Загальні принципи організації введення-виведення інформації у середовищах візуального програмування. Введення інформації з використанням вікна введення

Програма з багатьма формами. Загальні принципи використання стандартних діалогових вікон в середовищі візуального програмування.

До складу Windows входить ряд типових діалогових вікон, таких як вікно відкриття і збереження файлу, вікна вибору шрифту, кольору, настроювання принтера, пошуку і заміни тексту.

Робота зі стандартними діалоговими вікнами здійснюється в три етапи.

1. На формі розміщується відповідний компонент із панелі компонентів DIALOGS і здійснюється настроювання його властивостей (сам компонент - діалог невидимий у момент роботи програми, видно лише створюване їм стандартне вікно). Настроювання властивостей може проходити як на етапі конструювання, так і в ході виконання програми.

2. Здійснюється виклик стандартного для діалогів методу Execute, що створює і показує на екрані діалогове вікно. Виклик цього методу розташовується усередині обробника події, що відповідає елементу управління (кнопка, пункт меню і т.д.).

Тільки після звертання до Execute на екрані з'являється відповідне діалогове вікно. Вікно діалогу є модальним вікном, тому відразу після звертання до Execute подальше виконання програми припиняється доти, поки користувач не закриє вікно. Оскільки Execute - логічна функція, вона повертає в програму значення True, якщо результат діалогу з користувачем був успішним.

Проаналізувавши результат Execute, програма може виконати третій етап

3. Використання введених за допомогою діалогового вікна даних - імені файлу, настроювань принтера, обраного шрифту і т.д.

Сучасні засоби візуального програмування надають програмісту широкий набір візуальних компонентів для організації введення – виведення інформації, проектування інтерфейсу взаємодії користувача і програми. Використання цих елементів при розробці ПЗ можна звести до типової схеми:

 розміщення відповідного компонента на формі;

 завдання властивостей компонента за допомогою інспектора об’єктів;

 створення для компонента процедур обробки подій;

 завдання властивостей та методів компонента, які визначаються програмно;

 тестування роботи компонента.

При використанні візуальних компонентів основну увагу потрібно приділяти забезпеченню надійного і коректного введення – виведення інформації. Це може бути досягнуто декількома способами:

 програмним блокуванням неправильного введення інформації;

 формуванням відповідних повідомлень користувачеві;

 використанням спеціалізованих компонентів, які забезпечують введення інформації за відповідним шаблоном.

При організації введення – виведення інформації потрібно забезпечувати відповідність типу даних, які вводяться за допомогою певного компонента - типу даних які обробляються програмою. У середовищі Delphi це досягається за рахунок використання функцій перетворення типів.

Введення даних з вікна введення здійснюється викликом функції InputBox, що значенням якої є рядок, введений користувачем. У загальному виді інструкція для введення даних з використанням функції InputBox виглядає так:

Змінна:= InputBox (Заголовок, Підказка, Значення);

де

Змінна — ім'я змінної строкового типу, значення якої повинно бути отримане з вікна введення;

Заголовок — текст заголовка вікна введення;

Підказка — текст пояснюючого повідомлення;

Значення — текст, що знаходиться в поле введення в момент появи вікна введення на екрані.

Дата добавления: 2015-05-08