Основні етапи експерименту 1 страница

Переваги і недоліки лабораторного та природного експериментів

Лабораторний експериментнайбільш відповідає предмету психологічного дослідження. І лабораторний, і природний експерименти можуть бути констатуючими і формуючими.

Види Е.	переваги	недоліки
Природний експеримент	1)відносна замаскованість цілей дослідження; 2) достатньо неформальна обстановка проведення дослідження	1) складність підбору контрастних природних умов, вичленування та реєстрації окремих елементів в цілісній діяльності досліджуваного; 2) труднощі у використанні прийомів кількісного аналізу; 3) обмежені можливості експериментатора з контролю додаткових змінних; 4) всі недоліки діагностичних методик, які застосовуються у складі природного експерименту і служать для відбору експер. даних.
Лабораторний експеримент	1) висока точність результатів. 2) оптимальні умови для досліджень психологічних явищ. 3) майже повний контроль за всіма змінними. 4) можливі повторні дослідження в аналогічних умовах.	1) умови діяльності випробовуваних не відповідають реальним (штучність експерименту). 2) ускладнююча роль дії експериментатора (випробовувані знають про те, що вони є об'єктами досліджень, що впливає на їх поведінку); 3) аналітичність та абстрактність експерименту - проводиться в штучних умовах, тому виявлені в ході нього особливості та закономірності протікання психічних процесів мають часто абстрактний характер, не дають можливості робити безпосередні висновки про закономірності перебігу цих же процесів в природних умовах

Основні етапи	Зміст етапів	Примітка
Теоретичний етап	Визначення теми дослідження; попередня постановка проблеми; вивчення наукової літератури; вибір об'єкту і предмету дослідження; формулювання гіпотези (наукове припущення, яке необхідно перевірити на практиці).
Підготовчий етап	Складання програми експерименту; вибір залежних і незалежних змінних; визначення послідовних дій експерименту; розробка форми фіксації і аналізу результатів; підготовка необхідного інструментарію (матеріалів, устаткування); формування вибірки; проведення пілотажного дослідження (при необхідності).	«Пілотажне» дослідження – це пробний, попередній експеримент або серія експериментів, за допомогою яких апробовуються основна гіпотеза, підходи до дослідження. Частіше його проводять перед основним експериментом. Для нього використовують меншу вибірку, скорочений план, надійність даних в ньому невелика, але його проведення дозволяє «усунути грубі помилки при висуненні гіпотез, плануванні, контролі змінних».
Експериментальний етап	Власне експеримент: проведення самого експериментального дослідження.
Інтерпретаційний етап	Аналіз отриманих даних в ході експерименту; формулювання висновків (підтвердження або спростування гіпотези); підготовка звіту про проведений експеримент	Дані, отримані в експерименті,, можуть правильно тлумачитись, тільки в співвідношенні з умовами, в яких вони отримані. Для правильної інтерпретації результатів психол. Е., необхідно зіставити його умови з передекспериментальною ситуацією і з умовами всього шляху розвитку даної людини і інтерпретувати безпосередні дані Е.

Користуючись експериментом в психології, треба мати на увазі, що всяке втручання експериментатора, в цілях вивчення психічних явищ, разом з тим виявляється і засобом корисної або шкідливої дії на досліджуваного. Особливо це треба враховувати при вивченні психології дитини, що накладає обмеження на використання експерименту.

Дані, отримані в експериментальній ситуації, можуть правильно тлумачитись, тільки узяті в співвідношенні з умовами, в яких вони отримані. Тому, щоб правильно інтерпретувати результати психологічного експерименту, необхідно зіставити умови експерименту з передекспериментальною ситуацією і з умовами всього шляху розвитку даної людини і інтерпретувати безпосередні дані експерименту.

Інтерв'ю (від англ. «зустріч», «бесіда») - метод отримання інформації в ході усного безпосереднього спілкування, що передбачає реєстрацію і аналіз відповідей на питання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

На відміну від звичайної бесіди, процедура інтерв'ювання має чітку мету, припускає попереднє планування дій зі збору інформації, обробку отриманих результатів.

З одного боку, інтерв'ю можна віднести до системи універсальних технологій із-за широкого діапазону дослідницьких цілей. Інформація, отримана в ході інтерв'ю (бесіди) безпосередньо від випробовуваного, є цінним матеріалом в будь-якому дослідженні. З іншого боку, інтерв'ю вважається одним з найбільш суб'єктивних методів наукового пізнання (Горбатов Д.С.).

№ п/п	Ознаки	Види
	За формою спілкування (за ступенем формалізації)	нестандартизоване (вільне); стандартизоване (формалізоване); напівстандартизоване (фокусоване);
	Від умов проведення	одиничне і багатократне;
	За числом учасників	індивідуальне (особисте); групове; масове;
	Від рівня дослідження	попереднє; основне; контрольне;
	За метою організації	власне дослідницьке інтерв'ю; діагностичне; клінічне (терапевтична бесіда);

Найбільш поширеними видами інтерв’ю є нестандартизоване і стандартизоване.

У нестандартизованому інтерв’ю запитання до респондента формулюються не до кінця і можуть змінюватись у процесі дослідження, а у стандартизованому – вони становлять собою певну систему і формулюються чітко.

Нестандартизоване (вільне) інтерв'ю – бесіда, в якій дослідник має можливість самостійно змінювати спрямованість, порядок і структуру питань, добиваючись необхідної ефективності процедури. Для цього виду інтерв'ю характерні гнучкість тактики побудови діалогу і максимальний облік індивідуальних особливостей респондентів.

Переваги вільного інтерв'ю	Недоліки
1. природніша обстановка (як в бесіді); 2. легкість управління; 3. широкий смисловий діапазон питань, що ставляться; 4. надання умов для формулювання власних точок зору (Горбатов Д.С.).	утрудненість зіставлень всіх отриманих результатів унаслідок широкої варіативності питань.

Звичайне вільне інтерв'ю використовується на початкових стадіях психологічного дослідження.

Стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю передбачає проведення опитування по чітко розробленій схемі, однаковій для всіх респондентів. Досліднику (інтерв'юєру) не дозволяється змінювати формулювання або порядок питань, а також ставити нові питання. Всі умови процедури строго регламентовані.

Переваги стандартизованого інтерв'ю: 1. можливість порівняння даних різних випробовуваних (респондентів); 2. висока надійність даних; 3. строга формалізація питань мінімізує помилки (Горбатов Д.С.).

Методика нестандартизированного інтерв'ю характеризується гнучкістю і варіюванням в широких межах, формулюванням питань відповідно до конкретної ситуації і відповідей респондента, що дозволяє отримати різноманітну інформацію про випробовуваного. В той же час стандартизоване опитування вимагає менше часу, при цьому отримана інформація про конкретного випробовуваного може бути зіставлена з інформацією про іншу людину, оскільки в стандартизованому інтервю перелік питань не міняється.

Напівстандартизоване (фокусуюче) інтерв'ю передбачає використання двох видів питань: 1) обов'язкових, основних – задаються кожному респонденту (випробовуваному); 2) уточнюючі питання – застосовуються в інтерв'ю залежно від відповідей на основні питання.

Даний вид інтерв'ю має високу варіативність опитування. При цьому дослідник має можливість активно управляти діалогом, не порушуючи структури інтерв'ю.

Горбатов Д.С. пропонує класифікувати питання в інтерв'ю за наступним принципом:

№	Ознаки	Види питань
	По відношенню до мети дослідження	Процедурні (або функціональні); Тематичні, інформаційні
	За змістом	Що виявляють фактичну інформацію про соціальне положення респондента і події його минулого життя; Суб'єктивні думки опитуваного, що з'ясовують, мотиви його поведінки, життєві позиції, відношення до себе і до інших; Уточнюючі інтенсивність думок, відносин, емоційних реакцій.
	По характеру відповідей	Питання можуть припускати отримання коротких, односкладових, непоширених відповідей Питання можуть припускати отримання поширених, просторових, більш за детально виражаючу думку і позицію респондентів
	За формою відповідей	Відкриті (опитуваний сам формулює свою відповідь) Закриті (опитуваний повинен лише зробити свій вибір з пропонованих варіантів відповідей, не виходячи за його межі)

Трудність проведення інтерв'ю пов'язана із завданням підтримки протягом всього часу бесіди необхідної глибини контакту з респондентом. Велике значення для успішного інтерв'ювання має техніка ведення бесіди, яка вимагає уміння встановлювати тісний контакт з респондентом, зацікавити його в щирій бесіді, «активно» слухати, володіння навичками постановки і реєстрації відповідей, подолання «опору» опитуваного. При цьому інтерв'юєр повинен бути доброзичливим і зацікавленим як співбесідник, уникати нав'язування («підказування») опитуваному можливого варіанту відповіді, виключити суб'єктивне тлумачення його висловів. Повідомлення про мету дослідження висловлюється в тій формі, яка стимулює респондента на спільну роботу.

Психолог за допомогою спеціальних засобів створює особливі умови для розмови, що дозволяють співбесідникові говорити розкуто, вільно виражати свою точку зору. Найважливіше тут – уміння слухати співбесідника, чому служить техніка активного слухання з різноманітними прийомами стимулювання активності (відповідей) опитуваного: вираз згоди (уважний погляд, усмішка, піддакування), короткі паузи, часткова незгода, уточнення шляхом неправильного повторення сказаного, повторення останніх слів, вимога пояснень, додаткової інформації і ін. Проте також необхідні справжня зацікавленість в змісті бесіди, уміння ставити точні питання, давати співбесідникові помовчати, але не відмовчуватися тощо.

Важливим моментом в інтерв'ю є фіксація інформації. По етичним нормам використання технічних засобів повинне бути тільки з відома випробовуваного і обговорюватися заздалегідь. Проте, н авіть за згодою випробовуваного на використання технічних засобів (відеокамера, диктофон), відбувається спотворення інформації.Респонденти при цьому відчувають себе більш скуто, дають спотворені відповіді. Не менше проблем виникає при дослівному записуванні (стенографії) відповідей інтерв'ю. При фіксації інформації по пам'яті, після закінчення процедури опитування можуть виникнути істотні спотворення матеріалу.

Особливі проблеми виникають при інтерпретації результатів бесіди – матеріал бесіди (інтервю) потребує найстрогішого критичного аналізу і психолог повинен подолати їх деяку невизначеність виточенністю своєї інтерпретації. Можна використовувати прийом кодування змісту відповідей за допомогою умовних позначень на спеціальних бланках.

Інформація, що отримується в інтерв'ю, є змістовнішою і глибшою порівняно з анкетою, проте недоліком є важко контрольований вплив особистості і професійного рівня інтерв'юєра на опитуваного, яке може приводити до спотворення об'єктивності і надійності інформації.

Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей, а найбільш поширеною формою цього опитування є анкетування за допомогою призначеного для самостійного заповнення опитувальника (анкети) самими респондентами.

Анкетування (анкетне опитування) – метод психологічного дослідження, при якому спілкування між дослідником і випробовуваним опосередковується за допомогою анкет.

Анкетування - це процедура проведення опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Анкети (від фр. «список питань») самостійно заповнюються респондентами.

У сучасній психології анкетування вважається допоміжним методом дослідження.

За допомогою анкетування досліджуються інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Запитання ставляться так, що відповіді на них будуть описовими або альтернативними: “ так”, “ні”, “не знаю”, “важко відповісти ”, а бо так, що в них наперед дається кілька варіантів відповіді, серед яких піддослідному пропонується підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтересам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного характеру, як у бесіді та інтерв’ю.

Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім’я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш правдиві відповіді.

Однією з вимог до ефективності анкетування є складання питань.

Класифікація питань анкети (Горбатов)Д.С.:

№	Ознака	Вид питань
	За змістом питання:	1. Питання про факти свідомості людей, призначені для виявлення думок, мотивів, очікувань, планів, оцінних думок респондентів; 2. Питання про факти поведінки людей – виявляють реальні вчинки, дії і результати діяльності людей. 3. Питання про рівень інформованості – чи знаєте? чи читали? чи чули? 4. Питання про правдивість (про соціальну бажаність) – наскільки респондент в своїх відповідях прагнув виглядати в очах дослідників найкращим чином; 5. Питання про думку людини про себе; 6. Питання про особу респондента соціально-демографічного характеру, що стосуються його статі, віку, освіти, професії, сімейного стану тощо. Їх наявність дозволяє надалі обробляти матеріал анкетування в межах тієї або іншої підгрупи людей, при необхідності зіставляючи схожу інформацію з різних підгруп.
	За формою відповіді	1. Закриті питання містять повний набір можливих варіантів відповіді. Кількість виборів (один або декілька) зазвичай обмовляється в інструкції. Способи пред'явлення варіантів відповідей для закритого питання: а)у дихотомічній формі у вигляді протилежних, взаємовиключних відповідей (типу «так – ні», «вірно –невірно» і т. д.); б)у поліваріантній формі у вигляді «меню відповідей», де можна зупинитися на декількох з них. Наприклад: «Які предмети шкільної програми вам подобаються? а) математика; б) фізика; в) література і мова; г) хімія тощо; в)у шкальній формі – використовується, коли необхідно виразити інтенсивність відношення, переживання, враження тощо. Пропоновані відповіді можуть виглядати таким чином: • повністю згоден; • згоден, але бувають виключення; • не знаю; • не згоден, але іноді буває; • абсолютно не згоден; г) таблична форма. 2. Відкриті – не містять варіантів відповідей і пропонують власну активність респондента. Наприклад, «Що ви можете сказати про кредитну систему освіти?» 3. Полувідкриті – перелік альтернатив поряд з графою індивідуальної відповіді. Наприклад, «Где бы вы хотели провести каникулы?»: 1) в санатории; 2) у родственников; 3) дома; 4) свой вариант __________________
	За способом формулювання:	1. Прямі – спрямовані на безпосереджнє, відкрите отримання інформації від респондента. Наприклад, «Что вам мешает хорошо учиться?». Проте достатньо часто на відкрите питання випробовувані схильні давати соціально схвалювані відповіді. 2. Непрямі - зазвичай зв'язані з використанням якої-небудь уявної ситуації. Це напівпроективні питання, де респондент оцінює не зі своєї особистої позиції, а як учасник запропонованої йому ситуації. Наприклад, «Є студенти, які не справляються з учбовим навантаженням. Як ви думаєте, чому?»
	За функцією	1. Інформаційні (основні) направлені на отримання інформації від кожного респондента. 2. Питання-фільтри використовують, коли необхідні зведення не від всієї сукупності респондентів, а тільки від частини з них. Це своєрідна «анкета в анкеті». Початок і закінчення фільтру звичайно чітко позначають графічно. Наприклад: «Наступні три питання тільки для студентів-психологів (1,2,3) Увага! Далі питання для всіх» 3. Контрольні – уточнюють правильність повідомлених респондентами відомостей. Дозволяють виключити з подальшого розгляду недостовірні відповіді або навіть анкети.

Вимоги до питань анкет: 1. Питання повинне бути зрозуміле; 2. Питання не повинне містити елементів соціальної бажаності – не повинно бути «підказок», правильних відповідей; питання не повинне акцентувати позитивності або негативності відповіді; з питання не повинно бути зрозуміле, яку відповідь хоче отримати дослідник; 3. Питання не повинне кривдити людини або зачіпати її честі (переважно анонімні питання); 4. Слід використовувати деякі питання жартівливого характеру для зниження емоційної напруги респондента; 5. У питаннях не повинно бути термінів, які можуть бути незрозумілі респондентам або зрозуміли ними неоднозначно; 6. Кількість слів в питанні не повинна перевищувати об'єму короткочасної пам'яті.

Вимоги до оформлення анкети: 1. Анкета повинна містити вступ, який містить мету, завдання дослідження, вказівку на те, хто проводить дослідження. 2. Указується техніка заповнення анкети. 3. Питання і відповіді слід розташовувати на одній сторінці для зручності респондентів. 4. На початку анкети повинні міститися легкі питання, в середині – складніші, в кінці слід поміщати простіші питання.

Обробка анкети: 1. Стадія попередньої підготовки до обробки: а) перевірка на точність, повноту і якість заповнення протоколів; б) кодування інформації. 2.Обробка первинної інформації – побудова табуляграми; 3.Узагальнення і відображення результатів дослідження – угрупування респондентів по різних смислових групах, обчислення можливих статистичних величин; 4.Інтерпретація даних – надання смислового змісту числовим величинам. 5.Оформлення результатів дослідження.

Анкетування як метод дослідження має свої переваги і недоліки (Горбатов Д.С.):

Переваги анкетування

Недоліки

Висока оперативність отримання інформації; Можливість організації масових обстежень за порівняно короткий час; Порівняно мала трудомісткість процедур підготовки і проведення досліджень, обробки їх результатів; Відсутність впливу особистості і поведінки опитувача на роботу респондентів; Невираженість у дослідника відносин суб'єктивної пристрасті до кого-небудь з респондентів

Відсутність особистого контакту не дозволяє змінювати порядок і формулювання питань залежно від відповідей, поведінки респондентів; Суб’єктивізм, випадковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щирості, на підсумки таких «самозвітів» впливають неусвідомлювані установки і мотиви респондентів або бажання їх виглядати у вигіднішому світлі.

За допомогою анкетного дослідження можна зібрати великий обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді достатньо достовірними.

За формою анкети схожі на особистісні опитувальники (тести), проте, на відміну від останніх, не мають жорстких, стандартизованих критеріїв і відповідно стандартних схем інтерпретації. Анкети призначені, як правило, для отримання з агальної інформації про історію життя людини, її інтересів, думок з того або іншого питання. На їх підставі не можна робити висновки про індивідуально-психологічні особливості людини, формулювати психологічний діагноз.

Глибина, повнота відповідей, їх достовірність залежать від уміння дослідника грамотно побудувати конструкціюопитувальника.

Типові помилки, що виникають при безграмотному конструюванні питань: щодо зовнішніх ознак, пов'язаних з недоліками в складанні анкети – відсутність порядку у відповідях (пропуски питань) унаслідок невдалого формулювання питань, використання спеціальних термінів, що заважають їх розумінню; переважання одноманітних відповідей типу «все або нічого» (відсутність відмінностей у відповідях респондентів — результат високої стереотипності питання); велику кількість відповідей «не знаю, важко відповісти» — розпливчатість, невизначеність питань; велика кількість недоречних коментарів опитуваних — неповний перелік можливих альтернатив відповіді; значний відсоток відмов – погана композиція анкети, незадовільна інструкція анкети тощо.

Критичні зауваження цьому методу виражаються з приводу можливості довіри інформації, отриманій з безпосередніх відповідей випробовуваних, по суті з їх самозвітів, а також неможливості передбачити реакцію випробуваних на питання анкети та змінити питання в процесі дослідження.

В психодіагностичній практиці широко поширене психологічне тестування (від англ. тест - випробування).

Тестування – процедура отримання емпіричних даних про об'єкти дослідження за допомогою спеціально підібраних питань або завдань (тести), орієнтованих на вивчення здібностей до відчуття, сприйняття, обробки і віддзеркалення інформації (тести «інтелекту») або на виявлення особливостей особистісної сфери людини (здібностей, характерологічних рис, властивостей особистості).

Психологічне тестування – метод вимірювання і оцінки психологічних характеристик за допомогою спеціальних методик (тестів).

Тест (від англ. test – проба, іспит, перевірка) – сукупність стандартизованих завдань, що стимулюють певну форму активності, результати яких піддаються кількісному і якісному опрацюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні особливості особистості.

Тест є коротким, стандартизованим, зазвичай обмеженим в часі особливим випробуванням, в ході якого досліджуваний виконує або спеціально розроблене завдання, або відповідає на питання, що відрізняються від питань анкет або інтерв'ю. Питання в тестах носять непрямий характер. Тести призначені для встановлення наявності чи відсутності вже відомих психологічних особливостей у досліджуваних.

У психологічному сенсі термін «тест» був запропонований Френсисом Гальтоном, творцем перших антропометричних тестів. Родоначальником психологічного тестування вважається Джеймс Кеттелл, що розробив декілька десятків тестів, направлених на оцінку сенсомоторних процесів. У певному значенні тест раніше розглядався як різновид експерименту (так званий, «діагностичний експеримент»). Одну з найперших спроб розробити тести зробив Ф. Гальтон (1822-1911) в Лондоні. У 1905 р. французький психолог А. Біне створив один з перших психологічних тестів для оцінки інтелекту. Розвиток даного напряму у вітчизняній психології того часу пов'язаний з іменами А.Ф. Лазурського (1874-1917), Г. І. Россолімо (1860-1928), В. М. Бехтерева (1857-1927) і П. Ф. Лесгафта (1837-1909).

Компоненти тесту: 1) інструкція для психолога; 2) інструкція для обстежуваного; 3) стимульний матеріал (завдання, запитання); 4) ключі (спосіб обробки результатів); 5) тестові норми; 6) інструкції та інтерпретації. Обробка результатів тестів полягає в співвіднесенні отриманих данних з певними параметрамиоцінки (напр., з характеристиками особистості) за допомогою «ключа ». Підсумковий результат виражається в тестовому показнику, який є відносним. Їх діагностичне значення зазвичай визначають через співвідношення з нормативним показником, отриманим статистично на значному числі досліджуваних.

Види тестів
За спрямованістю(в залежності від предмету вимірювання)	Тести інтелекту (вимірювання загальних здібностей)
Тести спеціальних здібностей (вимірювання рівня розвитку окремих аспектів інтелекту)
Тести особистості (вимірювання неінтелектуальних проявів – емоцій, мотивів тощо)
Тести критеріально-орієнтовані (вимірювання щодо визначеного критерію, наприклад, складність завдань)
Тести досягнень (оцінка досягнутого рівня здібностей, навичок, умінь)
Тести креативності (вимірювання творчих здібностей)
За формою процедури дослідження(в залежності від кількості досліджуваних)	Тести індивідуальні (лише індивідуальна взаємодія)
Тести групові (для одночасного обстеження групи осіб)
За особливостями і характером тестових завдань	Тести вербальні (опосередковані мовною активністю, побудовані на використанні мови, коли досліджуваний, виконуючи завдання, повинен не здійснювати дії, а описати їх словами)
Тести практичні (завдання в наочній формі, що дає змогу моделювати конкретні операції)
За часовими обмеженнями	Тести швидкості (обмеження в обсязі завдань та в часі їх виконання)
Тести результативності (вимірювання і фіксування результату)
За оснащеністю	Тести бланкові (самостійна робота обстежених за бланками)
Тести апаратурні (з використанням спеціального обладнання, компютерні та компютеризовані тести)
За діагностичною місткістю	Гомогенні тести (вимірювання однієї властивості психіки)
Гетерогенні тести (вимірювання сукупності проявів психіки за спільними рисами чи властивостями)

Така класифікація припускає взаємну включеність різних видів тесту. Наприклад, тест досягнень може бути: вербальним, бланковим, груповим.

Гордон Оллпорт запропонував розрізняти в психологічному тестуванні методи прямі і непрямі. А американський психолог Саул Розенцвейг запропонував розділяти методи на суб'єктивні, об'єктивні і проективні.

Якщо інформація, що отримується при тестуванні, будується на самооцінці випробовуваним своїх особистісних властивостей, своєї поведінки, то такі тести називаються суб'єктивними, які в основному представлені різними опитувальниками.