Обґрунтувати причини Люблінської унії, її сутність та наслідки для українських земель

Політичний занепад ВКЛ і загроза зовнішніх ворогів зробили становище Литви майже катастрофічним. Литовський уряд змушений був шукати союзу з Польщею, яка добивалася об’єднання з ХІV ст. Кревська унія 1385 р. (шлюбна унія) – передбачала приєднання ВКЛ до Польщі і прийняття Литвою католицизму. Однак через опір очолюваної князем Вітовтом (1392 – 1430 р.) опозиції литовської української та білоруської знаті Литва фактично залишалася окремою державою.

З часу Кревської унії 1385 р. по 1501 р. Польща зробила 8 спроб заключити союз з Литвою. З поч. ХVІ ст. Польща була шляхетською республікою з виборним монархом на чолі. Її внутрішнє та зовнішнє становище було стабільним (“золотий вік”). Польська шляхта мала широкі права й політичну незалежність, що приваблювало українську шляхту Литви.

Зацікавленість з боку Литви у союзах з Польщею пояснювалася:

- внутрішньою слабкістю Литви;

- нападами зовнішніх ворогів: Московського князівства та Кримського ханства. Московське князівство на поч. ХVІ ст. приєднало Чернігівське князівство, а загалом у війнах перш. пол. ХVІ ст. ВКЛ втратило майже 1/3 своєї території. В умовах посилення польської політики (соціального та релігійного гніту, ополячення і ліквідації автономії) в українських землях посилюються проросійські настрої: для деяких князів Москва мала стати захисницею православних від релігійних переслідувань. Кримське ханство виникає у 1449 р. (відокремилося від Золотої Орди, у 1475 р. стало васалом Турецької імперії). Його економіка розвивалась екстенсивним шляхом – кочове скотарство і примітивне землеробство. Потреби держави і прожитковий мінімум місцевому населенню кримські татари намагались забезпечити шляхом зовнішньої експансії. З кінця ХV ст. татари щорічно нападали на українські землі – з 1450 до 1556 р. татари зробили 86 великих грабіжницьких походів. Втрати населення внаслідок нападів татар на Україну протягом ХV – ХVІ ст. становлять за деякими підрахунками як мінімум 2-2,5 млн. вбитих і поранених (при загальній чисельності населення – 4 млн.).

Польща була зацікавлена у союзі з Литвою з таких причин:

- нові землі, придатні для сільськогосподарського виробництва (на них потім створювалися фільварки), в умовах зростання попиту на сільськогосподарську продукцію в Європі;

- боротьба проти посилення експорту російських продуктів у Західну Європу.

Об’єднання Литви і Польщі в одну державу юридично закріпила Люблінська унія 1 липня 1569 р.: Річ Посполита (“Республіка”) мала єдиного виборного короля, загальний сейм і сенат, грошову систему, податки та зовнішню політику. ВКЛ зберегло часткову автономію – місцеве самоврядування, військо, фінанси та судочинство. Українські землі (Підляшшя, Волинь, Київщина і Брацлавщина) стали власністю Польщі і були поділені на 7 воєводств. Однак на їх території діяло “литовське право” (другий Литовський статут 1566 р. – Волинський).

Люблінська унія мала неоднозначні наслідки для українських земель:

– поширення через Польщу нових форм соціального та правового життя (принципи корпоративної організації суспільства, шляхетської демократії, міського самоврядування);

– колонізація південних земель, створення кварцяної армії для захисту південних рубежів від кримсько-татарських набігів;

– посилення соціального, національного та релігійного наступу на українське населення.

Дата добавления: 2015-05-08