Особливості укладання окремих видів господарських договорів

ГК України визначає ще ряд особливостей щодо укладення господарських договорів залежно від:

● регулятивних функцій (попередні договори);

● юридичних підстав (державне замовлення, рішення суду);

● модифікації форми договору (типовий договір, примірний договір).

Особливості укладання попередніх господарських договорів передбачено в ст. 182 ГК, а загальна процедура укладання цього виду договорів регламентується ст. 635 ЦК.

Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена – у письмовій формі (абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України). Проте укладання попереднього господарського договору певною мірою відрізняється від загальної процедури укладання попереднього договору, передбаченої ст. 635 ЦК:

· по-перше, попередній господарський договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Якщо цей договір не містить істотних умов, він вважається неукладеним, тобто норми, зафіксовані в п. 3. ч.1 ст. 635 ЦК, згідно з якими істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються в порядку, встановленому сторонами в попередньому договорі, для попередніх господарських договорів не діють;

· по-друге, згідно із ч. 3 ст. 182 ГК, якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від другої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 635 ЦК сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

І насамкінець, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов’язується в певний строк, але не пізніше ніж протягом одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Тобто на відміну від цивільного законодавства в господарському чітко встановлена гранична межа укладання основного договору.

Усі інші позиції збігаються, зокрема:

● зобов’язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, у який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні;

● угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків у цивільному та господарському законодавстві щодо укладення попередніх договорів.

Слід зазначити, що попередній договір не можна вважати способом забезпечення виконання основного договору. Незважаючи на те, що попередній договір тісно пов’язаний з майбутнім основним договором, цей договір укладається й діє незалежно від укладання основної угоди.

Укладання попереднього договору є підтвердженням реальності намірів сторін щодо укладення в майбутньому основного договору, істотні умови якого було остаточно погоджено й письмово зафіксовано; у свою чергу, протокол про наміри є угодою, що закріплює попередній результат, коли сторонам не вдається повністю досягти згоди за всіма істотними умовами договору, але вони мають бажання протягом обумовленого в цьому протоколі строку поновити переговори.

Укладання попереднього договору передбачає певні юридичні наслідки й регулюється нормами чинного законодавства, тоді як укладення протоколу про наміри, юридичних наслідків для сторін не породжує й регламентується більшою мірою нормами моралі.

Правова регламентація укладання господарських договорів за державним замовленням здійснюється згідно зі ст. 183 ГК та положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель». Цей ЗУ застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві – 300 тисяч гривень), а робіт – 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII–1 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об’єкта закупівлі чи виплат, пов’язаних з використанням об’єктів права інтелектуальної власності.

Державне замовлення опосередковується шляхом укладання відповідних договорів – державних контрактів. Згідно із ч. 2 ст. 13 ГК державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави із суб’єктом господарювання — виконавцем державного замовлення, у якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Ознаки державних контрактів:

● мають особливий суб’єктний склад. Сторонами виступають:

- державні замовники – Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи – головні розпорядники коштів державного бюджету;

- виконавці державного замовлення – суб’єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб;

● характерним є поєднання публічних та приватних інтересів сторін. Основною метою для замовника є виконання державних замовлень для задоволення публічних інтересів, а для виконавця – своїх власних приватних інтересів (як варіант отримання прибутку);

· держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов’язаннями державних замовників;

· є плановими та вертикальними договорами, що передбачають можливість порушення принципу договірної свободи й обов’язковість укладання державного контракту;

· укладаються у формі єдиного документа (повна письмова форма), підписаного сторонами й скріпленого печатками;

· скорочена письмова форма державного контракту для використання заборонена;

· укладення державного контракту за державним замовленням з підприємствами, для яких він є обов'язковим, здійснюється в загальному порядку, передбаченому ст. 181 ГК, в інших випадках, як правило, шляхом використання конкурентних способів (торгів, конкурсів, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій тощо);

· ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства й тягне за собою відповідальність, передбачену ГК та іншими законами;

· спори, пов’язані з укладенням договору за державним замовленням, у тому числі за ухилення від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку;

· виконавець державного замовлення звільняється від обов’язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

Особливості укладання господарських договорів за рішенням суду передбачені в ст. 187 ГК. Як правило, у разі незнаходження порозуміння щодо погодження істотних умов договору сторони мають право за взаємною згодою передати спір на розгляд господарського суду. Коли договір, що укладається, ґрунтується на обов’язковому для суб’єктів підприємництва державному замовленні (державний контракт) або він є обов’язковим для укладення згідно із прямою вказівкою закону (публічний договір, основний договір протягом річного строку з моменту укладання попереднього договору тощо), зацікавлена сторона має право без отримання згоди другої сторони в односторонньому порядку, передати неврегульовані розбіжності на розгляд господарського суду.

День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Особливості укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені в ст. 184 ГК, а загальна процедура укладання передбачена ст. 179 ГК.

Якщо сторони укладають господарський договір на основі примірних договорів, які рекомендується відповідним органом управління (наприклад: примірний договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству затверджується Міністерством аграрної політики та продовольства України (додаток 22) тощо), то вони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

У разі укладання господарського договору на основі типового договору, затвердженого КМ України, чи у випадках, передбачених законом, – іншим органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту цього типового договору. Як приклад пропонуємо типову форму договору про закупівлю зерна за бюджетні кошти, затверджену наказом Мінагрополітики України від 09.01.2004 № 3.

До того ж типові договори підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України, а примірні не підлягають відповідній реєстрації (п. 2.7 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005).

Дата добавления: 2015-05-10