Суб'єкти виконання зобов'язання

Виконання договірного зобов'язанняповинно відбуватися,перш за все, відповідно до умов договору,визначених і погоджених сторонами на свій розсуд(ініціативні умови),оскільки у цій сфері цивільних (приватних) відносин діє принцип свобода договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай висуваються.

Поняття і принципи виконання зобов'язання

Параграф 2. Виконання та припинення зобов'язання

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст.. 141

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. № 30. – Ст. 142.

Рекомендована література

1. Бервено С. Щодо концепції класифікації цивільно-правових договорів у сучасному праві України // Право України. – 2006. – № 6. – с. 34-38

2. Кисіль В. Колізійне регулювання у сфері зобов’язальних відносин // Українське право. - №1.- 2000. – с. 48-52

3. Коломієць Н. Становлення господарського зобов’язання як правової категорії // Право України. – 2006. – № 4. – с. 48-52

4. Майданик Р. Місце зобов’язання в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. № 4. – 3-6

5. Майданик Р. Натуральні зобов’язання (поняття і правова природа) // Юридична Україна. – 5/2005 – с. 44-47

6. Майданик Р. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. № 3. – с. 67 – 70

7. Печений О. Поняття та класифікація грошових зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2004. № 4. – с. 35 – 37

8. Піддубник А., Таненок О. Зобов’язальне право України // Персонал № 1/2006 – с. 59 -63

9. Таненок О. Обязательства в хозяйственном праве // Персонал № 6/2005 – с. 75 -78

Виконання зобов'язання – це вчинення боржником на користь кредитора певної дії або утримання від дії щодо благ, які становлять предмет виконання зобов'язання.

Саме тому виконання недоговірного зобов'язання, що регулюється виключно імперативними приписами актів цивільного законодавства, має відбуватися відповідно до вимог зазначених актів.

Зміст договору становлять умови, як правило, щодо дій учасників договору, їх прав та обов’язків, тобто, прав вимагати здійснення певних дій, та обов’язків виконувати певні дії. Зміст договору можуть складати не тільки умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а й ті, які с обов'язковимидля сторін відповідно до актів цивільного законодавства (обов'язкові умови).

Виконання зобов'язання, породженого договором, у якому певні умови відсутні і не передбачені актами цивільного законодавства, має здійснюватися відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай висуваються.

Принцип належного виконання зобов'язання. Належним визнається виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Принцип реального виконання зобов'язання. Реальним визнається виконання його у натурі, так, як це зазначено у договорі, тобто, боржник не може свавільно замінити обов’язок здійснити певні дії іншими, наприклад, обов’язок передати певну річ замінити переданням її вартості. Так, боржник звільняється від виконання зобов'язання у натурі, якщо це передбачено у договорі або у законі, зокрема, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК), або передання відступного (ст. 600 ЦК), або відмови кредитора від договору (ст. 615 ЦК). Роль принципу реального виконання зобов'язання нині поступово зменшується, оскільки в умовах ринкової економіки завжди можна знайти іншого виконавця.

При виконанні зобов'язання сторони мають керуватися і такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, наприклад, замовник за договором про надання послуг зобов'язаний за наявності певних умов сплатити виконавцеві розумну плату (ст. 903 ЦК); підрядник у договорі підряду має право на отримане заощадження, що виникло в результаті здійснення ним права на ощадливе ведення робіт, за умови забезпечення належної їх якості (ст. 845 ЦК); замовник у договорі підряду зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, у обсязі та у порядку, встановленому договором (ст. 850 ЦК).

Цивільно-правове зобов'язання має відносний характер, оскільки учасники цих відносин є визначеними, це не всі оточуючі, як в абсолютних правовідносинах, а відомі конкретні особи. Якщо особа, яка спричинила шкоду, є невідомою – то, як правило, немає й зобов'язання з відшкодування шкоди (за винятком, якщо держава не бере на себе такий обов’язок). Як правило, виконання зобов'язання повинно бути проведено належним боржником і належному кредитору. Як виняток, суб’єкти зобов’язань можуть не співпадати з суб’єктами виконання зобов'язання, боржник може передоручити виконання свого боргу третій особі, кредитор може переадресувати третій особі прийняти виконання. Передоручення виконання боргу можливе, якщо з умов договору, вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов'язання особисто (ч.1 ст. 528 ЦК), оскільки учасники зобов’язань заздалегідь відомі, викликають довіру у належності виконання. Так, виконавець зобов’язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором.

Суб’єкти виконання договірного зобов'язання:

· Сторони зобов'язання: кредитор – правомочна сторона, боржник (дебітор) – зобов’язана сторона. Якщо кожна зі сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК). Як правило, у договорі кредитором вважається сторона, яка вже виконала свої зобов'язання та має вимоги до сторони, яка їх ще не виконала.

· Особи, що не є сторонами зобов'язання:

§ інші особи на стороні боржника або кредитора (співборжники, співкредитори у зобов’язаннях з множинністю осіб);

§ треті особи.

Наслідки виконання обов’язків боржника іншою особою:

Ø якщо боржник передоручив виконання свого боргу третій особі – то кредитор зобов’язаний прийняти виконання;

Ø якщо третя особа не виконала або неналежно виконала обов’язок боржника – то боржник повинен виконати це сам.

Виконання зобов'язання може бути передоручено або переадресовано третім особам за іншими, другими зобов’язаннями, що виникають окремо. Треті особи не стають безпосередньо стороною саме у цьому першому зобов’язанні, для них це зобов'язання не створює обов'язку, але у випадках, встановлених договором, треті особи можуть мати права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦК). Наприклад, у договорі перевезення між сторонами вантажовідправником та перевізником може бути встановлено право третьої особи на отримання вантажу та відповідно обов’язок перевізника передати вантаж третій стороні – вантажоотримувачу. Участь третіх осіб можлива лише на стадії виконання зобов'язання, причому ні боржник, ні кредитор не вибувають із зобов’язання. Саме цим участь третіх осіб відрізняється від заміни сторін у зобов’язанні, оскільки у разі порушення зобов'язання боржника третьою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 ЦК).

Як виняток, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника при суброгації, тобто здійснити це за своєю волею в своєму інтересі у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно (ч. 3 ст. 528 ЦК), причому третя особа набуває прав кредитора щодо боржника, саме зобов'язання для боржника не змінюється. Наприклад, орендар сплачує борг за опалення за орендодавця, щоб не були припинені послуги з опалення, у тому числі орендованих приміщень. При цьому орендар набуває прав кредитора на сплачену суму, тобто може її стягнути у регресному порядку з орендодавця. Заставоутримувач може здійснити ремонт предмета застави, без якого цей предмет міг би зіпсуватися. Суброгація також застосовується у страхуванні, наприклад при страхуванні цивільної відповідальності, коли страхова організація замість боржника відшкодовує шкоду потерпілому. Мета суброгації – компенсація сплаченого, виконаного боргу, захист інтересів особи, яка виконала борг іншої особи за своєю волею без вимоги кредитора.

Дата добавления: 2014-12-25