Про життя і побут слов’янських племен

Майже в один голос давні історики хвалять гостинність слов’ян, небачену в інших землях. Подорожній був для них оповитий святістю. Його ласкаво зустрічали, радісно пригощали, проводжали з благословенням і передавали один одному в руки. Господар відповідав перед людьми за безпеку чужинця. Хто не зумів уберегти гостя від біди або ж неприємності, тому сусіди мстились як за власну образу. Виходячи з дому, слов’янин залишав двері відчиненими й їжу для подорожнього. Крім того, місцеві звичаї дозволяли бідному, який не мав чим пригостити гостя, безкарно вкрасти все необхідне у багатого сусіда.

Тканини для одягу слов’яни ткали з льону і конопель, пряли з вовни овець і кіз, зимою носили шуби-кожухи із хутра домашніх і диких тварин. Тканина цінувалась у слов’янському світі й за його межами.

За відомостями східних авторів, слов’яни платили данину своїм правителям одягом. Щоправда, відомості про слов’янський одяг у древніх акторів дуже обмежені. Прокопій Кесарський, описуючи побут слов’ян у VI ст. говорив, що слов’янські воїни не мають панцира, не носять ні хітону, ні плаща, вдягають лише короткі штани. Штани особливо вражали античних авторів: цей одяг вважався варварським, греки і римляни не носили штанів. Про одяг древніх слов’ян можна судити по залишках її залізних деталей – пряжках, застібках тощо. По знахідках ремінних пряжок ясно, що чоловіки носили штани або сорочки, підперезані ременем, зверху на сорочку вдягали плащ, який застібався фібулою. На голові носили шапки, які мали опушку з хутра, а інколи й наушники.

Жінки носили прямі довгі сорочки з однією застібкою, спідню білизну не носили. На голові – хустки або шапочки. Взуттям як у чоловіків, так і у жінок служили чоботи, напівчоботи, постоли. Характерними прикрасами слов’янських жінок височні кільця – привіски з бронзи чи срібла, які вплітались у волосся біля виска або прикріплялись до головного убору. В різних племен типи височних кілець були різні. Наприклад, у ільменських словен кільця були з ромбічними щитками. В’ятичі, які селились на Оці, носили кільця з сім’ю лопастями. Радимичі, які жили до сходу від Верхнього Придніпров’я по річці Сож, – кільця з сім’ю променями; сіверяни (Чернігівсько-Сіверські землі) – закручені в спираль дротяні кільця; древляни, поляни, дреговичі й жителі Волині – дротяні кільця у вигляді перснів; кривичі – браслетоподібні прикраси зі звичайного дроту.

У період з І ст. до н.е. і по І ст. н.е. на території нинішнього Полісся у стародавніх слов’янських племен з’явилися прикраси з каміння (при розкопці поховання знайдено намисто з синього і зеленого каміння).

* * *

«Ці племена, склавини й анти, не управляються однією людиною, але з давніх часів живуть у народоправстві (демократії), і того всі справи. Чи щасливі чи лихі, вважаються спільними. І в усіх інших справах однаково ведеться в обох цих варварських народів і встановилося давно. Єдиного бога, що надсилає блискавку, визнають єдиним владикою всіх, і жертвують биків, і здійснюють інші священні обряди. Не знають долі (фатуму) і зовсім не визнають, щоб вона мала якусь силу над людьми, але як хто має перед собою смерть видиму, чи в хворобі, чи на війні, обіцяють вони за життя своє, якщо не загинуть, жертву богу, і врятувавшись, жертвують, що обіцяли, і думають, що тією жертвою спасли собі життя. Шанують вони річки, німф і деякі інші божества, жертвують їм всім і з тих жертв ворожать. Живуть вони в жалюгідних халупках, на великій відстані одна від одної, наскільки можливо міняючи часто місце поселення.

Виступаючи на битву, ідуть здебільшого маючи в руках щити і списи, а нагрудників не одягають. Деякі не мають ані сорочки (хітона), ані плаща, але тільки в коротких штанах, підтягнутих широким поясом на стегнах, стають битися з ворогами. В обох народів мова одна, проста і варварська. Виглядом вона також не різняться поміж собою. Всі вони високі й надзвичайно міцні. Тілом і волоссям білі або золотисті, і не впадають зовсім в чорне, а рудуваті всі. Спосіб життя вони мають суворий і зневажають зручності, як масагети, і дуже брудні, як і ті. Але вони зовсім не злі і не підступні і в простоті вони немовби зберігають гунські звичаї. І навіть ім’я у слов’ян та антів було спочатку одне».

Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – С. 12-13.

Література:

1. Брайчевський М. Ю. Вибране / М.Ю. Брайчевський. Твори у 2-х тт. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. – Т. II: Хозарія і Русь. Аскольд – цар київський / Упорядкування та анотований іменний покажчик Ю. Кухарчука; передмова та наукове редагування О. Сухобокова. – 816 с.

2. Бунятян К.П. На світанку історії. Україна крізь віки / Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. – К., 1998. – Т. 1. – 385 с.

3. Відейко М.Ю. Шляхами трипільського світу / М. Ю. Відейко. - К.: Наш час, 2007. - 296 с.: рис. - (Невідома Україна). - Бібліогр.: с. 273-281.

4. Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація / М. Ю. Відейко. - К.: Академперіодика, 2002. - 141 с.: рис. - Бібліогр.: с.: 115-119.

5. Грушевський М.С. Історія України – Руси. – Т. 1, кн. 1 [Електронний ресурс] / М.С. Грушевський. Історія України – Руси: В 11 т., 12 кн. // Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1991. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur1.htm

6. Залізняк Л. Походження українського народу [Електронний ресурс] / Л. Залізняк. Центр соціогуманітарних досліджень ім. В. Липинського. – Режим доступу: http://www.lrc.org.ua/projects/etnogenez-ua11.html

7. Залізняк Л. Стародавня історія України [Електронний ресурс] / Л. Залізняк; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія» – К.: Темпора, 2012. – 542 с.: іл. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/1170629/

8. Залізняк Л.Л. Первісна історія України: Навч. посібник [Електронний ресурс] / Л.Л. Залізняк. – К.: Вища шк., 1999. – 263 с.: іл. – Режим доступу: http://padaread.com/?book=37605

9. Зубар В. Античний світ Північного Причорномор'я [Текст]: нариси історичного та соціально-економічного розвитку: Навч. посібник / В. М. Зубар [та ін]. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. – 320 с.

10. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – К.: ВЦ «Академія», 2002. – 448 с. (Альма-матер).

11. Історія України: Хрестоматія / Упоряд. В.М. Литвин. – К.: Наук. думка, 2013. – 1056 с.

12. Котляр М.Ф. Історія давньоруської державності [Текст]: наук. вид. / М. Ф. Котляр; Київський славістичний ун-т. – К.: КСУ, 2002. – 234 с.

13. Мозолевський Б.М. Скіфський степ [Текст] / Б. М. Мозолевський. – К.: Наукова думка, 1983. – 197 с., іл.

14. Пріцак О. Походження Русі [Текст]: стародавні скандинавські джерела (крім ісландських caг) / О. Пріцак. – К.: НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Кримського, 1997. – Т. 1. – [Б. м.]: [б.в.], 1997. – 1074 с.

15. Україна крізь віки [Текст]: в 15 т. / ред. В. А. Смолій; НАН України, Ін-т археол. – К.: Альтернативи, 1998. – Т. 2: Античні держави Північного Причорномор‘я / С.Д. Крижицький [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 1998. – 351 с.

16. Україна крізь віки [Текст]: в 15 т. / ред. В. А. Смолій; НАН України, Ін-т археол. – К.: Альтернативи, 1998. – Т. 3: Давні слов‘яни / В. Д. Баран. – [Б. м.]: [б.в.], 1998. – 335 с.

17. Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – К.: КНТ, 2007. – 520 с.

ЗМ 2. УКРАЇНА В ЕПОХУ ФЕОДАЛІЗМУ (IX – XVIII ст.)

Дата добавления: 2015-05-23