Порядок реєстрації кредитних організацій і ліцензування банківської діяльності

Кредитні організації, їх види.

Стаття 17. Державна реєстрація банків

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Стаття 19. Банківська ліцензія

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;

забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Стаття 20. Підстави відкликання банківської ліцензії

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.

Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

61 Форми, види і методи банківського контролю.

Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про здійснення уповноваженими банками контролю за проведенням резидентами та нерезидентами, до яких застосовані спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", валютних операцій через ці банки від 21 травня 2003 р. № 198 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 2003 р. за № 463/7784).

Це Положення встановлює порядок здійснення уповноваженими банками контролю за проведенням резидентами й нерезидентами, до яких застосовано спеціальні санкції згідно зі ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", валютних операцій через ці банки, а також порядок формування, обміну та використання інформації про спеціальні санкції. Йдеться про те, що за порушення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність до суб’єктів цієї діяльності можливе застосування санкцій у вигляді штрафу, індивідуального режиму ліцензування або тимчасового призупинення зовнішньоекономічної діяльності. Їх застосовує Міністерство економіки в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів та НБУ.

Положення також докладно регламентує порядок формування та передавання інформації про застосовані (скасовані) спеціальні санкції. Зокрема, встановлено, що інформацію про застосування (скасування) до резидентів і нерезидентів санкцій формує Міністерство економіки, яке надсилає копії відповідних наказів до НБУ, в якому вони мають зберігатися в Департаменті валютного контролю та ліцензування (далі – Департамент). Встановлено також спеціальні вимоги до пересилки цієї інформації. Уповноважені банки розміщують цю інформацію в повному обсязі у власній базі даних і мають користуватися нею при здійсненні валютного контролю за операціями своїх клієнтів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому банк щоразу під час отримання доручення на перерахування коштів на користь нерезидента зобов’язаний перевірити, чи застосовувалися до цього нерезидента спеціальні санкції.

До бази даних банки зобов’язані звертатися в таких випадках: 1) під час отримання доручення на перерахування коштів на користь нерезидента (для з’ясування, чи не були застосовані санкції стосовно нерезидента); 2) надходження інформації про санкції від департаменту (для того, щоб з’ясувати, чи застосовувалися санкції стосовно клієнта банку); 3) під час обслуговування нових клієнтів.

У разі, якщо до резидента чи нерезидента були застосовані санкції, перерахування коштів нерезидентам для виконання зобов’язань перед ним при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відбувається за наявності індивідуальної ліцензії Міністерства економіки. Зарахування коштів, що надійшли за зовнішньоекономічними операціями на користь клієнта уповноваженого банку (резидента), до якого або до контрагента якого застосовано спеціальну санкцію, уповноважений банк здійснює без наявності індивідуальної ліцензії Міністерства економіки.

Для ідентифікації резидента (нерезидента), до якого застосовано (скасовано) спеціальну санкцію, банк зобов’язаний порівняти реквізити цього резидента (нерезидента) із власної електронної бази спеціальних санкцій з реквізитами в документах, які є в банку, в тому числі в установчих документах клієнта, зовнішньоекономічних договорах, контрактах, угодах клієнта, а також використати інформацію з WEB-сторінки за адресою www.ukrdzi.com.ua в мережі Internet.

У разі співпадіння основних і часткової невідповідності деяких реквізитів (наприклад, назви, місцезнаходження або місце проживання) клієнта банку-резидента або його контрагента-нерезидента, зазначених у документах, договорах, контрактах, угодах клієнта, із даними власної електронної бази спеціальних санкцій, банк звертається із запитом (електронною поштою) до Департаменту для одержання підтвердження щодо застосування (скасування) до цього резидента або нерезидента спеціальної санкції. На підставі відповіді Департаменту банк приймає рішення щодо здійснення відповідних операцій.

Департамент має дати відповіді на запити, що надіслані електронною поштою, протягом 5 робочих днів від дати їх отримання. Якщо в Департаменті немає інформації для точної ідентифікації резидента або нерезидента, то Департамент протягом 5 робочих днів, починаючи з дати одержання запиту від уповноваженого банку, звертається із запитом до Міністерства економіки і приймає остаточне рішення щодо ідентифікації резидента (нерезидента) на підставі отриманої відповіді. Після отримання відповіді від Міністерства економіки Департамент протягом 5 робочих днів надсилає банку електронною поштою відповідне повідомлення.

Дата добавления: 2015-03-31