Стандарт № 5 – Планування і виконання аудиторської перевірки

8.1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.

8.2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає:

· визначення мети, завдань 'та обсягу аудиту;

· отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

8.3. Перевірка повноти інформації передбачає:

· визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що перевіряється;

· отримання інформації про організаційну структуру та 11 зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;

· наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;

· користування матеріалами попередньої аудиторської перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.

8.4. Планування аудиторської перевірки передбачає визначення обсягу коштів на проведення. При їх розрахунку враховуються:

· кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;

· знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні банку власних коштів; необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;

· можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.

8.5. У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керівниками підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, розповсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.

8.6. Планування аудиторської перевірки передбачає ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

8.7. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмні повинні висвітлюватися:

· цілі аудиторської перевірки та строк й проведення;

· процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;

· в характер та масштаб тестування, що необхідне для досягнення цілей аудиту на кожному його етапі;

· конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту; календарний графік виконання робіт.

8.8. План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони затверджуються заздалегідь.

8.9. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але документальна підтверджувати отриману інформацію.

8.10. Процес аналізу та оцінки інформації здійснюється таким чином:

· о формації збирається щодо всіх питань, зазначених у програмі перевірки;

· при аналізі та оцінці інформації внутрішні аудитори використовують аналітичні процедури проведення аудиту.

8.11. До аналітичних процедур належать:

· порівняння поточної інформації з аналогічною за характером за попередні періоди;

· порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;

· вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу заробітної плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників);

· дослідження взаємозв'язку елементів інформації (наприклад, коливання облікових витрат на виплату процентів порівнюються з відповідними залишками непогашеної заборгованості а раніше наданими кредитами);

· порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів банку.

8.12. При виникненні нестандартних ситуацій внутрішні аудитори використовують процедуру опитування керівників підрозділу або інші процедури з метою порівняння результатів.

8.13. Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, Що не отримали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.

8.14. інформація про виявлені в ході аудиторської перевірки факти порушень повинна бути достатньою, точною і вагомою, щоб забезпечити на її основі надання відповідних рекомендацій.

8.15. Процес збирання, аналізу та документування інформації повинен знаходитися під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.

8.16. Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту. З цих документах подається перелік отриманої інформації, а також результати її аналізу.

8.17. Робоча документація внутрішньої аудиторської перевірки може зберігатися на паперових або магнітних носіях, (диски, дискети тощо). Якщо робоча документація внутрішнього аудитора зберігається не на паперових носіях, необхідна врахувати можливість її дублювання.

8.18. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються фінансової інформації, то в робочій документації повинно зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бухгалтерськими записами.

8 19 Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне Підтвердження.

8.20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному робочому документі після його перегляду є свідченням проведення контролю аудиторської перевірки.

8.21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до власності банку.

8.22. Архів робочої документації з проведення аудиту повинен знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради банку, працівники служби внутрішнього аудиту).

8.23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один одному доступ до робочої документації. Доступ зовнішніх аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби внутрішнього аудиту.

8.24. Керівник служби внутрішнього аудиту розробляє вимоги, що стосуються збереження робочої документації з проведення аудиторської перевірки. Ці вимоги повинні відповідати положення та інструкціям банку щодо збереження службової документації, а також чинному законодавству України.

8.25. Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених і зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів.

8.26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це встановлення адекватності, ефективності та своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів.

8.27. Відповідальність за подальший контроль повинна визначатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.

8.28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському висновку. Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює відповідний контроль.

3.29. Керівництво Банку має право взяти на себе ризик і відмовитися вживати відповідних заходів щодо викладених в аудиторському висновку фактів у зв'язку з великими витратами на їх проведення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби внутрішнього аудиту повідомляє про таке рішення Раду банку.

8.30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки можуть бути; настільки важливими, що вимагатимуть від керівників банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі ситуації під особливим контролем.

8.31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту переконаний, що Правління ї Рада банку вживають достатніх заходів для усунення фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках наступної аудиторської перевірки.

8.32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базуватися на передбачених ризиках, а також на ступені складності та важливості фактів виявлених порушень.

8.33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:

· встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;

· розглянути відповіді керівників підрозділів, що перевіряються;

· провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську перевірку.

9. Стандарт № 6 – Складання аудиторського висновку

9.1. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.

9.2. До складання остаточного письмового аудиторського висновку внутрішні аудитори зобов'язані попередньо опрацьовувати весь наявний матеріал із керівниками відповідних рівнів.

9.3. Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило) відбувається під час аудиторської перевірки або після й проведення. Таким чином аудитори уникають ризику неправильного розуміння або тлумачення фактів, тобто суб'єкт аудиту може надати пояснення, висловити свою думку щодо виявлених у результаті перевірки фактів, висновків та рекомендацій.

9.4. Незважаючи на те, що посади учасників обговорення і перевірки можуть бути різними - залежна від суб'єкта перевірки та характеру висновку, води повинні бути добре обізнаними з механізмами проведення операцій, що перевірялися, та мати повноваження на проведення заходів щодо виправлення виявлених недоліків.

9.5. У висновку повинні зазначатися мета, обсяг та результати аудиту, а також резюме аудитора.

9.6. Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).

9.7. В остаточний аудиторський висновок всі важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобігання неправильним судженням, обов'язково включаються. Менш важлива інформація (факти) може передаватися усно або шляхом неофіційної листування.

9.8. У висновку подаються рекомендації, які Грунтуються на виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях. Бони зобов'язують керівників підрозділів вживати відповідних заходів.

9.9. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті заходи в підрозділі після останньої аудиторської перевірки або інформація щодо введення суворого контролю над операціями.

9.10. Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів перевірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, що стосуються цієї перевірки. Якого внутрішній аудитор та керівник підрозділу, що перевіряється не дійшли згоди щодо якогось питання, це висвітлюється в аудиторському висновку. Письмові коментарі суб'єкта аудиту можуть включатися у висновок як додаток, а також подаватися в головній частині висновку або у супровідному листі.

9.11. Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок до його остаточного складання.

9.12. Аудиторський висновок подається тим співробітникам банку, які можуть прийняти заходи щодо виправлення виявлених недоліків або гарантувати прийняття таких заходів. Остаточний аудиторський висновок обов'язково надається керівникам підрозділу, що перевіряється. Керівництву банку надається тільки резюме. Аудиторський висновок може надаватися іншим зацікавленим особам або тим, чиї інтереси були порушені в результаті проведення перевірки.

9.13. Інформація конфіденційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок обов'язкова надається Раді банку з повідомленням Національного банку України.

Дата добавления: 2014-12-23