Трудове виховання

Фізичне виховання

Естетичне виховання

Інтелектуальне виховання

Міжособистісне спілкування є одним з соціально-психологічних механізмів становлення особистості. Вже в грі він моделює життя дорослих з її правилами і нормами. У системі сімейних відносин головними виступають відносини між подружжям. Вони створюють сім'ю і визначають її обличчя. Від характеру і стану подружніх відносин залежить морально-емоційний клімат сім'ї, а, отже, її виховні можливості.
Головні методи і засоби виховання дітей в сім'ї в творах А.С. Макаренко
У сучасній практиці сімейного виховання досить виразно виділяється три стилі (виду) відносин: авторитарний, демократичний і попустительский.
Авторитарний стиль батьків у відносинах з дітьми характеризується строгістю, вимогливістю, безапеляційність. А. С. Макаренко виділяв два різновиди, які він називав авторитетом придушення і авторитетом відстані і чванства.

«Авторитет придушення» він вважав самим страшним і диким видом, Жорстокість і терор - ось основні риси такого ставлення батьків (частіше батька) до дітей. Завжди тримати дітей в страху - такий головний принцип деспотичних відносин. Цей спосіб виховання неминуче дає безвольних, боязких, ледачих, забитих, «сльотавий», озлоблених, мстивих і, що нерідко, самодурство дітей.
«Авторитет відстані і чванства » Контакти з дітьми в таких батьків - явище надзвичайно рідкісне: виховання вони доручили бабусям і дідусям. Батьки не хочуть впустити свій батьківський престиж, а отримують протилежне. Починається відчуження дитини, а разом з ним приходять непослух і важковиховуваних.
Ліберальний (попустительский) стиль передбачає всепрощенство, терпимість у стосунках з дітьми. Джерелом її є надмірна батьківська любов. Діти ростуть недисциплінованими, безвідповідальними. Суть його полягає в потуранні дитині, в гонитві за дитячою прихильністю шляхом прояви надмірної ласки, вседозволеності. У своєму прагненні завоювати дитини батьки не помічають, що виховують егоїста, людини лицемірного, розважливого, вміє підлаштовуватися до людей. Це соціально небезпечний спосіб відносин з дітьми.

Демократичний стиль характеризується гнучкістю. Батьки, мотивуючи свої вчинки і вимоги, прислухаються до думки дітей, поважають їх позицію, розвивають самостійність суджень. В результаті діти краще розуміють батьків, ростуть розумно слухняними, ініціативними, з розвиненим почуттям власної гідності.
Методи виховання дітей у сім'ї - це шляхи (способи), за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей.

Якихось особливих методів сімейного виховання не існує. Застосовуються загальні методи: переконання (пояснення, навіювання, рада); особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби, тілесні покарання). У сімейному вихованні методи набувають особистісну спрямованість.

^№ 56 А.С. Макаренко вважав, що ігри - один з діючих засобів підготовки дітей і молоді до праці. Він показав значення ігор для виховання в учнів свідомої дисципліни, почуття відповідальності. В педагогічному досвіді А.С.Макаренка гра служила найважливішим засобом виховання підлітків у колективі і через колектив під керівництвом педагога.

На думку А.С.Макаренка, для дітей гра має те ж значення, що і трудова діяльність для дорослого. З віком дитини гра поступово переходить у роботу. Говорячи про те, що гра подібна з працею - "гарна гра схожа на гарну роботу, погана гра схожа на погану роботу", - А.С. Макаренко відзначав і головну відмінність гри від праці. "Робота є участь людини в суспільному виробництві, у створенні матеріальних, культурних, інакше кажучи, соціальних цінностей. Гра не переслідує такої мети, до суспільної мети вона не має прямого відношення, але має до неї відношення непряме: вона привчає людину до тих фізичних і психічних зусиль, що необхідні для роботи".

"У грі виховується якість майбутнього працівника і громадянина", - говорив А.С. Макаренко. Найбільш корисними у виховному відношенні А.С.Макаренко вважав, ігри, що вимагають від дітей "робочого зусилля". Він засуджував як невтручання батьків і педагогів у гру дітей, так і зайву допомогу дитині в його іграх. Перебільшена опіка над дітьми в іграх веде до розвитку в граючих непевності у своїх силах, до прояву страху перед поразкою.

А.С. Макаренко розрізняв три стадії в розвитку дитячої гри відповідно від віку (до 6 років, до 12 років і старше). Однак такий розподіл ігор за трьома стадіями варто вважати умовним. Нерідко, наприклад, діти 11-12 років грають в ігри, найпростіші по організації колективу, але з дуже складними правилами і змістом.

Дата добавления: 2015-05-08