Проаналізувати внутрішній устрій Запорозької Січі

Як козацька республіка Запорізька Січ мала цілий ряд елементів державності – окреслену територію володінь, військо для охорони кордонів, структуру влади і адміністративного управління, організацію господарського життя, міжнародні зносини.

Запорізька Січ займала територію сучасних областей: Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Миколаївської, Херсонської, частково Одеської та Кіровоградської. Поділ території здійснювався по паланках (областях), яких було вісім. Військо – Військо Запорізьке Низове – складалося з 38 куренів.

Частина козаків працювала в паланках (за кожною паланкою закріплювалися курені) з метою забезпечення свого формування продуктами харчування, фуражу тощо.

Вищим законодавчим органом Козацької республіки була Рада Січі. Вона скликалася у січні щорічно для обрання уряду республіки – козацької старшини. Рада могла скликатися і позачергово в будь-який час (за винятком району бойових дій) за бажанням будь-якого козака. Рада обирала кошового отамана та військових урядників – суддю, осавула, писаря, обозного, – вирішувала питання війни і миру, вела переговори з представниками інших країн, ділила земельні угіддя. Вища виконавча влада на Січі належала Кошу в особі кошового отамана.

Чисельність запорожців не була постійною: наприкінці ХVІ ст. становила 5-6 тис. (1/10 з них служила на Січі), у 1621 р. – більше 20 тис. Запорізьке військо поділялося на січових і волосних.

Правосуддя на Запорізькій Січі чинилося на основі звичаєвого козацького права (складено в ХV - сер. ХVІ ст.), яке визнавалося іноземними державами, у тому числі і польським урядом. Судили козаків на Січі за різноманітні злочини: вбивство товариша (!), побої, крадіжки, зухвалість проти начальства, дезертирство, приведення на Січ жінки, пияцтво під час походів (!).

Республіканська форма правління, участь широких кіл козацтва у вирішенні практично всіх господарських та суспільних питань дали підставу М.Костомарову (потім і К.Марксу) назвати Запорізьку Січ “християнською козацькою республікою”. Однак козацька форма державності мала свої особливості: 1) виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі; 2) З.С. була деформованим варіантом державності – переважав військовий сектор, економічний був примітивним. На думку О.Д. Бойко, З.С., маючи низку головних ознак державності, була своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною.

В історії українського народу козацтво відіграло велику роль:

захищало українські землі від турецько-татарської агресії, очолило антифеодальну боротьбу покріпаченого селянства, об’єднало зусилля народу на захист православної віри, освоювало південні землі, протягом майже трьох століть виконувало функції носія державності українського народу. Козацька республіка мала особливий статус в Речі Посполитій, а потім і в Російській державі, отримала міжнародне визнання.

Дата добавления: 2015-05-08