Господарювання

Роль юридичної служби в процесі відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктам

У правовій роботі для запобігання правопорушенням, об'єктом яких є власність, особливу увагу слід приділяти забезпеченню відшкодування шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання. У зв'язку з цим юридична служба повинна надавати правову допомогу бухгалтерській (фінансовій, контрольно-ревізійній) службі в роботі по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної су­б'єкту господарювання, забезпечувати дотримання передбачених законодавством порядку і гарантій покладених на працівників господарюючого суб'єкта та інших юридичних і фізичних осіб обов'язків з відшкодування матеріальної шкоди.

При здійсненні такої роботи, в тому числі й при перевірці проектів наказів (розпоряджень), інших документів, працівники юридичної служби повинні звертати увагу на забезпечення ви­конання вимог законодавства, яке регулює матеріальну відпові­дальність працівників.

Робота по визначенню розміру заподіяної матеріальної шко­ди повинна проводитись одразу ж після її виявлення.

Юридична служба повинна роз'яснити винним працівникам, що відповідно до чинного законодавства вони можуть добро­вільно відшкодувати заподіяну шкоду. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково, за згодою власника або уповноваженого ним органу передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або відновити по­шкоджене (згідно зі ст.130 КЗпП).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення покла­дених на них обов'язків.

Визначаючи матеріальну відповідальність, слід пам'ятати, що вона встановлюється лише за пряму дійсну шкоду в межах і по­рядку, передбачених законодавством, за умов, коли така шкода заподіяна суб'єкту господарювання протиправними діями або бездіяльністю працівника. Ця відповідальність не повинна пере­вищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком ви­падків, передбачених законодавством. За наявності підстав і умов матеріальна відповідальність може бути застосована незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністратив­ної чи кримінальної відповідальності.

Юрисконсульт повинен роз'яснити власнику або уповнова­женому ним органу, що до працівників не може бути застосова­на матеріальна відповідальність за шкоду, яка належить до кате­горії нормального виробничого і господарського ризику, а також за неодержані суб'єктом господарювання прибутки і за шкоду, заподіяну працівником в умовах крайньої необхідності.

Для цього працівнику юридичної служби потрібно вивчити Цю обставину і впевнитися, чи є документи, які підтверджують наявність прямої дійсної шкоди, вини працівника, чи дотримані вимоги закону про порядок і строк притягнення працівника до матеріальної відповідальності, чи правильно визначено вид відповідальності (повна чи обмежена).

Слід пам'ятати і суворо дотримуватись вимог законодавства, які встановлюють, що працівник відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо він допустив їх коли перебував у нетверезому стані.

Юридичній службі необхідно мати на увазі, що законодавством України може бути встановлений особливий порядок визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, із застосуванням підвищених коефіцієнтів та з урахуванням індексів інфляції завданих збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування), а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Так, розмір збитків, завданих суб'єкту господарювання розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей, встановлено Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей». Згідно з цим Законом збитки, завдані суб'єкту господарювання працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх втратах, якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил і інструкцій, визначені залежно від виду дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей в подвійному або в потрійному розмірі за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків. Збитки, завдані при здійсненні валютних операцій, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті, стягуються в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості), перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків.

Згідно з цим Законом заборгованість працівників суб'єктів господарювання у разі неповернення у встановлені строки авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби та в інших випадках не здачі іноземної валюти, одержаної в підзвіт, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом Національного банку на день погашення заборгованості.

Юридична служба повинна роз'яснити, що суми, стягнуті відповідно до цього Закону, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих господарському суб'єкту, а решта перераховується до Державного бюджету України.

Особи, які безпосередньо не пов'язані з виконанням назва­них операцій, але визнані винними у розкраданні, знищенні (псу­ванні), нестачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей, несуть матеріальну відповідальність у розмірах, встановлених названим Законом.

Збитки, завдані працівниками суб'єкту господарювання, пе­редбачені цим законом, відшкодовуються незалежно від притяг­нення винних осіб до іншого виду юридичної відповідальності.

Визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищен­ня (псування) інших матеріальних цінностей здійснюється відпо­відно до «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. за № 116 (далі — Порядок). Згідно з цим Порядком розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матері­альних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінно­стей з обов'язковим вирахуванням амортизаційних відрахувань, але не нижче 50 % від балансової вартості на момент вста­новлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які що­місячно визначає орган державної статистики, відповідного роз­міру податку на додану вартість та розміру акцизного збору. Інші види матеріальних цінностей також визначаються цим Поряд­ком. Для різних видів товарно-матеріальних цінностей у разі їх розкрадання, нестачі, знищення (псування) встановлено обов'яз­кове застосування коефіцієнтів. Так, наприклад, у разі розкра­дання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупі­вельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Відшкодування за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання при виконанні трудових обов'язків, з винних працівників здійснюється в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше їх середнього місячного заробітку. Таке відшкодування здійснюється за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу суб'єкта господарювання. Відшкодування керівниками під­приємств, установ, організацій і господарств та їх заступниками здійснюється за розпорядженням вищого органу підлеглості або вищого органу управління шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке відшкодування має бути здійснено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден звідрахуванням або його розміром, цей спір за його заявою роз­глядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди, а також по закінченні двох тижнів з дня видання наказу (розпорядження) про відшкодуван­ня шкоди, здійснюється в судовому порядку. Згідно з вимогами ст. 136 КЗпП стягнення з керівників суб'єктів господарювання та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку здійснюється за позовом вищого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Юридичній службі потрібно враховувати, що випадки повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну з вини праці­вників, передбачені ст. 134 КЗпП. Це має місце тоді, коли між працівником і господарським суб'єктом укладено письмові договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, якізгідно з ст. 135¹ КЗпП укладаються з працівниками, котрі досягли 18-річного віку і обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

· майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за одноразовим дорученням або за іншими разовими документами;

· шкоду заподіяно діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

· шкоду заподіяно працівником, який знаходився у нетверезому стані;

· шкоду заподіяно нестачею, умисним знищенням або умисним псуванням цінностей, виданих працівникові в користування;

· відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання при виконанні трудових обов'язків;

· шкоду заподіяно не при виконанні трудових обов'язків;

· службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

5.11. Підготовка юридичною службою матеріалів про відшкодування збитків та її роль в попередженні порушення і законодавства про збереження власності

На підставі вимог п. 9 пп. 11 Загального положення про юридичну службу юрисконсульт повинен не лише давати юридичні висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінно­стей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат, правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, випуску недоброякісної продукції, псування майна, а й розглядати ма­теріали про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок вин­них осіб, а також оформляти позовні заяви в суд.

Отже, працівник юридичної служби при підготовці матеріалів до суду повинен звернути увагу керівника суб'єкта господарю­вання на вимоги ст. 137 КЗпП, згідно з якими місцевий суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття збитків відповідно зменшується. Місцевий суд має право зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, за­лежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника з прямим умислом.

Для притягнення працівника до матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен дове­сти йому, що заподіяна пряма дійсна шкода пов'язана з проти­правними діями або бездіяльністю працівника.

Представляючи інтереси суб'єкта господарювання в установ­леному порядку в місцевому суді або в господарському суді, а також в інших органах, працівники юридичної служби повинні вживати всіх правових заходів, передбачених законодавством, для повного відшкодування збитків з винних осіб, а також з тих, які не вжили заходів для попередження шкоди.

У тих випадках, коли цивільний позов залишено місцевим судом без розгляду через відсутність деяких документів, які підтверджують розмір позову, суб'єкти господарювання повинні знову заявити обґрунтований позов у межах строку позовної дав­ності, передбаченого ст.257 Цивільного кодексу України, додав­ши копію вироку, який вступив у законну силу, або постанову про відмову у відкритті кримінальної справи та інші необхідні докази.

Якщо суд відмовляє суб'єкту господарювання в розгляді або в задоволенні цивільного позову при відсутності складу злочину в діях винної особи або недоведеності підстав чи розміру позову, стягнута сума підлягає списанню з балансу після вступу вироку в законну силу.

Після вступу вироку або рішення за цивільним позовом у за­конну силу суб'єкт господарювання повинен отримати від суду виконавчий лист і через державного виконавця виконавчої служби відповідного управління юстиції пред'явити його до стягнення.

Суб'єкти господарювання зобов'язані вести облік переданих в органи слідства, місцевому суду матеріалів з крадіжок та інших збитків. Головні бухгалтери за участю працівника юридичної служ­би мають систематично здійснювати звірку всіх справ з краді­жок, нестач та інших зловживань з відповідними слідчими орга­нами, яким були передані ці матеріали.

Цей порядок, як свідчить практика роботи юридичних служб різних систем народного господарства, передбачено в розроб­леній і затвердженій власником суб'єкта господарюванні інструкції «Про порядок проведення службового розгляду, оформлення і передачу матеріалів у судово-слідчі органи, про крадіжки, нестачі та інші зловживання».

На підставі вимог Загального положення про юридичну службу юрисконсульти суб'єктів господарювання повинні аналізувати і вносити керівникам пропозиції щодо правового забезпечення і недопущення порушень законодавства про збереження власності. Одночасно спеціалісти юридичної служби організовують і проводять роботу, пов'язану з підвищенням рівня правових знань працівників суб'єкта господарювання, інформують їх про зміни у законодавстві, а також роз'яснюють практику застосування норм законодавства, надають консультації з правових питань, у тому числі з питань забезпечення збереження власності. Важливо, щоб працівники юридичної служби доводили до трудового колективу загальні принципи матеріальної відповідальності за виплачені суб'єктом господарювання штрафи, пені, інші санкції, роз'яс­нювали, що ці збитки негативно впливають на господарські доходи і що адміністрація покладає на винних у цьому осіб матеріальну відповідальність згідно з вимогами чинного законодав­ства.

Для попередження порушень законодавства про збереження власності юридична служба разом з іншими структурними підрозділами суб'єкта господарювання або в окремих випадках повин­на самостійно проводити (аналізувати) практику використання відповідними службами суб'єкта господарювання правових засобів у забезпеченні збереження власності та боротьбі з безгосподарністю.

Аналітична робота повинна спрямовуватися в першу чергу на вивчення причин і умов, які сприяли крадіжкам, нестачам, втратам через безгосподарність. Форми участі працівників юридич­ної служби в здійсненні такої роботи можуть бути різними. Це вивчення причин виникнення крадіжок, нестач та інших непра­вомірних дій, які сприяли втратам через безгосподарність; участь у розробленні пропозицій за наслідками роботи спеціальної комісії (балансової, по боротьбі з невиробничими витратами тощо) по розгляду наслідків фінансово-господарської діяльності господа­рюючого суб'єкта; підготовка доповідних записок, довідок, інфор­мації власнику або уповноваженому ним органу про порушення законодавства щодо охорони власності. При цьому працівники юридичної служби зобов'язані аналізувати дані, які містяться в актах інвентаризацій, ревізій і окремих перевірок, претензійно-позовних матеріалах, матеріалах про виконання договірних зо­бов'язань, рішеннях та ухвалах місцевих судів і господарських судів, у повідомленнях органів прокуратури, міліції, державної податкової адміністрації про крадіжки, нестачі та інші факти безгосподарності.

За наслідками цієї роботи юридична служба зобов'язана брати участь у розробленні відповідними службами суб'єкта господарю­вання планів і заходів з цього питання, вносити письмові пропо­зиції керівництву про вжиття відповідних правових заходів з ліквідації причин і умов, які призвели до крадіжок, нестач, інших втрат через безгосподарність; готувати пропозиції щодо вдоско­налення законодавства про збереження власності та підвищення якості продукції і економічного використання матеріальних і гро­шових ресурсів, які належать суб'єктам господарювання.

Дата добавления: 2015-04-24