Завдання №14. А)Назвіть основних представників філософії життя

А)Назвіть основних представників філософії життя. В чому суть їхніх поглядів та концепцій

"Філософія життя" – це ірраціоналістичний напрямок, що сформувався в кінці XIX – на початку XX ст. Він виник як реакція на кризу класичного західного раціоналізму. Найбільшого поширення філософія життя набула в першій чверті XX ст. У подальшому цей напрямок втрачає свою самостійність і його принципи використовуються екзистенціалізмом, персоналізмом, феноменологією і, особливо, філософською антропологією. Представниками "філософії життя" є Фрідріх Ніцше, Освальд Шпенглер. "Філософія життя" розглядає все, що існує, як форму прояву "життя". При цьому поняття "життя" розглядається як первинна цілісна реальність, яка нетотожна ні духу, ні матерії і може бути осягнута лише інтуїтивно. Засновники "філософії життя" вважали, що основою життя і його проявом є воля. Так у вченні німецького філософа А Шопенгауера, яке можна вважати одним із джерел ірраціоналізму, обстоюється примат волі відносно розуму. Він стверджував, що воля, тобто мотиви, бажання, спонуки до дій і самі процеси реалізації цих дій є специфічними відносно самостійними. При цьому, і це головне воля визначає спрямованість і результати розумового пізнання. Ф. Ніцше також вважав волю основою життя. Але життя є проявом не абстрактної світової волі, як у А. Шопенгауера, а "волі до влади". Ця воля є не лише визначальним, головним стимулом життєдіяльності людини, а й життя взагалі, буття як такого.

Б)Розкрийте зміст та порівняйте субстанційну та релятивну концепції простору та часу

У результаті поєднання елементів матеріалістичних та ідеалістичних поглядів на сутність простору і часу та їх взаємозв'язок з рухомою матерією, в історії філософії виникли два погляди на цю проблему. Вони отримали назву субстанційної та реляційної концепцій простору і часу. Смисл субстанційної концепції полягає в тому, що простір і час — самостійні сутності, які існують поруч з матерією і незалежно від неї. Таких поглядів дотримувалися, наприклад, Платон, Демокріт, Епікур, І. Ньютон та ін. Тому відношення між простором, часом і матерією уявлялися ними як зв'язки між самостійними субстанціями. Це вело до висновку про незалежність властивостей простору і часу від характеру матеріальних процесів. Простір вони уявляли як чисту протяжність, порожню "ємність" для речей і подій, а час — як чисту тривалість, що однакова у всьому Всесвіті і перебіг якої ні від чого не залежить. Зачатки реляційної концепції вперше трапляються вже в працях Арістотеля. Класичного вираження вона набула у творах Г. Лейбніца. Він, на відміну від І. Ньютона, активно обстоював залежність простору і часу від зв'язків між речами. Якщо для І. Ньютона, наприклад, рослина займає певний простір, який залишається, коли її не стане, то для Г. Лейбніца простір — це і є співвідношення рослини з предметами, які оточують її, поза цими зв'язками немає і простору. Для І. Ньютона простір — це субстанція (свого роду "речовина"), для Г. Лейбніца — своєрідне співвідношення.

В)Який взаємозв’язок існує між свідомістю та мовою

Настільки принципова роль мови у свідомій діяльності визначається природною (психічної і тілесної) і культурно-історичної природою людини. Людина створював мова як засіб своєї життєдіяльності, за допомогою якого він міг, як пристосовуватися до навколишнього середовища, розкривати таємниці природи і впливати на неї, так і висловлювати власні стану свідомості і думки, переживання, бажання, спогади, повідомляти що-небудь іншим людям. Кожен з нас при народженні отримує мова як вже готову, існуючу сукупність засобів, правил, норм спілкування людей. Він використовує їх з метою передачі своїх думок іншому у формі письмової або усної мови. Коли мова побудована за правилами мови, то вона стає зрозумілою іншій людині. Наша мова - це наша індивідуальна здатність вживання мови як зв'язковий сукупності соціально-значущих засобів спілкування.

Дата добавления: 2015-05-08