Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України

Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України

Залежно від степені суспільної небезпечності національне право доби Української гетьманської держави розрізняло три основні види кри­мінальних діянь:

1. Злочин — найтяжче протиправне діяння, за яке передбачалася переважно

смертна кара;

2. Провина —- правопорушення середньої тяжкості;

3. Проступок — дрібне правопорушення.
Серед основних видів злочину виділялися:

- злочини проти релігії. До них відносилися богохульство
перехід із християнства до нехристиянських вірувань, чак­лунство.

· злочини проти держави включали в себе вбивство чи нанесення тілесних ушкоджень царю та членам його родини, зрада державі, змова з метою усунення від влади царя, здача фортеці

· військові злочини та злочини проти порядку управління. Серед них виділялися дезертирство, підробка документів тощо

· злочини проти життя. Покарання за здійснене вбивство залежало від
кількох обставин.

· злочини проти честі. До них відносилися образа словом, наклеп у пись­мовому
вигляді, нанесення тілесних ушкоджень палицею, батогом чи рукою.
- злочин проти моралі. Серед них виділялися зрада чоловіка або дружини,
викрадення чужої дружини, двоєженство, кровозмішення.

- майнові злочини. Право розрізняло крадіжку, пограбування і розбійний напад. Щоправда, пограбування тлумачилося інакше, ніж нині. Під пограбуван­ням тогочасне право розуміло відкрите заволодіння чужою річчю, спричинене необхідністю виконання судового рішення, повернення боргу чи відшкодування завданих збитків. Покарання передбачало лише грошові штрафи.

Крадіжка поділялася на просту і кваліфіковану. Простою вважалася таємне присвоєння речей на суму, що не перевищувала 20 руб. До кваліфікованої крадіжки відносилося привласнення речей на суму біль­ше 20 руб

смертна кара включала в себе четвертування живого злочинця або його мертвого тіла; спалення на вогнищі; повішення; заливання в горло розпеченого заліза;

- калічницькі покарання — відрізання вуха, носа, язика або інших частин тіла за принципом таліону ("рівне за рівне");

· ганебні покарання. До них відносилися побиття канчуками біля ганебного стовпа, випалення знака злодія на лобі злочинця;

· позбавлення волі. Вирок виконувався у формі арешту або ув'язнення. Як правило, арешт здійснювався в наземній тюрмі на строк від кількох днів до 2 ро­ків. Ув'язнювалися особи, здебільшого засуджені до смертної кари. Місцем їх­ нього утримання слугували глибокі земляні ями;

· вигнання за межі держави чи заслання у найвіддалеиіші куточки дер­жави. Особливого поширення набрало у XVIII ст. після ліквідації Гетьманщинита Запорізької Січі;

· позбавлення честі. В Українській гетьманській державі поділялися на
"повну політичну смерть ", за якою засуджений перебував фактично поза зако­ном, а також "шельмування" — позбавлення права займати державні та виборні посади. "Хто побував у руках ката з урізанням вуха або іншого члена, або пере­ніс публічну кару биттям на тілі, або був позначений залізом, той тратить честь і місце серед добрих людей, не має права на очищувальну присягу, бути свідком, не має права на службу і ранги, до компанії добрих людей не пускається".⁴

· конфіскація майна;

· головщина;

· інші штрафи за завдані тілесні пошкодження, як спосіб відшкодування збитків;

· дисциплінарні покарання для військових, що включали в себе прикову­вання до гармати, позбавлення права займати військові посади.

Дата добавления: 2015-05-10