Основні етапи експерименту 2 страница

Іноді використовується замість поняття тест або опитувальник формулювання «шкала» – це одновимірні особистісні опитувальники, що діагностують наявність або ступінь вираженості однієї властивості. Наприклад, «Шкала тривожності», «Шкала досягнення».

Об'єктивні тести – тести на основі виконання завдань з чітко структурованою, фіксованою процедурою. Залежно від предмету дослідження і типу завдань розрізняють наступні види об'єктивних тестів: 1. Тести особистості («Тест замаскованих фігур» Г.Віткина). 2. Тести інтелекту: • вербальні («Прості і складні аналогії»; «Виключення зайвого»; «Логічні зв'язки»); • невербальні («Піктограми»; «Прогресивні матриці Равена»); • комплексні («Тест Векслера»; «Тест Гілфорда»). 3. Тести здібностей (загальних і спеціальних). 4. Тести креативності (Тест Торренса); 5. Тести досягнень (усні; письмові; тести дії).

Техніки, засновані на використанні принципу проекції, називаються проективними.Проективні тести – група методик, спрямованих на дослідження особистості на основі аналізу особливостей її взаємодії з зовнішньо нейтральним матеріалом, який через невизначеність стає обєктом проекції. В них здійснюється символічне перенесення випробовуваним змісту свого внутрішнього світу на зовнішні предмети.В різноманітних проявах активності людини в тій чи іншій мірі проектуються приховані прагнення, неусвідомлювані проблеми.

Найбільш істотною ознакою проективних технологій (методик) є використання в них невизначених, неоднозначних стимулів, які випробовуваний повинен конструювати, доповнювати, інтерпретувати.

Проективні тести – тести, які складаються з таких стимулів, реагуючи на які людина проектує (виявляє) властивості, притаманні її особистості, для чого їй пропонується тлумачення події, відновлювання цілого за деталями, надання сенсу неоформленому матеріалу, створення оповідання за малюнком із невизначеним змістом.

Загальні ознаки проективних методик: 1) невизначеність та неоднозначність стимулів; 2) відсутність обмежень у виборі відповіді; 3) відсутність оцінки відповідей як правильних чи неправильних.

Отже, проективні тести найчастіше спрямовані на встановлення наявності певних психічних властивостей у даної людини.

Ця категорія тестів припускає вільну інтерпретацію дослідником виконуваних випробовуваним завдань ( наприклад, за найбільш переважним для випробовуваного вибором колірних карток визначається його емоційний стан). Проте тести проектного типу пред'являють підвищені вимоги до рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи психолога, а також вимагають наявність досить високого рівня інтелектуального розвитку випробовуваного.

Використання проективних методів з метою діагностики пов'язане з так званим асоціативним експериментом, розробленим К.Г.Юнгом. Сам термін, що позначає дану групу методик, прийшов з психоаналізу. Поняття проекції як один із захисних механізмів пов'язано з неусвідомленим перенесенням суб'єктом власних властивостей і станів на кого-небудь з оточуючих.

Існує безліч класифікацій методик, заснованих на принципі проекції: 1) конститутивні – структуризація, оформлення стимулів, додання їм сенсу (Тест «Чорнильні плями Роршаха»; «Таутофон» С. Розенцвейга, Д. Шакова); 2) конструктивні – створення з оформлених деталей осмисленого цілого («Тест світу» Ловенфельда); 3) інтерпретативні – тлумачення деякої події, ситуації («Тематичний апперцепції тест» (ТАТ) Меррея); 4) катартичні – здійснення ігрової діяльності в спеціально організованих умовах («Психодрама» Д.Морено; «Тест ляльок» А.Вольтмана); 5) експресивні – малювання на вільну або задану тему («Малюнок сім'ї» В.Вульфа; «Дом-дерево-людина» Дж.Бука; «Неіснуюча тварина»і ін.); 6) імпресивні – перевага одних стимулів перед іншими («8–ми колірний тест» М.Люшера); 7) аддитивні – завершення пропозиції, розповіді, історії («Незакінчені речення»).

Застосування проективних методик передбачає: 1. Неструктурованість, невизначеність стимульного матеріалу, що допускає можливості бути використаним або тлумаченим найрізноманітнішими способами. На перший план виступає не його об'єктивний зміст, а то асоціативне відношення, яке виявляється в процесі дій з ним; 2. Формулювання інструкцій в найзагальнішому і коротшому вигляді, що залишає значну свободу для самовираження і фантазії; 3. Створення атмосфери доброзичливості при повній відсутності оцінних думок з боку дослідника. Тут не може бути правильних і неправильних відповідей; 4. Неінформованість випробовуваного в діагностичній значущості його дій і слів, що дозволяє уникнути умисних або мимовільних спотворень при проекції особистості.

Існують вказівки за основними принципами діагностики, ті або інші значення варіантів поведінки випробовуваних. Але цього, як правило, недостатньо для повноцінної дослідницької діяльності. Необхідна професійна компетентність отримується в ході тривалої практики під керівництвом фахівців.

Переваги проективних тестів

Недоліки

1. Орієнтовані на неусвідомлювані або не цілком усвідомлені психічні феномени, на ті аспекти особистості, які зазвичай приховані для спостереження. 2. Непрямий спосіб звернення до особистісних особливостей випробовуваних не приводить в дію психологічні захисні механізми, здатні спотворити картини внутрішнього світу. 3. Невизначеність дослідницької ситуації допускає велику різноманітність можливих поведінкових реакцій, що майже не відчувають на собі стороннього тиску. При цьому індивідуальні особливості особистості отримують цілком адекватний вираз

1. Не мають строго уніфікованих процедур проведення. 2. Суб'єктивність інтерпретації, зокрема, є небезпека вторинної проекції, коли дослідник, знаходячись під впливом власних внутрішніх проблем, часом грає роль «кривого дзеркала», тобто спотворює інтерпретацію. 3. В даний час не отримано достатньо переконливих доказів валідности і надійності основних проектних методик

Крім проективних, прийнято також виділяти такі варіанти тестів як тести-опитувальники, тести-завдання. Тест-опитувальник своєрідна анкета, яка допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей. Цей метод заснований на аналізі відповідей випробовуваних на питання, які дозволяють отримати інформацію про наявність або виразність певної психологічної характеристики на основі кількості відповідей, що співпали за своїм змістом з уявленням про неї. Недоліком цього методу є певний суб'єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів. Тест-завдання припускає отримання інформації про психологічні характеристики людини на підставі аналізу успішності виконання певних завдань. Тут пропонується виконати певний перелік завдань, кількість яких є підставою для оцінки наявності або відсутності, а також ступеня розвитку у людини певної психологічної якості. Більшість тестів за визначенням рівня розумового розвитку відносяться саме до цієї категорії.

В психології також розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості й тести успішності. За їх допомогою можна з’ясувати рівень розвитку окремих психічних процесів, рівні засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості.

Тестова батарея – сукупність груп тестових завдань (субтестів), обєднаних в одну психодіагностичну методику і спрямованих на вимірювання аспектів складного психологічного конструкту (наприклад, тест Векслера, тест структури інтелекту Амтхауера).

Популярність тестів обумовлена: 1) можливістю отримання достатньо точної та якісної характеристики психологічного явища; 2) можливістю співставити результати дослідження; 3) наявністю чіткої процедури збору та обробки даних та психологічної інтерпретацією результатів.

Тести мають бути стандартизованими випробуваннями, тобто пропоновані в них завдання, оцінка, умови проведення строго регламентовані і одноманітні, уніфіковані. Їх результати не повинні залежати від того, хто проводить тест і обробляє результати, що досягається за рахунок багаторазової та різнобічної його перевірки на великій кількості досліджуваних. Завдяки цьому результати тестів дозволяють зробити висновок про наявність у людини певних психологічних особливостей (сформулювати психологічний діагноз).

Кожен тест повинен давати всім досліджуваним однакові можливості для виявлення наявних у них психологічних особливостей. Ця вимога досягається за рахунок наявності в кожному тесті різних за змістом і формою подачі завдань, різних варіантів відповідей.

Взагалі, тести складаються із завдань або запитань, які добираються за критеріями валідності (відповідності психічній якості, котра виявляється за його допомогою), надійності (сталості результатів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних з визначенням достатнього рівня чутливості) тощо.

Інколи тест для свого створення та апробування потребує багато років. За допомогою тестів психологи можуть перевіряти різні здібності, навички, уміння, риси характеру й інші якості особистості з метою відбору, контролю, прогнозу, навчання тощо.

Результати тестового дослідження не можна оцінювати як абсолютні показники розумових можливостей особистості. Вони є лише показниками рівня розвитку певних якостей на момент дослідження за конкретних умов життя, навчання та виховання особистості.

1. Вивчення продуктів діяльності і контент-аналіз як методи психології.

Метод аналізу продуктів діяльності ( праксиметричний, «архівний» метод) – психологічний метод, суть якого полягає у вивченні продуктів діятельності субєктів. Цей метод використовується для перевірки гіпотез за допомогою раніше отриманої інформації, зібраної з іншою метою або ту, що входить в загальнодоступну базу даних.

Метод аналізу продуктів діяльності грунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Продукти діяльності дають змогу побачити в них найрізноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.

Об'єктами дослідження при використанні методу вивчення продуктів діяльності можуть виступати найрізноманітніші продукти творчості випробовуваних (архівні матеріали, щоденники, креслення, варіанти ескізів, малюнків, вірші, різні вироби, шкільні твори, фотографії - результати певного виду діяльності тощо). Документом також є будь-яка інформація, фіксована в друкарському або рукописному тексті, на магнітних або фотоносіях.

Перевага певного виду документа як носія інформації визначається виходячи з мети дослідження і місця документів в загальній програмі дослідження.

Цей метод дозволяє виявити не тільки змістовний бік продуктів діяльності (тематику, сюжет, зміст), особливості творчості, інтересів, здібностей людини, але і отримати додаткові данні про систему її відносин до оточуючої дійсності.

Результати використання цього методу (разом з результатами спостереження і бесід) можуть датицінний матеріал для складання питань різних анкет. За допомогою цього методу можна аналізувати як змістовні, так і формальні характеристики об'єкту вивчення.

Аналіз продуктів діяльності дозволяє охарактеризувати особливості умінь і навичок, прийоми і способи роботи, риси особистості, що виражаються у відношенні до праці тощо.

Наприклад, малюнки дітей різного віку дозволяють судити про широту їх розумового кругозору, про характер і об'єм їх уявлень, про їх інтереси, особливості розуміння ними навколишній дійсності, про їх відношення до життєвих явищ, про особливості і закономірності їх психічного розвитку тощо.

Цей метод вимагає збирання значного матеріалу, його класифікації і систематизації за найважливішими ознаками. При цьому необхідно ретельно враховувати індивідуальні особливості людей, продукти діяльності яких збираються і аналізуються, особливості їх віку, соціального положення, професії та біографічні дані.

Аналіз деяких продуктів діяльності, наприклад, малюнків, листів – можна віднести до проективних технологій.

Міра «суб'єктивності» документа різна залежно від того, чи вивчається офіційний або суто особистий документ, але вона завжди присутня. Особлива проблема виникає у зв'язку з тим, що інтерпретує документдослідник – людина зі своїми власними індивідуальними психологічними особливостями.

Найважливішу роль при вивченні документа грає здібність до розуміння тексту.

Всі методи аналізу документів розділяються на традиційні (якісні) і формалізовані (якісно-кількісні). В основі цих методів лежать механізми процесу розуміння тексту, тобто інтерпретації дослідником інформації документа. Кількісні методи аналізу текстових матеріалів набули широкого поширення в 30-40-х роках у зв'язку з розробкою спеціальної процедури, названою контент-аналізом (дослівно означає – аналіз змісту).

Цей метод широко застосовується в історичній психології, антропопсихології, психології особистості, творчості, клінічній психології.

Взагалі метод аналізу продуктів діяльності часто використовується спільно з іншими методами, спостереженням, бесідою, експериментом, тестом. Архівні дослідження можуть узгоджуватися з результатами лабораторних досліджень, тим самим збільшуючи зовнішню валідність.

Недоліки цього методу: може бути відсутня важлива інформація у наявних даних, або неналежна їх репрезентативність, при аналізі даних за умови надмірного об'єму інформації можна інтерпретувати її крізь призму певних очікувань.

До різновидів "архівного методу" відноситься також техніка контент-аналізу, який є одним з найбільш розроблених і строгих методів аналізу документів. Дослідник виділяє одиниці змісту і аналізує отримані дані.

Контент-аналіз – метод систематичного вивчення матеріалу, при якому якісна інформація розподіляється по заздалегідь виокремлених певних категоріях.

Контент-аналіз є способом переводу текстової інформації в кількісні показники з подальшою її статистичною обробкою. Отримані в результаті цього кількісні характеристики тексту дають можливість зробити висновки про якісний, зокрема латентний (не явний) зміст тексту.

Контент-аналіз є методом якісно-кількісного аналізу, особливий прийом, щопроводиться з метою подолання «суб'єктивності» інтерпретації документа дослідником. Цей формалізований метод аналізу документів заснований на виділенні в тексті спеціальних «одиниць дослідження» (наприклад, слів, прийнятих як ключові) і підрахунку частоти їх вживання. Стандартними одиницями при аналізі тексту в контент-аналізі є: слово (термін, символ); думка або закінчена думка; тема; персонаж; автор; цілісне повідомлення.

К.-А застосовується: а) для точності і об'єктивності аналізу документів; б) при наявності великого за об'ємом несистематизованого матеріалу; в) коли категорії аналізу тексту зустрічаються з певною частотою.

Проте використання контент-анализа в психології зв'язане: 1) з аналізом результатів проективних тестів; 2) з вивченням діагностичних інтерв'ю, зміст бесіди; 3) з аналізом змісту відкритих питань при анкетуванні; 4) з вивченням психологічних особливостей особистості по якісним характеристикам; 5) з аналізом об'єктивної інформації про особистість.

Найпростіший спосіб обробки даних контент-аналізу – реєстрація частоти появу тих або інших одиниць в тексті, але існують та інші, складніші, способи обробки.

Контент-аналізу можна піддати будь-який вид записів. Крім вербально ї, можна аналізувати і невербальний матеріал (наприклад, малюнки).

Метод контент-аналізу має сенс застосовувати, коли дослідник має справу з великим масивом інформації. Цей метод особливо широко поширений в соціальній, політичній, практичній психології, психології реклами і комунікації.

Процедура К-А припускає декілька етапів: 1) виділення одиниць аналізу (якісних і кількісних); 2) складання кодировочної інструкції та пілотажне кодування тексту; 3) кодування всього масиву досліджуваних текстів і розрахунок кількісного співвідношення одиниць аналізу в досліджуваному тексті; 4) інтерпретацію отриманих даних.

Кількісна обробка інформації припускає використання типових способів статистичного аналізу даних: розподілу і частоти певної категорії, коефіцієнтів кореляції тощо.

Основна методична складність К-А - знаходження в тексті відповідних смислових одиниць аналізу досліджуваного явища і адекватний їх опис. Спеціальні процедури для обгрунтування повноти одиниць аналізу: метод експертів (суддів), метод незалежного критерію тощо.

Головне завдання К-А: виявити не тільки реальні факти, події, про які йде мова в тексті, але і настрої, установки, відчуття та ін. психологічні феномени.

Основний недолік методу – в складності і трудомісткості процедури і техніки, що вимагає високої кваліфікації фахівців кодувальників і аналітиків.

1. Проективні методи дослідження психіки.

Техніки, засновані на використанні принципу проекції, називаються проективними.Проективні тести – група методик, спрямованих на дослідження особистості на основі аналізу особливостей її взаємодії з зовнішньо нейтральним матеріалом, який через невизначеність стає обєктом проекції. В них здійснюється символічне перенесення випробовуваним змісту свого внутрішнього світу на зовнішні предмети.В різноманітних проявах активності людини в тій чи іншій мірі проектуються приховані прагнення, неусвідомлювані проблеми.

Найбільш істотною ознакою проективних технологій (методик) є використання в них невизначених, неоднозначних стимулів, які випробовуваний повинен конструювати, доповнювати, інтерпретувати.

Проективні тести – тести, які складаються з таких стимулів, реагуючи на які людина проектує (виявляє) властивості, притаманні її особистості, для чого їй пропонується тлумачення події, відновлювання цілого за деталями, надання сенсу неоформленому матеріалу, створення оповідання за малюнком із невизначеним змістом.

Загальні ознаки проективних методик: 1) невизначеність та неоднозначність стимулів; 2) відсутність обмежень у виборі відповіді; 3) відсутність оцінки відповідей як правильних чи неправильних.

Отже, проективні тести найчастіше спрямовані на встановлення наявності певних психічних властивостей у даної людини.

Ця категорія тестів припускає вільну інтерпретацію дослідником виконуваних випробовуваним завдань ( наприклад, за найбільш переважним для випробовуваного вибором колірних карток визначається його емоційний стан). Проте тести проектного типу пред'являють підвищені вимоги до рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи психолога, а також вимагають наявність досить високого рівня інтелектуального розвитку випробовуваного.

Використання проективних методів з метою діагностики пов'язане з так званим асоціативним експериментом, розробленим К.Г.Юнгом. Сам термін, що позначає дану групу методик, прийшов з психоаналізу. Поняття проекції як один із захисних механізмів пов'язано з неусвідомленим перенесенням суб'єктом власних властивостей і станів на кого-небудь з оточуючих.

Існує безліч класифікацій методик, заснованих на принципі проекції: 1) конститутивні – структуризація, оформлення стимулів, додання їм сенсу (Тест «Чорнильні плями Роршаха»; «Таутофон» С. Розенцвейга, Д. Шакова); 2) конструктивні – створення з оформлених деталей осмисленого цілого («Тест світу» Ловенфельда); 3) інтерпретативні – тлумачення деякої події, ситуації («Тематичний апперцепції тест» (ТАТ) Меррея); 4) катартичні – здійснення ігрової діяльності в спеціально організованих умовах («Психодрама» Д.Морено; «Тест ляльок» А.Вольтмана); 5) експресивні – малювання на вільну або задану тему («Малюнок сім'ї» В.Вульфа; «Дом-дерево-людина» Дж.Бука; «Неіснуюча тварина»і ін.); 6) імпресивні – перевага одних стимулів перед іншими («8–ми колірний тест» М.Люшера); 7) аддитивні – завершення пропозиції, розповіді, історії («Незакінчені речення»).

Застосування проективних методик передбачає: 1. Неструктурованість, невизначеність стимульного матеріалу, що допускає можливості бути використаним або тлумаченим найрізноманітнішими способами. На перший план виступає не його об'єктивний зміст, а то асоціативне відношення, яке виявляється в процесі дій з ним; 2. Формулювання інструкцій в найзагальнішому і коротшому вигляді, що залишає значну свободу для самовираження і фантазії; 3. Створення атмосфери доброзичливості при повній відсутності оцінних думок з боку дослідника. Тут не може бути правильних і неправильних відповідей; 4. Неінформованість випробовуваного в діагностичній значущості його дій і слів, що дозволяє уникнути умисних або мимовільних спотворень при проекції особистості.

Існують вказівки за основними принципами діагностики, ті або інші значення варіантів поведінки випробовуваних. Але цього, як правило, недостатньо для повноцінної дослідницької діяльності. Необхідна професійна компетентність отримується в ході тривалої практики під керівництвом фахівців.

Переваги проективних тестів

Недоліки

1. Орієнтовані на неусвідомлювані або не цілком усвідомлені психічні феномени, на ті аспекти особистості, які зазвичай приховані для спостереження. 2. Непрямий спосіб звернення до особистісних особливостей випробовуваних не приводить в дію психологічні захисні механізми, здатні спотворити картини внутрішнього світу. 3. Невизначеність дослідницької ситуації допускає велику різноманітність можливих поведінкових реакцій, що майже не відчувають на собі стороннього тиску. При цьому індивідуальні особливості особистості отримують цілком адекватний вираз

1. Не мають строго уніфікованих процедур проведення. 2. Суб'єктивність інтерпретації, зокрема, є небезпека вторинної проекції, коли дослідник, знаходячись під впливом власних внутрішніх проблем, часом грає роль «кривого дзеркала», тобто спотворює інтерпретацію. 3. В даний час не отримано достатньо переконливих доказів валідности і надійності основних проектних методик

1. Опитування як метод психології.

У психології широко застосовують метод опитування, коли потрібно з’ясувати рівень розуміння піддослідним якихось завдань, життєвих ситуацій, уживаних у навчанні та практичній діяльності понять (природознавчих, технічних, соціальних) або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінки особистості.

Опитування – це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередній (бесіда, інтерв'ю) або опосередкованій (анкета) взаємодії дослідника і опитуваного (Горбатов Д.С.).

Опитування є описовим методом, при якому випробовувані відповідають на серію питань або висловлюються з приводу набору тверджень на задану тему.

Суть опитування полягає в отриманні інформації про об'єктивні або суб'єктивні факти (думки, настрої, мотиви, відносини тощо) із слів опитуваних шляхом питань і відповідей. Джерелом інформації при цьому є словесна або письмова думка опитуваної особи.

Позитивною стороною методу опитування є можливість опитати за короткий час велику кількість людей. Недоліком методу опитування є суб'єктивність експериментатора в розумінні і інтерпретації результатів (Горбатов Д.С.).

Опитувальники використовуються для отримання інформації про мотиви, думки людей, оцінки соціальних явищ, про феномени групової, суспільної і індивідуальної свідомості.

Найбільший ефект при опитуванні досягається при використанні його у поєднанні з іншими методами – спостереженням і експериментом. Опитування допомагає отримати дані, доповнюючі результати експерименту або спостереження. З його допомогою можна уточнити дані, отримані в ході експерименту.

Виділяють усне та письмове опитування.

Усне опитування застосовується, коли необхідно вести спостереження за реакціями і поведінкою випробовуваного, і дозволяє глибше, ніж письмове, проникнути в психологію людини, оскільки питання, що задаються дослідником, можуть коректуватися в процесі дослідження залежно від особливостей поведінки і реакцій випробовуваного. Проте, даний варіант опитування вимагає більше часу для проведення, а також наявності спеціальної підготовки дослідника, оскільки ступінь об'єктивності відповідей дуже часто залежить від поведінки і особистісних особливостей самого дослідника.

До найпоширеніших різновидів опитування як методу психологічного дослідження належать бесіда (метод отримання інформації на основі вербальної комунікації); інтерв’ю (спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування); анкетування (письмова форма опитування, що здійснюється, як правило, без прямого і безпосереднього контакту інтерв'юєра з респондентом).

Напрямки застосування опитування в психології: 1) на ранніх стадіях дослідження, для збору попередньої інформації або пілотажного дослідження; 2) як засіб уточнення, розширення і контролю даних; 3) як основний метод збору емпіричної інформації.

Найбільш поширеною формою усного опитування є бесіда – очне опитування, що проводиться дослідником у формі питань-відповідей з опитуваним (респондентом).

Бесіда - це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише “що це таке?”, а й “чому?”, “як?”.

В.В.Нікандров пропонує виділити наступні види бесіди: 1) терапевтична (клінічна) бесіда. 2) автобіографічна бесіда, що дозволяє виявити життєвий шлях людини. 3) збір суб'єктивного анамнезу (відомостей про особу співбесідника). 4) збір об'єктивного анамнезу (відомостей про знайомих співбесідника). 5) телефонна бесіда («Телефон довіри»).

Дата добавления: 2015-04-24