Послідовність дій під час виконання процедур

Бронхоскопія

Навчальна мета: уміння підготувати хворого до бронхоскопії за призначенням лікаря; підготувати на спеціальному столику все необхідне для процедури; допомагати лікареві під час процедури; знезаразити бронхоскоп після використання.

Виховна мета: усвідомлення значення правильних і гра­мотних дій медичної сестри для успішного проведення бронхо­скопії.

Початковий обсяг знань: треба знати, для чого потрібна діаг­ностична та лікувальна бронхоскопія та протипоказання до про­ведення бронхоскопії.

Оснащення:

1) бронхоскоп з волоконною оптикою та знаряддя до нього;

2) 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;

3) 1% розчин димедролу в ампулах;

4) 2,4% розчин еуфіліну в ампулах;

5) 0,5% розчин седуксену в ампулах;

6) 0,1% розчин нафтизину;

7) 0,5% розчин галазоліну;

8) 3% розчин ефедрину;

9) 2% розчин дикаїну;

10) 2-4% розчин лідокаїну;

11) 5% розчин тримекаїну;

12) 10% розчин новокаїну;

13) 10% розчин формаліну;

14) предметні скельця;

15) стерильні поролонові губки, мило, вода;

16) миючий розчин;

17) 70% етиловий спирт;

18) 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

19) марлеві серветки;

20) стіл, оснащений усім необхідним для проведення бронхо­скопії;

21) аптечка з серцево-судинними, збуджуючими дихальний центр, десенсибілізуючими препаратами.

Використання діагностичної та лікувальної бронхоскопії. Брон­хоскопія — метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою спеціального приладу — бронхоскопа.

Розрізняють діагностичну та лікувальну бронхоскопію.

Діагностична бронхоскопія використовується з метою уточ­нення або постановки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї та бронхів, гнійних захворюваннях бронхів і ле­гень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

Лікувальна бронхоскопія використовується з метою видален­ня з трахеї та бронхів стороннього бронхіального секрету й міс­цевого використання препаратів при абсцесах легень, для ліку­вання тяжких форм бронхіальної астми.

Протипоказання: кахексія, декомпенсовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, тубер­кульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.

Підготовка хворого до бронхоскопії під місцевою анестезією:

1. Напередодні лікар або досвідчена медична сестра прово­дить бесіду з хворим.

2. У разі вираженого неспокою хворого йому призначають напередодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбі­нації зі снотворним (люміналом).

3. Уранці хворий випорожнює кишечник, безпосередньо пе­ред бронхоскопією — сечовий міхур.

4. За 30 хв до початку дослідження підшкірно вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

Хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт за призначенням лікаря за 30-40 хв до бронхоскопії внутрішньом'язово вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфа­ту, 1 мл 0,5% розчину седуксену, 1 мл 1% розчину димедролу. За 15-20 хв внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4% розчину еуфіліну і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнути аеро­золь сальбутамолу з індивідуального дозатора.

5. Хворого слід перед бронхоскопією попередити, що в про­цесі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди впе­ред, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Хворий сидить у кріслі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед. Руки опу­скає між ногами (при цьому розслаблюються м'язи шиї та плечо­вого поясу, що сприяє введенню бронхоскопа).

Здійснення місцевої анестезії для бронхофіброскопії. Допомо­га лікареві:

1. Перед процедурою розкладіть на спеціальному стерильно­му столику інструменти, медикаменти, перев'язувальний стери­льний матеріал.

2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

3. Лікар змащує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або розпилює в порожнині носо­глотки (при трансоральному доступі) 0,1% розчин нафтизину, або 0,5% розчин галазоліну, або 3% розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного проведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшується всмоктування анестетика.

4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових скла­док використовуйте 1% розчин дикаїну, 2-4% розчин лідокаїну, 5% розчин тримекаїну.

5. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів лікар ви­користовує 10% розчин новокаїну.

Протягом усього періоду анестезії медсестра-асистент неве­ликими дозами вводить розчин анестетика в катетер або біопсій-ний канал фіброскопа, вголос називаючи об'єм уведеного розчину в мілілітрах, тому що максимальна доза анестетиків має бути не більшою ніж 10-45 мл.

Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевни­тися, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутли­вість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алерго­логічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на чут­ливість (ввести підшкірне 1-2 мл анестетика, який перед­бачають застосовувати).

Здійснення ендобронхіальної біопсії:

1. Перед уведенням кусачок у дихальні шляхи медсестра по­винна перевірити їх робочий стан.

2. За командою лікаря вона розкриває бранші інструмента, а потім м'яко закриває їх.

3. Видаляючи інструмент з каналу бронхоскопа, вона слідкує за тим, щоб кінець інструмента не зачепив обличчя лікаря.

4. Потім тонкою голкою обережно виймає частинку взятої тканини із браншів і переносить її на предметне скельце.

5. Біопсійний матеріал вміщують у склянку з 10% розчи­ном формаліну. При цьому тканина новоутворення занурюєть­ся на дно склянки, якщо це слизова оболонка, то плаває на по­верхні розчину.

6. Після біопсії треба бути готовим до застосування кровозупинних засобів, для чого на столі мають бути готові ватні тупфери, гемостатична марля у вигляді стрічки, 5% розчин амінокап­ронової кислоти.

7. Хворого після бронхоскопії транспортують у відділення на кріслі-каталці.

8. Після бронхоскопії хворому призначають ліжковий режим.

9. Якщо пацієнтові здійснювали біопсію, то протягом доби йому треба вживати їжу лише в холодному вигляді.

Знезараження бронхоскопа після використання (див. «Ре­комендації щодо очистки та дезінфекції фіброскопів і знарядь до них»).

Підготовка хворого до колоноскопії

Навчальна мета: уміння підготувати хворого до дослідження товстої кишки за допомогою колоноскопа з волоконною оптикою.

Виховна мета: усвідомлення значення правильної підготовки хворого до процедури.

Початковий обсяг знань: треба знати, яке діагностичне зна­чення колоноскопії, а також показання та протипоказання до ко­лоноскопії.

Оснащення:

1) колоноскоп;

2) рицинова або маслинова олія — 50 г;

3) кухоль Есмарха;

4) 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;

5) 0,2% розчин платифіліну гідротартрату в ампулах;

6) 1% розчин промедолу в ампулах;

7) ректальне дзеркало;

8) гумові рукавички;

9) 50% розчин анальгіну в ампулах;

10) газовідвідна трубка;

11) 70% етиловий спирт;

12) 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

13) стерильні серветки;

14) знезаражені поролонові губки;

15) вода водопровідна;

16) мило;

17) миючий розчин, таз;

18) 6% розчин перекису водню;

19) штатив-стойка.

Діагностичне значення колоноскопії. Метод колоноскопі: дозволяє виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої кишки, набряк, гіперемію, краплинні крововиливи, ерозії, ви­разки, поліпи, початкові форми раку. Крім того, метод колоно­скопії дозволяє вести динамічне спостереження за доброякіс­ними пухлинами.

Показана колоноскопія при хронічних захворюваннях товстої кишки, при підозрі на поліпи, у разі раку, кишкових кровотеч нез'ясованої етіології, розходження результатів клінічного діагно­зу та рентгенологічних обстежень товстої кишки.

Протипоказаннями до колоноскопії є: хронічна декомпенсована серцево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, гострий тром­боз мозкових судин, коматозний стан, шок, гострі захворювання органів черевної порожнини з явищами перитоніту, гемофілія.

Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

Підготовка хворого до колоноскопії. Дослідження краще про­водити після іригоскопії, яка дозволяє уточнити анатомотопографічні особливості товстої кишки.

1. За 3-4 дні хворому призначають безшлакову дієту.

2. Напередодні після обіду (о 15-й годині хворий випиває 50 г рицинової або маслинової олії (проносне). При закрепах проносне призначають 2 рази на день.

3. Увечері напередодні дослідження та зранку хворому став­лять очисні клізми до чистої води. Останню клізму вранці став­лять за 2 год до проведення дослідження.

4. Процедуру проводять натще.

5. За 30 хв до дослідження проводять премедикацію — вво­дять 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату, або 1 мл 0,2% розчину платифіліну гідротартрату і 1% розчину промедолу, або 2 мл 50% розчину анальгіну. Колоноскопії мають передувати пальцьове обстеження прямої кишки та огляд заднього проходу на виявлен­ня тріщин, геморою.

6. Хворого слід покласти на лівий бік з підведеними до живо­та ногами. Після подолання ректосигмоїдального відділу товстої кишки хворий повертається на спину і в такому положенні лікар-ендоскопіст проводить колоноскопію.

Підготовка хворою до цистоскопії

Навчальна мета, уміння підготувати все необхідне для цис­тоскопії, підготувати хворого до цистоскопії; допомогти лікареві здійснити цистоскопію, хромоцистоскопію; продезінфікувати та простерилізувати цистоскоп.

Виховна мета: усвідомлення необхідності ретельного відми­вання цистоскопа після стерилізації його хімічним методом.

Початковий обсяг знань: треба мати поняття про цистоско­пію, про діагностичне та лікувальне значення цистоскопії.

Оснащення:

1) цистоскоп;

2) сечовивідний катетер;

3) корнцанг;

4) блідо-рожевий розчин калію перманганату;

5) розчин фурациліну (1: 5000);

6) 50% розчин анальгіну в ампулах;

7) спирт етиловий 70%;

8) бікс зі стерильними ватними тампонами та серветками;

9) стерильний гліцерин;

10) стерильний шприц ємкістю 20 мл;

11) стерильний шприц Жане;

12) стерильні пінцети — 2 шт;

13) урологічне крісло.

Поняття про цистоскопію. Цистоскопія — це метод обсте­ження внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою ендо­скопічного приладу — цистоскопа.

Цистоскопія — одна з найбільш часто застосовуваних мані­пуляцій в урологічній практиці. Вона протипоказана при гострих запальних процесах сечового міхура та сечівника.

Діагностичне та лікувальне значення цистоскопії. За допомо­гою цистоскопії визначають захворювання сечового міхура, функ­цію нирок (хромоцистоскопія), проводять ретроградну уретропієлографію, відновлюють порушений відток сечі з ниркової миски.

Дата добавления: 2015-04-24