Основні аспекти правової роботи

Зараз основними аспектами правової роботи та юридичного обслуговування є сприяння правовому забезпеченню режиму ефективного ведення господарства, збереженню власності, фінан­сово-господарської діяльності окремих підприємств, організацій і установ, виконання державних замовлень, сприяння реформу­ванню підприємств різних форм власності (особливо в АПК України), проведення своєчасних розрахунків (у тому числі по оплаті праці), зміцнення трудової дисципліни тощо.

Законами Верховної Ради України, указами Президента Ук­раїни, постановами Кабінету Міністрів України звернуто увагу на роль у здійсненні фінансової діяльності господарюючих суб'єктів, правильність укладених господарських договорів, в тому числі договорів міни, купівлі-продажу, зовнішньоекономічних тощо, та інші важливі питання. У зв'язку з цим в останні роки підвищуються роль і значення правової роботи та юридичного обслуговування в народному господарстві України. Це зумовле­но багатогранністю правових, фінансових, господарських і організа­ційних відносин, які склалися в нових ринкових умовах між підприємствами і організаціями різних форм власності.

З метою забезпечення законності в роботі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, запобігання порушенням прав та законних інтересів громадян, підприємств, господарств, організацій, установ, залучення висококваліфікованих фахівців до роботи в юридичних службах, активізації та вдосконалення правової роботи, посилення контролю за цією роботою Уряд України 14 грудня 2001 р. прийняв постанову № 1693 «Про вдос­коналення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади», якою зобов'язав міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпе­чити належний рівень правової роботи у відповідних сферах дер­жавного управління. Звернуто увагу на здійснення якісного методичного керівництва правовою роботою на підприємствах, установах, організаціях, вжиття заходів щодо впровадження ефективних форм та методів діяльності юридичної служби й належ­ної реалізації рекомендацій органів юстиції з наведених питань.

Цією постановою звернуто увагу на обов'язкове погодження з юридичною службою проектів нормативно-правових актів, вжиття заходів щодо підвищення ефективності діяльності юридичних служб та укомплектування їх кваліфікованими фахівцями, забез­печення співробітництва юридичних служб з навчальними юри­дичними закладами, а також продовження практикування про­ходження стажування студентами зазначених закладів в юридич­них службах та формування резерву кадрів юристів на заміщення вакансій в юридичних службах суб'єктів господарювання.

Постановою зобов'язано створити відповідні умови для пра­цівників юридичних служб, забезпечивши їх приміщеннями, не­обхідним обладнанням, нормативними актами та іншою право­вою інформацією.

З боку глави держави як гаранта Конституції України та за­конів України особлива увага також приділяється такому важли­вому питанню, як подальший розвиток аграрного сектора еконо­міки та вирішенню соціальних проблем у зв'язку із здійсненням аграрної та земельної реформ в Україні. Тому з метою зростання сільськогосподарського виробництва, створення сприятливих умов для подальшого розвитку аграрного сектора економіки Президент України Указом від 21 лютого 2002 р. № 170/2002 «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки» обласні державні адмін­істрації та Раду Міністрів Автономної Республіки Крим зобов'я­зав вжити заходів щодо розвитку у сільській місцевості мережі організацій, які надаватимуть правові, консультативні та інфор­маційні послуги виробникам сільськогосподарської продукції (п. 3 ст. 5).

Забезпечення виконання обсягів багатогранної правової ро­боти в народному господарстві визначено Загальним положен­ням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 27 серпня 1995 р., № 690, виконання якого покладено також на юридичну службу (далі — Загальне положення про юридичну службу).

Правова робота, яка здійснюється юридичною службою, а також іншими службами в межах наділеної їм компетенції, сприяє дотриманню законності. Тому правова робота не може бути ви­черпною лише в діяльності юридичної служби. Неухильне дотримання норм права, забезпечення законності, дисципліни в діяльності суб'єкта підприємництва, поліпшення економічно-фінансових показників, платоспроможності входять у функції не лише працівників юридичної служби. Ця робота повинна ви­конуватися й іншими працівниками різних служб підприємства, установи, організації і господарств відповідно до покладених на них функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством.

Відповідно до змін і доповнень до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України 28.12.2001 р., на головного бухгалтера покладено ви­конання обов'язків правової роботи, пов'язаних не лише з пи­танням по забезпеченню дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, а й по проведенню розрахунків з іншими суб'єктами господарювання відповідно до договірних зобов'язань, здійсненню контролю за веденням ка­сових операцій, сприянню раціональному та ефективному вико­ристанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Голов­ний бухгалтер зобов'язаний також брати участь у роботі юридич­них служб по оформленню матеріалів, пов'язаних з недостачею та відшкодуванням витрат від крадіжок та псування активів (то­варно-матеріальні цінності) суб'єкта господарювання. Він зобо­в'язаний організовувати роботу з підготовки пропозицій для ро­ботодавця і в частині забезпечення збереження майна, раціо­нального та ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.

Тому від юрисконсульта, головного бухгалтера та інших служ­бових осіб вимагається знання законів України, указів Прези­дента, декретів, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативних актів Національного банку України, Дер­жавної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду Ук­раїни з питань правових засад регулювання господарської діяль­ності суб'єктів господарювання. Він повинен знати не лише по­даткове, а й цивільне, цивільне процесуальне, господарське, господарське процесуальне, трудове, фінансове, адміністратив­не, аграрне, земельне, кримінальне та інше законодавство.

Проте, в локальних актах суб'єктів господа­рювання недоцільно покладати виконання цих функцій конк­ретно лише на головних бухгалтерів, оскільки договірна робота — це один із найбільш важливих і складних за обсягом напрямків правової роботи, яка повинна виконуватись різними суб'єктами правової роботи.

Отже, кожний спеціаліст суб'єкта господарювання в межах визначених функціональних обов'язків виконує і правову роботу.

Тому юрисконсульт згідно з вимогами законодавства, зокре­ма постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. № 690, покликаний бути організатором всієї правової роботи в конкретному суб'єкті господарювання та сприяти з допомогою правових засобів зміцненню законності в фінансово-госпо­дарській діяльності.

1.3. Поняття «юрисконсульт», «юридична служба», «юридичне обслуговування»

Слово «юрисконсульт» означає право­знавець. Тобто це особа, яка працює в установі, на підприємстві, в організації чи господарстві консультантом з правових питань.

Під поняттям «юридичне обслуговування» слід розуміти здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення за­конності всіма правовими засобами, необхідними для виконан­ня завдань, які передбачені п. 2 Загального положення про юри­дичну службу міністерства, іншого центрального органу вико­навчої влади, державного підприємства, установи, організації. Поняття «юридичне обслуговування» до цього часу повністю в юридичній літературі не висвітлено.

Юридична служба — це специфічна служба. Вона виконує функції, прямо і безпосередньо пов'язані з управлінням вироб­ничо-господарською діяльністю, без яких не може обійтись жодна господарська організація або орган. Ці функції юридична служ­ба виконує лише тими методами і способами, які притаманні їй, здійснюючи права і обов'язки, що відрізняються від прав і обо­в'язків усіх інших служб і підрозділів, підприємств, установ, орган­ізацій.

Наприклад, якщо для всіх посадових осіб і структурних підрозділів суб'єкта господарювання дотримання законності є лише необхідною умовою для виконання покладених на них функцій, то для юридичної служби забезпечення дотримання законності на підприємстві (об'єднанні, відомстві, міністерстві) є головною і основною функцією.

Спеціальний функціональний характер діяльності юридичної служби обумовлений також необхідністю для спеціалістів цієї служби обов'язково мати юридичні знання і правову підготовку з метою кваліфікованого вирішення покладених на них завдань.

Слід підкреслити, що самостійність виконання юридичною службою завдань випливає Із тих функцій, які покладені на неї нормативними актами. Це функції пов'язані з перевіркою закон­ності проектів наказів, інструкцій, положень, статутів (засновниць­ких) установчих договорів, господарських договорів, розглядом і поданням (внесенням) претензій, позовів, даванням по них пра­вових висновків, правовою пропагандою і правовою інформацією.

Про велике значення юридичної служби і завдань, що стоять перед нею, свідчить той факт, що за останні роки питання діяль­ності цих служб неодноразово порушується в ряді нормативних актів України.

Адже не секрет, що тривалий час юридична служба в народному господарстві була не «на висоті», а її можливості і роль в забез­печенні законності та ефективності діяльності суб'єкта господа­рювання недооцінювались. Та й посада юрисконсульта на підприємстві, на жаль, була малозрозумілою, місце їй відводилось незначне. Нерідко керівники різних рангів на початку 90-х років минулого століття говорили, що потрібен спеціаліст-інженер, еко­номіст, агроном, зоотехнік, а юрист, мовляв, на виробництві не потрібен. В юрисконсульті вбачали, а деякі і сьогодні вважають, не спеціаліста-правознавця, тобто потрібного консультанта з юри­дичних питань і повноправного представника закону, а порадни­ка на всякий випадок, думкою якого можна ігнорувати. На преве­ликий жаль, такі факти нерідко трапляються і сьогодні.

Тепер же, як свідчить практика, більшість керівників суб'єктів господарювання зрозуміли ситуацію, в яку вони потрапили, і вважають, що без організації юридичної служби їм не обійтися.

Юридична служба — це особлива служба, особливий підрозділ у складі організації (під цим словом розуміються: міністерство, відомство, об'єднання, підприємство, установа, фермерське, осо­бисте селянське господарство тощо), яка здійснює керівництво правовою роботою та забезпечує юридичне обслуговування.

Юридична служба — це самостійний підрозділ, який ство­рюється в суб'єкті господарювання, незалежно від того, хто ви­конує ці функції: одна особа — юрисконсульт чи юридичне уп­равління або сектор, відділ, група, бюро чи інший підрозділ, який складається з колективу спеціалістів-юристів.

На практиці трапляються випадки, коли в суб'єктах господа­рювання осіб, що обіймають правові посади, називають не юрисконсультами. Нерідко їх називають просто: юрист, началь­ник юридичного відділу, працівник юридичного відділу тощо. Але слід враховувати, що лише юрисконсульт представляє ту посадову особу, яка є працівником юридичної служби.

Дата добавления: 2015-04-24