Скло і керамічні матеріали

Скло і скляні вироби. Серед неметалевих матеріалів скло знаходить найбільше застосування у виготовленні медичних виробів, хіміко-лабораторного посуду й т. ін.

Скло для медичних виробів можна розділити на такі групи:

— медичне;

— хіміко-лабораторне;

— оптичне;

— спеціальне.

Медичне скло виготовляється лише з тих сполук, що затверджені МОЗ і Державною фармакопеєю після відповідного апробування. Відповідно до ДСТУ 19808-80 медичне скло буває: медичне нейтральне (НС-1, НС-2А, НС-2, НС-3); лужне (АБ-1), медичне тарне знебарвлене (МТЗ), оранжеве скло (ОС і ОС-1); хімічно- і термостійке (XT).

Нейтральне скло має високу хімічну і термічну стійкість, тому з нього виготовляють ампули, флакони для антибіотиків та крові, склянки для бактерійних препаратів, аерозольні балони тощо.

Лужне скло (АБ-1, МТЗ) йде на виготовлення всіх видів склотари, а також предметів догляду за хворими.

Лужне скло оранжевого кольору (ОС і ОС-1) має такі ж фізико-хімічні властивості, як і лужне безбарвне скло. Воно так само придатне для виготовлення склотари і спеціальних медичних виробів, що потребують світлозахисту.

Однією з основних вимог до медичного скла є категорична заборона на введення до їх складу оксидів важких металів, отрут, радіоактивних елементів та інших речовин, які могли б взаємодіяти із лікарськими й іншими речовинами. Тому сировинні матеріали не повинні містити миш'яку, сурми чи якихось інших шкідливих речовин.

Медичні вироби зі скла поділяють на:

— склотару;

— ампули;

— предмети догляду за хворими і деталі до цих предметів;

— дріт товарний (напівфабрикат).
Склотара класифікується за такими ознаками:

— видами — банки, флакони, пробірки, штангласи тощо;

— способом закупорювання — під скляну притерту
пробку чи під гвинтову пластмасову кришку;

— складом скла — на вироби з нейтрального скла (ма
рок НС-1, НС-2) і з лужного скла (марок АБ-1, МТ, ОС);

— кольором — із знебарвленого, матового і кольорового
світлозахисного скла;

— розмірами й місткістю — від 5 до 2500 мл.

Виготовлення виробів із скла. Скло виготовляють із матеріалів, яких багато у природі: кварцового піску, натрію гідрокарбонату, крейди тощо.

Виробництво скляних виробів відбувається в три етапи:

1) одержання скломаси (виготовлення скла);

2) формування виробів із неї;

3) обробка виробів.

Сировинні матеріали й одержання скломаси. Сировинні матеріали для виготовлення скла умовно поділяють на дві категорії: основні й допоміжні.

Глава 6

Основи матеріалознавства. Неметалеві матеріали

Для одержання якісної скломаси та виробів із неї сировинні матеріали треба відповідним чином підготувати. Залежно від природи й виду вихідної речовини це можуть бути різноманітні операції: збагачення, сушіння, здрібнення й т. ін.

Варіння скломаси являє собою комплекс фізичних, хімічних та фізико-хімічних процесів. Скло варять у спеціальних печах при температурі 1350—1600 °С. Чим більше береться кварцового піску, тим вищі тугоплавкість і термостійкість отриманого скла. Від того, як готується скло, залежить його якість.

Формування і обробка виробів. Вироби формують із скломаси, що має певну в'язкість та поверхневий натяг і позбавлена газових, повітряних та інших включень. Залежно від виду, розміру, маси, призначення, складності форми й хімічного складу виробів застосовують ручні або машинні способи формування. Ручним способом виготовляють вироби складної форми.

Методом витягування виготовляють дріт (скляні трубки), з якого виробляють ампули, флакони для антибіотиків та інших лікарських препаратів, циліндри для шприців тощо.

Пресування виробів здійснюють у спеціальних прес-формах, внутрішню поверхню можна зробити рельєфною або гладкою. Цей метод високопродуктивний і економічний.

Видування — один із найдавніших методів виготовлення скловиробів, що дозволяє одержувати скляний посуд різних форм і розмірів, іноді це єдино можливий спосіб. Технологія видування може бути ручною і механізованою. Для виробництва банок, сулій та іншої масової продукції доцільніше застосовувати механізоване видування за допомогою напівавтоматів.

Методом лиття одержують вироби декоративного призначення й оптичне скло.

Зберігання скляних виробів. Зберігати скляні вироби необхідно в сухих провітрюваних приміщеннях, захищаючи від впливу атмосферних опадів, тому що ці вироби, незважаючи на високу хімічну стійкість, при тривалому зберіганні у вологих умовах можуть зазнавати корозії (внаслідок вилужування окислів з'являються матові плями або цілі ділянки). Слід також запобігати бою скляних виробів.

Керамічні матеріали. Керамічними називають вироби, одержувані з глинистих речовин із мінеральними добавками або без них шляхом формування і подальшого обпалювання. До них належать порцеляна і фаянс.

Порцеляна — основний представник тонкої кераміки. Характерні ознаки порцеляни — білий із синюватим відтінком колір, мала пористість і висока міцність, термічна і хімічна стійкість.

Фаянсові вироби відрізняються від порцелянових більшою пористістю (9—12 %) і меншою механічною міцністю.

За складом, структурою і якостями фаянс буває твердий і м'який, глинистий і вапняний.

Із керамічних матеріалів для медичного вжитку виготовляють ступки і товкачики, поїльники, судна підкладні, лійки, випарювальні чашки, фільтри й т. ін.

Дата добавления: 2015-04-30