Менш важливі результати перевірки

Важливі результати перевірки

Важливі результати аудиторської перевірки, які вимагають виправлення незадовільного стану, мають детально обговорюватись з керівниками відділу, що перевіряється, з використанням документального підтвердження виявлених фактів. Дані, які підтверджують кожний результат перевірки, мають констатувати незадовільний стан, включати факти та результати тестів, які підтверджують такий стан, його причини та можливі наслідки, а також рекомендації або пропозиції відповідального персоналу служби внутрішнього аудиту щодо його виправлення.

Перелік результатів перевірки та коментарів, які можна характеризувати як менш важливі, має оформлятися окремим документом. В кінці аудиторського висновку необхідно зазначити, що “окремий перелік менш важливих результатів аудиторської перевірки було надано керівництву відповідної ланки для розгляду та виправлення недоліків”.

Кожний виявлений такий недолік має бути документально оформлений з позначкою “менш важливий”. Менш важливі результати аудиторської перевірки звичайно не потребують офіційного узгодження з керівником відділу, що перевіряється, для включення цієї інформації до аудиторського висновку. Однак, необхідно надати дані про менш важливі результати перевірки на розгляд керівництву відповідної ланки.

Рішення про включення того чи іншого результату перевірки чи коментарю до аудиторського висновку залежить лише від судження внутрішнього аудитора щодо суттєвості та важливості можливих наслідків виявленого незадовільного стану. Форма документального оформлення кожного результату аудиторської перевірки сприяє прийняттю правильного рішення. Подальша перевірка та оцінка судження аудитора здійснюється керівником групи аудиторів.

Аудиторський висновок надає аудитору можливість привернути повну увагу керівництва. Аудиторський висновок надається керівництву вищої ланки управління. Він також є важливим інструментом, що використовується не лише для оцінки ефективності діяльності відділу, що перевірявся, а також для оцінки роботи самого внутрішнього аудитора. Хоча добре продуманий та оформлений аудиторський висновок не зможе компенсувати недоліки в роботі аудиторів, бездоганний аудиторський висновок завжди висвітлить досягнення аудиторів при виконанні завдань. З іншого боку, кваліфіковані та творчі зусилля аудитора, та якісно виконана робота може бути зведена нанівець через погано складений аудиторський висновок.

Кожний аудиторський висновок повинен мати наступні сім характеристик:

1. Достовірність. Аудиторський висновок має підтверджуватися фактами. Надзвичайно важливо, щоб ступінь довіри до служби внутрішнього аудиту та до кожного аудитора була найвищою завдяки інформативним неупередженим та об’єктивним аудиторським висновкам.

2. Зрозумілість. Аудиторський висновок має бути зрозумілим та прозорим. Дуже важливо, щоб ваш висновок не потребував додаткових усних пояснень або коментарів. Аудиторський висновок має бути окремим самостійним документом.

3. Кількісні характеристики. Усі коментарі мають максимально супроводжуватись кількісними даними з метою підкреслення серйозності можливих наслідків. Прикладом кількісних даних можуть бути: суми в гривнах, обсяг аудиту, кількість винятків з аудиторських тестів.

4. Стислий виклад. Аудиторський висновок має бути стислим та доречним, але це не обов’язково означає, що він має бути коротким.

5. Неупередженість. Аудиторський висновок має зберігати дипломатичну зваженість, з огляду на сприйнятливість адресатів цього висновку. Наголос треба робити на необхідності вдосконалень, а не критикувати діяльність службовців або минулі події.

6. Своєчасність. Аудиторський висновок треба надавати незадовго після закінчення перевірки, бажано – протягом двох тижнів.

7. Вирішення проблеми. Аудиторський висновок має вказувати, хто, як і коли буде впроваджувати зміни, необхідні для виправлення ситуації. Ефективність втрачається без отримання конкретних відповідей та без призначення відповідальних осіб.

Якщо аудиторський висновок є достовірним, зрозумілим, стислим, неупередженим, своєчасним та зазначає конкретні дії для вирішення проблеми, він буде добре сприйнятий своїми адресатами.

Посадові інструкції щодо складання та надання аудиторського висновку.

1. Відповідальний внутрішній аудитор повинен підготувати проект аудиторського висновку, включаючи супроводжувальний лист, до того, як керівник групи аудиторів закінчить перевірку робочих документів.

2. Звичайно, проект аудиторського висновку надається керівнику відділу, що перевірявся до дати проведення підсумкової зустрічі. На кожному варіанті аудиторського висновку має зазначатись дата його складання, та всі учасники підсумкової зустрічі повинні мати однаковий варіант.

3. Перед проведення підсумкової зустрічі копію проекту аудиторського висновку, що належить відповідальному внутрішньому аудитору, необхідно звірити з відповідними робочими документами аудиторської перевірки, на які є посилання.

4. Остаточний аудиторський висновок надається керівникам відповідного рівня, які несуть безпосередню відповідальність за напрямок діяльності банку, відділ, чи обладнання, що перевірялось службою внутрішнього аудиту.

5. Висновки внутрішнього аудиту є конфіденційними та не можуть розповсюджуватись за межами банку або надаватись іншим структурним одиницям банку без дозволу начальника служби внутрішнього аудиту.

Оформлені належним чином звіти щодо кожного виявленого факту незадовільного стану в процесі аудиторської перевірки, полегшать аудитору процес складання проекту аудиторського висновку. Треба пам’ятати, що кожний, хто читатиме ваш висновок, буде мати таку саму уяву про напрямок діяльності банку, що перевірявся, що і ви. Отже, аудиторський висновок має бути складений таким чином, щоб не потребувати додаткових усних пояснень чи коментарів.

10.2 Перевірка виконання рекомендацій внутрішнього аудиту

Одним з першочергових обов’язків служби внутрішнього аудиту є пересвідчитись, що відділ, в якому проводилась аудиторська перевірка, вжив необхідних заходів для виправлення незадовільного стану згідно рекомендацій аудиторів. Це відноситься до всіх випадків крім тих, коли “вище керівництво або Правління банку взяло на себе ризик не запроваджувати рекомендовані внутрішніми аудиторами зміни для виправлення виявлених недоліків”.

Оскільки перевірка вжитих заходів є невід’ємною частиною процесу внутрішнього аудиту, її треба також включати до графіку проведення аудиторських перевірок, як і інші заплановані перевірки. Однак, кожна окрема перевірка вжитих заходів залежить від результатів аудиторської перевірки. Вона може проводитись в той час, коли проект аудиторського висновку ще обговорюється з керівниками відділу, що перевірявся, або після затвердження остаточного аудиторського висновку.

Робота по перевірці вжитих заходів, спрямованих на виправлення незадовільного стану, може бути трьох типів:

Звичайна перевірка – є самою простою формою перевірки вжитих заходів. Аудитор може обмежитись перевіркою порядку діяльності відділу, в якому проводився аудит, або з’ясувати це шляхом неофіційної телефонної розмови чи листування з відповідальними особами. Така форма звичайно застосовується до менш важливих результатів внутрішнього аудиту.

Часткова перевірка – як правило, передбачає більш активну діяльність аудитора. Вона може включати практичну перевірку порядку діяльності та проведення операцій. В більшості випадків аудитор не обмежується лише телефонними розмовами та листуванням з відповідальними особами.

Повна перевірка – звичайно потребує багато часу та може включати проведення детального тестування. При виконанні повної перевірки вжитих заходів аудитор може перевіряти процедури діяльності та відслідковувати операції, а також звіряти залишки на рахунках та перевіряти електронні облікові документи. Звичайно, повної перевірки вжитих заходів вимагають області, в яких виявлено найбільш суттєві порушення.

Приклад форми звіту про перевірку вжитих заходів керівництвом підрозділу банку, в якому проводився аудит, нижче.

Дата добавления: 2014-12-23