Умови розвитку культури 2 страница

І секретар КП(б)У М.Хрущов і полковник Л.БрежнєвУ.Черчілль, Ф.Рузвельт і Й.Сталін у Ялті(1945)

Заходи уряду

Початок відновлення економіки	· 1943 р. - Постанова ЦК ВКП(б) «Про невідкладні заходи відбудови н\г в районах, визволених від німецької окупації» · ДКО видав ряд постанов по відбудові вугільної, залізорудної, машинобудівної галузей. Уряд СРСР виділив 18млрд. крб..на відбудову республіки(цього було недостатньо, але більше не було). · В першу чергу відбудовувалися електроенергетика, важка, військова промисловість. Відновлювали шахти. З Ленінграду, Москви, Сходу надходили електрообладнання, силові трансформатори, кабелі. · Розміновувалися колгоспні поля, відроджувалися колгоспи, радгоспи, МТС. Працювали в основному жінки, літні чоловіки, діти, інваліди
Відновлення політичної структури, системи управління, розширення прав	· Поступово відновлювалася радянська влада, уряд УРСР переїхав до Києва. І Секретарем ЦК КП(б)У і головою уряду УРСР було призначено Микиту Сергійовича Хрущова; · Були розширені права УРСР: 1 лютого 1945 року було затверджено Верховною Радою СРСР Закон про право союзним республікам мати дипломатичні відносини з іноземними країнами; республіки отримали право власні збройні формування; · Створені Міністерство Оборони УРСР(міністр С.Ковпак), Міністерство іноземних справ (Д.Мануїльський), Міністерство культури України(О.Корнійчук) Звичайно ці заходи змінили становище УРСР в рамках СРСР, але в незначній мірі.
Важлива політична подія	Лютий 1945 року – в Ялті проходила Кримська(Ялтинська) міжнародна конференція держав СРСР, Великобританії і США. Було вирішено багато важливих питань сучасності, устрою післявоєнної Європи. Й.Сталін наполягав на конференції на необхідності надати Україні місце в ООН. Ці рішення дещо зміцнили авторитет і становище УРСР(і усього СРСР) у світі.

Лекція 8. Українські наука і мистецтво в роки війни

1. Освіта

Становище на окупованих територіях

Війна завдала величезних збитків вітчизняній освіті і науці. Тисячі шкіл, вузів, технікумів було спалено, зруйновано, багато дітей не навчалося, десятки тисяч вчителів були на фронтах. Нацистська Німеччина спробувала встановити свій варіант освіти на окупованих територіях. Рейхміністр східних територій А.Розенберг писав Е.Коху: «можливо допустити утворення початкових і професійних шкіл…». В навчальній програмі зазначалося: «навчити елементарним розрахункам до 500, дати грамоту в межах 4-класної школи». Пропагандувалося обов’язкове вивчення німецької мови, викладання географії обмежувалося знаннями про розташування Німеччини і столиці рейху – Берліну. Радянських вчителів, що залишилися в окупації, безжально знищували. Тільки в одному Києві німці вбили і замучили близько 200 вчителів, що виступали проти такого навчання. Але все ж окупанти ненадовго дозволили існування невеликої кількості українських шкіл, але вже у 1942 році вони були закриті.

Онімечений навчальний заклад (фото 1942р.) Німецька пропаганда і агітація(реконструкція) Вузи працювали під тотальним контролем нацистів. Проводилися розстріли української наукової інтелігенції, що не хотіла працювати на німців. В Харкові фашисти розстріляли близько 7 тисяч вчених.

Радянська школа в евакуації

Велика кількість шкіл і вузів були евакуйовані радянською владою в тил. В Саратові, Куйбишеві, Новосибірську, у Пермській, Свердловській областях, у Середній Азії працювали школи з українською та російською мовами навчання, викладало близько 5,5 тисяч українських педагогів. Але все ж обладнання, приміщень та вчителів не вистачало. В класах часто було по 40-45 учнів. На 1943-1944 роки навчалося 1,77 млн. учнів. На жаль, не всі учні закінчували навчання. Старші діти залишали школу, ставали до станка на заводі, щоб працювати на оборону Батьківщини.

Школа в радянському тилуПовернені з евакуації

Вищі учбові заклади

Були евакуйовані також і вузи. У 1942 році у Кзил-Орді(Казахстан) почав працювати Об’єднаний Український Університет, де викладали педагоги Київського і Харківського університетів. У Туркменію переїхав Одеський державний університет, до Ташкенту – Київський інженерний інститут тощо. Загалом, близько 70 вузів продовжували роботу в тилу, надаючи вищу і спеціальну освіту.

У жовтні 1944 року, коли з України радянські війська вигнали фашистів, було відновлено роботу 133 вузів.

2. Наука. Українські вчені – фронту

Налагодження наукової роботи

З початком війни науково-дослідні центри УРСР були передислоковані на Схід. Евакуйовано майже 400 академіків, членів-кореспондентів, інших науковців. Академія Наук УРСР, під керівництвом академіка Олександра Олександровича Богомольця спочатку знаходилася в Уфі, а з 1943 року – у Москві. При АН УРСР було створено Науково-технічний комітет сприяння обороні, який також очолював О.Богомолець. Дослідження проводилися у галузі фізики, хімії, математики, біології. На оборону працювали 8 лабораторій.

О.О.БогомолецьЄ.О. Патон В.П.Філатов С.П.Корольов

Вчені внесли чималий вклад у зміцнення боєздатності Червоної Ар­мії.

Вклад українських вчених в оборону

Швидкісне автоматичне зварювання корпусів танків уперше впровадив на танкових заводах колектив Інституту електрозварювання АН УРСР на чолі з академіком АН УРСР Євгеном Оскаровичем Патоном, який отримав звання Героя Соціалістичної праці. Впроваджувалося дугове електрозварювання і при виготовленні авіабомб. Завдяки цьому значно зріс випуск найкращих у той час танків Т-34 і КВ, інших видів зброї. Інститут чорної металургії випробовував бойові якості нових снарядів. Були розроблені прилади для авіації, радіолокації, пеленгації, різноманітні міни, снаряди нової, більш сучасної конструкції. Група вчених під керівництвом Миколи Доброхотова досліджувала виплавку броньованих сталей. Академік О.Богомолець, разом з колективом Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. Академік Олександр Палладін з Інституту біохімії створив спеціальний препарат для згортання крові. Плідно працювали українські медики. Микола Стражеско вивчав методи лікування ранової інфекції і ранового сепсису. Відомий офтальмолог Воломир Філатов досяг успіхів у пересадці рогівки ока пораненим бійцям. Завдяки досягненням у галузі польової хірургії стали відомі М.Коломійченко, Р.Кавецький, інші. Завдяки досягненням вітчизняних медиків на 15% знизилася смертність серед поранених радянських бійців. Учені врятували життя мільйонам людей.

У госпіталі Допомога пораненому на полі бою

Український вчений з Житомира Сергій Корольов, (що був незаконно репресований перед війною), у 1941 році, разом з російським вченим Андрієм Туполєвим розпочинає роботу у спецлабораторії Казані над проектом літака-бомбардувальника ТУ-2, а згодом розробив реактивний двигун для пікіруючого бомбардувальника ПЕ-2. У 1944 році С.Корольова включають до складу комісії з вивчення ракетної техніки.

Вчені – суспільствознавці своїми публікаціями зміцнювали моральний стан діючої армії, розвінчували ідеологію фашизму, проводили лекції на воєнно-історичну тематику, збирали матеріал для історичних досліджень. Багато учених воювали на фронтах, брали участь у русі Опору: П.Буйко, Д.Пойда, Л. Павлюченко, М.Бакулін, В.Сиротенко інші.

3. Українська література в роки війни

Книговидавництво, преса і радіомовлення

В роки війни продовжувалося видання української преси, книг. В тилу виходили газети «Радянська Україна», «Правда України», «Література і мистецтво», журнали – «Україна», «Українська література», «Перець». Багато письменників воювали, бували на фронтах у якості воєнних кореспондентів. Фронтовиками були О.Гончар, Ю.Збанацький, О.Бердник, П.Воронько, П.Вершигора, М.Дашкієв інші. О.Довженко, бувши воєнним кореспондентом, добровольцем прибув на Південно-Західний фронт, брав участь в боях і за героїзм був нагороджений орденом Червоного Прапора. Багато письменників загинули на фронтах Вітчизняної війни: поет В.Булаєнко, поет В.Левицький, письменник М.Трублаїні. Під час війни писалися твори патріотичного, публіцистичного характеру.

Журнал «Перець»О.Довженко і А.Малишко Остап Вишня У 1943 році було перевидано «Кобзар » Т.Шевченка (20 тисяч примірників). Примірники було відправлено у партизанський край, на окуповану територію. Вірші Шевченка надихали бійців на боротьбу з ворогом, на захист рідного краю.У період Великої Вітчизняної війни ще більше зросла роль радіомовлення як засобу масової інформації та ідейно-політичної роботи. Вже в листопаді 1941 року почали функціонувати радіостанції ім. Т. Г. Шевченка у Саратові «Радянська Україна» в Москві, а з 1943 року — пересувна радіостанція «Дніпро» у прифронтовій смузі. Інформацію з фронту яскраво і виразно читала диктор, письменниця Марія Пригара. Ці радіостанції щодня інформували населення радянського тилу і окупованої території про найважливіші новини й події фронтах і в цілому в країні. За прослуховування радіостанції ім. Шевченка фашисти страчували людей.

Павло ТичинаОлександр КорнійчукМикола Бажан

Кращі твори української літератури

Війна активізувала творчі сили української радянської літератури. Високим патріотичним пафосом, ненавистю до ворога й глибокою вірою в перемогу сповнені поетичні, прозові, драматичні й публіцистичні твори письменників. Павло Тичина видав збірку «Творча сила народу», відомий вірш «Я утверждаюсь»; Максим Рильський - поему «Народ безсмертен», тонкий трагедійний вірш «Слово про рідну матір». Свою поему «Клятва», з словами «Ніколи Вкраїна не буде рабою фашистських катів», Микола Бажан читав на радіостанції ім. Т.Шевченка у Саратові. На ній же сміливу доповідь «Київ в історії України» прочитав М.Рильський, за що навіть мав зауваження від ідеологічного апарату ВКП(б). Перед мікрофоном виступали з власними творами О.Довженко, В.Василевська, Л.Первомайський, О.Корнійчук, А.Шиян, Іван Ле. Андрій Малишко виступив з циклом віршів «Україно моя», Ярослав Галан - з серією публіцистичних творів «Фронт в ефірі». Серед відомих і значних творів того часу варто відзначити твори Ю.Яновського «Земля батьків», «Україна», «Київська соната», О.Левади - «Плач полонянок», а також драматурга О.Корнійчука, який написав актуальні п’єси «Фронт», «Партизани в степах України» (отримав Сталінську премію»). Звільнений нарешті після несправедливого звинувачення Остап Вишня написав блискучу гумореску «Зенітка». Як самобутній яскравий письменник виступив Олександр Довженко. Його реалістичних і одночасно героїко-романтичних творах «Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Мати»,«Україна в огні», розкриваються мужні характери воїнів Червоної армії, кращі якості людей України. Під час війни поет Володимир Сосюра виступив з високопатріотичним віршем «Любіть Україну», що ввійшов у збірку «Щоб сади шуміли» (Сталінська премія 1948 року).

Часто українські письменники в складі агітбригад, концертних колективів виїжджали на фронт і між боями виступали перед бійцями Червоної Армії.

4. Мистецтво України в роки війни

Театр і музика

Під час німецької окупації було дозволено відкрити декілька українських театрів, які ставили переважно класичні твори. Але не вистачало досвідчених режисерів і акторів(більшість їх евакуювалися в тил СРСР), тому вистави не були високого ґатунку. Окупанти вимагали концертів і вистав німецькою мовою, а згодом й взагалі закрили театри на Україні.

Співак Іван Паторжинський Актор Юрій Тимошенко(Тарапунька)Актор Юхим Березін (Штепсель)

В тил СРСР, на Схід, переїхало 50 театрів. Активно діяли Київський театр опери і балету ім. Т.Шевченка, Полтавський театр ім. М.Гоголя, Дніпропетровський і Одеський театри опери і балету, що об’єдналися у єдину мистецьку установу. Театри висилали на фронт бригади, влаштовували між боями для бійців концерти, декламації, давали уривки п’єс. В цій діяльності відзначилися З.Гайдай, І.Паторжинський, відомі актриси Наталія Тимошенко і Світлана Коваль, що виступали з читанням творів І.Франка, Т.Шевченка, Л.Українки, сучасних авторів. Актори І.Паторжинський і М.Литвиненко-Вольгемут сотні раз виконували на фронті, в госпіталях дует Карася і Одарки з опери «Запорожець за Дунаєм». Бійцям дуже подобалися гумористичний дует Ю.Тимошенка(Тарапуньки) і Ю. Березіна(Штепселя), Ансамбль української пісні і танцю під кер. Л.Чернишової. Вони виступили на 7 фронтах – дали 2850 концертів для 800 тис. воїнів. Здобули визнання також нові музичні твори - кантата «Гнів слов'ян» М. Вериківського, присвячена єднанню слов'янських народів у боротьбі проти спільного ворога, «Клятва» Ю. Мейтуса, «Український квінтет» Б. Лятошинського, багато інших.

Оператор В.Орлянкін Кінорежисер М.Донськой Кінорежисер І.Савченко Українська кінодокументалістика Глибокого патріотизму було сповнене й кіномистецтво. Евакуйовані українські кіностудії (Київська — до Ашхабада, а Одеська—до Ташкента), як і вся радянська кінематографія в той час, брали участь насамперед у створенні короткометражних фільмів, що виходили на екрани у вигляді кінозбірок. Знімалися кінорепортажі, документальні фільми, оборонно-інструктивні фільми. Вже у 1941 році вийшов документальний фільм «З фронтів війни». У 1943 році на екрани вийшов перший номер кіножурналу «Радянська Україна». 50 українських операторів, ризикуючи життям, знімали на фронті, підготували 300 документальних фільмів. Оператор Я.Давидзон знімав знаменитих партизанських керівників, бійців, дітей-героїв. Оператор Борис Вакар знімав знаменитий Карпатський рейд С.Ковпака і загинув в одному з боїв. Київський оператор В.Орлянкін пройшов з Волги до Дунаю, знімав «будинок Павлова», генерала В.Чуйкова, чеського героя Л.Свободу, льотчика О.Покришкіна. Особливе серед воєнної кінопубліцистики посідають документальні фільми Олександра Довженка «Битва за нашу радянську Україну» (1943) й «Перемога на Правобережній Україні».

Кадри з фільму «Райдуга». У головній ролі Наталія Ужвій

Художні фільми часів війни Продовжувалася робота і над художніми фільмами, особливо відомими з яких стали «Олександр Пархоменко» режисера Л. Лукова, «Як гартувалася сталь» М. Донського, «Партизани в степах України» І. Савченка. Та найвищим досягненням радянського кіномистецтва умовах війни вважався фільм «Райдуга» режисера Марка Донського сценарієм Ванди Василевської. Героїня фільму, партизанка, проста селянка Олена Костюк(у цій ролі відома актриса Наталія Ужвій) повертається у рідне село в свою хату, щоб народити дитину. Фашисти захоплюють в полон Олену, жорстоко допитують її, не гребуючи ніякими засобами, щоб здобути свідчення про партизан. Гине дитина Олени. Драматургія фільму побудована на зіткненні двох крайнощів: силі духу простої українки і дикості та жорстокості завойовника. Жінка йде на смерть, впевнена, що її шлях вірний. Ця картина одержала чимало призів і серед них «Оскара» — премію Академії мистецтва США. Фільм викликав неабияке захоплення у президента Ф.Рузвельта. Інший фільм М. Донського — «Нескорені» — одержав Золоту медаль на VII Венеціанському міжнародному кінофестивалі.

В.Литвиненко «Україна вільна»В.Корецький «Воїн, врятуй!»В.Касіян «Т.Шевченко» Образотворче мистецтво

Захист Вітчизни, теми патріотизму, мужності стали головними для українських художників. Створені ними плакати, листівки, картини, скульптури, «агітвікна», що розповсюджувалися вже з перших днів війни, закликали до боротьби із загарбниками, виявляли звірячу сутність фашизму. Особливо сильний вплив мали плакати Василя Касіяна «На бій, слов'яни» і геніальна серія «Гнів Шевченка — зброя перемоги» (вісім робіт на тексти творів Т. Г. Шевченка). Написані блискучі плакати «У фашистській неволі», «Відомсти!». Відомий плакат В.Корецького «Воїн, врятуй!» зображує українську жінку з дитиною перед фашистським багнетом. Найкращим став плакат В.Литвиненка «Україна вільна», де відтворено образ воїна-визволителя. Серед картин кращими роботами стали «Ворог наближається» Т.Яблонської, «Оживуть степи і озера» М.Дерегуса. Працювали художники О.Довгаль, Р.Мельничук, О.Шовкуненко, О.Пащенко. Скульптор К.Діденко створив скульптурні портрети партизанських командирів С.Ковпака, О.Федорова, С.Руднєва.

5. Церковне життя

Стан церкви під час війни

Фашистські окупанти, щоб протиставити свою політику більшовицькій, дозволили відкрити 2 тисячі православних храмів, відновити службу та обряди. Але відносини між Українською автокефальною православною церквою(архієпископ Полікарп) і Українською автокефальною православною церквою Московського патріархату(митрополит Олексій) залишалися напруженими.

У той же час багато представників церкви допомагали радянській владі, духовно підтримували бійців і командирів Червоної Армії у її боротьбі з головним Злом - фашизмом. Збиралися кошти на будівництво танків, літаків, закупки медикаментів і харчування.

Митрополит Сергій Виступ Патріарха Всея Русі Повернутий православний храм

Зміни в становищі церкви

У вересні 1943 року в Кремлі відбулася зустріч Й.Сталіна з митрополитом Сергієм, митрополитом Олексієм і екзархом України, Київської і Галицької митрополій Миколаєм. Було отримано дозвіл про обрання патріарха Московського і усієї Русі (ним став митрополит Сергій). Утворено Священний Синод, повернено церкві багато храмів, дозволено обрядову службу тощо. Церква зробила свій внесок у боротьбу з фашизмом, її стан значно полегшився і укріпився.

Але у той же час радянська влада, при радянізації західно - українських земель, переслідувала українську греко-католицьку церкву(УГКЦ), насильно навертаючи греко-католиків у православ’я. УГКЦ було розпущено, єпископи Комишин, Конциловський ув’язнені.

6. Внесок українців в перемогу над ворогом

Українці-захисники своєї Батьківщини

Український народ, разом з народами Радянського Союзу, здобув впевнену перемогу над страшним і сильним ворогом- фашизмом. Багато українців в перші дні війни без усякого примусу встали у ряди захисників Вітчизни. Мільйони синів і дочок України билися з ворогом у рядах Радянської(Червоної)Армії і ВМФ. У 650 винищувальних батальйонах налучувалося 150 тисяч бійців. До народного ополчення вступило 1,3 млн. чоловік. 2 млн. людей брали участь у будівництві укріплень. Усього воювало близько 6 мільйонів українців, кожен шостий загинув на фронті за свою Батьківщину та визволення народів Європи від фашизму.

Незважаючи на усі прорахунки і втрати початку війни, механізовані з’єднання України у липні 1941 р оку біля Дубно, Луцька, Броди і Рівно змогли надовго затримати фашистську навалу, надати можливість іншим фронтам підготувати війська, а цивільному населенню евакуюватися. Добре билися й прикордонники, утримуючи пункти по 2-3 дні, всупереч сподіванням нацистів. В складних умовах в липні-жовтні 1941 року з України було евакуйовані більше 500 підприємств, які продовжували роботу у різних куточках СРСР. Яскраві сторінки в бойовий літопис війни вписали захисники Києва, Одеси, Севастополя, та інших міст. У Голосієві, під Києвом, вперше гримнув залп легендарних «катюш». Герої оборони міст України, Донбасу, Дніпропетровщини та Криму врятували від загарбання Центральну Росію, Кавказ, Урал, зірвали німецький план «блискавичної війни».

Великий внесок в оборону внесли трудівники тилу. Український вчений, академік Євген Патон на Уралі у стислі строки розробив швидкісні методи сварки броньованих корпусів літаків(для штурмовиків ІЛ-2)і танків, за що у 1943 році був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці.

Гніт українського народу і Опір

За роки німецької окупації Україна зазнала величезних втрат, була нещадно пограбована. У концтаборах і гетто загинула велика кількість людей. До 1944 року гітлерівці знищили 5 мільйонів чоловік мирного населення та військовополонених. 2,5 мільйони вивезені у рабство до Німеччини. Нерідко ці люди зазнавали страждань і гинули. Більше 250 сел були спалені окупантами дощенту. Провалилися політичні наміри ОУН створити з дозволу нацистів незалежну Україну. Міністр східних територій А.Розеберг писав: «Згідно з концепцією фюрера про незалежну Україну не може бути й мови. На наступні 25 років вже заплановано німецький протекторат».

Не могла Україна терпіти такої наруги над собою. На Західній Україні виникла УПА. Гнів народу на окупованій території був страшним. І малі і старі, переповнені ненавистю утворювали підпільні організації. Полум’я партизанської війни охопило країну. Українські радянські партизани і підпільники знищили майже півмільйона гітлерівців, зірвали майже 5 тисяч ворожих ешелонів.

Пам’ятник радянському Воїну-Визволителю у Берліні і у Харкові

Українці- визволителі своєї Батьківщини і народівЄвропи

Після перемоги у Сталінградській і Курській битвах 1943 року розпочинається визволення України від нацистів. Радянські війська, реорганізувавшись у 4 Українські фронти, провели ряд блискучих військових операцій, визволивши Харків, Донбас, з великими труднощами форсувавши Дніпро і подолавши Східний вал. 6 листопада 1943 року було визволено «матір міст руських» - Київ. Внаслідок добре спланованих і талановито проведених операцій – Корсунь-Шевченківської, Кримської, Львівсько-Сандомирської, Карпатсько-Ужгородської та інших, війська Німеччини та її сателітів на Україні були знищені, територія республіки визволена. Було також визволено та приєднано до УРСР Закарпаття. У 1944 році І Український фронт брав участь у визволенні Польщі, разом з Білоруським фронтом, штурмував Берлін, провів «Празьку операцію». Українець Ф.Зінченко, командир стрілецького полку став комендантом захопленого рейхстагу. ІІ, ІІІ і ІV Українські фронти, в яких воювало багато українців, звільнили від фашистського ярма Румунію, Угорщину, Болгарію, Югославію, Австрію, Чехословаччину. ІІ Український фронт брав участь в розгромі Квантунської армії мілітаристської Японії на Далекому Сході.

Герої і нагороди

2,5 мільйонів українців нагороджені орденами і медалями, 2072 - отримали звання Героя Радянського Союзу (при загальній кількості нагороджених по СРСР 11605). 33 нагороджених українці – двічі Герої Радянського Союзу і 4 чоловіки – тричі Герої Радянського Союзу. Черкащанин І.Драченко і херсонець П.Дубинда є одночасно Героями Радянського Союзу і повними кавалерами Ордену Слави.

Серед Героїв: О.Федоров, С.Ковпак, І.Бабюк, І.Вдовенко, С.Супрун, І Кожедуб, Л.Брежнєв, С.Половинець, інші. У 2005 році Героя України отримав колишній лейтенант О.Берест, що брав участь у піднятті прапору над рейхстагом. Чимало українських полководців прославилися в боях, командували арміями, фронтами. Серед них С.Тимошенко, Р.Малиновський, А.Єрьоменко, П.Рибалко, І.Черняхівський, С.Руденко, М.Ватутін, К.Москаленко, П.Жмаченко, І.Кириченко, Я.Черевиченко, М.Кирпонос, Ф.Костенко, інші.

Дата добавления: 2015-03-31