Дерою. ,

Рор.

Закарпаття

ще 1939 р. було окуповане Угорщиною; Північна Буко­

вина, Ізмаїльщина та «Трансністрія» (Задністров'я — зем­

лі між Південним Бугом і Дністром з центром в Одесі)

були підпорядковані Румунії; «дистрикт Галичина» при­

єднувався до створеного гітлерівцями на польській тери­

торії «генерального губернаторства»; на окупованій те­

риторії УРСР створювався рейхскомісаріат «Україна»

Чернігівська, Сумська, Харківська і Во-

рошиловградська області УРСР та територія Криму пере­

бували під владою воєнних властей.

Рейхскомісаріат «Україна» очолив Еріх Кох, якого в

третьому рейху називали «другим Сталіном».

Фашист­

ський окупаційний режим в Україні мав виконати три

основні завдання: забезпечити продовольством, матеріаль­

ними і людськими ресурсами потреби фашистської воєн­

ної машини; вивільнити від українського населення шля­

хом фізичного знищення, депортацій та вивезення на ро­

боту до Німеччини «лебенсраум» (життєвий простір) для

арійської раси; сприяти колонізації значної частини оку­

пованих земель, заселенню цілих районів німецькими пе­.

Пограбування України здійснювалося з німецькою

педантичністю і ґрунтовністю.

Характерною рисою «нового порядку», який вводився

гітлерівцями на окупованих територіях, був кривавий те­

Під час окупації населення України скоротилося на

13,6 млн осіб (за іншими даними на 14,5 млн). Жорсто­

к ий терор проти мирного населення України мав на меті

не тільки «швидке умиротворення», тобто придушення

будь-якого опору окупаційними військами. Він став кри­

вавим інструментом виконання головного завдання «Ге­

нерального плану «Ост» — обезлюднення східних тери­

торій для переселення сюди німецьких колоністів.

Складовою руху опору в тилу фашистів після невда­

лої спроби ЗО червня 1941 р. проголосити у Львові від­

новлення самостійної Української держави стали дії певної

частини Організації українських націоналістів (ОУН) та

Української повстанської армії (УПА).

Напередодні вторгнення німецьких військ у СРСР на­

ціоналістичний рух вже був суттєво розколотий. Власне

внутрішній конфлікт в ОУН існував протягом тривалого

часу, але міжфракційна боротьба особливо загострилася

після вбивства у травні 1938 р. лідера організації Є. Коно­

вал ьця. Саме цього періоду почали виявлятися розходжен­

ня між ветеранами — членами Проводу Українських На­

ціоналістів (ПУН) (Мельник, Барановський, Сушко, Сці-

борський та ін.), що здебільшого перебували в еміграції, і

молоддю — радикальними бойовиками, які очолювали під­

пільну боротьбу в західноукраїнських землях (Бандера,

Стецько, Шухевич та ін.). В основі конфлікту лежала бо­

ротьба за владу і вплив у організації, його загостренню

сприяли вікова різниця, натягнуті особисті стосунки, сут­

тєві розходження в питаннях тактики боротьби.

Молоді радикали вимагали від лідерів ПУ Н перегля­

нути політику ОУН стосовно орієнтації лиш е на одну дер­

жаву (зокрема, Німеччину), налагодити контакти з за­

хідними країнами, зосередити всі зусилля на боротьбі влас­

не в Україні, розгортати революційну діяльність, незва­

жаючи на втрати від репресій радянської влади.

Відповіддю мо­

лодих радикалів на непоступливість ветеранів стало скли­

кання в лютому 1940 р. у Кракові власної конференції,

яка не тільки не визнала рішень римського збору, а й

сформувала Революційний провід ОУН на чолі з С. Бан-

З цього моменту починається одночасне існування двох

українських націоналістичних організацій: ОУН-Р, або

ОУН-Б — революційна, або бандерівська, та ОУН-М —

мельниківська.

Залишаючись вірними інтегральному націоналізму,

обидві організації ставили перед собою одну мету — неза­

лежність України, проте погляди на шляхи її досягнення

суттєво відрізнялися.

За допо­

могою німецького військового командування ОУН-Б сфор­

мувала «Легіон українських націоналістів», який скла­

дався з двох підрозділів — «Нахтігаль» і «Роланд».

Німці планували використати ці українські частини для

охорони і каральних акцій на окупованій території. Бан-

дера ж вбачав у них ядро майбутньої національної армії

та засіб поширення впливу ОУН-Б.

З початком бойових дій Німеччини проти СРСР ОУН-Б

перейшла до рішучих акцій. ЗО червня 1941 р. у щойно

захопленому німцями Львові, спираючись на «Нахтігаль»

та збройні групи бойовиків, бандерівці провели в будин­

ку «Просвіти» Українські національні збори, які ухвали­

ли Акт про відновлення Української Держави. Було обрано

Українське державне правління на чолі із соратником Бан-

Дата добавления: 2015-05-23