Тема 4. Шкіряна сировина і шкіри

Класичним матеріалом для пошиття одягу, який має гарний зовнішній вигляд, високі механічні та гігієнічні властивості, є на­туральна шкіра. її отримують шляхом вичинення шкур овець, кіз, свиней, телят, оленів, лосів тощо. Під час вичинення шкіра проходить ряд операцій, які забезпечують її м'якість, пластич­ність, еластичність, відповідну стійкість до вологи. Основною опе­рацією вичинення шкіри є дублення. Залежно від використаного методу розрізняють шкіри хромового дублення (водними розчи­нами солей хрому), які на зрізі мають голубувато-зелене забарв­лення; алюмінієвого дублення (розчинами солей алюмінію); тані­нового дублення (екстрактами кори дуба); жирового дублення (жирами, що містять неподільні жирові кислоти, завдяки яким отримують найм'якшу, найтоншу і найбільш розтяжну шкіру — лайку); синтетичного дублення.

Залежно від розмірів й товщини шкіри поділяють за призна­ченням: для головних уборів (площа 7...20 дм²); для одягу (площа 80...100 дм², товщина 0,8...1,2 мм і більше). Розрізняють лицьовий і бахтарм'яний боки натуральної шкіри. Природний візерунок лицьово­го боку шкіри називають мережівкою. Натуральні шкіри залежно від способу вичинення, характеру отриманої поверхні бувають та­ких видів: гладкі — шкіри з природною мережівкою; нарізні — шкіри з нарізною мережівкою, отриманою за допомогою спеціаль­ної нагрітої плити; тиснуті — шкіри з рельєфним художнім тисненням; ворсові — шкіри з ворсовою поверхнею (велюр, замша). Найстійкіше тиснення отримують на шкірах танінового дублення.

Для виготовлення верхнього одягу (пальт, напівпальт, курток, піджаків), головних уборів здебільшого використовують шкіри телят, овець, свиней, хромового дублення, а також замші, вироб­лені жировим дубленням зі шкір лосів, оленів.

Найбільш відомі види одягової шкіри -— це шеврет, опойок, нубук, тонкий виросток, спилок, замша.

Шеврет одяговий — це шкіра хромового дублення, вироблена з овечої шкури, розтяжна, не дуже щільна, її мережівка має гарний, рельєфний конусоподібний візерунок.

Опойок — гладенька, м'яка, еластична, гарна шкіра з дрібною мережівкою, отримана хромовим дубленням зі шкури молодого теляти. її площа становить 70 дм².

Тонкий виросток — шкіра хромового дублення, вироблена зі шкури теляти, подібна до опойка, відрізняється тим, що має круп­ніший візерунок мережівки, більша за товщиною і площею (120...130 дм²), ніж шкіра опойка.

Велюр — це щільна шкіра хромового дублення, яка має гус­тий, короткий фарбований ворс, що складається з колагенових (білкових) волокон. Для отримання ворсової поверхні шкіри вели­кої рогатої худоби (опойок, виросток) шліфують з бахтарм'яного боку, а шкіри з дефектами, наприклад свинячі, шліфують з ли­цьового боку.

Спилок — це щільна, жорстка, ворсова шкіра, отримана шля­хом роздвоєння та подальшого шліфування грубих шкур свиней та великої рогатої худоби.

Замша — це м'яка, еластична, розтяжна шкіра жирового дуб­лення з блискучим низьким густим ворсом. При вичиненні замші зі шкури лосів, оленів, кіз обробляють лицьовий бік, а при вичи­ненні шкури овець — обробляють бахтарм'яний бік. Замша має високу повітропроникність, стійка до дії вологи, її можна прати в теплій воді (60 °С).

Натуральна шкіра, як і інші матеріали для одягу, повинна від­повідати ряду вимог: бути рівномірно й якісно продубленою (вміст хрому 3,6 %), прожированою (без жирових залишків), виструга­ною, вичиненою по всій площі, без складок і зморшок. Забарвлен­ня шкіри має бути стійким до сухого й мокрого тертя та прасування при температурі 80 °С. Для забезпечення відповідних властивостей одягова шкіра повинна містити не менше 16 % вологи, подовжен­ня має становити: для шкір овець та великої рогатої худоби — 30...50 %, свинячих шкір — не менше 25 %. Технологічну обробку під час пошиття виконують з урахуванням розмірів шкіри, правильним добором голок і з'єднувальних матеріалів відповідно до конструкції швів і стібків.

Штучна шкіра — це матеріал, який складається з волокни­стої основи (тканина, неткане й трикотажне полотно) і лицьового покриття з полімерних матеріалів, з неї шиють пальта, напів-пальта, куртки, головні убори. Виробляють штучну шкіру прямим, переносним і каландровим способом. При прямому способі на основу наносять дисперсію або розчин полімеру. Цей спосіб доволі простий і поширений. При переносному способі шар полімеру наносять на спеціальну прокладку, яка потім з'єднується з тканиною. Засто­сування гладкої, рельєфної або тиснутої прокладки дає змогу отри­мувати шкіру з різним лицьовим боком. При каландровому способі полімер наносять на основу методом втирання або дублювання за допомогою спеціальних каландрів. Штучні шкіри для одягу мають здебільшого такі види покриття: полівінілхлоридне, вінілурета-нове, поліуретанове.

Штучну шкіру з полівінілхлоридним (ПВХ) покриттям (вініліс-шкіру) виробляють на основі тканини, трикотажу, штучного хут­ра. З метою забезпечення шпаристості полівінілхлорид наносять двома шарами. До складу першого шару товщиною 0,5...0,7 мм входить пароутворювач, який під час термічної обробки забезпечує по­криттю шпаристість. Після цього наносять наступний шар ПВХ товщиною ОД...0Д5 мм, наприкінці лицьову поверхню оздоблюють лаковою плівкою і роблять тиснення. Штучні шкіри з полівінілхло­ридним покриттям еластичні, м'які, подібні до натуральних, стійкі до зношення, водонепроникні, вітростійкі, морозостійкі (до -20 °С), добре миються, стійкі до численних деформацій і витирань. Се­ред недоліків цієї шкіри — низька паро- та повітро-проникність, можливість прорубування голкою, що необхідно брати до уваги під час моделювання та розроблення конструкції, з неї доцільно виконувати моделі прямих силуетів з виточками або рельєфами, накладними, перекидними кокетками тощо. Новими є матеріали для плащів з тонким монолітним полівінілхлоридним покриттям на тканій віскозно-штапельній і капроновій основі.

Штучну шкіру з полівгнілуретановим покриттям (вінілуретанісшкіру) виробляють двома способами: прямим (по­криття наносять на основу) і переносним (покриття наносять спочатку на прокладку, а потім на основу). В першому випадку основою є бавовняне трикотажне полотно з начісним ворсом. Для виготовлення одягу без підкладки виробляють вінілуретанову штучну шкіру з основою з напіввовняної тканини або штучного хутра. Лицьова поверхня гладка, з вибивним візерунком або без нього. Для виготовлення штучної шкіри з вінілуретановим покриттям переносним методом використовують основу з бавовня­ного й віскозного полотна, лицьова поверхня гладка, без вибивного візерунка. Вінілуретанове покриття — це поєднання двох покриттів: шпаристого полівінілхлоридного, яке наносять безпосередньо на основу, і поліуретанового, нанесеного на полівінілхлоридне. Штучні шкіри з вінілуретановим покриттям полегшеної будови м'які, еластичні, добре драпіруються у виробах, водночас не стійкі до морозу та хімічної чистки.

Штучну шкіру зі шпаристим поліефіруретановим покрит­тям (уретанісшкіра) виробляють так: на металеву пластину, по­криту поліетиленовою плівкою, наносять полімерну масу, на яку ворсовим боком накладають основу (тканину, трикотаж). Внаслі­док пресування під великим тиском і підвищеній температурі

поліефіруретан закріплюється на основі. Під час заключної оброб­ки лицьовий бік шкіри покривають лаковою плівкою. Поліефіруре-танове покриття дає змогу отримати тонкі, легкі, гігієнічні, моро­зостійкі штучні одягові шкіри. Властивості поліуретанових шкір залежать від способу нанесення покриття, будови поліуретанів, виду полімеру (термопластичний, термореактивний), а також скла­ду композиції. Штучні шкіри з поліуретановим покриттям не міс­тять пластифікаторів, тому вони підлягають хімічній чистці. Тонкі поліуретанові покриття забезпечують штучним шкірам достатньо високу паро- й повітропроникність, морозостійкість (-40 °С).

Шпаристу амідісшкіру отримують шляхом нанесення на гладку або ворсовану віскозну тканину двошарового розчину поліаміду. Після вимивання в процесі обробки розчинників на лицьовий бік сухої шкіри наносять спиртовий розчин поліаміду. Ця шкіра подібна до натуральної: м'яка, пружна, має високі гігієнічні властивості.

Одягову шпаристу еластошкіру виробляють шляхом нанесен­ня на тканину гумових сумішей на основі синтетичного каучука з подальшою вулканізацією. Шкіру отримують м'яку, еластичну, розтяжну, пружну, з високими гігієнічними властивостями.

Штучну замшу виробляють електростатичним і сольовим (ви­мивним) способами. Замшу штучну електростатичну виробляють шляхом нанесення ворсу на основу (тканину, неткане трикотаж­не полотно) в електричному полі високої напруги. Основу, попере­дньо оброблену з метою отримання шару спіненого латексу, покривають клейовою пастою. Короткий ворс (штучний, синтетич­ний), вільно падаючи в електричному полі високої напруги, орієн­тується вертикально і в такому положенні закріплюється в кле­йовій пасті. Внаслідок термічної обробки ворс кріпиться на основі. Електростатична замша м'яка, еластична, пружна, водонепроник­на, але має недостатньо високі гігієнічні властивості, нестійка до витирання.

При виготовленні сольової (вимивної) замші поверхню бавов­няної тканини покривають в два етапи полівінілхлоридною смо­лою, на яку насипають подрібнений натрію сульфат. Після термо­фіксації смоли в камері сіль з полівінілхлоридного шару змивають гарячою водою. Сольова замша має матову поверхню і менше по­дібна до натуральної.

Конструювання та технологію обробки штучної шкіри й замші узгоджують з єдиною методикою конструювання одягу і з технологією повузлової обробки верхнього одягу. Моделі одягу зі штучної замші повинні мати мінімальну кількість швів, форма ви­робу забезпечується завдяки виточкам і рельєфам. Номер швей­них ниток і голок добирають залежно від товщини шкіри. Напри­клад, найчастіше вироби зі шкіри зшивають бавовняними № 30, 40, 50, а також капроновими (№ 64/3), лавсановими (№ 90/4, № 34/2), поліестровими (№ 11) нитками, при цьому застосову­ють голки № 110, 120, 130. Щоб збільшити ступінь ковзання шту­чної шкіри, під лапкою машини в місцях прокладання строчки наносять технічні олії, доцільно також використовувати роликові лапки. Щоб уникнути прорубування шкіри, зменшують частоту строчки. Волого-теплову обробку штучної шкіри, замші не вико­нують, розпрасування швів проводять вистрочуванням і настро­чуванням. Під час зшивання стежать за рівномірним натягом по­лотен, тому що можуть виникати небажані зморшки.

Дата добавления: 2015-04-30