Практика слововживання в сучасних українських ЗМІ та завдання редактора

П’ять найважливіших рис, характерних мові сучасних ЗМІ: 1) кількісне і якісне ускладнення сфер мовленнєвої комунікації в ЗМІ; 2) різноманіття норм мовленнєвої поведінки окремих соціальних груп, прита- манне сучасній мовленнєвій комунікації, що відображається в мовній дійсності ЗМІ; 3) демократизація публіцистичного стилю і розширення нормативних меж мови масової комунікації; 4) слідування за мовною модою; 5) «американізація» мови ЗМІ. На наш погляд, ці риси не однакові за «величиною» й тісно взаємопов’язані, зокрема слідування за мовною модою відбувається в межах процесу демократизації публіцистичного стилю, а, відповідно, процес «американізації» мови засобів масової інформації є складовою мовної моди. Мовна підготовка як редакторів, коректорів, так і журналістів у виші має полягати в тому, «щоб навчити студентів правильно оцінювати тенденції, які відбуваються в українській мові, добирати саме ті засоби у своїх творах, які найбільш адекватно передають їхню думку, найефективніше впливають на читача, слухача, глядача».Як підкреслює львівський учений А. Капелюшний, «навчити журналіста мови – це навчити його мислення. Крім того, А. Капелюшний виділяє такі найбільш помітні типові хиби у слововживанні в сучасних українських ЗМІ: 1) неточність, приблизне вживання слова, використання одного із синонімів не з тим емоційним, стилістичним забарвленням, не з тією оцінністю, яку мав на увазі автор, невдале поєднання двох слів, що зазвичай сполучаються в контексті зовсім з іншими словами; 2) слабка обізнаність журналістів із значенням слів, а то й пряме незнання значення тих слів, які традиційно називаються паронімами; 3) численні лексичні росіянізми в журналістських текстах На наш погляд, ці хиби не одного рівня йтому їх не можна ставити в синонімічний ряд, оскільки в першому пункті йдеться про значення слова та його забарвлення, в другому – про недостатню обізнаність журналістів із значенням слів, в третьому – про різновид лексем, які не відповідають лексичним нормам, зокрема про росіянізми. Варто було б відтворити підпорядкованість цихпунктів, тобто розкрити їх взаємозалежність. На нашу думку, слабка обізнаність журналістів є однією з причин як приблизного вживання слова, так і використання росіянізмівзамість власне українських нормативних. Проте поруч з лексичними росіянізмами є часто вживаними й деякі граматичні, зокрема дієприкметникові форми активного стану теперішнього часу, напр.: вступаючий, працюючий, нападаючий, граючий, завідуючий, командуючий тощо. Яскравим прикладом такого неправильного слововживання в мові ЗМІ є дієприкметникова форма «відпочиваючі» замість власне української природної іменникової – «відпочивальники». Як підкреслює український мовознавець О. Пономарів, «відсутність в активному вжитку дієприкметників теперішнього часу не вада, а характерна риса сучасної української літературної мови, пов’язана з її народно-розмовною основою»

Дата добавления: 2015-05-08