Види рефракції. Аномалії рефракції зору та їх причини

ГОСТРОТА ЗОРУ

Гострота зору — міра здатності ока виявляти, розрізняти і розпізнавати об'єкти довкілля.

Дослідження гостроти зору є функціональним тестом при визначенні стану центрального зору людини.

Нормальна гострота зору — спроможність ока бачити роздільно дві світлові точки під кутом зору в 1'.

Р. Гук у XVIII столітті встановив, що дві зірки видимі неозброєним оком роздільно, якщо відстань між ними дорівнює або більша за 1'. Якщо око розрізняє деталі предметів, видимі під кутом в 1', ця гострота зору береться за 1,0 (одиницю).

Про гостроту зору людини судять із розпізнавання нею спеціально запропонованих знаків на таблицях, зазвичай чорних на білому тлі (це можуть бути літери, кільця, картинки). Для оцінки периферичного зору на спеціальних приладах (периметрах) визначають межу поля зору, тобто частини простору, видимої нерухомим оком.

Крім зазначених таблиць з освітлювачем, промисловістю випускаються настільні прилади для дослідження гостроти зору: для далечини — ПОЗД-1 і близькості — ПОСБ-1, набори пробних окулярних лінз, скіаскопічні лінійки.

Рефракція ока — це заломлююча сила оптичної системи ока, виражена в діоптріях. Одна діоптрія — заломлююча сила скла з фокусною відстанню в 1 м. Фокусна відстань визначає заломлюючу силу ока у відповідності із співвідношенням:

де D — оптична сила (рефракція лінзи);

F — фокусна відстань.

Рефракція ока як фізичне явище визначається радіусом кривизни кожного заломлюючого середовища ока, показниками заломлення цих середовищ і відстанню між їх

поверхнями. Отже, фізична характеристика ока обумовлена його анатомічною будовою.

У клініці, однак, має значення не абсолютна сила оптичного (світлозаломлюючого) апарату ока, а її співвідношення з довжиною ока за передньо-задньою віссю, тобто положення фокуса рівнобіжних променів відносно сітківки, що і є, власне, поняттям клінічної рефракції ока.

Залежно від положення фокуса рівнобіжних променів (точки заломлення променів, що проходять через оптичну систему ока паралельно до його оптичної осі) відносно сітківки розрізняють три види клінічної рефракції ока.

1. Фокус рівнобіжних променів припадає на сітківку; така
рефракція називається розміреною і позначається як еме
тропія (emmetros — розмірений, відміряний, ops — зір, отже,
еметропія — зразкова розмірна рефракція). Рівнобіжні про
мені, що йдуть до ока при відсутності напруги акомодації,
заломлюються оптичною системою так, що фокусуються
точно на сітківці і не викликають напруження акомодації
ока.

2. При фокусуванні рівнобіжних променів попереду сіт
ківки говорять про міопію, або короткозорість.

3. При фокусуванні рівнобіжних променів за сітківкою —
рефракцію ока називають гіперметропією, або далекозо
рістю.

Останні два види рефракції ока є нерозміреними, на відміну від еметропії їх називають аметропіями.

Еметропічне око пристосоване до рівнобіжних променів, що надходять із простору, тобто заломлююча сила його оптичної системи відповідає довжині його осі, а фокус рівнобіжних променів точно збігається із сітківкою. Таке око добре бачить у далечінь.

А щоб воно добре бачило зблизька, такому оку необхідно посилювати рефракцію, що й досягається акомодацією.

Анізометропія. Це поняття (anisos — нерівний) означає нерівну, неоднакову рефракцію лівого і правого ока. Якщо досліджувати рефракцію з граничною точністю, то в абсолютної більшості людей буде виявлено неадекватність рефракції очей. Під анізометропією розуміють нерівність рефракції, що обумовлює функціональні порушення, які виражаються в астенопії, головному болі, фотофобії, нудоті, загальній втомі, порушенні просторового сприйняття

Глава 7

Фізіологічна та окулярна оптика

й т. ін. Адаптація до нерівності рефракції має індивідуальну варіабельність. Дуже орієнтовно можна вважати, що утруднення при бінокулярному зорі виникають у тому випадку, якщо різниця в рефракції лівого і правого ока перевищує 2 діоптрії. Розрізняють три основні наслідки анізометропії: нерівність гостроти зору, нерівність рухливості очей і нерівність розміру ретинальних зображень.

Акомодація (accomodatio — пристосовую) — здатність кришталика змінювати свою форму, ставати більш або менш опуклим і відповідно по-різному заломлювати промені світла.

У спокійному стані капсула кришталика розтягнута зв'язками, його поверхні мають найбільший радіус кривизни, вони сплощені і заломлююча здатність кришталика в цьому разі найменша. Нормальне око в спокійному стані при відсутності напруги акомодації дає на сітківці чітке зображення предметів, що знаходяться в «безмежності», тобто віддалені на відстань понад 10 м від ока.

Короткозоре око, якому притаманна начебто надлишкова заломлююча сила, може добре бачити зблизька на тій чи іншій кінцевій відстані в залежності від ступеня міопії, але для нормального зору вдалину тут потрібні розсіювальні (негативні) лінзи, що перетворюють розбіжні промені, які йдуть із близької відстані, на рівнобіжні.

При міопії (зниженні гостроти зору) спостерігаються порушення як в оптичній, так і в нервовій ланках зорової системи. Однією з найбільш: поширених причин зниження гостроти зору є порушення фокусування зображення на сітківці. Головний фокус оптичної системи ока знаходиться перед сітківкою. Аномалія найчастіше обумовлена подовженням передньо-задньої осі ока, рідше — надмірною заломлюючою силою його середовища. Розвитку короткозорості сприяє надмірна зорова робота на близькій відстані в несприятливих гігієнічних умовах (недостатнє освітлення, поганий шрифт, неправильна посадка тощо), загальні інфекції й інтоксикації, ендокринні порушення, спадкова схильність та ін.

Око з гіперметропічною рефракцією до рівнобіжних променів не пристосоване, однак за умови власної акомодації спроможне добре бачити вдалину. Щоб роздивитися близько розташовані предмети, воно змушене ще більше викорис-

товувати свою акомодацію, але в разі її недостатності виникає потреба у використанні збірної (позитивної) лінзи відповідної сили.

Гіперметропію вважають наслідком затримки росту очного яблука, причини якого ще не досить вивчені.

Пресбіопія (presbys — старий) настає в результаті скле-ротизування кришталика. Зменшується його заломлююча сила, а відтак зменшується й обсяг акомодації.

Пресбіопія при еметропічній рефракції спостерігається у віці 40—45 років, при міопічній — пізніше, при гіпермет-ропічній — значно раніше. Нерідко вона супроводжується погіршенням зору вдалину. Пресбіопію слід відрізняти від аномальної рефракції зору, бо вона є результатом змін акомодації за віком.

Залежно від форми рогівки й кришталика ока розрізняють сферичну рефракцію ока, коли заломлення променів однакове в усіх меридіанах, і асферичну, коли в тому самому оці спостерігаються різні рефракції, тобто заломлення променів неоднакове по різних меридіанах. Таке явище називається астигматизмом. В астигматичному оці є меридіан із найменшою заломлюючою силою і, як правило, перпендикулярний до нього меридіан із максимальною заломлюючою силою. Вони називаються головними меридіанами.

Астигматизм буває трьох видів: простий, коли в одному меридіані рогівки еметропічна рефракція, а в іншому — міопія або гіперметропія; складний, коли в обох меридіанах спостерігається або гіперметропія, або міопія, але різної сили; змішаний — коли комбінуються міопія з гіперметропією в одному оці.

Причиною астигматизму є здебільшого вроджена або набута несферичність поверхні рогівки, рідше — кришталика.

Дата добавления: 2015-04-30