Окулярні лінзи та їх класифікація

ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ ЗОРУ

Для визначення рефракції ока в клініці існують два методи: суб'єктивний і об'єктивний.

Суб'єктивний метод полягає в доборі відповідної лінзи, що коригує в процесі дослідження гостроти зору. При цьому до уваги беруться показання самого пацієнта. Виражен-

Глава 7

Фізіологічна та окулярна оптика

ням рефракції та її ступеня при міопії є найслабша із розсіюючих (негативних) лінз, за допомогою якої досягається найвища гострота зору вдалину.

При гіперметропії показником слугує найсильніша із збірних (позитивних) лінз при максимально високій гостроті зору вдалину.

При сферичній рефракції ока корекцію здійснюють сферичними лінзами, при астигматизмі — несферичними, або астигматичними.

До об'єктивних методів визначення рефракції відносять діаскопію і рефрактометрію ока.

Рефрактометрія ока — це об'єктивне визначення рефракції ока за допомогою спеціальних приладів, очних рефрактометрів.

Найпростішим оптичним приладом, призначеним для корекції оптичних вад зору і захисту очей, є окуляри. Із цією метою застосовують також контактні лінзи, які надівають безпосередньо на рогівку або склеру, та інтраокулярні лінзи — штучні кришталики.

Окуляри складаються із лінз та оправи, що забезпечує правильне положення лінз щодо ока. За призначенням вони поділяються на коригуючі, спеціальні та захисні.

Перші окулярні лінзи в сиву давнину були плос-коопуклими і двоопуклими, тобто збірними, позитивними і призначалися для корекції гіперметропії. Через деякий час з'явилися розсіюючі негативні лінзи для корекції міопії, що мають увігнуті поверхні. Виготовлені в 1827 році циліндричні лінзи (їх поверхні є частинами бічної поверхні циліндра) дозволили коригувати астигматизм.

За характером оптичної дії окулярні лінзи розподіляються на шість груп:

1) неастигматичні позитивні, негативні та афокальні;

2) астигматичні позитивні і негативні;

3) призматичні (для корекції та лікування косоокості);

4) світлозахисні;

5) контактні лінзи;

6) інтраокулярні лінзи.

Позитивні і негативні лінзи мають двоопуклу і двоувіг-нуту форму, а також астигматизм бічних променів (тобто спотворюють предмети). Він усувається застосуванням меніскових лінз, у яких задня поверхня увігнута, а передня — опукла. У позитивних лінз велика опукла кривизна, у негативних — більш увігнута.

Відповідно до ГОСТ—23265—88 окулярні лінзи мають чотири види:

1) афокальні — А;

2) однофокальні — О;

3) біфокальні — Б;

4) трифокальні — Т.

Для корекції міопії та гіперметропії найбільш підходять однофокальні сферичні позитивні і негативні лінзи, що мають у кожному перетині однакову заломлюючу силу.

Для корекції астигматизму придатні астигматичні лінзи з торичною поверхнею, передня опукла поверхня яких має бочкоподібну форму, а задня увігнута — сферичну. Вони мають у двох перпендикулярних одне до одного головних сполученнях різні заломлюючі сили. За видами лінзи бувають: позитивні і негативні — для корекції складного гіпер-метропічного і міопічного астигматизму та негативно-позитивні — для корекції змішаного астигматизму.

При оберненому астигматизмі, причиною якого є несферичність рогівки, корекція здійснюється контактними лінзами, що компенсують неправильність форми рогівки.

При пресбіопії зі зменшенням обсягу акомодації виникає необхідність у корекції зору не лише зблизька, але і вдалину, саме тоді користуються біфокальними, трифокаль-ними сферичними й астигматичними окулярними лінзами.

При косоокості й порушеннях м'язової рівноваги очей застосовують призматичні окулярні лінзи, які теж мають кілька видів — афокальні, одно- і біфокальні сферичні й астигматичні.

Контактні лінзи. Ідея контактної корекції зору належить Д. Ф. Гершелю, який у 1830 році висловив думку, що рогівковий астигматизм можна виправити, наклавши на рогівку оболонку з гелеподібного прозорого матеріалу.

Першу контактну лінзу було виготовлено і використано із захисною метою в 1887 році.

Глава 7

Фізіологічна та окулярна оптика

Контактні лінзи бувають лікувального, захисного, косметичного призначення, а також потрібні для екранізації при великих дефектах райдужки або аніридії.

Жорсткі контактні лінзи. Найбільший попит мають рогівкові контактні лінзи.

Передня поверхня лінзи має однаковий радіус кривизни, а на задній поверхні створюють складний профіль. Центральна частина називається оптичною зоною, профіль її повинен бути близьким до кривизни граничної поверхні рогівки. Периферична частина має кривизну більшого діаметра. Залежно від профілю периферичної частини розрізняють лінзи з подвійною, потрійною і множинною кривизною. Вибір профілю задньої поверхні лінзи залежить від індивідуальних особливостей форми передньої поверхні рогівки. Завдання полягає в тому, щоб лінза не чинила тиску на епітелій рогівки і не травмувала його. Добре підігнана лінза перебуває в завислому стані й плаває на тонкій плівці слізної рідини. Припускається зсув лінзи на 1—2 мм.

Рогівкові контактні лінзи бувають великих розмірів (понад 9,5 мм), середніх (9,5—8,6 мм) і малих (8,5 мм і менше). Товщина лінз в оптичній зоні дорівнює 0,15—0,22 мм.

М'які контактні лінзи виготовляють з еластичного матеріалу, що містить значну кількість води (близько 70 %). При їх використанні створюються умови для виведення продуктів метаболізму рогівки, легше досягається адаптація, а отже й переносимість лінз.

Інтраокулярні лінзи. Зараз кількість успішних імплантацій інтраокулярних лінз обчислюється сотнями тисяч і, можна сподіватися, що з удосконаленням конструкції штучних кришталиків та матеріалів, із яких вони виготовляються, їх застосування розширюватиметься.

Усі без винятку інтраокулярні лінзи мають одну головну деталь — оптичну частину (лінзу), виготовлену найчастіше з очищеного поліметил акри лату. Відмінності в конструкції інтраокулярних лінз стосуються переважно елементів кріплення.

Переважну більшість імплантацій інтраокулярних лінз виконано з метою заміщення видаленого кришталика. Візуальний ефект операції залежить насамперед від вибору сили заломлюючої лінзи. Використання стандартної інтра-окулярної лінзи неприпустиме хоча б тому, що оптична сила

кришталика варіює в дуже широких межах — від 12,9 до 33,8 дптр, у середньому — 20,38 дптр.

Розрахунок оптичної сили інтраокулярних лінз відносно індивідуальних параметрів ока виконують за формулами.

Дата добавления: 2015-04-30