Товару у сучасних умовах

Теоретичні аспекти конкурентоспроможності інноваційного

Й. Шумпетер, Ф. Ніксон, Б. Твіст, Б. Санто

Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих факторів, мотивовану підприємницьким духом. У внутрішній логіці нововведень — новий момент динамізації економічного розвитку.Міжнародні інновацію — результат потрібно розглядати з урахуванням інноваційного процесу.

Б. Твіст визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея здобувають економічний зміст. Ф. Ніксон вважає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і ко-мерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів й устаткування. Б. Санто вважає, що інновація — це такий суспільно-технічний економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, і у разі, якщо вона орієнтується на економічну вигоду, прибуток, поява інновації на ринку може привести додатковий дохід.

Успіхи ринкового господарства неможливі без конкуренції, а конкуренціянеможлива без інновацій. Інноваційний розвиток можна назвати серед основних передумов, що підвищують конкурентоспроможність [21].

Конкуренція у сфері інноваційної діяльності – це свого роду інноваційний конкурс із непередбаченими деяких випадках результатами під час вирішення науково-технічних, соціально-економічних та інших негараздів [7].

Конкурентоспроможність інноваційного продукту визначає її економічну успішність на цільовому ринку збуту і провокує зростання прибутків підприємства [17], сприяє науково-технічному розвитку галузі й інноваційного розвитку держави. Усю систему факторів конкурентоспроможності інноваційної організації можна підрозділити на дві основні групи [1]:

1. Перша група складається з внутрішніх чинників конкурентної переваги організації. У цю групу входять різні аспекти ринкової діяльності підприємницької організації, і навіть параметри, які відбивають рівень використання факторів виробництва.

2. Друга ж група чинників – зовнішні – включає параметри соціально-економічного середовища, які перебувають поза середовищем безпосереднього впливу організації. До зовнішніх чинників слід включити такі чинники, які безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності організації.

З урахуванням усього вищевикладеного система основних факторів конкурентоспроможності підприємницької організації, може бути представлена трирівневої структурою, перший рівень якої представляють елементи конкурентоспроможності організації, а другий і третій рівні – власне зовнішні та внутрішні чинники.

Серед внутрішніх чинників конкурентоспроможності організації важлива роль належить технологічному чиннику, що включає у себе технічний рівеньпродукції і, власне, технологію виробництва.

Конкурентоспроможність технології – базова категорія, яка значною мірою залежить від конкурентних можливостей взаємодіючих засобів виробництва та робочої сили і зовнішніх чинників (технологічного процесу у масштабах країни, розвиненість ринку інновацій, розвитку науки).

Основною формою конкуренції в інноваційній сфері є науково-технічна перевага нової продукції, що визначається перевагою наукових досягнень інженерно-технічних працівників (інтелектуальна власність) [1,3]. Наука має цінність як вираз інтелектуальної праці. Конкурентоспроможність продукції можна оцінити рівнем новітніх винаходів і результатом наукового пошуку. Задля конкуренції між інноваційними організаціями, у вирішенні закріплених по них науково-технічних проблемах, слід здійснити в галузях народного господарства перехід на конкурентній основі до зразків нової техніки, технології, матеріалів, що мають найважливіше народногосподарське значення, проводити відкриті конкурси у вирішенні найважливіших науково-технічних завдань із участю закордонних вчених і закупівельних організацій за обов'язкової умови впровадження отриманих успіхів у виробництво, доцільно створювати науково-технічні консультативні і впроваджувані організації з метою сприяння використанні новітніх досягнень науки й техніки, вивчити передовий досвід у розвинених країнах для вдосконалення економічного механізму науково-технічного прогресу.

Конкуренція змушує інноваційних підприємців брати участь у формування ринку інновацій [3]:

 розвивати власну наукову і науково-технічну експериментальну базу щодо НДВКР,

 підписувати договори для проведення НДДКР сторонньою організацією,

 набувати ліцензії виробництва продукції (наданні послуг),

 купувати готову продукцію, технології, ноу-хау і іншу інтелектуальну власність,

 інвестувати кошти у підприємницьку діяльність.

Конкурентоспроможність – сукупність властивостей певної продукції, що відображають її спроможність витримати порівняння з аналогічною продукцією в конкурентних ринкових умовах [1]. Такий показник показуватиме рівень конкурентоспроможності вироби відповідно до виробом конкурента.

Умовою конкурентоспроможності товару загалом є: корисний ефект / ціна споживання => mах (4.6)

Рівень конкурентоспроможності визначають на основі порівняльного аналізу споживчих властивостей конкретної продукції і аналога-конкурента з урахуванням витрат на придбання та експлуатацію цих виробів. Основними критеріями конкурентоспроможності продукції є її технічний рівень, який характеризує ступінь використання науково-технічних досягнень у процесі розробки та виготовлення виробу, ступінь відповідності продукції вимогам міжнародних стандартів та специфічним вимогам іноземного споживача.

три основних пункти конкурентоспроможності вироби:

1) конкурентоспроможність будь-якого товару то, можливо певна тільки внаслідок її перевірки іншими виробами, отже, є відносним показником;

2) показник конкурентоспроможності показує відмінності даного вироби від виробу-конкурента з урахуванням ступеня задоволення конкурента конкретної суспільної потреби;

3) для визначення конкурентоспроможності товару слід також враховувати витрати маркетинг та витрати споживачів купівля і вироби [10].

Фактор конкурентоспроможності носить примусовий характер, змушуючи виробників під погрозою витиснення з ринку безперестану займатися системою якості й у цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і строго оцінює результати їхньої діяльності [10].

Конкурентоспроможність товару – вирішальний фактор його комерційного успіху на розвинутому конкурентному ринку, це багатоаспектне поняття, що означає, відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристикам, але і по комерційним і іншим умовам його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, реклама [12]).

Тому конкурентоспроможність товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність – поняття відносне, чітко прив'язане до конкурентного ринку і часу продажу. І, оскільки, у кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентоспроможність набуває ще й індивідуального характеру. Кожен товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентоспроможності. Такий процес можна сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити – неможливо. Тому нові вироби проектуються за графіком, що забезпечує їм вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентоспроможності колишнім виробам, інакше кажучи, конкурентоспроможність нових товарів повинна бути випереджальною і досить довгостроковою.

Особлива увага приділяється не стільки поліпшенню технічних параметрів, скільки зниженню ціни його споживання. Як свідчить світова практика, саме цей параметр найчастіше стає вирішальним, хоча новий товар продається по доволі високій ціні. У практичній діяльності й у теоретичних пошуках нерідко ставиться знак рівності між якістю і конкурентоспроможністю або взагалі не робиться розходження між ними, хоча, насправді поняття „конкурентоспроможність товару” ширше понять „якість товару” і „технічний рівень товару”. Останні – головна складова конкурентоспроможності товару, що визначає його рівень, але не єдина. Якість виступає як головний фактор конкурентоспроможності товару, складаючи його „стержень”. У принципі низьк__ оякісний товар володіє і низкою конкурентоспроможністю, так само як і товар.

Дата добавления: 2015-05-08