Одиничні показники якості 2 страница

розробки ТЕО.

ЦЕ У ПЕРШУ ЧЕРГУ:

 інвестування виробничих фондів з тривалими строками

амортизації;

 вкладення коштів у товарно-матеріальні запаси та інші

оборотні активи з

 метою розширення виробництва;

 вкладення коштів в нематеріальні активи.

Розробка та реалізація інноваційного проекту проходить тривалий шлях

від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Цей період розглядається як

життєвий цикл інноваційного проекту, що охоплює три фази.

Попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення

(передінвестиційна фаза), до якої належить:

 визначення інвестиційних можливостей;

 аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір;

 попереднє техніко-економічне обґрунтування;

 розробка техніко-економічного обґрунтування;

 дослідницьке забезпечення проекту.

Інвестиційна фаза:

 проведення узгоджень;

 укладення контрактів;

 розробка проектно-кошторисної документації;

 будівництво, реконструкція або переоснащення;

 забезпечення керівника проекту;

 витрати на авторський нагляд та контроль;

 підготовка експлуатаційних кадрів;

 пуско-налагоджувальні роботи.

Експлуатаційна фаза:

 введення в експлуатацію;

 доведення до проектної потужності;

 витрати на підтримання діючих потужностей;

 витрати на оновлення основних фондів.

Розробка техніко-економічного обґрунтування залежить від структури

джерел фінансування проекту. Як свідчить практика зарубіжних країн, ТЕО

розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій. Це пояснюється тим, що

розробка ТЕО здійснюється за всіма варіантами альтернативних проектів.

Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значними, вони не

врахову-ються при фінансовій оцінці ефективності проекту. За умов України

Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.

ТЕО для великих та важливих проектів розробляється у складі схем розвитку

регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок

державних капітальних вкладень, передбачених на проектування будівництв

майбутніх періодів. Ці витрати зумовлюються у відповідних титульних

списках проектно- дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом

Міністрів.

Передінвестиційна фаза може вміщувати декілька паралельних видів

діяльності та робіт, деякі з яких можуть переходити у наступні фази.

• визначення інвестиційних можливостей (експрес-оцінка всіх доступних

даних і факторів);

• аналіз альтернативних варіантів та попередній вибір (формування

проекту);

• попереднє техніко-економічне обгрунтування доцільності та

здійсненності проекту;

• розробка техніко-економічного обгрунтування;

• дослідження забезпечення проекту всіма видами ресурсів;

• підготовка оціночного висновку (рішення про фінансування

проекту).

Експрес-оцінка проекту здійснюється з метою попереднього виявлення

умов реалізації та визначення його рентабельності, ґрунтуючись на

укрупнених оцінках. Оцінки витрат приймаються на підставі проектів-

аналогів, інколи на підставі фактичних мате-ріалів. Дослідження спрямоване

на виявлення попередніх умов та вивчення можливостей реалізації

конкретного проекту.

На цьому етапі передінвестиційної фази вивчається інформація про

район реалізації проекту: його географічне положення, економічну

характеристику, оцінку зайнятості та рівня доходів населення, засвоєння та

потенційні фактори виробництва, природні ресурси та можливості їх

використання (витрати на освоєння), наявність інфраструктури, експорт та

імпорт продукції, можливості матеріальної бази будівництва.

Можливості здійснення окремих проектів визначаються на підставі

вивчення передумов інвестування та реального аналізу заданих умов

інноваційного проекту, а саме: попиту на конкретну продукцію на

внутрішньому та зовнішньому ринках; наявності джерел сировини; характеру

технологічних процесів; потреби у кваліфікованих кадрах; строків реалізації

проекту; рівня витрат виробництва.

За результатами визначення інвестиційних можливостей складається

висновок, проте остаточне рішення щодо доцільності ін-вестування у

більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-

економічного обґрунтування проекту.

НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОГО ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИВЧАЮТЬСЯ РІЗНІ ЕКОНОМІЧНІ

АЛЬТЕРНАТИВИ:

ринку та потужності підприємства;

попиту та ринку;

Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.

маркетингу та збуту;

виробничої програми підприємства та матеріальних витрат;

технологічної частини проекту;

економічних наслідків, включаючи розрахунки комерційної

ефективності.

Приблизна схема розробки ТЕО інноваційного проекту наведена в табл.

4.1.

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПОПЕРЕДНЬОГО ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ РОБЛЯТЬСЯ ТАКІ ВИСНОВКИ:

Інноваційне інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення

стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;

Інформації достатньо для висновку про те, що проект життєздатний;

Концепція реалізації проекту свідчить про необхідність більш

поглибленого аналізу та подальшої розробки техніко-економічного

обґрунтування.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інновацій є основним

документом, що доводить доцільність та ефективність інвестицій в

зазначений проект. У ньому деталізується та уточнюються рішення, прийняті

на стадії передпроектних обґрунтувань інвестицій: технологічні, проектно-

кошторисні, конструктивні, природоохоронні; достовірно оцінюються

екологічна, санітарно-епідеміологічна та експлуатаційна безпека проекту, а

також його економічна ефективність та соціальні післядії.

Якісне проведення техніко-економічного обґрунтування пов’язане з

досить тривалим періодом переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок, які

здійснюються майже всіма суб’ єктами інвестиційної діяльності.

Техніко-економічне дослідження може проводитися багато разів,

повторюватися з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані

результати свідчать про недостатню ефективність проекту, доцільно

коригувати окремі параметри, особливо у виробничій частині програми, а

також матеріальних факторів виробництва, внести зміни до проекту з метою

підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект

залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо

недоціль-ності його реалізації.

В ОСТАТОЧНОМУ ВИСНОВКУ ВИСВІТЛЮЮТЬСЯ ТАКІ

ПАРАМЕТРИ ПРОЕКТУ:

 загальна характеристика підприємства, його активи та основний

капітал, період освоєння інвестицій, міра економічної та

юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і

підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;

 виробнича потужність підприємства, характеристика

технологічних процесів та обладнання;

 характеристика допоміжних та обслуговуючих виробництв,

складського господарства, інженерних комунікацій;

 база сировини, постачальники основних та допоміжних матеріалів,

передбачувані форми матеріально-технічного забезпечення;

Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.

 екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність,

вітрове навантаження, затоплюваність тощо;

 організація управління, кадровий склад підприємства, поточні

витрати;

 фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, включаючи

зовнішньоекономічну, за минулий період (для проектів

реконструкції та технічного переоснащення);

 економічна частина проекту;

 обсяг інвестицій за роки реалізації проекту та джерелами

фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під

будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного

обладнання, інші витрати;

 етапи реалізації проекту і передбачувані прибуток, інвестори та

учасники проекту;

 оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її

основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;

 можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;

 загальні висновки щодо переваг та недоліків проекту порівняно з

аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.

 У додатках до ТЕО наводяться документи узгодження, графічні

матеріали, таблиці, діаграми, кошториси тощо.

ПРИ РОЗРОБЦІ ТЕО ІНВЕСТИЦІЙ НЕОБХІДНО:

передбачити для складних та значних об’єктів альтернативні варіанти

досягнення мети, встановленої замовником, включаючи різні варіанти

фінансування інвестицій;

враховувати податкову, амортизаційну та кредитну політику, що

проводиться державою та місцевими органами влади, вимоги законодавства

та нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність, умови

користування землею та іншими природними ресурсами;

забезпечити захист інтересів інвестора, з одного боку, та

загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону), — з другого;

при виборі показників для оцінки ефективності інвестицій віддавати

перевагу дисконтним показникам, що враховують фактори часу;

встановити розрахунковий період, в межах якого повинні виконуватися

економічні розрахунки (розрахунковий період складається в період

будівництва, освоєння проектної потужності та експлуатації підприємства до

першої його реконструкції або завершення терміну окупності капітальних

вкладень).

Державний інноваційний фонд відповідно до покладених на нього

завдань проводить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних

проектів.

Передінвестиційні дослідження проектів здійснюються різними

проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами

(державними та приватними). Тривалість дослідження коливається від

Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.

декількох місяців до 1—2 років залежно від складності, вартості та новизни

проекту.

У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ ІСНУЮТЬ ДЕЯКІ ОРІЄНТИРИ, ЗГІДНО З

ЯКИМИ ВИТРАТИ НА ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

КОЛИВАЮТЬСЯ:

дослідження можливостей — від 0,2 до 1 % від загальної вартості

проекту;

попереднє техніко-економічне дослідження — від 0,25 до 1,5 %;

техніко-економічне обґрунтування — від 0,2 до 3,0 %.

В Україні у зв’язку з відсутністю нормативної бази за багатьма

параметрами проектів ці витрати можуть бути вищими.

Техніко-економічне обґрунтування невеликих об’єктів фінансується за

рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису проекту. Це,

як правило, виключає можливість проектування на конкурентних засадах.

Тому попереднє ТЕО і розробка поглибленого ТЕО в умовах України

належить до інвестиційної фази і фінансується інвестором.

40 Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку (уповноважений) орган документально підтверджує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління охороною праці персоналу, встановленим законодавством вимогам, що діють в Україні.
В Україні існує державна система сертифікації продукції – Система УКРСЕПРО. У даній системі проводиться як обов'язкова, так і добровільна сертифікація. Роботи в Системі УКРСЕПРО організовує Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики – Держспоживстандарт України, який є Національним органом з сертифікації – (раніше називався Держстандарт України).

2. Обов'язкова сертифікація в Україні. Стандарти Системи УКРСЕПРО
В процесі обов'язкової сертифікації визначається відповідність параметрів продукції вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України, та/або вимогам нормативних документів, вказаних в "Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні". Як правило, це вимоги безпеки. При цьому для багатьох видів продукції повинно бути отримано Санітарно – епідеміологічний висновок Міністерства охорони здоров'я України і експертний висновок, який використовується для здобуття Дозволу на експлуатацію продукції в Україні (видається Держгірпромнаглядом. Веб–cайт http://dnop.kiev.ua/).
В Системі УКРСЕПРО сертифікати і їх копії видаються на офіційних бланках, що мають голограму та інші ступені захисту. На цих же бланках можуть бути видані сертифікати на продукцію, що не увійшла до "Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".
Роботи з сертифікації продукції і систем управління якістю (навколишнім середовищем, професійною безпекою та здоров'ям, соціальній відповідальності і т.п за ДСТУ 3420-96) в Українській державній системі сертифікації УКРСЕПРО виконуються відповідно до вимог серії стандартів Системи УКРСЕПРО.

3. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
Продукція, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (у системі УКРСЕПРО), включена в офіційний "Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затверджений наказом Держспоживстандарту України 01.02.2005 № 28 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 під N 466/10746 (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0466-05)
В повному Переліку продукції приведені коди ТН ВЕД і перелік нормативних документів, які мають бути підтверджені при сертифікації. Згаданий Перелік може бути використаний іноземним Заявником як довідковий, для визначення за кодом ТН ВЕД, чи потрапляє його продукція в даний перелік. Для продукції, включеної в Перелік, при перетині кордону України потрібний сертифікат відповідності, виданий в Системі УКРСЕПРО. Без сертифікату відповідності перетин продукцією кордону України не допускається.

4. Порядок проведення сертифікації продукції в Системі УКРСЕПРО
Порядок проведення сертифікації продукції відповідно до прийнятої моделі (схемою) в спільному вигляді передбачає:
• подачу в орган з сертифікації (ОС), уповноважений Держспоживстандартом України на роботу в УКРСЕПРО, заявки (укр, рос, англ) на сертифікацію продукції;
• подачу документації для сертифікації, що додається до заявки згідно переліку документів (рос, англ, укр);
• розгляд в органі з сертифікації заявки на сертифікацію продукції і аналіз наданої документації;
• ухвалення рішення по заявці з вказівкою схеми (моделі) сертифікації;
• для продукції, що сертифікується, випускається серійно: обстеження виробництва / або атестацію виробництва) / або сертифікацію (оцінку) системи управління якістю виробництва;
• відбір та ідентифікацію зразків продукції для проведення сертифікаційних випробувань у випробувальній лабораторії (центрі) (ВЛ), акредитованих Національним агентством з акредитації;
• проведення сертифікаційних випробувань зразків продукції;
• аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифікату відповідності;
• занесення сертифікованої продукції в реєстр Системи УКРСЕПРО, видачу сертифікату відповідності, укладення ліцензійного договору (англ, рос) на використання сертифікату;
• технічний нагляд за сертифікованою продукцією;
• інформацію про результати робіт з сертифікації продукції.
• видача Свідоцтва про визнання документів підтвердження відповідності іноземних органів

5. Подача і розгляд заявки на сертифікацію продукції
Для початку робіт з сертифікації в Україні, виробник, або уповноважена ним особа, яка може подавати Заявку на сертифікацію на підставі письмово оформленого Доручення від виробника, подає заявку на сертифікацію продукції. Заявка подається на відповідному Бланку заявки (укр, рос, англ).
Одночасно із Заявкою в ОС подається комплект документів на продукцію і, при необхідності, систему управління якістю. Перелік документів, що додаються до Заявки (укр, рос, англ) встановлюється із врахуванням особливостей продукції, що сертифікується. Даний перелік складений для всіх видів робіт з технічного регулювання: сертифікація продукції із врахуванням всіх схем (моделей) сертифікації, сертифікація систем управління якістю, проведення технічної експертизи для здобуття дозволу на експлуатацію продукції в Україні, здобуття санітарно – епідеміологічного висновку.
ОС проводить розгляд і аналіз поданої заявки і наданої документації. При необхідності запрошуються додаткові дані. Після цього ОС приймає рішення по заявці (по правилах УКРСЕПРО в строк не більш за один місяць) за вказанною моделлю (схемою) сертифікації.

6. Моделі (схеми) сертифікації продукції в Системі УКРСЕПРО
В Системі УКРСЕПРО розрізняють сертифікацію партії продукції (або одиничного виробу), і сертифікацію продукції, що випускається серійно.
При сертифікації партії продукції (або одиничного виробу), що надійшла на територію України, по конкретному інвойсу, сертифікат видається на конкретно заявлену продукцію, вказану в інвойсе. В цьому випадку в сертифікаті вказуються розмір партії, за наявності – заводські номери сертифікованої продукції, номер інвойса, код ТН ВЕД назви і адреси заявника і виробника продукції. Термін дії сертифікату, як правило, складає 6 місяців, максимально – до одного року.
При сертифікації продукції тієї, що випускається серійно, в Системі УКРСЕПРО можливе вживання різних моделей (схем) сертифікації.
Залежно від вибраної моделі (схеми) сертифікації продукції, термін дії сертифікату відповідності на продукцію, що випускається серійно, складає:

Модель (схема) сертифікації продукції, що випускається серійно

Термін дії сертифікату відповідності на продукцію

Сертифікація продукції за схемою з аналізом документації, представленої заявником (без обстеження виробництва)	до одного року
Сертифікація продукції за схемою з обстеженням виробництва	до двох років
Сертифікація продукції за схемою з атестацією виробництва	до трьох років
Сертифікація продукції за схемою з сертифікацією (оцінкою) системи управління якістю виробництва	до п'яти років

При сертифікації партії продукції (або одиничного виробу) сертифікат видається на конкретні заявлені вироби. В цьому випадку в сертифікаті вказуються заводські номери сертифікованого устатковання.
При сертифікації продукції, що випускається серійно сертифікація проводиться з перевіркою виробництва комісією ОС (обстеження або атестація виробництва, або сертифікація (оцінка) системи якості виробництва). Для деяких видів продукції можливо вживання моделі сертифікації з аналізом документації, наданої заявником (в т.ч. при постановці продукції на виробництво) і без проведення обстеження виробництва, але в цьому випадку необхідно надання додаткової документації, що характеризує систему якості виробництва (перелік встановлюється окремо для конкретної продукції).

Дата добавления: 2015-05-08