Список Інтернет-джерел. Тема 5.2. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу

План

Тема 5.2. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу.

(3 год. спец. КС, АД), (2 год спец. ЕП, ЕУ,РТ).

Мета: розглянути розвиток життя у кайнозойську еру: появу людини та її

діяльність як фактор еволюції.

1. Антропогеновий період кайнозойської ери. Поява людини.

Література

1. Кучеренко М.Є. та інші. Загальна біологія: Підручник для учнів 11

класу середніх загальноосвітніх навчальгих закладів. – Київ: Генеза,

2001, с. 254-257.

1. osvita.ua/school/news/8715/

2. www.edu.kh.ua/.../elektronni_pidruchniki_

3. http://www.mon.gov.ua

4.http://www.iitzo.gov.ua

Завдання: законспектувати запитання плану, перевірити засвоєні знання за

допомогою питань для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

1. З яких епох складається антропогеновий період кайнозойської ери?

2. Які еволюційні зміни відбулися в цьому періоді?

3. Хто такі пітекантропи? Синантропи? Неандертальці? Кроманьйонці?

4. Чому поява людини стала провідним фактором розвитку життя на Землі в кайнозойську еру?

5. Чому антропогенний вплив на природу став домінуючим фактором

еволюції живих організмів?

Форма поточного контролю: перевірка конспекту самостійної роботи.

Антропогеновий період складається з двох епох -плейстоценової (закінчилась 100 тис. років тому) та сучасної, або голоценової. В плейстоценову епоху на Австралійському континенті виникли першозвірі. Наприкінці періоду значне зледеніння відбулось в Північній Півкулі; в Північній Америці внаслідок цього вимерли всі копитні та багато інших груп тварин. Предки сучасних коней незадовго до зледеніння мігрували з Північної Америки до Азії через перешийок на місці нинішньої Берінгової затоки, а згодом розселились в Європу та Африку, де від них виникли коні, осли та зебри.

Близько 1,7 млн. років тому вимерли африканські австралопітеки. У цей час у Східній Африці з'являється від невідомих предків людина прямоходяча, яка вже застосовувала деякі знаряддя праці, користувалась вогнем тощо. Згодом цей вид розселився до Азії. Різні його географічні популяції дістали назви пітекантропів, синантропів та ін.; усі вони вимерли не пізніше, ніж 300 тис. років тому. Саме тоді з'являється вид людина розумна, що мав два підвиди, які чітко відрізнялись між собою особливостями будови: неандертальці та кроманьйонці (останні близькі до сучасної людини).

У кінці плейстоценової епохи великі простори Північної Півкулі були зайняті тундрами, де розвинулась специфічна біота з переважанням трав'янистих покритонасінних, мохів та лишайників. Із ссавців для неї характерні гризуни - лемінги, північний олень і вівцебик (дожили до наших днів), а також нині вимерлі вкритий шерстю слон - мамут, шерстистий носоріг, великорогий олень, печерний ведмідь.

У голоценову епоху розпочалася активна господарська діяльність людини: полювання, рільництво, скотарство неандертальців (зникли приблизно 30 тис. років тому) та кроманьйонців. Приблизно 5—6 тис. років тому виникали перші держави і міста, а в XIX сторіччі сформувалися промислові комплекси.

Діяльність людини є провідним сучасним фактором еволюції. Вона проявляється в знищенні природних екосистем унаслідок вирубування лісів, створення водосховищ, поселень, промислових центрів, агроценозів, забруднення довкілля промисловими відходами, зміни газового складу атмосфери (підвищення вмісту вуглекислого газу, оксидів сірки, азоту тощо, порушення цілісності озонового екрану), виснаження грунтів.

Місце стабільних екосистем з високою видовою різноманітністю займають лісові насадження та агроценози з незначною кількістю видів. Це призводить до неспряженої еволюції екологічно пластичних видів фітофагів, які стають шкідниками культурних рослин, а також різноманітних бур'янів. Зростання популяцій свійських тварин і самої людини стимулювало еволюцію пов'язаних із ними паразитичних, кровосисних та синантропних видів. Це призводить до дестабілізації біосфери та її кризи з непередбаченими наслідками, безумовно, катастрофічними для сучасних біот, включаючи і антропогенізовані промислові та сільськогосподарські ландшафти.

Різке зниження видового різноманіття, спричинене як результатами господарської діяльності людини, так і прямим винищенням нею багатьох видів рослин і тварин - один із чільних факторів, що призводять до порушення біогеоценозів та їхнього руйнування.

За останні 2-3 тисячі років унаслідок дії антропогенного фактора зникли сотні тисяч видів, більшість із яких так і не було відкрито науковцями. За останні 300 років людиною винищено багато видів найбільших за розмірами птахів і ссавців. Наприклад, у XVII-XIX сторіччях у Європі винищено дикого бика-тура, коня-тарпана, біля узбережжя Камчатки в XVIII сторіччі - великого морського ссавця стеллерову корову; на Мадагаскарі до початку XIX ст. — 7 видів великих (масою до 500 кг) нелітаючих птахів епіорнісів, а в Новій Зеландії - 13 видів безкільових птахів моа (до 3 м заввишки); у 60-х роках XX сторіччя в Монголії винищено останніх коней Пржевальського; європейський зубр та американський бізон збереглися лише завдяки відтворенню їх у зоопарках тощо. Приблизно 20% видів комах, 80% плазунів, від 10 до 30% птахів і ссавців у наш час перебувають під загрозою повного знищення.

Лише негайний перехід до гармонійного включення господарської діяльності людини до біосфери, тобто створення ноосфери, може відвернути загрозу загальної екологічної катастрофи. Окремі природоохоронні заходи без докорінної зміни світогляду людини та принципів ведення її господарства можуть лише трохи відстрочити цю загрозу.

Протягом кайнозойської ери панують і досягли найвищого видового різноманіття покритонасінні рослини, птахи, ссавці та членистоногі. В антропогеновий період з'явилась людина, а в зв'язку з розвитком цивілізації та технологій її господарська діяльність стала провідним еволюційним фактором, який призвів до біосферної кризи, яка може закінчитись екологічною катастрофою.

Запобігти цьому може тільки розвиток ойкуменічного світогляду та гармонійне єднання господарської діяльності людини та біосфери, яке В.І.Вернадський назвав ноосферою.

Література

1. Кучеренко М.Є. та інші. Загальна біологія: підручник для учнів 10-11-х

класів середніх загальноосвітніх навчальгих закладів. – Київ: Генеза, 2008.

2. Слабіцька Н.П. та інші. Біологія: посібник – конспект. 11 клас. –

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.

3. Стахурська В.П. та інші. Біологія: посібник – конспект. 10 клас. –

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія 10 клас: підручник для загальноосвітніх

навчальних закладів. – Харків: Ранок, 2010.

5. Тагліна О.В. Загальна біологія 11 клас: посібник-конспект. – Харків:

Ранок, 2001.

Дата добавления: 2015-04-25