Жанрові різновиди репортажу на радіо і телебаченні

Репортаж відповідає як загальним вимогам до інформації (новизна, стислість, достовірність, цікавість), так і специфічним вимогам (динамізм, стрімкість викладу, картинність, кінематорграфізм, ефект присутності репортера, його здатність використати подробиці, деталі).

Цей жанр із щоденної газети значною мірою перемістився на радіо і телебачення. Це пояснюється їхньою вищою оперативністю, а також значним збільшенням інформаційної насиченості завдяки звуковому та зоровому чинникам. В електронному різновиді репортажу порівняно із друкованим з'явилось ніби дві додаткові швидкості: звучання з усіма його багатими нюансами і зображення, з його різноманіттям кольорів і відтінків. Це велика перевага радіо і телебачення у сфері подієвої інформації. Відповідно друкований і переданий за допомогою радіо і телебачення репортаж мають свої специфічні властивості, але в їх основі спільний принцип зображення: динамічне відтворення, а у прямих репортажах - синхронний показ актуальної події, швидкість зміни картин, увага до деталі, відповідний ритм розповіді, вияв авторського «я»

Однак специфічних особливостей репортаж набуває на радіо. Відмінність жанрів радіожурналістики від жанрів газетної журналістики обумовлено специфікою радіокомунікації. Ключ до розуміння особливостей формування радіожанрів дають специфічні виражальні засоби, якими оперує мовлення. За своєю суттю радіопередача - це акустичне відображення дійсності. В основі його лежать мовлене слово, музика, шуми і т. д. Ці компоненти в сукупності характеризують радіожанри взагалі як родове поняття, яке виражає специфіку творчої діяльності на радіо.

Особливості радіожанру визначаються слуховим сприйманням, спе­цифікою радіокомунікації. Основні її моменти - звукове зображення дійсності, усна творчість, можливість безпосереднього впливу на слухача, передача ін­формації про подію у процесі її розвитку або після того, як звукова картина по­дії і супроводжуюча її розповідь журналіста були записані на магнітну стрічку.

До числа жанроутворюючих елементів належать виражальні і мовно-стилістичні засоби радіожурналістики. Наприклад, інформаційне повідомлення не потребує інших засобів, крім слова, що звучить; у той же час репортаж неможливий без шумів, які характеризують подію, без звукової картини події. Живе, не завчене слово, спонтанні відповіді на питання радіожурналіста є суттєвими ознаками радіоінтерв'ю. Коментар і бесіда будуються переважно без залучення інших виражальних засобів, крім слова. У радіонарисі можуть бути використані всі три основних виражальних засоби, тобто слово, шуми і музика.

Основні жанрові ознаки радіорепортажу - документальність, достовірність, оперативність - базуються на актуальній інформації. А завдання - відображати події, пов'язані із втіленням інформаційного процесу звершення події. Репортаж пов'язаний з тимчасовим матеріалом, звідси - його подієвість, новизна, динамічність. Найчастіше радіорепортаж присвячується актуальній, суспільно-значимій події, яка представляє інтерес для значної частини аудиторії. Репортер завжди повинен перебувати на місці події. Репортаж - це розповідь очевидця, а його завдання - донести до слухачів живу картину всього що відбувається, допомогти створити її зорове уявлення для слухача. Тому в радіорепортажі важливі три ефекти: достовірність, присутність автора й співпереживання. З одного боку, в радіорепортажі є факти, деталі ситуації, і вони мають бути об'єктивними, відображати найяскравіше, найхарактерніше. З іншого боку - репортер з його можливістю побачити все це, відібрати з того, що відбувається на його очах най значущіше, найцікавіше, оцінити його, дати можливість іншим учасникам події висловити свою думку про те, що відбувається.

Радіорепортер творить у момент виходу в ефір. На його боці всі засоби радіожурналістики: слово, що звучить, документальні шуми, музика. Він створює звуковий образ всього, що відбувається. Класичним видом жанру є репортаж з місця події. Прямий репортаж вимагає високої кваліфікації, багатьох професійних якостей: здібності легко, невимушено, але в той же час коротко і ємко говорити в мікрофон на місці події, імпровізувати, схоплювати найістотніше і нестандартне - бачити, чути, думати «монтажно», відбираючи по ходу дії окремі епізоди з події, що відбуваються.

Телерепортаж, на відміну від репортажу на радіо або в газеті, не тільки розповідає, але і показує глядачеві те, що сталося. Якщо “газетярі” і “радійники” змушені “малювати” події словами, то за журналіста-телевізійника описову функцію виконує відеоряд, а у фотожурналістиці – серія фотографій.

Теле- та фоторепортери більше залежні від події. Необхідно потрапити на місце події до його завершення і встигнути відзняти відео- чи фотоматеріал. Цей чинник є суттєвим у вирішенні питання про те, що може з’явитися інформаційним приводом

для телерепортажу. Радійні та газетні журналісти думають, наскільки цікавий той чи інший факт читачеві, слухачеві. Тележурналіст оцінює, який зображальний ряд він зможе показати глядачеві.

У подієвому телерепортажі, як і в його аналогах у газеті чи радіо, не може бути вимислу. Завдання журналіста полягає у тому, щоб уміло доповнити відеокадри коментарем, збагатити зоровий образ узагальненими висновками і в жодному разі не дублювати те, що глядач бачить і розуміє беззайвої допомоги.

Однією з найголовніших особливостей телерепортажу є подієвість. Тлумачення події, яке подає більшість словників, лаконічне й однозначне: “Подія – те, що відбувалося, або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя...”.Подією вважається не тільки те, що сталося, що покликало репортера в дорогу, але й сам прихід репортера на об’єкт, тобто виходить так, наче репортер сам є творцем події. Зображальні особливості сучасного репортажу у пресі і на телебаченні. Однак, коли йдеться про подію в журналістському розумінні цього слова, то варто визначити межі подієвості, те, де вона закінчується, і що може бути відображене засобами телерепортажу.

У телерепортажі головну роль відіграє зображення, яке має родові особливості – документальність, наочність, конкретність, оперативність, емоційність і художність. Крім цього телерепортаж подає кілька монтажних моментів, відібраних журналістом, тобто представляє подію повніше, дає більш завершену розповідь про неї.

Маючи багато спільного з газетним репортажем, телерепортаж, водночас, суттєво відрізняється від нього тому, що одним із головних засобів самовираження у ньому є рухоме зображення. Наочність телерепортажу якісно відмінна від наочності аналогічного газетного чи фотоматеріалу. При цьому на зображення переноситься важлива частина розповіді. Коментар у телерепортажі здебільшого виступає допоміжним (хоча й важливим) компонентом.

22. Журнал як тип періодичного видання в укр. журналістиці.

Журнал (фр. journal) — друковане періодичне видання. Поряд з газетою, журнал є одним з основних ЗМІ і пропаганди, впливає на громадську думку, формуючи її відповідно до інтересів певних ідеологічних груп, суспільних класів, політичних партій і організацій.

З появою технологій комп'ютерної верстки і розповсюдженням комерційних друкарень з можливістю повнокольорового друку в Україні кінця XX почала XXI століття, журнали стали основним рекламоносієм товарів класу «преміум». Журнали як правило, адресовані до конкретної аудиторії читачів.
В Україні, як зрештою і у світі журнали були одним з основних видів ЗМІ протягом XIX і XX сторіччя. Нині під впливом зростання нових технологій передачі інформації, зокрема Інтернету, журнали почали відмовлятись від паперових версій і виходячи тільки в електронному вигляді.

Різновиди журналів
Журнали, як і газети, поділяються на декілька типів:

за періодичністю виходу — переважно не буває щоденних журналів, а щотижневі і щомісячні, деякі виходять навіть раз на кілька місяців;

за форматом;

за тематикою — літературні, мистецькі, наукові, науково-методичні (Комп'ютер у школі та сім'ї), сатиричні, релігійні, політичні тощо;

за характером, по характеру подачі інформації;

Особливості журналів
Через те, що журнали виходять в світ рідше, ніж газети, вони відрізняються більш низькою оперативністю подачі інформації, зате у них більше можливостей для докладного аналізу подій, роздумів, підведень підсумків тощо.

Будь-яке журнальне видання розраховано на читачів, тому читацька аудиторія - одна з головних підстав поділу в різноманітних класифікаціях періодичних видань. Оскільки всяка класифікація передбачає поділ на типи, то читацька аудиторія, зрозуміло, є однією з типоформуючих ознак.

Спеціальні журнали мають свій специфічний поділ на розділи, що визначається типом видання за цільовим призначенням. Хоча структура спеціальних видань досить одноманітна, усе ж вона має свої відмінні особливості, властиві кожному типу видання. Так, приміром, матеріали в наукових журналах часто взагалі не мають поділу на розділи, в той час як масові журнали можуть мати багато розділів та рубрик.

Однією із характерних типоформуючих ознак журналу є жанр матеріалів, що в ньому публікуються. У журналах, так само як і в газетах, літературі, мистецтві використовуються різноманітні жанри. Це допомагає більш повно і яскраво відображати різні явища життя, багатство духовної культури українського народу, робить журнал більш актуальним, цікавим. Дуже важливо, щоб працівники журналу вміло використовували саме ті жанри, котрі більшою мірою відповідали вимогам даного журналу у виконанні поставлених завдань. До журнальних жанрів належать: наукові розвідки, інформація, кореспонденція, роман, повість, нарис, фейлетон, огляд літератури, рецензія тощо.

Дата добавления: 2015-05-08