Істотні умови договору. Порядок укладення договору. 2 страница

Відповідальність позичальника:

- нецільове використання кредиту (у цьому випадку кредитодавець має право вимагати розірвання договору);

- за несвоєчасне повернення кредиту (сплата неустойки у вигляді пені – 3% річних від простроченої суми, повернення суми боргу з урахуванням індексу інфляції);

Відповідальність кредитодавця:

- за ненадання кредиту у строк вказаний в договорі.

Комерційний кредит – застосовується при переданні у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися наданням кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг, якщо інше не встановлено законом. Особливістю комерційного кредитування є те, що на відміну від надання кредиту, надання комерційного кредиту не вимагає окремого юридичного оформлення і здійснюється при виконанні зобов’язань за іншим самостійним цивільним договором, у змісті якого є умова щодо надання однієї зі сторін авансу, попередньої оплати товарів, робіт, послуг. Приладом є продаж товарів в кредит.

1. Дайте поняття зобов’язань з відшкодування шкоди, назвіть їх ознаки та підстави відповідальності., покажіть відмінність не договірної відповідальності від договірної.

Зобов’язання з відшкодування шкоди (деліктні зобов’язання) – це такі зобов’язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно – заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Основна функція таких зобов’язань – компенсаційно – відновлювальна, яка забезпечує особі, яка зазнала шкоди, відновлення її майнових і особистих немайнових прав і благ. Предметом зобов’язання є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду. Учасниками зобов’язання можуть бути фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громада. Суб’єктом відповідальності – особа, яка заподіяла шкоду (громадянин, юридична особа).

Ознаки деліктної відповідальності:

1) їх дія розповсюджується як на майнові так і на особисті немайнові правовідносини, хоча відшкодування шкоди завжди має майновий характер;

2) вони виникають внаслідок порушення абсолютних прав як майнових (права власності) так і особистих немайнових (життя, здоров’я тощо);

3) такі зобов’язання мають позадоговірний характер, вони виникають на підставі закону;

4) незалежно від особи - заподіювача шкоди або потерпілого, а також від змісту шкоди завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. В деяких випадках розмір шкоди може бути збільшений (ст.1208 ЦК).

Підставами деліктної відповідальності є:

1) наявність шкоди (розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому). Визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК). Шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи, з урахування індексу інфляції (повідомлення в Урядовому кур’єрі);

2) протиправність, яка може виражатися в протиправних діях або протиправної бездіяльності. Заподіяння шкоди правомірними діями за загальним правилом не спричиняє відповідальності. Однак законом передбачені випадки відшкодування шкоди і в разі заподіяння шкоди правомірними діями (наприклад, рятівниками, при здійсненні права на самозахист, в стані необхідної оборони, крайньої необхідності тощо);

3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювала шкоди і шкодою. Для встановлення існування причинного зв’язку слід доказати, що:

а) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків;

б) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки;

4) вина, форма вини заподіювача шкоди при розгляді спорів значення не має, винятки із цього можуть випливати лише із закону (наприклад, відшкодування шкоди завданої органами державної влади, органом влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.

1. Відмінність позадоговірної відповідальності від договірної.

Договірна і позадоговірна відповідальність відрізняються наступними ознаками:

1) позадоговірна відповідальність виникає з імперативних норм, що виключає можливість їх зміни на розсуд сторін і спрямована на боротьбу з правопорушеннями та усунення наслідків правопорушень;

2) позадоговірна відповідальність виникає із правоохоронних відносин, а договірна - із регулятивних;

3) основним принципом деліктного зобов’язання є принцип повного відшкодування шкоди, зменшення розміру відшкодування шкоди може відбуватися як виняток і лише за рішенням суду; в договірних зобов’язаннях розмір відшкодування збитків може бути обмеженим як умовами договору так і за законом;

4) шкода є обов’язковою умовою виникнення позадоговірної відповідальності, відповідальність за порушення договору, якщо він забезпечений неустойкою, може натупати навіть і за відсутності збитків у майновій сфері кредитора;

5) деліктні зобов’язання не знають відповідальності за чужу вину, навіть якщо батьки несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми, має бути доказана вина батьків у правопорушенні, що сталося. Договірна відповідальність може застосовуватися до боржника з правопорушення, скоєно 3 особою (гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником).

6) відшкодування шкоди в позадоговірних зобов’язаннях, як правило, відбувається на солідарних засадах, що викликано необхідністю створення більших гарантій відшкодування шкоди, заподіяної поза договором, у договірної – використовується часткова відповідальність, яка викликана потребою справедливого розподілу обсягів відповідальності до кожного з правопорушників відповідно до вини кожного у скоєному правопорушенні;

7) при відповідальності за договором, як і при позадоговірної відповідальності, законодавство виходить з принципу наявність вини контрагента, або особи, яка заподіяла шкоду.

1. Охарактеризуйте склад спадщини та назвіть осіб, які можуть бути спадкоємцями. Розкрийте підстави усунення від спадкоємства.

Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення громадянина померлим. Стаття 1218 ЦК України вказує, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Це може бути право власності на жилої будинок, на автомашину, право на одержання заробітної плати, яка належала спадкодавцю до смерті та інші. До обов’язків, які переходять до спадкоємців можна віднести, наприклад, обов’язок утримувати відчужувача за договором довічного утримання.

Однак не всі права та обов’язки спадкодавця переходять до спадкоємців. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи, як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачати за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи т ті інші учасники цивільних відносин.

Не мають право спадкувати:

- особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь – кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їх життя (однак це положення не застосовується, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом);

- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

- батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

- батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;

- особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

1. Розкрийте порядок спадкування за законом.

Спадкування за законом має місце у всіх випадках, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Законом встановлюються таки підстави закликання до спадкування за законом: родинні, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. Майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, яка має суворо дотримуватись. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Перша черга:

1) діти, у тому числі зачаті при життя спадкодавця та народжені після його смерті. Діти успадковують після смерті своїх батьків, якщо шлюб незареєстрований, але в свідоцтві про народження вони зазначені як батьки, якщо шлюб був визнаний недійсним. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, то тоді батьківство встановлюється у судовому порядку. Спадкують також діти, народжені до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944р. від особи, з якою їх мати не перебувала у зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини. Спадкоємцями є і усиновлені діти.

2) той з подружжя, який його пережив. Шлюб повинен бути зареєстрований. Релігійні шлюби не тягнуть правових наслідків, тобто не є підставою для спадкування.

3) батьки спадкодавця. Батьки спадкують після смерті дітей за наявністю правового зв’язку з дітьми, доказом чого є запис про народження, крім випадків, коли вони позбавлені батьківських прав, при умисному позбавленні життя спадкодавця чи його спадкоємців.

Друга черга:

1) рідні брати та сестри спадкодавця. Вони є спадкоємцями, якщо між ними встановлені кровні родинні зв’язки. Якщо документі, які підтверджують це, відсутні, факт родинних зв’язків можна встановити у судовому порядку.

2) баба, дід як з боку батька так і з боку матері.

Третя черга:

1) рідні дядько та тітка спадкодавця. Вони спадкують, якщо немає спадкоємців 1 та 2 черг, або якщо спадкоємці 1 та 2 черги відмовилися від спадщини.

Четверта черга:

1) особи, які проживали разом зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. В цьому випадку при відкритті спадщини слід довести, що особа проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років (це можуть бути свідчення сусідів, членів сім”і).

П’ята черга:

1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступень споріднення визначається числом народжень. Народження самого спадкодавця не входять до цього числа.

2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім”і. Щоб вважатися утриманцем, потрібно декілька умов:

- особа має бути неповнолітньою або непрацездатною (непрацездатність встановлюється за віком або за станом здоров’я);

- така особа має не бути членом сім”і спадкодавця;

- особа повинна не менше як 5 років одержувати від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані таки документи: довідки органів місцевого самоврядування, ЖЄКів, правлінь ЖБК, з місця роботи. Якщо неможливо представити такі документи, то цієї факт може підтвердити рішення суду.

Спадкування за правом представлення. Онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні сестри та брати не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Вони є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем за законом (ст. 12266 ЦК).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою можуть змінити розмір часток у спадщині (якщо це не стосується нерухомого майна). Що стосується нерухомого майна або транспортних засобів, то спадкоємці можуть змінити частку за письмовою згодою, посвідченою нотаріусом.

1. Розкрийте порядок спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте письмове розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Форма заповіту письмова, нотаріально засвідчена. Заповідати може лише фізична особа, яка є повністю дієздатною. Вчинення заповіту через представника не дозволяється. До нотаріально засвідчених заповітів прирівнюються:

1) заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному лікувальних закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає у будинку для осіб похилого віку та інвалідів, санаторіях або проживають у будинках для престарілих, інвалідів, посвідчені головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів; будинків для престарілих, інвалідів і головними лікарями цих будинків;

2) заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, посвідченій капітаном цього судна;

3) заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, посвідчений начальником цієї експедиції;

4) заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово – навчальних закладах, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’і військовослужбовця, посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

5) заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, посвідчений начальником такої установи;

6) заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, посвідчений начальником ізолятора;

Всі ці заповіти повинні бути засвідчені при свідках. Свідками не можуть бути особи, які вказані у ст.1253 ЦК України (нотаріуси, спадкоємці за заповітом та інші)

Заповіт складається у 2 примірниках, один з яких зберігається у нотаріальній конторі, він повинен бути підписаний заповідачем. Нотаріус має право відмовити у посвідченні заповіту, якщо

- у ньому містяться незаконні розпорядження;

- коли заповідач є недієздатною особою;

- коли заповідач тимчасово перебуває в такому стані, що не може розуміти значення своїх дій.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач подає його в заклеєному конверті нотаріусові, на конверти має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій підпис, склеплює печаткою в присутності заподіювача, поміщає його в іншій конверт, та опечатує. Такий заповіт оголошується в день, який призначає нотаріус, про день оголошення повідомляються всі члени сім’ї померлого. При свідках конверт відкривається і оголошується спадкоємцям.

Заповідач має право заповідати своє майно будь – якої особі, незалежно від родинних відносин. Він може позбавити права спадкування будь – яку особу з числа спадкоємців за законом. Позбавлення спадщини може бути побічним і прямим. Пряме позбавлення спадщини, коли в заповіті вказана особа, що позбавляється спадщини, в цьому разі вона нічого не одержує у спадщину.

Побічне позбавлення спадщини, коли у заповіті вказано, що все майно переходить особі, що вказана у заповіті, в цьому разі спадкоємці за законом можуть спадкувати в разі відмови від спадщини цією особою.

Заповідач має право охопити заповітом не тільки права і обов’язки, що належать йому на момент складання заповіту, але і ті, що йому будуть належати у майбутньому. Заповідач має право зробити заповідальний відказ, тобто зобов’язати спадкоємців виконати дію на користь однієї або кількох осіб. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять до складу спадщини (т.. 1237 ЦК). Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, це називається підпризначення спадкоємця.

Заповідач має право скласти заповіт з умовою (Ст.1242ЦК), тобто обумовити виникнення права на спадщину у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою

(народження дитини, здобуття освіти тощо). Ця умова повинна існувати на час відкриття спадщини.

Заповідач має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів, іншого нерухомого майна (Ст. 1246 ЦК). Цивільним Кодексом передбачено право подружжя скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. В цьому разі частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Заповідач має право у будь – який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт (у цьому разі попередній скасовується), внести зміни до заповіту.

Заповіт є недійсним, якщо:

· він складений особою, яка не мала на це права;

· заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення;

· якщо волевиявлення заповідача не було вільним, не відповідало його волі і це буде встановлено судом.

Дата добавления: 2015-05-08