можливість особи на свій розсуд і самостійно (без звернення до компетентних органів) використовувати примусові засоби протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, і які повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, заподіяним цим порушенням, з метою захисту правових благ, охоронюваних цивільним законодавством. Самозахистом особа перешкоджає будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права або на заподіяння шкоди тощо. Самозахистом не вважаються заходи щодо охорони свого майна, звернення до охоронців майна. З метою самозахисту особа має право вживати заходи, які й не передбачені в законі, проте вказані в договорі, а також такі, що не передбачені ані в законі, ані в договорі, однак прямо законом не заборонені.

Ознаки самозахисту:

- факт порушення прав відбувся;

- обставини вимагають негайних дій для припинення правопорушення;

- протидія здійснюється, як правило, самостійно;

- протидія здійснюється у межах необхідної оборони та моральних засад.

Закон не визначає форми самозахисту, але допускає його здійснення у таких формах:

Ø необхідна оборона – це завдання шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення й захистити власний інтерес;

Ø завдання шкоди в стані крайньої необхідності – це заподіяння збитків третій особі з метою відвернення небезпеки, причому якщо завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала;

Ø притримання майна, що належить боржникові, у разі порушення боржником своїх обов’язків, при умові, що це майно правомірно знаходиться у володінні кредитора (ст. 594 ЦК).

Питання для самоконтролю

1. Що таке суб’єктивне цивільне право? Розкрийте зміст здійснення цивільних прав.

2. Які вимоги закону існують щодо виконання цивільних обов’язків?

3. Які існують обмеження здійснення цивільних прав? Що таке зловживання правом?

4. Назвіть підстави на захист цивільних прав. Надайте характеристику способам захисту цивільних прав та інтересів.

5. Назвіть форми захисту цивільних прав. Надайте ознаки самозахисту цивільних прав.

Рекомендована література

1. Сидельников Р. Право на самозащиту как секундарное право // Підприємництво, господарство і право. – 2005. № 6. с. 42-44.

2. Самбор М. Інтерес у праві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. № 1. с. 141-44.

3. Фадєєва І. Захист інтересів міноритаріїв та сторонніх осіб у корпоративних правовідносинах. // Юридическая газета № 18(54) 29 вересня 2005 р.

4. Штефан А. Честь, гідність, ділова репутація як об’єкти захисту. // Економіка, фінанси, право. – 2001. № 2. с. 24-27

5. Саприкіна І. Правовідносини щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. № 1. с. 36-39.

6. Стефанчук М. Зловживання правом як новела цивільного законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. № 4. с. 34-38.

7. Шульженко Ю. Форми і способи захисту суб’єктивних цивільних прав та законних інтересів // Право України. 2005. № 12. с. 24-27

8. Щербина В. Проблеми реалізації норм права, які містять заходи захисту // Підприємництво, господарство і право. – 2004. № 10. с. 103-106

9. Антонюк О. Право на самозахист учасників цивільних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2003. № 10. с. 98-102

10. Сидельников Р. Право на захист цивільного права (інтересу) як теоретична конструкція // Юридична Україна. – 2005. - № 8. с. 44-48

11. Шевченко Н. Способы защиты прав субъектов хозяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2005. № 8. с. 51-54.

12. Кохановська О.В. Цивільно-правовий захист інформаційних прав та інтересів: теоретичні аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України. № 6(56) 2006. – с. 52-55

Висновок до глави 4 «Здійснення й захист цивільних прав»

Суб’єкти цивільного права реалізують свої цивільні права на власний розсуд шляхом вступу у цивільні відносини на підставі юридичних фактів (дій та подій), тобто набувають суб’єктивні цивільні права та обов’язки. При здійсненні своїх прав будь-яка поведінка особи є правомірною, тобто допустимою з точки зору закону, якщо відсутні обмеження, заборони, визначені договором або актами законодавства. За цими межами починаються права іншої особи, наноситься шкода, або порушуються імперативні норми актів цивільного законодавства та моральні засади суспільства. Право на захист цивільного права та інтересу – це юридична можливість особи на свій розсуд і в межах, що допускаються правопорядком, використовувати засоби примусу задля захисту правових благ, охоронюваних цивільним законодавством. Підставами для захисту кожної особи свого цивільного права є порушення, невизнання, оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів – це закріплені законом матеріально-правові способи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Глава 5. Суб’єкти цивільних відносин

Параграф 1. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права

Навчальні цілі цієї глави: в результаті вивчення глави студент повинен мати поняття та уміти застосовувати норми цивільного законодавства щодо фізичних осіб як суб'єктів цивільного права

Нормативна база: Конституція України, гл. 4-6 ЦК. Закон України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства»; «Статут організації Об’єднаних Націй»: Прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 26 червня 1946 року; «Загальна декларація прав людини»: Прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних націй 10 грудня 1948 року; «Декларація прав дитини»: Прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних націй від 20 листопада 1959 року № 1386; Постанова Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ «Про ратифікацію Конвенції про права дитини»; Закон України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; Закон України від 24.12.1993 р. «Про органи реєстрації актів цивільного стану»; «Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджені наказом Мін’юсту України від 18.12. 2003 р. № 140/5; Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Дата добавления: 2014-12-25