Інші обмежені речові права

Узус – право користування чужою річчю без права користуватися її плодами.

Узуфрукт – право користування чужою річчю з правом використання доходів та обов'язком зберігати її. Власник може чекати закінчення узуфрукта або викупити право.

Застава – право кредитора – заставоотримувача на заставлену річ.

Право господарського відання – це речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами. Власник цього майна здійснює контроль за його використанням та збереженням, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ст. 136 ГК). Юридичні особи, за якими закріплене майно на праві господарського відання, можуть розпоряджатися окремими видами майна у межах того, що дозволено. Ці межі визначає власник, зокрема, міністерство або інший державний орган визначає повноваження державного комерційного підприємства, що закріплюється у статуті.

Право оперативного управління – це речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і частково розпоряджується майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, жорстко регламентованих законодавством, відомчими наказами, інструкціями, положеннями та іншими нормативно-правовими актами, а також власником майна. Власник цього майна здійснює контроль за його використанням та збереженням і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням (ст. 137 ГК). Майно казенних підприємств, державних установ закріплюється за ними на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті, тобто, ці державні організації мають право розпоряджатися майном тільки так, як їм приписано державним органом, до сфери управління якого входять ці організації, за принципом: заборонено усе, крім прямо дозволеного. На відміну від приватних юридичних осіб, ці юридичні особи можуть здійснювати щодо ввіреного їм майна не будь-які дії, не заборонені законодавством, а лише ті, які визначені законодавством, що регулює їх діяльність.

У Цивільному кодексі, законодавстві та в юридичній літературі недостатньо висвітлено місце права довірчої власності серед речових прав. Ч.2 ст. 316 ЦК відносить право довірчої власності до особливого виду права власності. Щоб уникнути подвійного права власності, убачається доречним віднести право довірчої власності до обмежених речових прав, оскільки право власності є абсолютним правом та не припиняється внаслідок виникнення права довірчої власності на одну й ту само річ.

Питання для самоконтролю

1. Визначить поняття обмежених речових прав, їх доцільність та ознаки.

2. Відмежуйте обмежені речові права від обмежень прав власника

3. Що таке право володіння чужим майном, фактичне володіння, без титульне володіння?

4. Надайте види та характеристику, правові наслідки незаконного володіння.

5. Що таке сервітут? Надайте характеристику окремим видам сервітуту.

6. Які юридичні факти припиняють сервітут?

7. Що таке емфітевзис, яке він має правове регулювання?

8. Що таке суперфіцій, яке він має правове регулювання?

9. Які існують інші обмежені речові права та яке вони мають правове регулювання?

Рекомендована література

1. Алексеева С. Виды земельных сервитутов и их классификация // Підприємництво, господарство і право. – 2005. № 5.- с. 30-35

2. Алексеева С. Проблемы правового применения института права земельного сервитута // Підприємництво, господарство і право. – 2005. № 9.- с. 93-95

3. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності в Україні // Право України. – 2002. – № 6. – с. 53-57

4. Безсмертна Н. Обмеження та обтяження права власності // Право України. – 2005. – № 1. – с. 103-105

5. Власенко В. Земельний сервітут // Юридичний вісник України. – 26 березня – 1 квітня 2005 р. № 12. – с. 12

6. Гутьєва В. Рецепція емфітевзису в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. № 9.- с. 105-109

7. Козлов С. Цивільний та земельний кодекси: перехрестя поглядів на земельний сервітут // Юридична газета. - № 1(37) 7 лютого 2005 р.

8. Михайленко О. Емфітевтичне право – традиція класичної цивілістики // Право України. – 2005. – № 6. – с. 44-49

Висновок до глави 11 «Право власності та інші речові права»

Цивільно-правове регулювання відносин власності спрямовано на визнання цих прав суспільством, на захист прав та законних інтересів власника, на неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право власності є статичним, абсолютним та найбільш повним речовим правом. Власник має право на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном. Всі суб’єкти права власності рівні перед законом, навіть держава як власник не має привілеєвого права при захисті своїх прав. Перелік об’єктів права власності не є вичерпаним, крім об’єктів, обмежених чи заборонених у цивільному обігові.

Глава 12. Право інтелектуальної власності

Параграф 1. Загальна характеристика права інтелектуальної власності

Дата добавления: 2014-12-25